Справа №752/2566/25 Суддя І інстанції - Вдовиченко О.О.
Провадження № 33/824/2574/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
02 червня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Шаповала В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4, ч. 1 ст. 163-1 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Великої Британії, працюючого генеральним директором ТОВ «ЛІДЕА Україна», адреса за місцем роботи: м. Київ, вул. Смольна, 9,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. 00 коп. Стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 , працюючи генеральним директором ТОВ «ЛІДЕА Україна» порушив порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб і сум отриманого з них податку», а саме подано недостовірні відомості про фізичних осіб за 4-й квартал 2021 року, та за 2022 року у графі 2 «ІПН» вказано невірний код, тобто вчинив дії, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.
Крім того ОСОБА_1 , працюючи генеральним директором ТОВ «ЛІДЕА Україна» вчинив правопорушення: ч.1 ст. 163-1 КУпАП, пунктів 44.1, 44.1 статті 44 ПКУ, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, пункту 2 статті 6 Закону №996. пункту 28 П(с)БО 9, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 року №318 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (із змінами та доповненнями) встановлено його заниження на 17 969 489 грн., підпункту 192.1.1, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 200.1, абз, «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.10p. № 2755-VI, із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість в наступних податкових періодах : жовтень 2018 - 166 211 грн.; листопад 2018 - 1 094 131 грн.; вересень 2019 - 1 008 414 грн.: березень 2020 - 4 511 грн.: вересень 2020 - 13 839 грн. та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на 13 506 грн. у червні 2024, тобто вчинив дії, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді, захисник Шаповал В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи, що постанова не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та прийнята всупереч нормам матеріального права і усталеній судовій практиці, просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року, а провадження у справі за фактом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року, мотивуючи клопотання тим, що апелянт зміг ознайомитися з постановою лише після надання загального доступу до її тексту в Єдиному державному реєстрі судових рішень і доставлення в електронний кабінет в системі «Електронний суд» - 24 березня 2025 року, а тому вважає такі причини пропуску строку поважними.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що особу не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, якщо протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується лише на акті перевірки, враховуючи правову позицію, викладену в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.
При цьому апелянт зазначає, що норми Податкового кодексу України передбачають можливість для платника податків оскаржити висновки контролюючих органів за фактами проведених ними перевірок.
Отже, як вказує апелянт, TOB «ЛІДЕА УКРАЇНА» скористалося своїм правом, передбаченим п.86.7 ст.86 ПКУ, і подало заперечення на Акт перевірки, яке, однак, не було взято до уваги податковим органом - Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, який на підставі Акта перевірки склав податкові повідомлення-рішення від 08.01.2025 № 01934000701 та № 02034000701 (далі - податкові повідомлення-рішення).
Надалі ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» оскаржило ці податкові повідомлення-рішення за процедурою адміністративного оскарження - 15.01.2025 року було направлено до Державної податкової служби України скаргу № 14/01 від 14.01.2025. За результатами розгляду якої Державна податкова служба України прийняла рішення № 7147/6/99-00-06-01-01-06 від 13.03.2025, яким відмовила у задоволенні цієї скарги.
В зв'язку з цим ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» було змушене оскаржити податкові повідомлення-рішення в судовому порядку, про що проінформувало Південне міжрегіональне управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків повідомленням № 34 від 25.03.2025 року (копія повідомлення - у додатках).
Наведені фактичні обставини свідчать, що податкові повідомлення-рішення оскаржуються платником податків в передбаченому законодавством порядку, через що, на думку апелянта, податкове зобов'язання залишається неузгодженим, що виключає можливість складання Протоколів і притягнення керівника платника податків до відповідальності, оскільки в основу доказів вини у вчинені адміністративного правопорушення покладено лише Акт перевірки, який є виключно відображенням дій працівників Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками і не породжує ніяких правових наслідків.
Як стверджує захисник, цей Акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання - ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА», й не є обов'язковим рішенням контролюючого органу. Отже, складення протоколів стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, на підставі одного лише Акта перевірки є передчасним та необгрунтованим, а самі протоколи не є належними доказами його винуватості у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Шаповала В.В. в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, та просив її задовольнити, дослідивши копії ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2025, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Щодо питання про поновлення строку на оскарження постанови, то слід зазначити, що як вбачається з матеріалів провадження, при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 присутній не був, копія постанови йому направлена не була. При цьому, постанова суду від 03 березня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень була оприлюднена лише 24 березня 2025 року. У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, вважаю, що строк апеляційного оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року слід поновити.
По суті апеляційної скарги слід зазначити, що відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскаржувана постанова судді першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП , суд допустив неповне з'ясування обставин справи, що у свою чергу призвело до прийняття необґрунтованого рішення про винуватість останнього у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, та більш того, суд не прийняв взагалі рішення про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 08.10.2024 року по 09.12.2024 року проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА», за результатами якої складено акт від 16 грудня 2024 року № 784/34-00-07-01/34702946.
Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ «ЛІДЕА Україна» пунктів 44.1, 44.1 статті 44 ПКУ, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, пункту 2 статті 6 Закону №996. пункту 28 П(с)БО 9, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 року №318 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (із змінами та доповненнями) встановлено його заниження на 17 969 489 грн., підпункту 192.1.1, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 200.1, абз, «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.10p. № 2755-VI, із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість в наступних податкових періодах : жовтень 2018 - 166 211 грн.; листопад 2018 - 1 094 131 грн.; вересень 2019 - 1 008 414 грн.: березень 2020 - 4 511 грн.: вересень 2020 - 13 839 грн. та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на 13 506 грн. у червні 2024.
Крім того, встановлено порушення підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ, пункту 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом міністерства фінансів України від 13.01.2025 №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 щодо подання недостовірних відомостей про фізичних осіб за 4 квартал 2021 року, за 2 квартал 2020 року - у графі 2 «ІПН» вказано невірний код.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №18/34-00-07-01 від 22 січня 2025 року посадова особа - генеральний директор ТОВ «ЛІДЕА Україна» ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, а саме: порушення підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ, пункту 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом міністерства фінансів України від 13.01.2025 №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 щодо подання недостовірних відомостей про фізичних осіб за 4 квартал 2021 року, за 2 квартал 2020 року - у графі 2 «ІПН» вказано невірний код.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №17/34-00-07-01 від 22 січня 2025 року посадова особа - генеральний директор ТОВ «ЛІДЕА Україна» ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а саме: порушення пунктів 44.1, 44.1 статті 44 ПКУ, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, пункту 2 статті 6 Закону №996. пункту 28 П(с)БО 9, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 року №318 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (із змінами та доповненнями) встановлено його заниження на 17 969 489 грн., підпункту 192.1.1, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 200.1, абз, «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.10p. № 2755-VI, із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість в наступних податкових періодах : жовтень 2018 - 166 211 грн.; листопад 2018 - 1 094 131 грн.; вересень 2019 - 1 008 414 грн.: березень 2020 - 4 511 грн.: вересень 2020 - 13 839 грн. та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на 13 506 грн. у червні 2024.
Разом з тим, диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Диспозицією ч. 1 ст. 163-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.
Наведені норми закону є бланкетними, а тому у протоколах повинно бути чітко зазначено обставини інкримінованого особі правопорушення, а також норма Закону, яка була порушена особою, щодо якої складений протокол.
Всупереч цим вимогам Закону у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП №17/34-00-07-01 від 22 січня 2025 року не зазначено, у чому конкретно полягає порушення саме ним встановленого порядку ведення податкового обліку, який ним Закон порушено. Посилання ж у протоколі на норми Податкового кодексу України без конкретизації, яку норму якого Закону особою порушено, в чому полягає це порушення, які конкретно дії або бездіяльність допущені особою, не розкриває суті конкретного порушення, яке ставиться ОСОБА_1 у вину, чим порушується право останнього на захист.
Так само в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП №18/34-00-07-01 від 22 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 не містить суті вчиненого останнім правопорушення.
Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Тобто, при зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов'язків, встановивши, коли і ким такі службові обов'язки для неї були визначені.
Однак, а ні з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а ні з наявних матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді, які ж саме дії/бездіяльність вчинені, в чому полягає його вина у вчиненні правопорушень, за які передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.
Особа, що складали протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення саме ОСОБА_1 правопорушень, суть самих правопорушень (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону.
На вказані порушення суд першої інстанції не звернув увагу.
Незважаючи на те, що таке обвинувачення в даному випадку є неконкретним, позбавляє можливості ефективно захищатися від нього, а самі протоколи не відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, за результатами судового розгляду суддя місцевого суду дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, втім у резолютивній частині визнав ОСОБА_1 винним лише у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. При цьому, не прийнявши взагалі ніякого рішення щодо адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.
При цьому, всупереч вимог ст. 283 КУпАП, судом не вказаний у постанові опис обставин, установлених під час розгляду справи, а зазначені лише обставини, вказані у протоколах про адміністративні правопорушення. При цьому, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, суддя у постанові послався на те, що вина останнього підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення та копіями актів перевірки. Однак, як встановлено під час апеляційного розгляду, протоколи відносно ОСОБА_1 складені з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, а відтак, вони не можуть бути доказами у справі.
Наявні у матеріалах справи копії актів перевірки також не можуть слугувати належними та допустимими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Відповідно до п. 54.5. ст. 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п. 86.8. ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Крім того, відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, за змістом наведених норм у випадку оскарження платником податків податкового повідомлення - рішення, прийнятого за результатами перевірки, сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 163-1, 163-4 КУпАП, є наявність на момент складання протоколів узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не актів перевірки.
Як вбачається з матеріалів, доданих захисником Шаповаловим А.В., TOB «ЛІДЕА УКРАЇНА» подало заперечення на Акт перевірки, яке не було взято до уваги податковим органом - Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, який на підставі Акта перевірки склав податкові повідомлення-рішення від 08.01.2025 № 01934000701 та № 02034000701.
У зв'язку з чим, ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» оскаржило ці податкові повідомлення-рішення за процедурою адміністративного оскарження - 15.01.2025 року було направлено до Державної податкової служби України скаргу № 14/01 від 14.01.2025. За результатами розгляду якої Державна податкова служба України прийняла рішення № 7147/6/99-00-06-01-01-06 від 13.03.2025, яким відмовила у задоволенні цієї скарги.
Після цього, ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» звернулось до Київського окружного адміністративного суду для оскарження податкових повідомлень-рішень від 08.01.2025 № 01934000701 та № 02034000701, доказом чого є ухвала Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, якою відкрито провадження в адміністративній справі.
Таким чином, висновки судді місцевого суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, не ґрунтуються на доказах по справі, оскільки акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст. 56 Податкового кодексу України, як на час складання протоколів про адміністративні правопорушення, так і на момент судового розгляду був не узгодженим, а процедура оскарження податкових повідомлень-рішень ще триває, а тому стверджувати про законність та обґрунтованість актів були відсутні підстави, а отже він не міг бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 за відсутності інших доказів у справі.
За таких обставин, протоколи про адміністративні правопорушення та акти перевірки не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в порушенні вимог ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, а тому висновок суду про доведеність його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, є необґрунтованим.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, оскільки податкове повідомлення-рішення від 08.01.2025 № 01934000701 та № 02034000701 перебуває у процедурі оскарження.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, за відсутності переконливих доказів про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 та. ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Клопотання захисника Шаповала В.В. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити захиснику Шаповалу В.В. строк апеляційного оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва 03 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Шаповала В.В. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю в діях складу інкримінованих правопорушень.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал