05 червня 2025 року справа №200/300/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєв Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 200/300/25 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії №056650010822 від 03.10.2024 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути повторно заяву від 25.09.2024 про призначення пенсії за віком застосувавши при призначенні пенсії ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02.09.2008 з урахуванням до пільгового стажу за Списком №1-шахтарі, період навчання в Селидівському гірничому технікуму з 01.09.1997 по 25.01.2000, на підземних роботах з повним робочим днем, період роботи відповідно до ст.14, пост.202, сп.1р.1, п-р.1, п.а-в, з 15.01.2018 по 12.10.2018 на підприємстві ВСП «Шахтоуправління Білозерське» ТОВ ДТЄК «Допропіллявугілля» на підземних роботах з повним робочим днем.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він 05.09.2024 надав до територіального органу Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 18.12.2024 отримав рішення про відмову у призначенні пенсії від 03.10.2024 № 056650010822, з якого вбачається, що період його навчання у Селидівському гірничому технікумі та період роботи з 15.01.2018 по 12.10.2018 на підприємстві ВСП «Шахтоуправління Білозерське» не зараховано до пільгового стажу. Позивач вказує, що періоди його навчання та роботи мають бути зараховані до пільгового стажу. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними та такими, що порушують його права на пенсійне забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 200/300/25 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.10.2024 № 056650010822 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.09.2024, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 - шахтарі періоди: навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1997 по 25.01.2000 на підземних роботах з повним робочим днем, період роботи з 15.01.2018 по 12.10.2018 гірничим майстром з повним робочим днем у шахті. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення і прийняти нове судове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 25.09.2024 позивач - ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо призначення пенсії (незалежно від віку) на пільгових умовах. Заява позивача була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
03.10.2024 за результатами розгляду заяви позивача Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 056650010822 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В рішенні зазначено наступне. За наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, на теперішній час, загальний страховий стаж склав 44 роки 11 місяців 1326 днів, в тому числі пільговий стаж роботи, відповідно до ч. 3 ст. 114 (пост. КМУ № 202) складає 20 років 08 місяців 06 днів. Працює.
Відповідно до на наданого розрахунку стажу (РС-право) вбачається, що період навчання у Селидівському гірничому технікумі та період роботи з 15.01.2018 по 12.10.2018 на підприємстві ВСП «Шахтоуправління Білозерське» не зараховано до пільгового стажу позивача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058- ІV).
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до положень пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.
Частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Частиною 3 статті 114 Закону № 1058-ІV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, право особи на призначення пільгової пенсії відповідно до ст. 114 Закону № 1058-IV має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2. Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
З аналізу наведених норм слідує, що право на передбачену частиною третьою статті 114 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників, професії яких містяться у Списку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії, визначеної статтею 14 Закону № 1788-XII та частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років.
Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Щодо зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період його навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1997 року по 05.06.2000 колегія суддів зазначає наступне.
Щодо доводів позивача, що навчальні заклади, в яких позивач навчався у спірний період відноситься до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, суд зазначає наступне.
Згідно відомостей трудової книжки позивача НОМЕР_1 : - з 01.09.1997 року по 05.06.2000 року позивач навчався у Селидівському гірничому технікумі на денному відділені (запис № ); - з 25.11.2000 року прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду (запис №3).
Згідно диплому молодшого спеціаліста Селидівського гірничого технікуму АР № 039715 від 05.06.2000 року, позивач закінчив у 2000 році Селидівський гірничий технікум за спеціальністю за спеціальністю «Технологія підземної розробки корисних копалин», за час навчання склав відповідні іспити і заліки, захистив дипломний проект, склав державний іспит та здобув кваліфікацію «гірничого техніка-технолога».
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV зарахування періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, можливе в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.
Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено статтею 56 Закону № 1788-XII.
Зокрема, підпунктом «д» пункту 1 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
На думку колегії суддів на підставі зазначеної норми права період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах слід зараховувати до загального стажу.
Разом з цим відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону № 1788-XII час, що зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13, 14 цього Закону), законодавець пов'язує з перебуванням на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
Інших випадків зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, наведена норма Закону №1788-XII не містить.
Також слід зазначити, що поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту» далі - Закон № 1060-ХІІ).
Згідно із цим Законом до структури освіти входять, зокрема, вища і професійно-технічна освіта, та визначено види вищих навчальних і професійно-технічних начальних закладів.
За змістом статей 41, 43 Закону № 1060-ХІІ (в редакції чинній на момент навчання позивача) професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію; - Вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, які не є вищими навчальними закладами (стаття 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).
Відповідно до ст. 38 Закону України від 10.02.1998 р. № 103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту" ( далі Закон № 103/98-ВР), час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до ст. 17 Закону № 103/98-ВР заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно - технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Згідно ст. 18 цього Закону до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма;
училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Статтею 30 Закону № 103/98-ВР визначено, що зміст професійно-технічної освіти зумовлюється суспільними вимогами до рівня кваліфікації робітничих кадрів і визначається державними стандартами професійно-технічної освіти з кожної професії для підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, зазначених у державному переліку професій.
Відповідно до статті 31 Закону № 103/98-ВР Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у закладах професійної (професійно-технічної) освіти є нормативно-правовим актом, який визначає:
код секції (підсекції), код та назву розділу (група, клас, підклас) за Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності" або номер групи загальних професій;
назву професії (професійну назву роботи) за Національним класифікатором України "Класифікатор професій";
належність робітничих професій (розряд, клас, категорія, група) для первинної професійної підготовки відповідно до атестаційного рівня закладу професійної (професійно-технічної) освіти, а також професійного (професійно-технічного) навчання на виробництві, у сфері послуг;
можливість перепідготовки за технологічно суміжною професією та підвищення кваліфікації у закладах професійної (професійно-технічної) освіти на виробництві, у сфері послуг.
Тимчасовий державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1998 р. №450 (втратив чинність внаслідок затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 р. №1117 Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах), в якому відсутня така професія як гірничий технік-електромеханік, гірничий інженер.
Відтак, колегія суддів вважає помилковим висновки суду першої інстанції про те, що періоди навчання позивача у Селидівському гірничому технікумі мають бути зараховано до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Аналогічна правова позиція виснувана Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 у справі № 676/5212/17,
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно до положень ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» для зарахування періодів навчання до пільгового стажу потрібно додержання певних умов, зокрема: працевлаштування має відбутися саме за набутою на навчанні професією.
Суд має враховувати, що до роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, зараховується період навчання саме за зазначеною спеціальністю. Позивач отримав спеціальність “Технологія гірничої розробки корисних копалин» ( КП 3117), натомість 25.11.2000 його було прийнято на роботу машиністом підземних установок (КП 8333). Таким чином, враховуючи те, що технолог та машиністом підземних установок не є тотожними або спорідненими професіями, позивач не має права на зарахування до пільгового стажу періоду навчання, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства.
Відповідно до трудової книжки запис трудової книжки позивача НОМЕР_1 : - з 01.09.1997 року по 05.06.2000 року позивач навчався у Селидівському гірничому технікумі на денному відділені (запис № ); - з 25.11.2000 року прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду (запис №3).
Отже, перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування на роботу перевищує трьох місяців. Тобто, період навчання позивача в гірничому технікумі не підлягає зарахуванню до його пільгового стажу роботи.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яку викладено в постанові від 11 липня 2022 року по справі № 160/6695/21.
При викладених обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а тому рішення суду першої інстанції в зазначеній частині слід змінити, а саме в абзаці третьому резолютивної частини рішення виключити слова і цифри «навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1997 по 25.01.2000 на підземних роботах з повним робочим днем».
Щодо період роботи позивача з 15.01.2018 по 12.10.2018 суд першої інстанції зазначив наступне.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Таким чином, відсутність довідки, що уточнює пільговий характер роботи, яка підтверджує зайнятість на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, не може бути правомірною підставою для не зарахування позивачеві до пільгового стажу роботи, періоду підтвердженого відомостями трудової книжки.
Відповідно до записів в трудовій книжці позивача у спірний період займався такою трудовою діяльністю: (запис 32-33) з 15.01.2018 по 12.10.2018 працював гірничим майстром з повним робочим днем у шахті.
Суд зауважує, що записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесений відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58. Зауважень до оформлення трудової книжки відповідачами не висловлено.
Відповідно до пункту 1 Порядку №383 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Пунктом 3 Порядку №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Постановою СРСР від 26.01.1991 №10, постановою КМУ від 11.03.1994 №162, постановою КМУ від 16.01.2003 №36, постановою КМУ від 24.06.2016 №461 затверджено Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Щодо доводів відповідача про необхідність підтвердження пільгового стажу матеріалами проведеної атестації робочого місця суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Державну службу України з питань праці (Держпраці).
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Згідно із частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин та враховуючи зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, та встановлені у цій справі обставини, суд вважає, що відсутність даних про проведення та результати проведення атестації робочих місць не може бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу відповідного періоду роботи позивача.
Суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків.
Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Проте, відповідач цього не зробив, а при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком, дав оцінку поданим до заяви документам та прийняв рішення про відмову в призначенні такої пенсії.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується пільгові періоди роботи позивача за Списком №1 на шахті з 15.01.2018 по 12.10.2018, а тому цей період має бути зарахований до пільгового стажу позивача.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду у рамках даного апеляційного провадження.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого суду - зміні.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 200/300/25 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 200/300/25 - змінити.
В абзаці третьому резолютивної частини рішення слова і цифри «навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1997 по 25.01.2000 на підземних роботах з повним робочим днем» - виключити.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 200/300/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 05 червня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
Е.Г. Казначеєв