Київський апеляційний суд
4 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням підсистеми "Електронний суд" кримінальне провадження № 12024100170000024 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , згідно зі ст.89 КК України не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року,
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 26.11.2024 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України і йому призначено покарання:
- за ч.1 ст.307 КК України - 4 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст.307 КК України - 6 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч.1 ст.307 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.307 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості обвинуваченого і правову кваліфікацію його дій, однак вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосував ст.ст.59, 65 КК України, і призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
На переконання прокурора, покарання на мінімальний строк, установлений у відповідній санкції, без застосування конфіскації майна, не відповідає загальним засадам, передбаченим ст.65 КК України, принципу справедливості покарання та його меті, яка полягає у виправленні засудженого та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами. До того ж, санкцією ч.2 ст.307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Проте суд у вироку не навів мотиви незастосування додаткового покарання, зважаючи на те, що ОСОБА_7 вчинив злочини з корисливих спонукань, які виразилися в отриманні незаконного прибутку за рахунок незаконного збуту наркотичного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити; доводи захисника і обвинуваченого, які вважали, що суд призначив справедливе покарання, і просили вирок суду залишити без змін; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 вчинив злочини у сфері обігу наркотичних засобів, за наступних обставин.
16 жовтня 2023 року ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись у приміщенні медичного центру ТОВ "Аддімед" (ЄДРПОУ 37571097, ліцензія МОЗ України серії АГ № 602466 від 07.07.2011), що за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 65-Б, страждаючи на наркоманію, подав заяву про постановлення на замісну підтримуючу терапію, а також заяву про отримання наркотичних засобів, психотропних речовин, та/або прекурсорів і виконання призначень лікаря, в якій підтвердив, поставивши власний підпис, що повідомлений про кримінальну відповідальність за статтями 305-320 КК України за порушення правил зберігання, використання та, у разі необхідності, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів, та розпочав лікування у вказаному медичному закладі, в ході якого на регулярній основі отримував наркотичний засіб, обіг якого обмежено, метадон.
У подальшому у невстановлені досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 8 липня 2024 року, ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні медичного центру, під час проходження замісної підтримуючої терапії придбав наркотичний засіб метадон і почав його зберігати при собі з метою збуту.
8 липня 2024 року ОСОБА_7 повідомив раніше незнайомій йому особі, яка згідно із Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" обрала собі псевдонім " ОСОБА_9 ", що за грошові кошти здійснить збут останньому наркотичного засобу метадону, на що ОСОБА_9 , будучи особою, яка залучена до конфіденційного співробітництва, надав згоду. Після цього ОСОБА_7 , переслідуючи мету отримання незаконного прибутку, домовився з ОСОБА_9 про зустріч з метою збуту останньому наркотичного засобу метадону.
Цього ж дня в ході контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки ОСОБА_10 о 12 годині 51 хвилина здійснив телефонний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , домовився з ним про купівлю 20 таблеток метадону вартістю 80 гривень за таблетку та про зустріч поблизу пам'ятника Ушинському в Солом'янському районі м. Києва о 15 годині 40 хвилин. Надалі, зустрівшись, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 , щоб він йшов за ним, і вони направилися в бік будинку № 19 на б-рі Чоколівському в м. Києві, йдучи до якого ОСОБА_9 на прохання ОСОБА_7 передав йому грошові кошти в сумі 1 600 гривень. Підійшовши до під'їзду № 5 цього будинку, ОСОБА_7 попросив ОСОБА_9 зачекати, а сам зайшов у під'їзд. Після того, як ОСОБА_7 вийшов з під'їзду, він та ОСОБА_9 направилися в бік будинку № 30 на б-рі Чоколівському в м. Києві, де по дорозі, перебуваючи в підземному переході, ОСОБА_7 передав ОСОБА_9 три блістери з написом "Метадон-ЗН" з вмістом 20 таблеток білого кольору.
У подальшому в період з 16 години 23 хвилини по 16 годину 25 хвилин в ході огляду місця події ОСОБА_9 добровільно видав для вилучення три блістера з написом "Метадон-ЗН" з вмістом 20 таблеток, які йому незаконно збув ОСОБА_7 , як результат контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, в яких згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-24/39658-НЗПРАП від 10.07.2024 виявлено наркотичний засіб метадон (фенадон) загальною масою 0,441 г.
Крім того, у невстановлені досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 15 серпня 2024 року, ОСОБА_7 перебуваючи в приміщенні медичного центру, під час проходження замісної підтримуючої терапії придбав наркотичний засіб метадон і почав його зберігати при собі з метою збуту повторно.
15 серпня 2024 року ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 , що за грошові кошти здійснить збут останньому наркотичного засобу метадону, на що ОСОБА_9 , будучи особою, яка залучена до конфіденційного співробітництва, надав згоду. Після цього ОСОБА_7 , переслідуючи мету отримання незаконного прибутку, домовився з ОСОБА_9 про зустріч з метою збуту останньому наркотичного засобу метадону.
Цього ж дня в ході контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки ОСОБА_9 о 15 годині 21 хвилина здійснив телефонний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , домовився з ним про купівлю 20 таблеток метадону вартістю 80 гривень за таблетку та про зустріч поблизу пам'ятника Ушинському в Солом'янському районі м. Києва о 15 годині 40 хвилин. Надалі, зустрівшись, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 , щоб він йшов за ним, і вони направилися в бік будинку № 34 на б-рі Чоколівському в м. Києві, йдучи до якого ОСОБА_9 на прохання ОСОБА_7 передав йому грошові кошти в сумі 1 600 гривень. Підійшовши до цього будинку, ОСОБА_7 попросив ОСОБА_9 зачекати, а сам зайшов у будинок. Після того, як ОСОБА_7 вийшов, він передав ОСОБА_9 один блістер з написом "Метадон-ЗН" з вмістом 10 таблеток білого кольору та частину блістеру з написом "Метадон-ЗН" з вмістом 5 таблеток білого кольору.
У подальшому в період з 16 години 54 хвилини по 16 годину 58 хвилин в ході огляду місця події ОСОБА_9 добровільно видав для вилучення один блістер з написом "Метадон-ЗН" з вмістом 10 таблеток та частину блістеру з написом "Метадон-ЗН" з вмістом 5 таблеток, які йому незаконно збув ОСОБА_7 , як результат проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, в яких згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-24/47236-НЗПРАП від 16.08.2024 виявлено наркотичний засіб метадон (фенадон) загальною масою 0,330 г.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.1 ст.307 КК України - незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу; та за ч.2 ст.307 КК України - незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, вчинені повторно, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який судимостей не має, з 11.04.2003 перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з діагнозом: Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів, стан відміни, обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і відсутність обставин, які його обтяжують, і правильно призначив ОСОБА_7 основне покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, установлений санкціями відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
Всупереч твердженням прокурора суд навів у вироку мотиви такого рішення, у той час як апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань, чому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років є явно несправедливим через м'якість.
Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що виразилося в не призначенні ОСОБА_7 додаткового покарання, встановленого санкцією ч.2 ст.307 КК України як обов'язкового, заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.
Санкцією ч.2 ст.307 КК України передбачено обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Згідно з ч.2 ст.59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 5 чи 6 ст.12 КК, якщо його вчинено із корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди.
З формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним, вбачається, що ОСОБА_7 збував ОСОБА_9 метадон за грошові кошти, переслідуючи мету отримання незаконного прибутку.
Проте всупереч вимогам закону суд першої інстанції не призначив ОСОБА_7 за корисливий тяжкий злочин покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Тому відповідно до вимог ст.ст.413, 420 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто незастосування закону, який підлягає застосуванню, зокрема, положень ст.59 КК України, внаслідок чого до ОСОБА_7 необхідно застосувати більш суворе покарання, є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання і ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції з призначенням основного покарання такого ж виду і на такий же строк, як його правильно визначив суд першої інстанції, та додаткового покарання у виді конфіскації майна.
А тому апеляційна скарга прокурора задовольняється частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київського міської прокуратури задовольнити частково.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання:
- за ч.1 ст.307 КК України - 4 /чотири/ роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст.307 КК України - 6 /шість/ років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 /шість/ років з конфіскацією майна, яке є його власністю.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з 4 червня 2025 року.
Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 2 вересня 2024 року по 3 червня 2025 року включно.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
В умовах дії воєнного стану після проголошення резолютивної частини вироку його повний текст обов'язково вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.
На вирок суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3