22 травня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9692/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року (головуючий суддя Калашник Ю.В.)
в адміністративній справі №280/9692/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся 17.10.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якій просив:
визнати протиправним та скасувати рішення від 30.09.2024 №297 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку-фізичних осіб-підприємців з 01.10.2024;
зобов'язати відповідача поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є платником єдиного податку ІІІ групи та здійснює господарську діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку (КВЕД 61.20). Позивач зазначає, що відповідач за результатами проведеної камеральної перевірки дійшов необґрунтованих висновків про те, що позивач порушує умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, оскільки на думку відповідача, позивачем здійснюється господарська діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. Натомість, позивач зазначає, що обмеження перебування на єдиному податку згідно до абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме: поштовий зв'язок, телефонний зв'язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. Позивач зазначає, що він не здійснює діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, яка є несумісною із спрощеною системою оподаткування, а відповідно підстави для скасування реєстрації платником єдиного податку відсутні.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 30.09.2024 №297 про виключення з реєстру платників єдиного податку - фізичних осіб-підприємців з 01.10.2024 ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління ДПС у Запорізькій області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01.10.2024 шляхом включення до реєстру платників єдиного податку. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що оскільки позивач не здійснює видів діяльності, які передбачені підпунктом 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи відсутні, а тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. оскільки рішення від 30.09.2024 №297 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є протиправним, тому з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача поновити ФОП ОСОБА_1 у Реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024 та відновити відомості у Реєстрі платників єдиного податку.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується суб'єктів господарювання - юридичних осіб, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж. Відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про електронні комунікації» від 16.12.2020 року №1089-ІХ оператор і є постачальником при постачанні електронних комунікаційних послуг. Постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг. Вказує, що на сьогодні норми Закону №1089 не визначають окремого суб'єкта господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері електронних комунікаційних послуг без права на технічне обслуговування та експлуатацію мереж. Відповідач вказує на те, що згідно з КВЕД-2010 діяльність із надання послуг доступу до мережі «Інтернет» не належить до окремого класу або підкласу видів економічної діяльності, а є складовою класу 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку» та класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку». Отже, фізичні особи-підприємці які є платниками єдиного податку третьої групи та здійснюють діяльність за видами економічної діяльності класу 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку», 61.20 «Діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку» та класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку», на сьогодні не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Зауважує, що дану позицію ДПС погоджено з Міністерством фінансів України (лист ДПС України від 17.07.2024 №20775/7/99-00-24-01-03-07).
Також відповідачем подано клопотання про долучення доказів, а саме листи Державної податкової служби України від 01.05.2024 № 882/4/99-00-04-03-03-04 і від 01.07.2024 № 1288/4/99-00-24-01-03-04 та листи Міністерства фінансів України від 15.05.2024 № 11210-09-62/15425 і від 05.07.2024 № 11220-04-62/20255
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку дотримання умов застосування спрощеної системи оподаткування для фізичних осіб-підприємців, за результатами якої складено Акт перевірки від 30.09.2024 №15071/08-01-24-10-05/2708008658.
Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення, за які передбачено анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відповідно до п.п.5 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298, п.п.3 п.299.10 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято рішення від 30.09.2024 №297 про виключення з реєстру платників єдиного податку - фізичних осіб-підприємців (ІІІ група) з 01.10.2024 ОСОБА_1 , у зв'язку з порушенням однієї з умов застосування спрощеної системи оподаткування для платників єдиного податку, а саме: використання видів діяльності, які заборонені відповідно до пп.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, а саме КВЕД 61.20 (Діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку, КВЕД 61.90 (Інша діяльність у сфері електрозв'язку), КВЕД 61.10 (Діяльність у сфері проводового електрозв'язку), які не відповідають вимогам перебування на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Позивач вважає протиправним рішення відповідача про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.
Згідно з підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Підпунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із послідовних кварталів.
