05 червня 2025 р. Справа № 440/10835/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 (головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко) по справі № 440/10835/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 15.08.2024 №163750029862; зобов'язати повторно розглянути заяву від 08.08.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати період роботи з 01.02.1999 року по 13.06.2008 року до пільгового стажу 06 років 05 місяців 04 дні за Списком № 1.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 15.08.2024 №163750029862.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 період роботи з 01.02.1999 по 10.04.2000 - заварником електровакуумних приладів другого розряду ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп"; з 10.04.2000 по 11.12.2000 - укладальником деталей та виробів третього розряду ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп"; з 12.02.2002 по 12.08.2002, з 16.10.2002 по 16.04.2003, з 14.05.2003 по 06.06.2003, з 13.01.2004 по 12.09.2004, з 13.09.2004 по 31.05.2005, 23.06.2005 по 31.08.2006, з 04.09.2006 по 31.08.2007, з 03.09.2007 по 13.06.2008 - заварником електровакуумних приладів другого розряду ТОВ "Завод газоразрядних ламп" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не погодившись із рішенням суду , подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що пенсійним органом розглянуто заяву та надані документи, та встановлено, що страховий стаж позивача становить 35 років 06 місяців 04 дня, пільговий стаж за Списком №2 відсутній.
Таким чином, оскільки позивач не має необхідного пільгового стажу за Списком №2, у пенсійного органу відсутні правові підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії.
Позивач правом на надання відзиву не скористався.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Присяжнюк О.В.
У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Присяжнюк О.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Калиновський В.А.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 08.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до пенсійного органу із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області.
15.08.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення № 163750029862 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі положень ст.13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення», через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком 2.
Згідно рішення враховано страховий стаж заявника - 35 років 06 місяців 04 дня, пільговий стаж по Списку №2 - відсутній.
До пільгового стажу роботи не враховано період роботи, оскільки для підтвердження спеціального стажу роботи не надано уточнюючі довідки підприємства щодо пільгового періоду роботи.
Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення пенсійного органу прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з метою належного захисту прав позивача, зобов'язав пенсійний орган зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 період роботи з 01.02.1999 по 10.04.2000 - заварником електровакуумних приладів другого розряду ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп"; з 10.04.2000 по 11.12.2000 - укладальником деталей та виробів третього розряду ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп"; з 12.02.2002 по 12.08.2002, з 16.10.2002 по 16.04.2003, з 14.05.2003 по 06.06.2003, з 13.01.2004 по 12.09.2004, з 13.09.2004 по 31.05.2005, 23.06.2005 по 31.08.2006, з 04.09.2006 по 31.08.2007, з 03.09.2007 по 13.06.2008 - заварником електровакуумних приладів другого розряду ТОВ "Завод газоразрядних ламп" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:, зокрема
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.20217 № 2148-VIII Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", який включав ст.114, частина 1, 2 якої передбачали, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічні за змістом норми Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213- VІІІ, які набули чинності з 01.04.2015 внесені до ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка передбачає, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, зазначила, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. "б" - "г" ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 рішення).
Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. "б" - "г" ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, КСУ Рішенням № 1-р/2020 визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, та не знаходить підстав для відступу від вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається.
Застосовуючи вищезазначений висновок Великої Палати Верховного Суду до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч.2 ст. 14, п.п. "б" - "г" ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Між тим, Верховний Суд у постанові від 17.12.2021 у справі №160/9272/20 вирішив колізію між нормами Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, з одного боку, та Закону №1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах; дійшов висновку, що у подібних правовідносинах "...застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.".
Судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах досягла віку 56 років 01 місяць 15 днів, має страховий стаж 35 років 06 місяців 04 дня.
Відмовляючи у призначені пенсії пенсійним органом не зараховано періоди роботи за Списком №2 оскільки для підтвердження спеціального стажу роботи не надано уточнюючі довідки підприємства щодо пільгового періоду роботи.
Однак, судом встановлено, що в заяві про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах від 08.08.2024 року ОСОБА_1 просить призначити пенсію саме за Списком №1.
Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1986 року ОСОБА_1 працювала на посадах віднесених до Списку №1 у наступні періоди:
- з 01.02.1999 по 10.04.2000 - заварником електровакуумних приладів другого розряду ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп";
- з 10.04.2000 по 11.12.2000 - укладальником деталей та виробів третього розряду ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп";
- з 12.02.2002 по 12.08.2002, з 16.10.2002 по 16.04.2003, з 14.05.2003 по 06.06.2003, з 13.01.2004 по 12.09.2004, з 13.09.2004 по 31.05.2005, 23.06.2005 по 31.08.2006, з 04.09.2006 по 31.08.2007, з 03.09.2007 по 13.06.2008 - заварником електровакуумних приладів другого розряду ТОВ "Завод газоразрядних ламп".
Також, вказані періоди роботи підтверджено наступними копіями документів: наказу Полтавського державного заводу газорозрядних ламп від 12.11.1993 №351 "Про завершення атестації робочих місць", наказу ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 28.12.1998 №284 "Про закінчення атестації робочих місць", наказу ТОВ "Завод газорозрядних ламп" від 28.11.2001 №19 "Про атестацію робочих місць", наказу від 15.12.2003 №285-А "Про атестацію робочих місць за умовами праці".
Так, у додатку до наказу від 28.11.2001 №19 до переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, робітників, яким підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством на основі атестації робочих місць віднесено професію "заварник ЕВП" - загрузка ламп в автомати заварки на дільницях робіт із застосуванням ртуті Список № 1.
Колегія суддів звертає увагу, якщо пільгова робота почалась після 11 березня 1994 року, але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Відповідно до розділу XXIII "Загальні професії" Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 до Списку №1 віднесені робітники і майстри, зайняті у виробництвах приладів і виробів, які містять ртуть (безпосередньо на роботах з металічною ртуттю), а також на ремонті і обслуговуванні приладів і апаратів на роботах з відкритою металічною ртуттю - 12100000-1754а.
У період з 17.01.2003 року по 24.06.2016 року діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Відповідно до розділу XXIII "Загальні професії" Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 до Списку №1 віднесені робітники та майстри, зайняті у виробництвах приладів і виробів, які містять ртуть (безпосередньо на роботах з металевою ртуттю), а також ремонтом і обслуговуванням приладів і апаратів на роботах з відкритою металевою ртуттю - 23-2.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 та постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 року № 36 робота на дільницях робіт із застосуванням ртуті віднесена до Списку № 1, то позивач працював за професією та в умовах праці, що віднесені до Списку № 1.
За правилами ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами, що записи трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 30.07.1986 містять відомості про роботу позивача у періоди з 01.02.1999 по 10.04.2000, з 10.04.2000 по 11.12.2000, з 12.02.2002 по 12.08.2002, з 16.10.2002 по 16.04.2003, з 14.05.2003 по 06.06.2003, з 13.01.2004 по 12.09.2004, з 13.09.2004 по 31.05.2005, 23.06.2005 по 31.08.2006, з 04.09.2006 по 31.08.2007, з 03.09.2007 по 13.06.2008 на робота на дільницях робіт із застосуванням ртуті, що підтверджує право працівника на врахування відповідного пільгового стажу роботи для призначення пенсії за Списком №1.
З приводу атестацій робочих місць, колегія суддів вказує наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41.
Відповідно до п.4 цього Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
За правилами п.4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Відповідно до Роз'яснень про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 №205, в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Таким чином, атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Основна ж мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Судовим розглядом встановлено, що проведення на підприємстві атестації робочих місць за умовами праці підтверджені наказами Полтавського державного заводу газорозрядних ламп від 12.11.1993 №351 "Про завершення атестації робочих місць", ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 28.12.1998 №284 "Про закінчення атестації робочих місць", ТОВ "Завод газорозрядних ламп" від 28.11.2001 №19 "Про атестацію робочих місць", від 15.12.2003 №285-А "Про атестацію робочих місць за умовами праці".
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років. Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За таких підстав, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що умови праці, в яких працював позивач, не змінювались, через що позивач весь час працював за професією та в умовах праці, що віднесені до Списку №1.
Також, п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" передбачено, що результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Водночас відповідачем не надано доказів протилежного, а тому підстави для не врахування пільгового стажу при призначенні пенсії позивачу відсутні.
З урахуванням наведено вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, та не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 по справі № 440/10835/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц