20.05.2025 Справа №607/1116/25 Провадження №2-а/607/157/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участі секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від 27 грудня 2024 року № 61/1163,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), від 27 грудня 2024 року № 61/1163.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 61/1163 від 27 грудня 2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 постанову отримав 03 січня 2025 року. Позивач вважає її незаконною, та такою яка підлягає скасуванню з наступних підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради, де підтверджено діагноз "легка розумова відсталість", що стверджується медичною довідкою від 05 листопада 2024 року та висновком військово-лікарської комісії № 9056/11 від 17 грудня 2024 року.
Окрім того, 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд в позаштатній постійно діючій військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було підтверджено наявність розладів здоров'я, у тому числі розумової відсталості. Цей діагноз став підставою для визнання його обмежено придатним у воєнний час, відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 2 липня 2018 року.
Протокол № 60/1255 не містить належного опису подій, які б чітко підтверджували факт адміністративного правопорушення, а саме:
- доказів, що підтверджують умисне порушення вимог ст. 210-1 КУпАП позивачем,
- вказівки на те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про свої обов'язки, які стали предметом звинувачення.
На підставі протоколу № 60/1255 від 17 грудня 2024 року була винесена постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 61/1163 від 27 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
У рішенні відповідача відсутній аналіз таких суттєвих факторів:
- діагноз позивача, який впливає на здатність належно виконувати обов'язки,
- обставини складання протоколу, зокрема наявність уповноваження особи, яка склала цей документ.
Позивач, не погоджується із зазначеним рішенням та вважає себе невинним, а постанову № 61/1163 від 27 грудня 2024 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з не уповноваженою особою, яка його склала, неповним з'ясуванням обставин справи, та з порушенням ст. 254 КУпАП.
Ухвалою судді від 23 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, від 27 грудня 2024 року № 61/1163; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
24 лютого 2025 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області зареєстровано відзив на адміністративний позов, поданий ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому представник відповідача просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі, виходячи з наступного.
17 грудня 2024 року позивач близько 16 год. 00 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , як такий, що перебуває в базі розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ITC «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що 28 жовтня 2024 року Позивачу, відповідно до пункту 30 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв'язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 06 листопада 2024 року для уточнення даних.
Відповідно до даних поштового оператора (трекінг Укрпошти) поштове відправлення повернулось в ТЦК та СП з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи (дата відмітки 05 листопада 2024 року).
Позивач на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
В результаті чого 17 грудня 2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення, де під особистий підпис позивачу роз'яснено його права і обов'язки, роз'яснено, що він як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подавати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.
Відповідно до пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Пункт 36 Порядку 560 вказує що за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв'язку.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
На підставі чого 27 грудня 2024 року було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 61/1163.
Представник відповідача вважає, що скаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 27 грудня 2024 року № 61/1163 є правомірною, прийнятою згідно норм чинного законодавства.
Позивач ОСОБА_1 в судову засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справ був повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суду не повідомляв, що також не перешкоджає суду вирішувати спір по суті.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, що передбачено ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
Отож, судом встановлено наступне.
28 жовтня 2024 року було сформовано повістку № 838167 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка була направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за № 0610200766094, з описом вкладення, на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення № 0610200766094 повернуто відправнику з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 17 грудня 2024 року № 60/1255, який було складено стосовно позивача, 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 близько 16 год. 00 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 як такий, що перебуває в базі розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ITC «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що 28 жовтня 2024 року позивачу, відповідно до пункту 30 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв'язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 06 листопада 2024 року для уточнення даних.
Відповідно до даних поштового оператора (трекінг Укрпошти) поштове відправлення повернулось в ТЦК та СП з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи (дата відмітки 05 листопада 2024 року).
ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Своїми діями громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У змісті протоколу також зазначено про те, що ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (вчинення правопорушення в особливий період) № 61/1163 від 27 грудня 2024 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 , за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 27 грудня 2024 року № 61/1163, які описано вище, постановив визнати громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накласти штраф в розмірі 17 000,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з наданого позивачем тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 прийнятий на тимчасовий облік на обліку запасу ЗСУ за ВРОС № 978 посадою столяра деревообробки код 919-А.
17 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, що вбачається з довідки № 9056/1 військово-лікарської комісії.
ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою лікаря психіатра поліклініки КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР, діагноз: легка розумова відсталість, що стверджується довідкою № 4210, виданою 05 листопада 2024 року КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову до суду та просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
За встановлених обставин, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-УІІІ (далі - Закон № 389-УІІІ).
У розумінні ст. 1 Закону № 389-УІІІ, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно із Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24 лютого 2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної позивачем постанови, та продовжують існувати на час розгляду справи № 607/1116/25).
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року.
Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Із матеріалів справи слідує, що оскаржуваною постановою № 61/1163 від 27 грудня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Відповідно до вказаної постанови, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи в належний спосіб оповіщеним про виклик на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Таким чином, ОСОБА_1 , порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абз. 7 п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду.
Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В оскаржуваній постанові вказано, що позивачем порушено вимоги абзацу 7 пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з абзацом 7 пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який, зокрема, визначає, процедуру оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації.
Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Згідно з пунктом 30-1 Порядку № 560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Пунктом 30-2 Порядку № 560 визначено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть:
- централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
- друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Пунктом 30-3 Порядку № 560 визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до п. 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Проаналізувавши вищевказану норму Порядку № 560 в контексті обґрунтування позову та доводів відзиву, суд зазначає, що оскільки повістку № 838167 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення № 0610200766094 повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме АДРЕСА_3 . На довідці про причини повернення/досилання наявний відбиток «Укрпошта» із зазначенням дати 05 листопада 2024 року.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про те, що днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання є 05 листопада 2024 року, оскільки саме у цей день поштове відправлення № 0610200766094 було повернуто відправнику у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відтак, в розумінні п. 41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06 листопада 2024 року о 14 год. 00 хв., тому відповідає дійсності та не спростовується матеріалами справи зазначення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 у оскаржуваній постанові інформація про те, що ОСОБА_1 , на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Суд не здобув доказів того, що уповноважена на складення спірної постанови посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 діяла не в межах Положення про ТЦК та СП, чи порушили закон.
Доводи позивача про те, що протокол було складено не уповноваженою посадовою особою ґрунтуються на припущеннях та спростовуються змістом оскаржуваної постанови, яка підписана начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 .
Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.1 Положення про ТЦК та СП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення та визначає функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу (п.п. 12-13 Положення про ТЦК та СП).
Матеріали судової справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було обмежено в правах, визначених ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП, ці аргументи позивача є необґрунтованими та спростовуються змістом протоколу № 60/1255 від 17 грудня 2024 року.
Зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки у ній зазначено дату розгляду справи, місце розгляду, посаду, звання та прізвище, ім'я по батькові особи, яка розглядає справу, особа, щодо якої розглядається справа, суть і обставини правопорушення, прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу.
Отже, проходження ВЛК та наявність проблем зі здоров'ям не звільняє громадянина від обов'язку з'явитися за повісткою до відповідного ТЦК та СП, він може бути також викликаний до ТЦК та СП для уточнення своїх персональних даних.
Статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» 16 березня 2017 року № 1951-VIII визначає широкий перелік персональних даних військовозобов'язаних, які можуть підлягати уточненню.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 мало право викликати військовозобов'язаного для уточнення персональних даних.
Щодо твердження позивача що у зв'язку з його захворюванням він не може повною мірою розуміти свої обов'язки, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не надав рішення судів, якими встановлено, що позивач не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (чи не у повній мірі усвідомлює значення своїх дій та керує ними). В судовому засіданні ОСОБА_1 також підтвердив, що встановленої інвалідності не має.
Таким чином, суд вважає, що в даному випадку факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності спірною постановою, підтверджується належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 73, 74 КАС України.
Суд наголошує, що відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 05 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 03 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 01 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22. Крім того, Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
За наведених вище обставин, суд доходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, від 27 грудня 2024 року слід відмовити.
Згідно із ч. 1 ст. 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат.
На підставі ст.ст. 7, 9, 210-1, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 70, 72-77, 122, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від 27 грудня 2024 року № 61/1163 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 .
Головуючий суддя О. Герчаківська