05 червня 2025 р. Справа № 520/410/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., повний текст складено 01.04.25 по справі № 520/410/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НЕРТУС»
до Київської митниці Державної митної служби України
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нертус" звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд :
-визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2024 року № UA100250/2024/000019/1, прийняте Київською митницею Державної митної служби України.
-визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.12.2024 року № UA100250/2024/000243, прийняту Київською митницею Державної митної служби України.
-стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “НЕРТУС» (код ЄДРПОУ: 38982285, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, вул. Нетіченська, буд. 25, офіс 21) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 394 (одинадцять тисяч триста дев'яносто чотири) 04 копійок за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ: 43997555, місцезнаходження юридичної особи: 03124, Україна, Київська область, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А).
-стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “НЕРТУС» (код ЄДРПОУ: 38982285, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, вул. Нетіченська, буд. 25, офіс 21) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 22 500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ: 43997555, місцезнаходження юридичної особи: 03124, Україна, Київська область, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нертус" задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2024 року № UA100250/2024/000019/1, прийняте Київською митницею Державної митної служби України. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.12.2024 року № UA100250/2024/000243, прийняту Київською митницею Державної митної служби України. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “НЕРТУС» (код ЄДРПОУ: 38982285, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, вул. Нетіченська, буд. 25, офіс 21) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 394 (одинадцять тисяч триста дев'яносто чотири) 04 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ: 43997555, місцезнаходження юридичної особи: 03124, Україна, Київська область, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А).
Київська митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу, вважає вказане рішення прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема в частині офіційного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, а також оцінки наявних у ній доказів, внаслідок чого прийнято неправомірне рішення. Вважає , що судом не досліджено в повному обсязі того, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та надані не в повному обсязі. Посилаючись на постанови Верховного Суд уУкраїни в постанові від 31.03.2020 по справі №804/46595/18 та Верховного суду у постанові від 16.04.2019 по справі №804/16271/15, вказує, що митний орган в межах п. 5 ч. 4 ст. 54 МК України, має право письмово запитувати у декларанта додаткові документи для визначення дійсної митної вартості товарів. Необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Також просить врахувати позицію Верховного суду, що викладені в постановах від 16.04.2019 по справі №804/16271/15, від 15.08.2019 у справі №826/19400/15, від 04.08.2021 у справі №520/3421/19.Вказує , що ч.ч. 1,2 ст. 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Вищенаведений перелік документів є обов'язковим для надання при митному оформленні товару. При цьому , документ MRN від 03.10.2024 №24HU3210101D14C8F2 з Угорщини до України без врахування вимог статті 254 Митного кодексу України, а саме без надання перекладу експортної декларації українською мовою, в якій містяться дані, що є необхідними для перевірки або підтвердження митним органом. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Також Інвойс від 03.10.2024 № PET8-SZ-1179997 вказаний у висновку не був наданий додатково для підтвердження митної вартості. Заявку перевізника № 55 від 03.10.2024, де вказана узгоджена вартість перевезення 2000 Євро, що суперечить вартості виставленої у рахунку від перевізника №12 від 05.08.2024. Так, в рахунку від перевізника №12 від 05.08.2024 вказана загальна сума 91 429,40 грн., проте 2000 євро у перерахунку по курсу НБУ на дату 20.12.2024 становить 87 300 грн. що є суттєвою розбіжністю, та підтверджує сумніви митного органу в правильності вказаної митної вартості товару. Декларантом не надано: 1) експортну декларацію з урахуванням вимог статті 254 Митного кодексу України; 2) оплату за попередні поставки; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) обґрунтування щодо факту значного заниження фактурної вартості товару. Судом першої інстанції не було враховано та досліджено того, що подані декларантом документи не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості, оскільки декларант не надав всіх документів для підтвердження митної вартості, а надані не усувають виявлені розбіжності. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів, які не спростовані позивачем. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2025; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий Дім Нертус» в повному обсязі.
ТОВ «Торговий Дім Нертус» подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заперечує у повному обсязі проти вимог, заявлених в апеляційній скарзі відповідача і просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 09.12.2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВЩАЛЬНІСТКЙЙ “ТОРГОВИЙ ДІМ “НЕРТУС» (Україна, покупець) та Реters & Виrg Кft (Угорщина, продавець) укладений контракт № 52 купівлі-продажу товару (далі - “контракт»).
Згідно з додатковою угодою № 7 від 31.01.2022р. до контракту № 52 від 09.12.2019р. купівлі-продажу товару виходить, що п.1.1 розділу 1 контракту викладено в наступній редакції: “Продавець зобов'язується поставити покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти від продавця на умовах СFR-Одеса (Україна) та/або FСА - Сеgled (Ниngary), FСА-Szolnok (Ниngary) Інкотермс 2010 товар з найменуванням відповідно до Специфікації (Додатку) до Контракту, яка є невід'ємною частиною контракту».
Також, відповідно до додаткової угоди № 7 від 31.01.2022р. до контракту № 52 від 09.12.2019р. купівлі-продажу товару виходить, що п.3.1 розділу 3 контракту викладено в наступній редакції: “Транспортування партій товару здійснюється за рахунок покупця наземним видом транспортування на умовах поставки СFR-Одесда (Україна) та/або FСА - FСА - Сеgled (Ниngary), FСА-Szolnok (Ниngary) Інкотермс 2010. У кожному випадку умови поставки указуються в інвойсі. Поставка товару здійснюється партіями на підставі письмової заявки покупця переданої по факсу».
15.01.2024р. між ТОВ “ТД “НЕРТУС» (Україна, покупець) та Реters & Виrg Кft (Угорщина, продавець) було укладено додаткову угоду № 15 до контракту купівлі- продажу № 52 від 09.12.2019 року, якою було викладено розділ 3, п.3.6 Контракту у наступній редакції: “покупець при необхідності через економічну доцільність реалізації на внутрішньому ринку може розміщувати і переміщати Товар, який знаходиться у режимі митного складу - ТОВ “Склад М» (юр. адреса: 61123, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 40Д, кв. 62; адреси митних складів: - 62495, Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Промислова, 22; - 57113, Миколаївська обл., Миколаївський район, смт. Ольшанське, вул. Промислова, 12; - Львівська обл., Стрійський район, с. Добряни, вул. Зелена, 8; - 09001, Київська обл., Білоцерківський район, м. Сквіра, вул. Київська, буд. 33.
Продавець надіслав на адресу покупця прайс - лист, згідно якого фірма Реters & Виrg Кft пропонує до поставки протягом 2024 року наступні препарати: Лемур КЕ, 5,48 дол. США за л/1, вказані ціни діють на умовах поставки РСА - Цеглед/Солнок/Шеле.
На виконання вказаного контракту сторонами підписано додаток № 78 від 01.10.2024 року “Специфікація» до контракту купівлі-продажу товару № 52 від 09.12.2019р. згідно якого виходить, що загальна кількість поставляємого Товару складає: Лемур КЕ, 5,48 дол. США за л/1, кількість товару 41 000, загальна вартість у дол.США 224 680 та продавцем було виставлено ТОВ “ТД “НЕРТУС» інвойс № РЕТ8-82-1179996 від 02.10.2024 року.
У вказаному інвойсі визначено строк оплати за товар та умови поставки FСА - Szolnok (Ниngary). На виконання вказаного контракту на митну територію України автомобільним транспортом на адресу ТОВ “ТД “НЕРТУС» було здійснено поставку товару.
Факт відвантаження продавцем товару покупцю на виконання додатку № 78 від 01.10.2024 року “Специфікація» до контракту купівлі-продажу товару № 52 від 09.12.2019р. та вказаного вище інвойсу підтверджується експортною декларацією країни відправлення та міжнародною автотранспортною накладною формою (СМR) № 24100396 від 03.10.2024 року.
З метою митного оформлення товару, імпортованого на підставі вищевказаного Контракту, Позивач надав до Київської митниці Державної митної служби України (КОД ЄДРПОУ: 43997555, місцезнаходження юридичної особи: 03124, Україна, Київська область, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А) (далі - Відповідач) електронну митну декларацію № 24UА100250605351U9 від 17.12.2024 року з документами на підтвердження заявленої митної вартості.
17.12.2024 року Позивач надав до Відповідача електронну митну декларацію № 24UА100250605351U9 на товар: засоби захисту рослин, у вигляді готового препарату, Лемур КЕ та наступні документи: документ без номеру від 01.10.2024р., інвойс № РЕТ8-SZ-1179996 від 02.10.2024 року, пакувальний лист РЕТ8-МL-1179180 від 02.10.24р., міжнародна автотранспортна накладна форма (СМR) № 24100396 від 03.10.2024 року, сертифікат № 456143 від 07.10.24р., рахунок-фактура № 12 від 03.10.24р., довідка про транспортно-експедиторські витрати при перевезенні вантажу № 47 від 03.10.24р., додаткова угода № 7 від 31.01.2022р. до контракту № 52 від 09.12.2019р. купівлі-продажу товару, додаткова угода № 15 від 15.01.2024р. до контракту № 52 від 09.12.2019р. купівлі-продажу товару, контракт № 52 від 09.12. 19р. купівлі-продажу товару, договір № 05/08 - ШПН/ТДН -екс. на надання транспортних послуг під час перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 05.08.2024р., посвідчення А09991 від 25.04.2023-31.12.2032, заявка перевізнику № 55 від 03.10.2024р., договір про транспортне обслуговування № 1 від 01.08.2024 року.
У цій декларації митну вартість було заявлено за першим (основним) методом визначення вартості у розмірі 4 716 780 грн. 57 коп., яка вираховується при додаванні вартості товару за інвойсом 112230,40 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення та витрат на транспортування товару до кордону України в розмірі 32250 грн. 00 коп.
За результатами митного контролю, керуючись вимогами ч.2, ч. З, ч.4 ст.53, ст.ст. 54, 57 МК України, Відповідачем надісланий запит від 17.12.2024р. про надання додаткових документів у в зв'язку з встановленням того, що надані документи містять розбіжності або не містять достовірних та об'єктивних відомостей для визначення складових митної вартості товарів, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на “дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.
Митний орган зобов'язав надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) каталоги.
Специфікації: 2) обгрунтовані висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 4) експортну декларацію з урахуванням вимог статті 254 Митного кодексу України: 5) оплата за попередні поставки; 6) рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що мястять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 7) банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- ексиедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 8) надати документи: за кодом 0380 від 02.10.2024 №РЕТ8-SZ-1179996. за кодом 0861 від 07.10.2024 №456143, за кодом 0003 від 01.10.2024 №б/н та за кодом 0271 №РЕТ8-МL- 1179180 з урахуванням вимог статті 254 Митного кодексу України.
На запит митного органу Позивач листом № 19/12-01 від 19.12.2024р., листом № 19/12-02 від 19.12.2024р., надав Відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості по ЕМД № 24UА100250605351119 від 17.12.2024 року: декларацію країни експортера № 24НU3210101В14С8F2 від 03.10.2024р.; - Заявка на здійснення транспортних послуг № 55 від 03.10.2024р.; - рахунок Перевізника № 12 від 03.10.2024р. ; - Висновок ДП “Укрпромзовнішекспертиза» № 2332 від 16.12.2024р.; - прайс Постачальника б/н; - Лист Постачальника б/н стосовно ціни від 16.12.2024р.; - платіжна інструкція № 14500 від 24.10.2024р.; - переклад інвойсу № РЕТ8-SZ-1179996 від 02.10.2024р.; - переклад пакувального листa РЕТ8-МL 1179180 від 02.10.2024р.; - переклад сертифікату походження № 456143 от 07.10.2024р.. Копія письмового доказу - скріншоту переписки з митним органом додається до цієї позовної заяви.
Судом встановлено, що у листах № 19/12-01 від 19.12.2024р., № 19/12-02 від 19.12.2024р., позивач надав детальну відповідь на кожен аргумент відповідача у запиті від 17.12.2024 року, зокрема на питання:
1) 3 приводу “відповідно до п.4.1 Договору від 09.12.2019р. № 52, ціна товару визначається у доларах США та включає: вартість Товару, тари, упаковки, маркірування, а у специфікації додаток № 24 від 31.01.2022 року не зазначені відомості щодо вартості тари, упаковки, маркірування;
2) 3 приводу того, декларантом не надано платіжні документи, що підтверджують факт оплати за надані транспортні послуги;
3-4) 3 приводу того, що у митного органу наявна інформація про факт значного зниження фактурної вартості товару “Лемур КЕ» та висунута вимога митного органу надати експортну деклараціям країни виробника.
Встановлено, що у відповідному запиті від 17.12.24 року митний орган не вимагав від декларанта надання експортної декларації країни виробника з її перекладом на українську мову та не вбачав розбіжностей в ній.
Статтею 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклав українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Однак, відповідно до прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості від 20.12.2024 року № UА100250/2024/000019/1 за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 17.12.2024 № 24UА100250605351119 встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України документи містять розбіжносткякі мають вплив на правильність митної вартості та/або не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів,чи відомостей щодо ціни,що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товарт, зокрема: 1) відповідно до п 4.1 Договору від 09.12.2019 № 52, ціна товару визначається у долларах США та включає: вартість товару, тари, упаковки, маркування. Усі цінові показники за Контрактом зазначаються у Специфікації. Однак, у специфікації № 78 від 01.10.2024 до договору не зазначені відомості щодо вартості тари, упаковки та маркування. 2) Відповідно до п. 5.1 Контракту від 09.12.2019 №52 платежі за товар здійснюються шляхом банківського переказу. Відповідно до наданого інвойсу від 02.10.2024 № РЕТ8-8Х- 1179996 датою виконання інвойсу зазначено 02.10.2024. банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного декларантом товару не надані.
Висновок Державного підприємства “ Укрпромзовпішекспертиза» від 16.12.2024 № 2332, прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості оскільки не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібнф товари. У експертному висновку експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару на підставі інвойсу та контракту та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари оскільки не зазначена комерційна назва товарів (інформація щодо технічних характеристик: хімічної формули, відсутнє посилання на САS, тощо)). Експертом у використаних джерелах інформації щодо вартості товару європейського походження вказано українські інтернет ресурси.
Також експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього.
Згідно зі статтею 9 Закону України “Про оцінку майна, майнових та професійну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних методиках та інших нормативно- правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів).
Відповідно до Націонатьного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 № 1440. оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх анаїіз та виклад обгрунтованих висновків. При цьому, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У зв'язку з чим, наданий висновок підготовлений з порушенням вищезазначеного підходу, він не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які в ньому наведені. Відсутність цінових пропозицій до висновку, а також жодних розрахунків, які б дали змогу впевнитись у достовірності, об'єктивності наведеної інформації наданий експертний висновок не містить. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару: національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Також Інвойс від 03.10.2024 РЕТ8-SZ- 1179997 вказаний у висновку не був наданий додатково для підтвердження митної вартості.
Декларантом не надано: експортну декларацію з урахуванням вимог статті 254 Митного кодексу України; не надані запитувані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відповідно до вимог п. 5.1 Договору від 09.12.2019 № 52, що підтверджують оплату товару, якій здійснюються шляхом банківського переказу відповідно до наданого інвойсу від 02.10/2024 № РЕТ8- SZ -1179996.
Отже, надані додаткові документи не усувають раніше встановлених розбіжностей оскільки не містять належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до 4.2 ст. 58 МК України.
Крім того у митного органу наявна інформація про факт зниження фактурної вартості заявленого ТОВ "Торговий Дім "Нертус" товару “Гербіцид Лемур,Ке»,виробник “Реters & Виrg Кft (Угорщина,. НU).
Так, за митною декларацією ТОВ "Торговий Дім "Нертус" від 18.03.2024 № 24ПА209120007232О7 за контрактом від 09.12.2019 №52, митна вартість оформленого товару “Гербіцид Лемур,КЕ» на умовах поставки згідно “Інкотермс 2010» FСА- Szolnok (Угорщина) становила 9.8484$/кг (фактурна вартість товару 8.7$/л).
Станом на 17.12.2024 за митною декларацією ТОВ "Торговий Дім "Нертус" від 17.12.2024 №24UА100250605351U9 за контрактом від 09.12.2019 №52, митна вартість товару “Гербіцид Лемур,КЕ» на умовах поставки згідно “Інкотермс 2010» FСА- Szolnok (Угорщина) становила 6,199$/кг (фактурна вартість товару 5,48$/л) без обгрунтування зниження фактурної вартості товару.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за^і. правильністю визначення митної вартості товару: митні декларації ^1';$,^ №24UА209120007232177 (товар - Гербіцид Лемур,КЕ. ),препаративна " форма- концентрат емульсії(діюча речовина'основа -хізалофоп-п-тефурил 40г/л) САS номер: номер: 200509-41-7 не в аерозольній упаковці;Являє собою однорідну рідину жовтого кольору всього - 20565 літрів. Країна походження - Угорщина, торгівельна марка - Лемур Нертус, Виробник: " Реters & Виrg Кft (Угорщина,. НU), вага брутто - 20785 кг, вага нетто - 18302,9 кг)- митна вартість згідно джерел інформації 8,7$/л - 9,8484$/кг.
Рішення винесено без урахування термінів, передбачених ст. 53 МК України, на письмове прохання суб'єкта ЗЕД...».
20.12.2024р. Позивачу було відмовлено у митному оформленні товару, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.12.2024 року № UА100250/2024/000243 з таких причин: “...Відповідно до пункту 6 статті 54 та статті 256 МКУ в зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості від 20.12.2024 № UА100250/2024/000019/1/Відмова в митному оформленні може бути оскарженя у порядку, встановленому главою 4 МКУ...».
Таким чином, при здійсненні митного оформлення ТОВ "Торговий Дім "Нертус" для підтвердження митної вартості кожної конкретної поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) було надано усі документи, які передбачені ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Митну вартість було заявлено за ціною договору (контракту).
Однак, як встановлено судом, незважаючи на надані документи, Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено більшу митну вартість товару, ніж заявлена Позивачем.
З метою уникнення простою транспорту та необхідністю подальшої реалізації товару Позивач вимушений був оформити товар за ціною, визначеною митним органом, під гарантію за ст.55 МКУ у строк до 20.03.2025 за ЕМД № 24UА100250605437U1.
Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару, прийняте Відповідачем, є протиправним та підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням закону та підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 ст. 50 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 ст. 52 глави 8 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 глави 8 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина 2 ст. 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 ст. 54 МК України).
Пунктом 2 частини 4 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
У рішенні про коригування митної вартості товарів 20.12.2024 року № UA100250/2024/000019/1у графі 33 процитовано норми митного кодексу та зазначено, що подані документи мають розбіжності, а саме: « …За результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 17.12.2024 № 24UA100250605351U9 встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності які мають вплив на правильність митної вартості та або не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: 1) відповідно до п 4.1 Договору від 09.12.2019 № 52, ціна товару визначається у доларах США та включає: вартість товару, тари, упаковки, маркування. Усі цінові показники за Контрактом зазначаються у Специфікації. Однак, у специфікації № 78 від 01.10.2024 до договору не зазначені відомості щодо вартості тари, упаковки та маркування. 2) Відповідно до п. 5.1 Контракту від 09.12.2019 №52 платежі за товар здійснюються шляхом банківського переказу. Відповідно до наданого інвойсу від 02.10.2024 № PET8-SZ- 1179996 датою виконання інвойсу зазначено 02.10.2024. банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного декларантом товару не надані. Висновок Державного підприємства « Укрпромзовпішекспертиза» від 16.12.2024 № 2332, прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості оскільки не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. У експертному висновку експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару на підставі інвойсу та контракту та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари оскільки не зазначена комерційна назва товарів (інформація щодо технічних характеристик: хімічної формули, відсутнє посилання на CAS, тощо)). Експертом у використаних джерелах інформації щодо вартості товару європейського походження вказано українські інтернет ресурси (agrohimplant.com.ua,agro-time.com.ua. himagrosem.com.ua,agrokonsultant.com.ua). Також експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових та професійну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних методиках та інших нормативно- правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів). Відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 № 1440. оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У зв'язку з чим, наданий висновок підготовлений з порушенням вищезазначеного підходу, він не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які в ньому наведені. Відсутність цінових пропозицій до висновку, а також жодних розрахунків, які б дали змогу впевнитись у достовірності, об'єктивності наведеної інформації наданий експертний висновок не містить. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Також Інвойс від 03.10.2024 № PET8-SZ- 1179997 вказаний у висновку не був наданий додатково для підтвердження митної вартості. Декларантом не надано: експортну декларацію з урахуванням вимог статті 254 Митного кодексу України; не надані запитувані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відповідно до вимог п. 5.1 Договору від 09.12.2019 № 52. що підтверджують оплату товару, якій здійснюються шляхом банківського переказу відповідно до наданого інвойсу від 02.10/2024 № PET8-SZ-1179996. Отже, надані додаткові документи не усувають раніше встановлених розбіжностей оскільки не містять належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до 4.2 ст. 58 МК України. Крім того у митного органу наявна інформація про факт зниження фактурної вартості заявленого ТОВ "Торговий Дім "Нертус" товару «Гербіцид Лемур.КЕ», виробник "Peters & Burg КЙ".Угорщина. HU. Так, за митною декларацією ТОВ "Торговий Дім "Нертус" від 18.03.2024 № 24UA209120007232U7 за контрактом від 09.12.2019 №52, митна вартість оформленого товару «Гербіцид Лемур,КЕ» на умовах поставки згідно «Інкотермс 2010» FCASzolnok (Угорщина) становила 9.8484$/кг (фактурна вартість товару 8.7$/л). Станом на 17.12.2024 за митною декларацією ТОВ "Торговий Дім "Нертус" від 17.12.2024 №24UA100250605351U9 за контрактом від 09.12.2019 №52, митна вартість товару «Гербіцид Лемур,КЕ» на умовах поставки згідно «Інкотермс 2010» FCASzolnok (Угорщина) становила 6,199$/кг (фактурна вартість товару 5,48$/л) без обґрунтування зниження фактурної вартості товару. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митні декларації від 18.03.2024 №24UA209120007232U7 (товар - Гербіцид Лемур,КЕ. ),препаративна формаконцентрат емульсії(діюча речовина'основа -хізалофоп-п-тефурил 40г/л) CAS номер: номер: 200509-41-7 не в аерозольній упаковці;Являє собою однорідну рідину жовтого кольору всього - 20565 літрів. Країна походження - Угорщина, торгівельна марка - Лемур Нертус, Виробник: "Peters & Burg КГГ.Угорщина, вага брутто - 20785 кг, вага нетто - 18302,9 кг)- митна вартість згідно джерел інформації 8,7$/л - 9,8484$/кг. Рішення винесено без урахування термінів, передбачених ст. 53 МК України, на письмове прохання суб'єкта ЗЕД…».
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до ч.ч. 2-7 ст. 59 МК України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5- 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Відповідно до п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Крім того, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).
Тобто, вимоги вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.
Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.
Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача документи, які відображені вище.
При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту.
Водночас, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, про обсяги партій, про умови поставок, про зміст письмово відображених комерційних домовленостей між резидентом України та іноземним постачальником, про невідповідність цінових показників товару предмету - імпорту відомостям прайс-листів чи будь-яких аналогічних документів виробника товару. Відповідач не вказав на конкретні обставини, які викликали у митного орану відповідні сумніви, не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, спірні рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України, що також зазначено по аналогічній справі у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17 (провадження №К/9901/38363/18).
Щодо доводів митного органу про те, що відповідно до п 4.1 Договору від 09.12.2019 № 52, ціна товару визначається у доларах США та включає: вартість товару, тари, упаковки, маркування, усі цінові показники за Контрактом зазначаються у Специфікації, однак, у специфікації № 78 від 01.10.2024 до договору не зазначені відомості щодо вартості тари, упаковки та маркування, колегія суддів зазначає наступне.
У додатку № 78 від 01.10.2024 року «Специфікація» до контракту купівлі-продажу товару № 52 від 09.12.2019р. вказано, що товар - Лемур КЕ, л/1, кількість товару - 41 000, ціна в дол. США за л/1 - 5,48, загальна вартість у дол. США - 224 680.
Відповідно до п.4.1 Контракту ціна товару визначається в доларах США (USD) та включає: вартість товару, тари, упаковки, маркірування. Усі цінові показники за Контрактом зазначаються у Специфікації.
Відповідно до п.8.1 Контракту, пакування, в якому відвантажується товар повинно забезпечувати, за умови належного поводження з вантажем, цілісність товарів при транспортуванні та зберіганні.
Згідно з п.8.2 Контракту, товар поставляється в оригінальній упаковці, а саме, у пластмасових каністрах ємністю 1л, 5л, 10л, 20л, 100л, 200л, пакетах, а також у картонних коробках.
Згідно з п.8.3 Контракту, тара та пакування входить до вартості товару та не повертається.
Тобто, продавець і покупець в Контракті чітко узгодили між собою, що вартість тари (упаковки), а також маркування товару включається до ціни товару, яка підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 685 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання. Обов'язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування.
Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду в Постанові від 01 квітня 2021 року по справі № 910/5447/20 виходить, що за відсутності законодавчої вказівки щодо оплати тари та (або) упаковки товару слід виходити з того, що обов'язок продавця щодо належного затарювання та (або) упаковки товару встановлено диспозитивною нормою. А відтак, якщо інше не передбачено умовами договору, продавець зобов'язаний відповідно до законодавчих приписів затарювати та (або) упаковувати товар без стягнення будь-якої додаткової плати. Його витрати на тару та (або) упаковку товару включаються до ціни договору купівлі-продажу. Диспозитивний характер норми частини 1 статті 685 Цивільного кодексу України дозволяє на умовах конкретного договору встановлювати інший порядок, у тому числі й оплату витрат продавця на затарювання та (або) упакування товару.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 01 березня 2023 року в справі № 420/18880/21 (адміністративне провадження № К/990/36541/22) дійшов обґрунтованого висновку, що за умовами Договору, пакування не оплачувалося покупцем окремо від ціни товару, з огляду на що посилання митного органу на відсутність у поданих декларантом до митного оформлення документах будь-якої інформації щодо включення/не включення вартості упаковки (пакування) до складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів є безпідставними.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 815/2162/17, від 17 січня 2023 року у справі №160/7901/18 та від 18 грудня 2019 року у справі №160/8775/18 та від 05.12.2024 року по справі № 380/19286/23 .
Згідно правил Інкотермс - 2010 за умов FCA (FREE CARRIER (... named place)) А9 виходить, що продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу.
Враховуючи, що умовами поставки обов'язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з упаковки та пакування включено до вартості товару, а під час митного оформлення документів не встановлено додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару). Витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в Постанові від 30.07.2024 року у справі № 420/32440/23 (провадження № К/990/22352/24).
Таким чином, висновки митного органу про те, що декларантом, не надано митному органу відомостей про включення пакування та маркування товару до митної вартості та що у специфікації не зазначені відомості щодо вартості тари, упаковки, маркірування, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки включення таких складових до ціни (вартості) товару передбачено самим контрактом та специфікацією до нього.
Щодо доводів митного органу про ненадання банківських платіжних документів , що стосуються оцінюваного декларантом товару . колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
З п.5.1 Контракту вбачається , що платежі за товар, визначені цим Контрактом мають бути здійснені у доларах США шляхом банківського переказу на валютний рахунок Продавця за поставлену партію товару на протязі 9 місяців з моменту реалізації товару Продавцем, або шляхом передплати, але не пізніше 31.12.2020.
Згідно з додатковою угодою № 7 від 31.01.2022р. до контракту № 52 від 09.12.2019р. купівлі-продажу товару виходить, що п.1.1 розділу 1 контракту викладено в наступній редакції: «Продавець зобов'язується поставити покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти від продавця на умовах CFR-Одеса (Україна) та/або FCA - Cegled (Hungary), FCA-Szolnok (Hungary) Інкотермс 2010 товар з найменуванням відповідно до Специфікації (Додатку) до Контракту, яка є невід'ємною частиною контракту».
Також, відповідно до додаткової угоди № 7 від 31.01.2022р. до контракту № 52 від 09.12.2019р. купівлі-продажу товару виходить, що п.3.1 розділу 3 контракту викладено в наступній редакції: «Транспортування партій товару здійснюється за рахунок покупця наземним видом транспортування на умовах поставки CFR-Одеса (Україна) та/або FCA - Cegled (Hungary), FCA-Szolnok (Hungary) Інкотермс 2010. У кожному випадку умови поставки указуються в інвойсі. Поставка товару здійснюється партіями на підставі письмової заявки покупця переданої по факсу».
Відповідно до п.5.2 Контракту, у випадку попередньої оплати за товар терміни поставки такого товару не повинні перевищувати 120 календарних днів з дати передоплати.
Відповідно до п.5.3 Контракту, у випадку якщо товар буде поставлено пізніше 31.12.2020, платежі за нього мають бути здійснені протягом 180 календарних днів з дати поставки товару.
Відповідно до п.6.2 Контракту, прийняття - здавання товару здійснюється протягом 24 годин з моменту поставки товару на склад покупця.
Відповідно до п.6.3 Контракту до товаросупроводжувальних документів по контракту відносяться: інвойс, пакувальний лист, CMR, CARNET TIR та коносамент, якщо такі є.
Наведене свідчить про фактичну наявність двох способів оплати за товар: шляхом банківського переказу на валютний рахунок Продавця за поставлену партію товару протягом 9 місяців з моменту реалізації товару Продавцем, або шляхом передплати.
Тобто, передплата за товар не є обов'язковою умовою згідно зазначеного пункту Контракту, що в свою чергу, фактично спростовує аргументи митного органу в частині не надання декларантом відомостей про здійснення/нездійснення передплати за товар на виконання вимог п.4 ч. 2 ст. 53 МКУ, оскільки оплата за товар на момент подання митної декларації не здійснювалась.
Слід звернути увагу на те, що згідно з умовами п.7.1 Контракту виходить наступне: товар повинен поставлятися протягом 14 календарних днів після отримання Продавцем по факсу письмової заявки від покупця. Датою поставки товару є дата прибуття товару на склад згідно п.3.1 Контракту. Товари поставляються завчасно погодженими партіями.
Відповідно до п.13.4 Контракту, цей Контракт набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту виконання зобов'язань у повному обсязі. Тобто, сторони Контракту передбачили строк дії Контракту - до моменту виконання зобов'язань з поставки товару, який здійснюється партіями за письмовими заявками від покупця. Відповідно до п.13.8 Контракту, усі правовідносини, що виникають у зв'язку із цим Контрактом, які їм не врегульовані регулюються положеннями Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу Товарів від 11 квітня 1980 року. Усі питання, що входять до сфери застосування названої Конвенції і які врегульовані в цьом контракті інакше, ніж це визначено Конвенцією, мають регламентуватися виключно положеннями цього Контракту, а не названою Конвенцією. У разі, якщо при застосуванні вищевикладених правил якесь питання залишається неврегульованим, то застосовуються норми чинного в Україні національного законодавства.
Інвойс № PET8-SZ-1179996 від 02.10.2024 року був укладений відповідно до вимог п.5.1 Контракту, в якому зазначено наступне Payment method: bank transfer (у пер. укр. мову «Метод оплати - банківський переказ»), з періоду (терміну) - Fulfilment (у пер. укр. мову: «Виконання»): 02.10.2024, по Deadline: 29.06.2025 (у пер. укр. мову: «Крайній термін виконання»), Issue date: 02.10.2024 (у пер. укр. мову: «Дата випуску інвойсу» (видачі)), що означає якраз термін платежу за товар, який має бути здійсненим протягом 9 місяців з моменту реалізації товару Продавцем.
Відповідно до п.5.1 Контракту, платежі за товар, визначені цим Контрактом мають бути здійснені у доларах США шляхом банківського переказу на валютний рахунок Продавця за поставлену партію товару протягом 9 місяців з моменту реалізації товару Продавцем.
Відповідно до правил "Інкотермс-2010" затверджених Міжнародною торговою палатою від 01.01.2011р., а саме умов поставки FCA «Франко-перевізник» обов'язок Продавця А.1: «Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, серед яких рахунок-фактура (інвойс).
Відповідно до вимог Розділу ІІІ Правил заповнення митної декларації затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599, документальним підтвердженням заявленої вартості товару є рахунок-фактура (інвойс), зазначений у графі 4 ДМВ, або рахунок-проформа, який також зазначається в графі 4 ДМВ, банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено, договір (контракт) купівліпродажу товару, а також інші документи, перелік яких наведено в статті 53 Кодексу. Передусім треба зазначити, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в Постанові від 16.09.2022 року у справі № 200/6506/20-а (адміністративне провадження N К/9901/36393/20) дійшов висновку, що митниця дійшла помилкового висновку про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, оскільки частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання наведених документів за їх наявності. Крім цього, витребувана відповідачем калькуляція надавалася позивачем разом і декларацією, у прийнятті якої відповідач відмовив.
Так, положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутні такі документи як прайс-лист.
При цьому, до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-лист виробника, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.
Прайс-лист (прейскурант) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Вказаний документ не є обов'язковими документами для підтвердження заявленої митної вартості товару, а отже особливості його оформлення, на які посилається відповідач, не свідчать про недостовірність заявлених декларантом відомостей, у зв'язку з чим наявність, відсутність чи будь-які недоліки такого документу, як прайс лист, не можуть бути покладені в основу прийняття рішення про коригування митної вартості.
Аналогічні висновки щодо оцінки прайс-листа, як документа, який підтверджує митну вартість товарів, сформовано Верховним Судом, зокрема у постанові від 28.02.2024 № 815/1460/18.
Стосовно доводів митного органу про те, що декларантом не надано платіжні документи, що підтверджують факт оплати за надані транспортні послуги.
Декларант надав митному органу на його запит наступні додаткові документи про транспортні витрати: декларацію країни експортера № 24HU3210101D14C8F2 від 03.10.2024р.; заявку на здійснення транспортних послуг № 55 від 03.10.2024р.; рахунок Перевізника № 12 від 03.10.2024р. ; платіжну інструкцію № 14500 від 24.10.2024р.
Декларант надав витребуваний додатковий документ, що підтверджує факт оплати за надані транспортні послуги - платіжну інструкцію № 14500 від 24.10.2024 року, - митному органу.
Колегія суддів зазначає , що пунктом 4.1 договору № 05/08-ШПН/ТДН-екс. від 05.08.2024р. на надання транспортних послуг під час перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні передбачено, що ціна послуг Експедитора визначається на підставі погодженої Сторонами Заявки.
Пунктом 4.2 договору № 05/08-ШПН/ТДН-екс. від 05.08.2024р. на надання транспортних послуг під час перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні передбачено, що оплата послуг Експедитора здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Експедитора протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання оригіналів документів, що підтверджують розвантаження транспортного засобу в пункті призначення, в тому числі, але не виключно: товарно-траснпортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками відправника вантажу. Експедитора, одержувача вантажу та митних органів, акту виконанних робіт, рахунку -фактури з ціною послуг згідно з актом виконаних робіт та інших документів, складених при наданні послуг.
Пунктом 4.3 договору № 05/08-ШПН/ТДН-екс. від 05.08.2024р. на надання транспортних послуг під час перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні передбачено, що розмір плати встановлюються сторонами у заявці за діючими ринковими розцінками на аналогічні послуги.
При поданні митної декларації декларантом надано документи, що підтверджують вартість товару за ціною договору (контракту) та не містять числових розбіжностей.
Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять такі складові товарів, як витрати на транспортування товару та витрати на страхування цих товарів (пункти 5, 7 вказаної норми).
У Постанові від 31.05.2019 у справі N 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові від 07.07.2023р. по справі № 803/718/17 Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду
З приводу доводів митного органу про те, що висновок Державного підприємства «Укрпромзовпішекспертиза» від 16.12.2024 № 2332, прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості, оскільки не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари, колегія суддів зазначає наступне.
У висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.12.2024 року № 2332 вказано, що згідно з ціновою інформацією, отриманою у відповідь на наш запит від компанії «Peters & Burg Kft.» (Угорщина), постачальника відповідної продукції, рівень ціни на засіб гербіцид Лемур - 5,48 дол. США за л/1 (контракт № 52 від 09.12.2019р.), на умовах поставки FCA -Szolnok.
Експертний висновок носить консультаційний характер та по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару, з урахуванням того, що розбіжностей з іншими документами, наданими при розмитненні, висновки експерта не містять.
Аналогічна правова позиція висловена Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду в Постанові від 31.07.2024 року у справі № 815/2564/18 (касаційне провадження N К/9901/25881/19).
Державне підприємство «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» не є суб'єктом оціночної діяльності, не здійснює діяльність з оцінки майна та не здійснює рецензування звітів про оцінку майна, тому не зобов'язане у своїй діяльності керуватися вищевказаним Стандартом.
Відповідно, Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.12.2024 року № 2332 не є результатом оцінки майна у розумінні ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001р. № 2658- III, тому не повинен відповідати вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440. Такі поняття як «оцінка майна і майнових прав» та «цінова експертиза» не є тотожними.
З приводу аргументу митного органу про те, що декларантом не надано - експортну декларацію з урахуванням вимог статті 254 Митного кодексу України з перекладом, колегія суддів зазначає наступне.
На вимогу митного органу позивач надав декларацію країни експортера № 24HU3210101D14C8F2 від 03.10.2024 року разом з листами № 19/12-01 від 19.12.2024р., № 19/12-02 від 19.12.2024 року.
Також, позивачем були надані на вимогу митного органу: - переклад інвойсу № PET8-SZ-1179996 від 02.10.2024р.; - переклад пакувального листа № PET8- ML-1179180 від 02.10.2024р.; - переклад сертифікату походження № 456143 от 07.10.2024р..
У відповідному запиті від 17.12.24 року митний орган не вимагав від декларанта надання експортної декларації країни виробника з її перекладом на українську мову та не вбачав розбіжностей в ній.
Відповідно до ч.3 ст.57 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 7) копію митної декларації країни відправлення;
З вищенаведеного вбачається, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов'язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації.
Надана позивачем при декларуванні декларація країни відправлення MRN № 24HU3210101D14C8F2 від 03.10.2024 року має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрихкодовий ідентифікатор), що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов'язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.
Щодо наявності у митного органу інформації про факт зниження фактурної вартості заявленого ТОВ "Торговий Дім "Нертус" товару «Гербіцид Лемур,КЕ», виробник "Peters & Burg КЙ".Угорщина. HU, колегія суддів звертає увагу , що позивач надав додатковий документ - Лист Постачальника б/н стосовно ціни від 16.12.2024р. разом з листами № 19/12-01 від 19.12.2024р., № 19/12-02 від 19.12.2024 року, в якому зазначено , що виробник товару - продавець надає пояснення стосовно рівня ціни на гербіцид Лемур - 5,48 дол. США за л/1, що діючі речовини для його виготовлення були замовлені у момент не найвищого курсу Китайського юаня до долара, у період низького попиту, з наявністю великих залишків у Китайських Постачальників та низькою ціною сировини. Саме тому, виробник має можливість встановити відповідний рівень ціни на деякі пестициди, у тому числі на гербіцид Лемур - 5,48 дол. США за л/1 (контракт № 52 від 09.12.2019р.) і вдячні українському партнеру ТОВ «ТД «НЕРТУС» за можливість придбати партію товару не у період сезону. У висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.12.2024 року № 2332 вказано, що згідно з ціновою інформацією, отриманою у відповідь на наш запит від компанії «Peters & Burg Kft.» (Угорщина), постачальника відповідної продукції, рівень ціни на засіб гербіцид Лемур - 5,48 дол. США за л/1 (контракт № 52 від 09.12.2019р.), на умовах поставки FCA -Szolnok. Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги аналіз цін реалізації на внутрішньому ринку України, можна вважати, що рівень ціни на засіб захисту рослин гербіцид Лемур - 5,48 дол. США за л/1 (контракт № 52 від 09.12.2019р.), відповідає поточній кон'юнктурі ринку. Джерела інформації: цінова інформація компанії «Peters & Burg Kft.» (Угорщина), інтернет ресурси agrohimplant.com, agro-time.com.ua, himagrosem.com.ua, agrokonsultant.com.ua.
Таким чином, всі сумніви митного органу щодо повноти включення складових митної вартості та розбіжностей спростовані первинно поданими до митного оформлення документами та додатковими роз'ясненнями декларанта.
Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству , колегія суддів зазначає.
Основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.
Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.
При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020 та від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.
Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині.
Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.
У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відтак зазначені доводи представника відповідача не можуть вважатися судом доведеними та обґрунтованими.
Щодо доводів митного органу про не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутності даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, частиною 2 статті 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.
Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов'язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою.
При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини.
Разом з цим, зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідачем вибірково процитовано положення статті 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, при цьому не наведено жодних посилань на інформацію щодо товарів того ж класу або виду, яка б спростовувала числові значення вартості товарів, зазначені у митній декларації.
Слід зауважити, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажом на митній території України не є документом, що підтверджує митну вартість товару та який повинен надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України, а відсутність такої інформації у розпорядженні митного органу не може бути належною підставою для коригування митної вартості.
Всі інші обґрунтування (доводи) апелянта з посиланням на недоліки документів ,наданих до митної декларації та ненадання позивачем додаткових документів на вимогу Київської митниці для підтвердження заявленої ним митної вартості товару не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів , тобто оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару з наведених підстав не приймалося, оскільки зазначені мотиві не зазначені в ньому як причину за якою заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об'єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення та картка відмови відповідача необґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають скасуванню,позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, зазначені в апеляційній скарзі з підстав того, що по-перше, оцінка допустимості та належності доказів є виключною компетенцією суду, який розглядає по суті, а по-друге, колегія суддів враховує приписи ч.5 ст. 242 КАС України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 16.11.2023 р. у справі № 640/16003/22, від 10.07.2024 р. у справі № 340/1498/22.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді першої інстанції, подано копії: договору № 0301/2025 від 03.01.2025; акт приймання - передачі наданих послуг від 06.01.2025; попередншй розрахунок витрат на правничу допомогу; копію платіжної інструкції 06.01.2025 р. №15051.
Колегія суддів зазначає , що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, у зв'язку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат апеляційна скарга жодних доводів незгоди не містить.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 по справі № 520/410/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий