05 червня 2025 року справа №200/8698/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у справі № 200/8698/24 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про: визнання протиправними дій щодо невиключення із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин пов'язаних з простоєм, оголошеним приватним акціонерним товариством “Новокраматорський машинобудівний завод» та призупиненням дії трудового договору у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року; зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати, період з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, у зв'язку із простоєм, оголошеним приватним акціонерним товариством “Новокраматорський машинобудівний завод» та призупиненням дії трудового договору у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.
В обґрунтування позову зазначає, що позивачу в травні 2024 року вперше було призначено щомісячну страхову виплату за страховим випадком профзахворювання, проте відповідачем при розрахунку суми страхової виплати протиправно не виключено із розрахунку середньої заробітної плати дні, в які позивач фактично не працював з поважних причин, оскільки на його підприємстві - приватному акціонерному товаристві “Новокраматорський машинобудівний завод» мав місце простій, обумовлений військовою агресією Російської Федерації проти України.
Позивач вважає, що при призначенні щомісячної страхової виплати відповідач не мав враховувати час простою, оскільки з 01.03.2022 року по момент звільнення він не працював, оскільки знаходився у простої, з ним було призупинено дію трудового договору.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у справі № 200/8698/24 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиключення із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 неробочих днів з поважних причин, пов'язаних з простоєм, оголошеним приватним акціонерним товариством “Новокраматорський машинобудівний завод» та призупиненням дії трудового договору у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячної страхової виплати з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати, період з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, у зв'язку із простоєм, оголошеним приватним акціонерним товариством “Новокраматорський машинобудівний завод» та призупиненням дії трудового договору у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач з 20.05.2002 року по 01.05.2024 року працював на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві “Новокраматорський машинобудівний завод», що підтверджується його трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 25.10.1999 року.
Під час роботи на вказаному вище підприємстві позивач отримав хронічне професійне захворювання.
Відповідно до пункту 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 25 березня 2024 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:
1. Пневмоконіоз (t/t, 2/2), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень ІІ ст. (друга) фаза затихающего загострення. ЛН ІІ ст. (друга);
2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (IІI ст.) за класифікацією Остапкович В.Є та ОСОБА_2 - захворювання професійні, встановлені вперше.
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії від 24 квітня 2024 року серії 12ААА № 139666 позивачу вперше визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% з яких: 40% - пневмоконіоз, 20% - хронічна приглухуватість.
Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії від 24 квітня 2024 року серії 12ААГ № 772722 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності.
Після встановлення ступеня втрати працездатності на рівні 60% позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячної страхової виплати, тому в травні 2024 року позивачу вперше була призначена щомісячна страхова виплата у розмірі 4800,00 грн.
Вважаючи, що розрахунок щомісячної страхової виплати проведений невірно, позивач звернувся до відповідача з заявою від 08.05.2024 року, в якій просив перерахувати період для розрахунку обчислення середньої заробітної плати та виключити з розрахункового періоду період перебування позивача у простої та коли було призупинено трудовий договір у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Проте, листом від 21.06.2024 року позивачу було відмовлено, оскільки для розрахунку заробітної плати, за якою обраховувалась щомісячна страхова виплата у зв'язку з професійним захворюванням, бралися періоди роботи позивача за 12 місяців: з березня 2023 року по лютий 2024 року включно.
Представником позивача з метою отримання постанов про призначення щомісячної страхової виплати та одноразової допомоги в разі стійкої втрати працездатності на адресу відповідача було скеровано адвокатський запит.
Відповідно до відповіді управління від 29.11.2024 року, за заявою від 09.05.2024 року позивачу призначено страхові виплати одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати працездатності у розмірі 33600,00 грн. та щомісячну страхову виплату у розмірі 4800,00 грн. з 23.04.2024 року.
На адвокатський запит надано довідку про нарахування та виплату щомісячної страхової виплати у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за період з 23.04.2024 по 31.10.2024.
Починаючи з 01.03.2022 року і до звільнення позивач не працював, а знаходився у простої, з ним призупинено дію трудового договору, що підтверджується такими документами.
Згідно з наказом Приватного акціонерного товариства “Новокраматорський машинобудівний завод» від 28 лютого 2022 року №64 “Про призупинення діяльності та консервації підприємства» позивач знаходився у простої, про що зазначено в довідці від 01.05.2024 року, відповідно до якої, на підставі наказу від 28 лютого №64 “Про призупинення діяльності та консервації підприємства» зазначене підприємство знаходиться на простої. Не планується залучати ОСОБА_1 до робочого процесу до стабілізації зовнішнього середовища.
Згідно з наказом від 26 грудня 2023 року №55 “Про призупинення дії трудових договорів» внаслідок збройної агресії Російської Федерації відповідно до наказу від 28 лютого 2022 року №64 тимчасово призупинено роботу акціонерного товариства та законсервовано виробничі потужності, основні фонди, будівлі та споруди ПрАТ НКМЗ. Працівників структурних підрозділів акціонерного товариства переведено на простій.
У зв'язку з продовженням бойових дій на території Донецької області наказом від 26 грудня 2023 року №55 призупинено дії трудових договорів. Пунктом 4.3 цього наказу встановлено призупинення трудових договорів здійснити без збереження заробітної плати. Згідно додатку №3 до даного наказу позивач зазначений у списку працівників, з якими призупинено дію трудових договорів з лютого 2024 року.
Відповідно до наказу від 25.01.2024р. №6 “Про внесення змін та доповнень до наказу від 26.12.2023р.» були змінені періоди початку зупинення дії трудових договорів.
Крім того, у довідці від 01.05.2024 року зазначено, що на підставі наказу від 28 лютого 2022 року №64 “Про призупинення діяльності та консервації підприємства» підприємство знаходиться на простої. Не планується ОСОБА_1 залучати до робочого процесу до стабілізації зовнішнього середовища.
На підставі наказу від 25.01.2024 року №6 з 01.02.2024 року з позивачем призупинено трудовий договір. Тобто, з 01.03.2022 року по дату звільнення, а саме: по 01.05.2024 року позивач знаходився у простої та з 01.02.2024 року з ним було призупинено дію трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу страхових виплат, з врахуванням часу простою підприємства-роботодавця, суд першої інстанції виходив з наступного.
Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до частини 1статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Страхові випадки:
- за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;
- за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг;
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 35 Закону № 1105-XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 3) особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини 7 статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Частиною 1 статті 42 Закону № 1105-XIV встановлено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
За приписами частини 9 статті 42 Закону № 1105-XIV середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) визначає простій як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (стаття 34 КЗпП України). Тобто, законодавець вкладає в цю категорію дві складові: 1) причина, яка може бути різноманітною (вичерпний перелік законодавством не встановлений); 2) наслідок у вигляді зупинення роботи.
Статтею 113 КЗпП України, яка регулює порядок оплати під час простою, передбачено два види простою: - “з вини працівника» (причиною в такому випадку можуть бути порушення трудової дисципліни, техніки безпеки, навмисне пошкодження виробничого обладнання тощо); - “не з вини працівника» (причинами можуть бути стихійне лихо, техногенна катастрофа, карантин, військові дії тощо).
Якщо простій виник не з вини працівника, то час простою працівникам оплачується відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє на день розгляду справи.
Закон України від 15.03.2022 № 2136-IX “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 2136-IX).
Відповідно до приписів статті 13 Закону № 2136-ІХ Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов'язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім'я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.
Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності - обласні).
У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов'язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.
Приписи у разі оскарження наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами, зазначеними в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути внесені роботодавцеві за погодженням з військовою адміністрацією.
Припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок № 1266).
Відповідно до п. 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Пунктом 14 Порядку №1266 встановлено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, за формулою:
З = З(н) х С : М,
де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;
З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;
С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...);
К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:
К = З(в) : З(с),
де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.
У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з:
поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців;
причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.
Пунктом 16 Порядку №1266 встановлено, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
За приписами пункту 31 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як зазначено вище, пунктом 3 Порядку № 1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, зокрема, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Таким чином, суми виплат, які отримувала застрахована особа, з яких були фактично нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення страхових виплат. При цьому, при наявності поважних причин (призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) коли особа не працювала, зазначений період має бути виключений із розрахункового періоду.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 01 березня 2022 року по 01 травня 2024 року фактично не працював на підприємстві у зв'язку із введенням на ПрАТ “Новокраматорський машинобудівний завод» простою, який оплачується відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) та що підтверджується наказами та довідкою зазначеного підприємства, зазначеними вище.
З 01 лютого 2024 року з позивачем був призупинений трудовий договір без збереження заробітної плати відповідно до наказу № 55 від 26 грудня 2023 року. Пунктом 4.3 вказаного наказу встановлено призупинення трудових договорів здійснити без збереження заробітної плати.
Таким чином, дні невиходу на роботу з причини простою підприємства, робітникам підприємства оплачено в розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу) з березня 2022 року, а з лютого 2024 року - без збереження заробітної плати.
Як зазначає відповідач, до розрахунку середньої заробітної плати за 12 календарних місяців ним взято наступну заробітну плату позивача: березень 2023 року-лютий 2024 року.
Отже, періоди з березня 2023 року по лютий 2024 року, не були виключені відповідачем при розрахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .
Оскільки простій на підприємстві ПрАТ “Новокраматорський машинобудівний завод» було запроваджено внаслідок впливу невідворотної сили, спричиненої збройною агресією Російською Федерацією проти України, суд першої інстанції дійшов висновку, що період простою вказаного підприємства, має бути визнаний поважною причиною при розрахунку середньої заробітної плати та повинен бути виключений з розрахункового періоду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у справі № 200/8698/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у справі № 200/8698/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 05 червня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв