05 червня 2025 р. Справа № 520/25263/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 (головуючий суддя І інстанції: Садова М.І.) по справі № 520/25263/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.03.2024 № 204650021388 щодо неврахування довідки про заробітну плату № А-7 від 21.03.2024 за період з січня 1989 року по грудень 1993 року, яка видана КП “Міський архів»;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1) та головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі- відповідач-2) врахувати довідку про заробітну плату від 27.03.2024 № А-7 за період з січня 1989 року по грудень 1993 року, яка видана КП “Міський архів» та здійснити перерахунок пенсії з 25.03.2024 із проведенням відповідних виплат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови врахувати при обчисленні ОСОБА_1 пенсії заробітну плату отриману за період з січня 1989 року по грудень 1993 року відповідно до довідки про заробітну плату від 21.03.2024 №А-7, виданої комунальним підприємством «Міський архів» виконавчого комітету Харківської міської ради.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату, отриману в період з січня 1989 року по грудень 1993 року у Харківському радіозаводі ім. з'їзда КПСС, який перейменовано в Харківський радіозавод, виданої комунальним підприємством «Міський архів» виконавчого комітету Харківської міської ради 21.03.2024 № А-7.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.
ГУ ПФУ в Харківській області не погодившись із рішенням суду в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову .
Апеляційна скарга мотивована тим, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням на підставі довідки про заробітну плату від 21.03.2024 № А-7 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Проте, за відсутності таких документів, пенсійним органом правомірно не враховано довідку.
Позивач правом на надання відзиву не скористався.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Присяжнюк О.В.
У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Присяжнюк О.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Калиновський В.А.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з наданням додаткових документів, а саме архівної довідки про заробітну плату від 21.03.2024 № А-7 видану КП «Міський архів».
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ у м. Києві.
27.03.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві прийнято рішення № 204650021388 про відмову в перерахунку пенсії.
Підставою відмови зазначено, що архівна довідка не підтверджена первинними документами.
Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення пенсійного органу прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з метою належного захисту прав позивача, зобов'язав пенсійний орган здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки про заробітну плату, отриману в період з січня 1989 року по грудень 1993 року у Харківському радіозаводі ім. з'їзда КПСС, який перейменовано в Харківський радіозавод, виданої комунальним підприємством «Міський архів» виконавчого комітету Харківської міської ради 21.03.2024 № А-7.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно із п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Форму і зміст довідки про заробітну плату для обчислення пенсії наведено в додатку 5 до Порядку № 22-1.
Так, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії містить відомості щодо: сум заробітної плати з розшифруванням; сплати страхових внесків та первинних документів, на підставі яких видана довідка.
Отже, з наведеного правового регулювання слідує, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, зокрема особовими рахунками, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії повинна містити відомості щодо: сум заробітної плати з розшифруванням; сплати страхових внесків та первинних документів, на підставі яких видана довідка.
Такий висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 280/8521/20 та від 17 травня 2023 року у справі №400/2297/19.
Судом встановлено, що архівна довідка про заробітну плату від 21.03.2024 № А-7, видана КП «Міський архів» містить відомості про отриману позивачем заробітну плату за період роботи у Харківському радіозаводі ім. з'їзда КПСС.
Відтак, заробітна плата (дохід) позивача, отримана Харківському радіозаводі ім. з'їзда КПСС за період страхового стажу до 1 липня 2000 року, може бути врахована для обчислення пенсії лише за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
Надана до Управління разом із заявою довідка містить підписи та печатки архівної установи, яка її видала.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що необхідним є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані обставини не є підставами для відмови в призначені пенсії, оскільки відповідно до ч.3 ст.44 Закону № 1058 пенсійний орган має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Втім, пенсійним органом не надано доказів реалізації свого права щодо направлення відповідних запитів до архівної установи з метою перевірки обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату та достовірності наявних в них відомостей, витребування первинних документів, на підставі яких видана довідка.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що неможливість позивача та органу пенсійного фонду підтвердити під час дії в Україні воєнного стану відомості, що зазначені в довідці про заробітну плату первинними документами, на підставі яких вона видана, не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії.
Також, колегія суддів враховує, що в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на невідповідність довідок про заробітну плату вимогам чинного законодавства та судом встановлено, що ці довідки містять відомості щодо сум заробітної плати з розшифруванням, а також підписи відповідальних осіб та печатку архівної установи.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.03.2024 № 204650021388 підлягає скасуванню як протиправне.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд першої інстанції вважав за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки про заробітну плату від 21.03.2024 № А-7 з метою виключення подальших протиправних дій зі сторони суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням певних фактичних обставин справи.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд не може підміняти державний орган і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь особи, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи, що пенсійним органом та судом першої інстанції неповно встановлено обставини щодо заробітної плати позивача, отриманої під час роботи у Харківському радіозаводі ім. з'їзда КПСС для обчислення його пенсії, належним засобом захисту його прав буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву від 25.03.2024 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 21.03.2024 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про зобов'язання пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.
В іншій частині судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 по справі № 520/25263/24 - в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату, виданої комунальним підприємством «Міський архів» виконавчого комітету Харківської міської ради 21.03.2024 № А-7 скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву від 25.03.2024 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
В іншій частині задоволення позову рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі № 520/25263/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц