Єдиний унікальний номер справи №752/23458/23
Провадження №22-ц/824/703/2025
05 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 02086-09/2021 в розмірі 37 200,00 грн, а також судові витрати.
Свої вимоги мотивувало тим, що 04.09.2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02086-09/2021 шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону відповідача, про що свідчить п. 7 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п. п. 1.1 п. 1 вказаного кредитного договору Товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.п. 1.6 п. 1 кредитного договору невід'ємною частиною цього кредитного договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розмішені на сайтах Товариства. Приймаючи умови кредитного договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
21.09.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ укладено договір факторингу № 21092022, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 21092022 від 21.09.2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 37 200,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 200,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею.
Всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора.
Таким чином, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 02086-09/2021 в розмірі 37 200,00 грн.
Враховуючи зазначене, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, ухвалено рішення без з'ясування фактичних обставин справи. Зазначає, що суду надано копії відповідних кредитного договору та договору факторингу із додатками та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 02086-09/2021 від 04.09.2021 року, які відповідач належними доказами не спростував. ОСОБА_1 не оспорював укладення ним вказаних договорів та отримання коштів. Відповідач не надав до суду докази, які б спростували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника. Факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі підтверджується дійсністю таких правочинів (договорів), які в встановленому порядку відповідачем не оскаржені.
Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав задоволення апеляційної скарги позивача.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості, її дійсний розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості. Додатки до договору факторингу від 21.09.2022 року № 21092022 (акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника належним чином не підтверджують, яку суму коштів отримав відповідач за укладеними договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина не була сплачена в межах строку кредитування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
На підтвердження вказаних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надало до суду договір про надання фінансового кредиту №02086-09/2021 від 04.09.2021 року, додаток №1 до договір про надання фінансового кредиту №02086-09/2021 від 04.09.2021 року, паспорт споживчого кредиту, заявку від 04.10.2021 року на відстрочення виконання зобов'язання за договором про надання фінансового кредиту, договір факторингу №21092022 від 21 вересня 2022 року, акт прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу №21092022 від 21 вересня 2022 року, витяг з реєстру боржників до договору факторингу №21092022 від 21 вересня 2022 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором №02086-09/2021 від 04.09.2021 року за період з 21.09.2022 року по 30.09.2023 року.
Вказані документи підтверджують лише умови кредитування та переуступку права вимоги. Але вони не є належними та допустимим доказами надання ОСОБА_1 кредиту за вказаним договорам. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало жодних первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування коштів на рахунок відповідача, який би був зазначений у договорі, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідача.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні відповідні платіжні доручення чи інші розрахункові документи, які підтверджують обставини змісту Заявки від 04.10.2021 року та Додаткової угоди № 3 від 04.10.2021 року до спірного кредитного договору, та свідчать про те, що ТОВ «ФК «Інвеструм» дійсно перерахувало відповідачу на виконання умов договору № 02086-09/2021 від 04.09.2021 року 12 000,00 грн, чи здійснювало переказ будь-якої іншої суми коштів зі свого рахунку на відповідний рахунок ОСОБА_1 , а відповідач, в свою чергу, сплатив 4 200,00 грн ТОВ «ФК «Інвеструм» з метою відстрочення виконання зобов'язань за Договором по надання фінансового кредиту № 02086-09/2021 від04.09.2021 року.
Наданий позивачем до суду розрахунок заборгованості відповідача за договором фінансового кредиту № 02086-09/2021 від 04.09.2021 року за період з 21.09.2022 року по 30.09.2023 року також не є доказом заборгованості, оскільки в ньому розрахунки здійснені за період після закінчення строку дії спірного кредитного договору та відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Інвеструм» позивачу. При цьому, сам по собі, такий розрахунок ТОВ «ЄАПБ» не підтверджує суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений документ не є доказом виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення позивача.
За таких обставин, суд був позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором, укладеним ним з ТОВ «ФК «Інвеструм».
Не можуть бути прийняті й доводи апелянта щодо не спростування відповідачем посилань позивача на наявність заборгованості.
Положеннями ст. 82 ЦПК України передбачені підстави для звільнення від обов'язку доказування. Зокрема, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
В той же час наведена норма передбачає, що визнання обставин стороною є активна дія. Так, обставини, визнаються учасниками справи шляхом надання відповідних заяв по суті справи, пояснень учасників справи, їхніх представників. Таким чином відсутність заперечень сторони не може трактуватися як визнання нею посилань іншої сторони, що в свою чергу обумовлює збереження для такої іншої сторони обов'язку доказування своєї позиції, чого в даному випадку позивач не зробив.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про залишення без задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 375, 381, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько