04 червня 2025 року місто Київ.
Справа № 363/4042/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8236/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
судді доповідача Желепи О.В.,
суддів: Соколової В.В., Поліщук Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 грудня 2024 року (ухвалено у складі судді Котлярової І.Ю., дата складення повного тексту судового рішення - 26 грудня 2024 року)
у справі за позовом Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення,-
У серпні 2024 рокуВишгородське міське комунальне підприємство «Водоканал»звернулисядо суду з вказаним позовом.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що 30 серпня 2011 року між Вишгородським міським комунальним підприємством «Водоканал» та відповідачем був укладений договір № 2д/267 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, згідно якого особовий рахунок на оплату зазначених послуг відкритий (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) на ОСОБА_1 .
Предметом договору є зобов'язання підприємства надавати споживачу послуги відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених договором.
Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі - продажу квартири від 19 серпня 2011 року № 2374. Відповідач користується послугами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надає Вишгородське міське комунальне підприємство «Водоканал».
Згідно п 4.1 укладеного між сторонами договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до пп. 2 п. 5.2 договору, споживач зобов'язаний своєчасно в установлений договором строки оплачувати надані послуги. Згідно пп. 3 п. 5.2 договору споживач зобов'язаний повідомляти виконавця про осіб, строк тимчасово проживання яких у квартирі перевищив місяць.
Від відповідача станом на 01 серпня 2024 року не надходило заяви про припинення надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. З моменту укладення договору послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення позивачем надаються відповідної якості, цілодобово та безперебійно, за винятком ліквідації аварій в місті. Відсутність скарг та будь-яких претензій з боку боржника, підтверджує, що заявник в повному обсязі виконує свої зобов'язання за договором.
Також зазначили, що від боржника не надходило жодних заяв про розірвання договору чи відмову від отримання послуг водопостачання та водовідведення. Боржник продовжує користуватися послугами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, проте свої зобов'язання він або не виконує, або виконує з порушенням строків та умов встановлених договором. Оплата за отримані послуги боржником здійснюється несвоєчасно та не в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що відповідач на протязі трьох місяців не надавав інформації про показання вузлів обліку, розрахунки починаючи з 01 лютого 2021 року проводилися з-таким відповідачем як із відповідачем, приміщення якого не оснащене вузлом розподільного обліку.
Заборгованість за отримані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення станом на 01 серпня 2024 року складає 22 648, 37 грн.
Позивач кожен місяць надсилає боржнику квитанцію на оплату послуг із зазначенням поточних нарахувань та суми заборгованості за минулі періоди, проте, будучи обізнаним про існуючу заборгованість, боржник безпідставно відмовляється виконувати свої зобов'язання з оплати отриманих послуг.
Також позивач листом від 22 квітня 2024 року № 37 повідомляв відповідача про заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Станом на 01 серпня 2024 року заборгованість залишається не погашеною.
На підставі викладеного, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 22 648, 37 грн та судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 грудня 2024 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал» заборгованість за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 22 648 (двадцять дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень 37 (тридцять сім) копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користьВишгородськогоміськогокомунальногопідприємства «Водоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячідвадцятьвісім) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 12 лютого 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вирішити питання стягнення судового збору.
Апеляційну скаргу аргументовано тим, щосуд першої інстанції не встановив строк ОСОБА_1 для подачі заперечень на відповідь на відзив, чим порушив право на доступ до правосуддя.
Зазначає, що про інший час проведення судового засідання з розгляду даної справи, ніж 24 грудня 2024 року о 09:30, ОСОБА_1 не був повідомлений та не був викликаний.
Стверджує, що представник ОСОБА_1 - адвокат Сусліков Ю.А. був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи.
Звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_3 зареєстрована в даній квартирі та повинна солідарно спачувати кошти за користування житлово-комунальними послугами.
Вказує, що суд не з'ясував коли та у якому розмірі були встановлені тарифи за весь, заявлений позивачем період та чи змінювалися вони на протязі такого часу.
Наголошує, що позивач, починаючи з 2011 року та і в подальшому, жодного разу не здійснював заходів, не виконав, встановлений для нього законом, його обов'язок та жодного разу не здійснив повірку у квартирі АДРЕСА_1 .
Стверджує, що суд першої інстанції позбавив можливості ОСОБА_1 заявити клопотання про застосування позовної давності. Просить Київський апеляційний суд застосувати у даній справі позовну давність.
13 березня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач не визнає вимоги відповідача в повному обсязі, вважає, оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та ухваленим без порушень норм матеріального та процесуальногох права.
17 березня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 та 02 квітня 2025 року заява представника ОСОБА_1 - адвоката Суслікова Ю.А. в яких вказують, що позивач добровільно визнав те, що він не скористався положеннями ст.. 179 ЦПК Украни та не подав відповіді на відзив, позивач не повідом суд першої інстанції про те, які тарифи та на протязі якого часу були встановлені на централізовне водопостачання та централізоване водовідведення та не здійснив ніяких заходів з проведення повірки засобу обліку у квартирі відповідача.
07 квітня 2025 року на електронну адресу та 10 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду надійшла відповідь на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Суслікова Ю.А. в якій позивач заперечує проти доводів викладених і вищевказаній заяві адвоката відповідача.
У заяві від 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 вказує, що позивач не надав до матеріалів справи будь-яких доказів здійснення ним дій з повірки вищевказаного лічильника, а тарифи на холодну воду не відповідають сумі коштів станом на 01 січня 2021 року.
Вишгородське міське комунальне підприємство «Водоканал» у своїй відповіді на заяву відповідача, яка надійшла до Киїського апеляційного суду 25 квітня 2025 року заперечує проти доводів, наведених у заяві відповідача, та зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач змушений порушити питання про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
06 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву в якій просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 22 648,37 грн.
За таких обставин, апеляційний суд відхиляє клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін та повідомляє, що апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що відповідачем порушено встановлені договором зобов'язання по оплаті наданих комунальних послуг, що тягне настання цивільно-правової відповідальності винних осіб, які мають сплатити суму боргу, про яку просить позивач.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як вбачається зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами.
Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Статтею 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.
Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відповідач є власником квартири, щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення виник спір.
В матеріалах справи містяться відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі станом на 03 вересня 2024 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
А відтак, у суду були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не є споживачем послуг за вказаною адресою.
Як вбачається з матеріалів справи, у ОСОБА_1 існує заборгованість по оплаті послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведеннястаном на 01 серпня 2024 року у розмірі 22 648, 37 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2011 року між Вишгородським міським комунальним підприємством «Водоканал» в особі директора Чебана Г.В., що діє на підставі Статуту та ОСОБА_1 було укладено договір № 2д/267 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.
Згідно п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 2.1 договору, виконавець надає споживачеві послуги з дотриманням таких споживчих властивостей, якісних показників і режимів: централізоване холодне водопостачання питної води, якість якої відповідає ДСанПІН 2.2.4.-171-10 «Гігієнічні вимоги до питної води, призначеної для споживання людиною (п.п. 2.1.1 договору); водовідведення - безперебійне, цілодобове, протягом року (п.п. 2.1.2 договору).
Згідно п 4.1 укладеного між сторонами договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до пп. 2 п. 5.2 договору, споживач зобов'язаний своєчасно в установлений договором строки оплачувати надані послуги.
Встановлено, що 20 серпня 2011 року між ТОВ «Славутич-2000» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красовським О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2374, згідно якого останній зі згоди дружини ОСОБА_3 , викладеної в нотаріальної посвідченій заяві, придбав квартиру АДРЕСА_1 .
08 червня 2011 року між представником позивача та відповідачем підписано акт прийняття лічильника холодної води на облік підприємства.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08 жовтня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1598 розірвано.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 березня 2023 року в порядку поділу спільного майна подружжя: визнано за ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , площею 37,7 кв.м., дата державної реєстрації 25 серпня 2011року; визнано за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , площею 37,7 кв.м., дата державної реєстрації 25 серпня 2011 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 7742 (сім тисяч сімсот сорок дві) гривні 33 копійки.
22 квітня 2024 року Вишгородським міським комунальним підприємством «Водоканал» було направлено ОСОБА_1 лист № 37, в якому повідомлено, що станом на 01 квітня 2024 року за адресою: АДРЕСА_3 наявна заборгованість у сумі 23 369, 00 грн. та необхідність звернення на протязі квітня місяця 2024 року до ВМКП «Водоканал» для врегулювання питань оплати заборгованості.
Заборгованість за отримані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення станом на 01 серпня 2024 року складає 22 648, 37 грн., що вбачається з відомостей про нарахування та оплату за централізоване водопостачання та водовідведення та квитанції на оплату послуг надіслану відповідачу.
З витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб № 1602 від 29 жовтня 2024 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3
28 травня 2024 року між представником позивача та відповідачем підписано акт прийняття-зміни лічильника холодної води та прийнято новий лічильник на облік підприємства.
З довідки виданої Вишгородською міською радою від 10 травня 2024 року № 415 ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, про те, що відповідно акта обстеження матеріально-побутових умов проживання, виданим депутатом Вишгородської міської ради Ростовським О.Р., ОСОБА_4 дійсно фактично проживає один за адресою: АДРЕСА_2 з 2018 року по теперішній час.
Послуги водопостачання та водовідведення позивачем надаються відповідної якості, цілодобово та безперебійно, за винятком ліквідації аварій у місті. Від відповідача скарги та будь - які претензії з цього приводу до ВМКП «Водоканал» не надходили, так як і заяв про відмову від отримання послуг водопостачання та водовідведення, ОСОБА_1 продовжує користуватися послугами ВМКП «Водоканал», проте свої зобов'язання він або не виконує, або виконує з порушенням строків та умов передбачених законодавством. Оплата за отримані послуги боржником здійснюється несвоєчасно та не в повному обсязі. У зв'язку з тим, що відповідач на протязі трьох місяців не надавав інформації про показання вузлів обліку, розрахунки починаючи з 01 лютого 2021 року проводилися з-таким відповідачем як із відповідачем, приміщення якого не оснащене вузлом розподільного обліку.
Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду про наяваність підстав для стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі відповідають встановленим обставинам та вимогам Закону.
Київський апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про те, що суд безпідставно не стягнув частину заборгованості з ОСОБА_3 , яка як власник 1/2 частини квартири несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг з огляду на таке.
Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13.03.2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18).
Таким чином, якщо відповідач в даній справі сплатить заборгованість,він має право позиватись до ОСОБА_3 про стягнення з неї витрат, які він поніс за послуги,якими та також користувалась, в разі доведеності такого користування. При цьому, кредитор має право позиватись до будь-кого з солідарних боржників на власний розсуд.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем останній не звертався до позивача із заявами про розірвання договору чи відмову від отримання послуг водопостачання та водовідведення, а також з будь-якими іншими заявами, у тому числі і до суду, для вирішення спору щодо оплати житлово-комунальних послуг між ним та ОСОБА_3 , а продовжує користуватися послугами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Безпідставними є доводи апелянта щодо не встановлення строку для подачі заперечення на відповідь на відзив, оскільки в листі Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року суд вказує, що ОСОБА_1 встановлено загальний строк у межах 15 днів на подання заперечення на відповідь на відзив з моменту отримання відповідних документів. Після чого ОСОБА_1 23 грудня 2024 року подав свої заперечення, яким суд першої інстанції надав оцінку.
Колегія суддів не погоджується з доводами скарги про те, що відповідач не повідомлений про судове засідання на іншу дату ніж 24 грудня 2024 року о 09:30, оскільки такі доводи є безпідставними та необґрунтованим, адже після 24 грудня 2024 року не було призначено будь-якого іншого засідання, а рішення було ухвалено 24 грудня 2024 року.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо перешкоджання судом першої інстанції ознайомленню адвокатом з матеріалами справи з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом розгляду даної справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 особисто представляв свої інтереси, а договір про надання правової професійної допомоги з адвокатом Сусліковим Ю.А. був укладений 24 грудня 2024 року, коли рішення було вже прийнято судом. Матеріали справи не містять доказів перешкоджання судом на ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, як до 24 грудня 2024 року так і після зазначеної дати.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання відповідача на те, що суд не з'ясував коли та у якому розмірі були встановлені та діяли за весь, заявлений позивачем, період тарифи та чи змінювалися вони на протязі такого часу, оскільки перевіривши наданий позивачем розрахунок судом не встановлено, що позивачем були застосовані не діючі тарифи для квартир, що не були обладнані лічильником.
Апеляційний суд наголошує, що згідно статті 12 Закону України «Про житловокомунальні послуги» від 09 листопала 2017 року № 2189-VIII надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється виключно на договірних засадах. Ціна, послуги, порядок оплати послуги, права і обов?язки сторін, а також відповідальність сторін за порушення договору є істотними умовами договору про надання послуги.
Даним Законом України суттєво змінено систему взасмовідносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, запроваджено різні моделі договірних відносин між споживачами та виконавцями комунальних послуг, визначено нову класифікацю житлово-комунальних послуг. Зміни зумовили необхідність переукладення нових договорів з усіма категоріями споживачів.
Плата за спожиті послуги за новими договорами для мешканців багатоповерхових будинків складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів напослугу та обсяг спожитих послуг, визначеної відповідно до законодавства,
- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається КабінетомМіністрів України.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Кабінету Міністрів Укриїни від 01.06.2011 р. №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», Виконавчий комітет Вишгородської міської ради з метою приведення тарифів до економічно обгрунтованого рівня своїм рішенням щороку затверджує тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для всіх категорій споживачів в наступних розмірах:
1) з 01.01.2020 року по 01.04.2022 року:
централізоване водопостачання - 14.68 грн за 1 м. куб.;
централізоване водовідведення - 15,00 грн за 1 м. куб.;
Разом : 29,68 грн/м3
2) з 01.05.2022 року по 01.12.2022 року:
централізоване водопостачання - 18,12 грн за 1 м. куб.;
централізоване водовідведення - 20,81 грн за 1 м. куб.,
Разом : 38,93 грн./м3
3) з 01.01.2023 року:
централізоване водопостачання - 22,52 грн за 1 м. куб.;
централізоване водовідведення - 25,26 грн за 1м. куб..
Разом : 47,78 грн/1м3.
Розрахунок тарифів здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 року, щороку ліцензіат подає заяву уповноваженим органам про встановлення тарифів, з розрахунками за встановленими формами, з підтвердними матеріалами та документами, що використовувалися для розрахунків.
Основна причина встановлення та перегляду тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення - необхідність у стабільному функціонуванні підприємства та безперебійному цілодобовому забезпеченні споживачів послугами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
За таких обставин, колегія суддів вважає дані доводи апеляційної скарги безпідставними та відхиляє їх, оскільки тарифи були відомі відповідачу на час підписання договору на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з позивачем.
Необгрунтованим є доводи апелянта, що починаючи з 2011 року та і в подальшому, жодного разу не здійснював заходів, не виконав, встановлений для нього законом, його обов'язок та жодного разу не здійснив повірку у квартирі АДРЕСА_1 з огляду на таке.
Згідно статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання'від 22 червня 2017 року № 2119-VIII (зі змінами від 07 червня 2018 р. №2454-VIII) засоби обліку води поділяються на:
- вузли комерційного обліку - вузол обліку (загальнобудинковий), що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під?їзді). обладнаній окремим інженерним вводом. Такі вузли обліку встановлюють на межі майнової (балансової) належності, яка визначає межу розподілу інженерної мережі між Водоканалом і власником (співвласниками) будівлі. Ця межа як правило, проходить по зрізу зовнішньої стіни будинку для багатоквартирних будинків і у точці підключення вводу до вуличної магістрилі дляприватного сектору.
- вузли розподільного обліку - вузол обліку ( або квартирний лічильник), що забезпечує індивідуальний облік споживання (води) комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
Розрахунки по комерційному та розподільчому обліку здійснюються відповідно до Розділу ІІІ «Розрахункизакомунальні послуги на основі комерційного обліку» Закону України від 22 червня 2017 року №2119-VIII (зі змінами від07червня2018pоку №2454-VIII) «Про комерційний облік теплової енергії таводопостачання», Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 22 листопада 2018 року№315 «Про затвердженияМетодики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг».
Згідно розділу ІІ зазначеної методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку холодної води визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку централізованого водопостачання або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасовоговиходу з ладу або втрати.
У будівлі, що є житловим (багатоквартирним/двоквартирним) будинком, гуртожитком:загальний обсяг спожитої холодної води залежно від потреб споживання убудівлі/будинку, де споживання холодної води призначене тільки для надання споживачам послуги з водопостачання визначається за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку холодної води (лічильник холодної води) при централізованому водопостачанні або лічильника холодної води, установленого на вводі системи автономного водопостачання (за наявності такої системи).
Визначення обсягу води, спожитої мешканцями будівлі, визначається відповідно до показать, вузла комерційного обліку. У разі якщо приміщення всіх споживачів у будинку оснащені вузлами розподільного обліку питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягуспоживанняза показаннями вузлів розподільного обліку ст.. 10 Закону України від 22 червия 2017 року № 2119-VIII (зі змінами від 07 червня 2018 року №2454-VIII) «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Періодичнаповірказасобівобліку води проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цейчас споживачоплачуєвідповідніпослугизгідно з середньомісячнимипоказникамизасобівобліку за попередні три місяці.
У випадку, якщоспоживачвідмовитьсявідповірки, нарахування оплати за користуванняпослугамицентралізованоговодопостачання та водовідведеннявідбуватиметьсязгідно з нормами водоспоживання.
Як вбачається з матеріалівсправи, відповідачанеоднарозовоповідомляли про необхідністьпроведенняповіркизасобуобліку (в кожному рахунку на оплату булонадрукованеповідомлення, щозасібвимірювальноїтехнікипідлягаєперіодичнійповірці на підставі Закону України «Про метрологію та метрологічнудіяльність»). Відповідіщодопроведенняповірки не надходилона адресуПозивача.
З матеріалівсправивбачається та судом встановлено, що в квартирівідповідачав кінцітравня2024 роцібуввстановленийновийлічильник та взятий на облік, тобтобула проведена заміналічильника , що не даєпідстав для здійсненняперерахункузаборгованості по старому лічильнику, якийбувзамінений та не проходив повірку. Крім того, відповідач не подавав показникилічильниканіпозивачуні суду. Періодспірноїзаборгованості в данійсправі з січня 2021 року до серпня 2024 року. Відсутніпідстави по лічильникувстанволеному в 2011 році, з огляду на те, щобула проведена йогозаміна, робитиперерахунокзаборгованості, яка виникла з січня 2021 року до квітня 2024 року.
Разом з тимапеляційний суд роз'яснює, щовідповідачмає право звернутись до позивача з заявою про перерахунокзаборгованостівідповідно до викорнистаної ним води по лічильнику в періодпіслявстановлення та взяття на облік нового лічильника. В разі, якщопозивач не зрлобитьтакийперерахунок, відповідачмає право в судовому порядкузобов'язативідповідачавчинититакідії.
Так як відповідач не надавпоказниківлічильника з червня 2024 року, суд позбавленийможливості в межах даноїсправизробититакийперерахунок.
Щодозаявленнявідповідачемпозовноїдавності в судіапеляційноїінстанціїколегіясуддівзазначаєнаступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовнадавність - це строк, умежахякого особа можезвернутися до суду з вимогою про захистсвогоцивільного права абоінтересу.
Як встановлено ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня післявідповідноїкалендарноїдатиабонастанняподії, з якоюпов'язанойого початок.
За загальним правилом перебігзагальноїпозовноїдавностіпочинається з дня, коли особа довідаласяабо могла довідатися про порушеннясвого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігупозовноїдавностіспівпадає з моментом виникнення у зацікавленоїсторони права на позов, тобтоможливостіреалізуватисвоє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК Українипозовнадавністьзастосовується судом лише за заявоюсторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. ?
Відповідно до постанови ВСУ від 24 червня2015 року № 6-738цс15, від 18 березня2015 року № 6-25цс15 без заяви сторони у спорінізагальна, ніспеціальнапозовнадавністьзастосовуватися не може за жоднихобставин, оскількиможливістьзастосуванняпозовноїдавностіпов'язаналише з наявністю про це заяви сторони. Таким чином, суд за власноюініціативою не має права застосуватипозовнудавність.
Заява про застосуванняпозовноїдавностіможе бути подана лишепід час розглядусправи в судіпершоїінстанції (постанова ВСУ від 11 лютого 2015 року № 6-246цс14) та повинна міститьвичерпніобґрунтуваннящодопозовнихвимог (ухвала ВССУ від 02 вересня 2015 року (нов. розг. 336, ЦПК) - 49795252).
Згідно з постановою ВСУ від11 лютого 2015 року № 6-246цс14заява про застосуванняпозовноїдавностіможе бути такожрозглянута в апеляційномусуді, якщо вона подана під час розглядусправи в судіпершоїінстанції.
Зматеріалівсправивбачається, щовідповідач не подавав заяву про застосуванняпозовноїдавності в судіпершоїінстанції, тому таказаява не можерозглядатися в судіапеляційноїінстанції.
Крім того, позов подано 09 серпня 2024 року, тому заборгованість за період з серпня 2021 року знаходиться поза межами трирічного строку, щостосуєтьсяперіоду з січнґя 2021 року то відповідно до п.12 перехіднихположень ЦК України строки визначені ст. 257 ЦК Українипродовженіна строкдії карантину, якийрозпочався в березні 2020 року.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач не спростував визначений позивачем розмір заборгованості, не надав доказів на підтвердження своїх доводів, щодо помилкових розрахунків (показників лічильника ) ні до суду першої інстанції, ні до Київського апеляційного суду, тому колегія суддів не може ухвалювати рішення на припущеннях відповідача.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем, що призвело до порушення прав останнього.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача понесених відповідачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Желепа
Судді
В.В. Соколова
Н.В. Поліщук