Тобто закон покладає обов'язок контролю не тільки на податковий орган, але і на платника єдиного податку після встановлення/виникнення вищезазначених обставин самостійно перейти на сплату інших податків.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до суб'єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Згідно з пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб'єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють, діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
3 01.01.2022 набрав чинності Закон України «Про електронні комунікації» від 16.12.2020 року №1089-IX яким визначено правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Так, відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону № 1089-IX, мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз'єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами.
Послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується.
Електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг.
Електронна комунікація (телекомунікація, електрозв'язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій.
Електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг.
Постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг.
Постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.
Оператор електронних комунікацій (оператор) - суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами.
У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж.
У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг.
У свою чергу, згідно з п.87 ст.2 Закону №1089-IX постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг, та з пунктом 85 цієї статті постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.
Тобто, відповідно до Закону №1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
В Офіційному узагальненому роз'ясненні наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у пп. 8 пп. 291.5.1 п.291.5 ст. 291 ПК України, зокрема, це:
послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - IC. S1;
послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - OS. S1.
Тобто, лише при здійсненні цих 2 видів електронних комунікаційних послуг постачальник не може застосовувати спрощену систему оподаткування.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що під час реєстрації діяльності у НКЕК у відповідності до вимог Закону України "Про електронні комунікації" позивач не зазначав у якості діяльності такого виду діяльності як OS.S1:
"Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж" чи ІС.S1 "Послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації".
Навпаки, позивач зареєстрував право на ведення діяльності за видами:
ІА.S1 - послуга з доступу до мережі Інтернет - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується. З використанням мережі: фіксованого зв'язку;
IC.S2 - послуга міжособистісної електронної комунікації без використання нумерації - електронна комунікаційна послуга, що дає змогу здійснювати прямий міжособистісний та інтерактивний обмін інформацією через електронні комунікаційні мережі між обмеженою кількістю осіб, за якого особи, які ініціюють або беруть участь у комунікації, визначають одержувача (одержувачів) інформації (крім послуг, що дають змогу міжособистісного та інтерактивного спілкування лише як незначну допоміжну функцію, невід'ємно пов'язану з іншою послугою), послуга міжособистісної електронної комунікації без використання нумерації -послуга міжособистісної електронної комунікації, під час надання якої не використовується номер (номери) з національного чи міжнародних планів нумерації або не здійснюється зв'язок з номером (номерами) з національного чи міжнародних планів нумерації);
NA.N1 - послуга доступу до елементів електронної комунікаційної мережі та пов'язаних з нею засобів і послуг - надання права та можливості доступу до елементів електронної комунікаційної мережі та пов'язаних з нею засобів і послуг іншим постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, що може включати підключення обладнання за допомогою засобів фіксованого або мобільного зв'язку, в тому числі доступ до місцевих (абонентських) ліній зв'язку та обладнання і послуг, необхідних для надання послуг через місцеву (абонентську) лінію зв'язку);
NA.N3 - послуга доступу до фізичної інфраструктури, включаючи споруди, кабельні каналізації і щогли - надання права та можливості доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікаційних мереж, включаючи споруди, іншим постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг з метою надання ними електронних комунікаційних мереж та/або послуг).
Слід взяти до уваги, що згідно положень розділу 1 Сфера застосування вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД.
При цьому слід зазначити, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків.
Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.
Отже, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов'язків для суб'єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обмеження перебування на єдиному податку згідно до абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме: поштовий зв'язок, телефонний зв'язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Як наслідок, оскільки позивач не здійснює видів діяльності, які передбачені підпунктом 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи відсутні, а тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку в Реєстрі платників єдиного податку, суд зазначає наступне.
У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що «згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом».
«Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави» (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).
У Рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.»
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Згідно з п.19-3.1 ст.19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пп.299.13 ст.299 ПК України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.
У випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру.
Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Тобто, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
Разом з тим, нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
З врахуванням наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки рішення від 30.09.2024 №297 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є протиправним, тому ефективним способом захисту є відновлення порушеного права позивача та зобов'язання відповідача поновити ФОП ОСОБА_1 у Реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024 та відновити відомості у Реєстрі платників єдиного податку. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 22.05.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова