22 травня 2025 року м. Дніпросправа № 340/7371/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року (головуючий суддя Пасічник Ю.П.)
в адміністративній справі №340/7371/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 14.11.2024 до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якій просила:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2024 року № 0231697-2410-1118-UA35080110000063919, прийняте головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області.
Позивач вважає вищезазначене рішення протиправним, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області від 15 травня 2024 року № 0231697-2410-1118-UA35080110000063919.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідач не довів, що позивач впродовж 2023 року використовував належні йому на праві власності об'єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб. Також, не надано жодних належних та допустимих доказів, що позивач вказаний об'єкт нерухомості здає в оренду, лізинг, позичку тощо.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що Фермерським господарством «АГРО -СТЕП» , ЄДРПОУ 38319359, ( далі ФГ « АГРО -СТЕП»), подано звітність ф. 20-ОПП, якою зазначено, що даний об'єкт нерухомості з 19.07.2024 року взятий на облік ФГ, стан об'єкта “експлуатується», тобто, враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що даний об'єкт використовувся у 2023 році в сільськогосподарській діяльності господарства. Згідно експертного висновку АС5 №2408702 від 27.03.2024 року дана будівля віднесена до коду Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 1271.3, функціональне призначення - для зберігання зерна. Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну с каргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивачу належать на праві приватної власності нежитлове приміщення: площею 77,7 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 , вказане підтверджується свідоцтвом про право власності від 24.12.2015 (а.с.17) та технічним паспортом №2659 (а.с.19,20).
Позивач веде сільськогосподарську діяльності через засноване нею фермерське господарство "Агро - степ" (код ЄДРПОУ 38319359), в якому вона є засновником та керівником фермерського господарства.
Згідно відомостей з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності за КВЕД-2010 ФГ "Агро-степ" є:
- 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;
- 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві
- 46.11 діяльність посередників у сфері торгівлі с/г сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;
- 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.11-13).
Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення:
- від 15.05.2024 року № 0231697-2410-1118-UA35080110000063919 про нарахування позивачеві податкового зобов'язання в розмірі 7808,85 грн. за податковий період - 2023 р. (а.с.30).
Позивач вважає протиправним вищезазначене рішення відповідача.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.
Згідно п.п.3.1. ст. 3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із статтею 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України)
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із статтею 10 ПК України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України від 23.11.2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції:
не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, умовою звільнення подібних об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Аналіз приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель).
Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Стосовно того, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, тобто, чи виконується перша умова для застосування пільги, встановленої пп. "ж" п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Згідно ст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Підпунктом 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Ця норма містить застереження щодо застосування такого визначення для цілей глави 1 розділу XIV “Спеціальні податкові режими» ПК України.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульований розділом ХІІ “Податок на майно» Кодексу.
Відповідно до п.п.5.2,5.3 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Застереження в пп. 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін “сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.
Поняття “сільськогосподарський товаровиробник», що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка веде сільськогосподарську діяльності через засноване нею фермерське господарство "Агро-Степ" (код ЄДРПОУ 38319359), в якому вона є засновником та керівником фермерського господарства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року №457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.
Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва.
Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).
Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 №820/3556/17, від 10.04.2020 № 823/1751/17, від 24.04.2020 № 540/2206/19 від 17.02.2021 №820/3707/17 та від 22.04.2021 № 822/3289/17.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка і належне їй фермерське господарство є сільськогосподарськими товаровиробниками.
Стосовно того, чи об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої пп. "ж" п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачці належать на праві приватної власності нежитлові приміщення: площею 77,7 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 .
14.01.2022 вказаний комплекс будівель позивачекою передано безстроково та безоплатно ФГ "Агро-Степ" для використання у виробничій с/г діяльності створеного нею ФГ "Агро - Степ" (а.с.22).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 було затверджено та введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до цього Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади за надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, тощо) віднесено до підрозділу “Будівлі нежитлові» (група 127 “Будівлі нежитлові інші» клас 1271 “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які, відповідно до ДК 018-2000, належать до класу 1271 “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи:
1271.1 “Будівлі для тваринництва»;
1271.2 “Будівлі для птахівництва»;
1271.3 “Будівлі для зберігання зерна»;
1271.4 “Будівлі силосні та сінажні»;
1271.5 “Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»;
1271.6 “Будівлі тепличного господарства»;
1271.7 “Будівлі рибного господарства»;
1271.8 “Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»;
1271.9 “Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Фактичне головне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному вказаним Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення.
Ведення Класифікатора здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України, уповноважений видавати експертні висновки щодо належності об'єктів нерухомості (їх частин) до певного класу будівель (Висновок) на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Класифікатором.
Таким чином, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться за певною процедурою на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Станом на час винесення відповідачем оскаржуваного рішення, так і на час розгляду даної справи, належне позивачці нерухоме майно: нежитлові приміщення: площею 77,7 кв.м. за адресою - вул. Енгельса,29, с. Малинівка, Петрівський район, Кіровоградська область віднесено до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що підтверджується Експертним висновком №2408702 (а.с.23,24).
Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 року у справі № 380/10802/22 зазначив наступне:
"Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов'язок отримати від Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об'єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.
При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень положеннями частини 2 статті 77 КАС України покладається на відповідача.
Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення.
Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів наступне:
чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов'язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень".
Застосовуючи вказані вище висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд зазначає, що відповідач не довів, що позивач впродовж 2023 року використовував належні йому на праві власності об'єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб.
Також, не надано жодних належних та допустимих доказів, що позивач вказаний об'єкт нерухомості здає в оренду, лізинг, позичку тощо.
У зв'язку із наведеним, на нежитлові будівлі, які належить позивачу на праві приватної власності, поширюється, запроваджена пп. "ж" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, пільга та зазначені нежитлові будівлі площею 77,7 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 , не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Ураховуючи те, що в частині обґрунтованості розміру задоволених судом першої інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 22.05.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова