Апеляційне провадження № 33/824/3143/2025
Справа № 375/290/25
Головуючий в суді І інстанції Смик М.М.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
02 червня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Заліського Богдана Сергійовича на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 01 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 «а» ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 01 травня 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.9 «а» ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 19 січня 2025 року о 20 годині 11 хвилин на АДРЕСА_1 керував транспортним засобом Suzuki Sepia без державного реєстраційного номера, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія ОСОБА_1 проводився поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, за наслідками проведеного огляду встановлено наявність стану у водія алкогольного сп'яніння, що становить 1,99 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник Заліський Б.С. подав апеляційну скаргу 07 травня 2025 року, в якій просив скасувати постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 01 травня 2025 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , водій порушив п. 2.9 «б» ПДР - керування транспортними засобами особами під впливом лікарських препаратів, що порушують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилався на положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а саме Розділу ІІ, п. 12, згідно якої, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Як вбачається з матеріалів справи, огляд водія ОСОБА_1 було проведено на стан алкогольного сп'яніння, проте йому інкриміновано керування транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, процедуру огляду якого не дотримано взагалі.
Таким чином, у зв'язку з порушенням процедури огляду водія на стан його перебування під впливом дії лікарських препаратів (п. 2.9 «б» ПДР), сторона захисту вважає, що в даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про національну поліцію» та ПДР.
Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». З огляду на те, що підстав для зупинки транспортного засобу поліцейським не надано, то сама зупинка транспортного засобу та наступні дії інспектора поліції не відповідають вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». В матеріалах справи не міститься доказів того, що ОСОБА_1 порушив будь-яку з вимог ПДР. Таким чином, в силу незаконної зупинки та дії доктрини «плодів отруєного дерева», всі подальші письмові докази по справі сторона захисту просить суд визнати як недопустимі. Крім того, в порушення ч. 1 ст. 266 КУпАП ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не відсторонявся взагалі.
Наводив зміст ч. 5 ст. 266 КУпАП, згідно якої огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Крім того, ОСОБА_1 не має посвідчення водія взагалі, яке б видавалося у встановленому законом порядку, тому суд не може позбавити його права, яке в нього і так відсутнє в силу закону. Згідно протоколу особу водія встановлено по паспорту.
Посилався на ст. 9, 129 Конституції України, судову практику ЄСПЛ, правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2023 року в справі № 208/712/19, згідно яких уповноважений орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично виконує функцію обвинувачення та разом із протоколом скеровує до суду одержані ним письмові докази.
Наголошував, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказував, що в даному випадку суд вийшов за межі пред'явленого обвинувачення та фактично перекваліфікував дії особи з порушення п. 2.9 «б» на порушення п. 2.9 «а» ПДР як керування у стані алкогольного сп'яніння, а не під дію лікарських препаратів, як зазначено у протоколі.
Сторона захисту вважає, що в даному випадку має місце порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В судове засідання 02 червня 2025 року ОСОБА_1 та захисник Заліський Б.С. не з'явилися, від захисника надійшла заява про розгляд справи у відсутності апелянта, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав, зазначених у скарзі.
Дослідивши матеріали справи, та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із оцінки протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 225225 від 19 січня 2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за порушення частини 1 статті 130 КУпАП, постанови серії ЕПР1 № 225225 від 19 січня 2025 року; копії протоколу про адміністративне затримання серії АЗ № 111511 від 19 січня 2025 року; копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 329533 від 19 січня 2025 року; копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 329534 від 19 січня 2025 року; копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3894429 від 19 січня 2025 року; роздруківки чеку «Драгер» від 19 січня 2025 року, результат тесту - 1,99 проміле; акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат позитивний - 1,99 проміле; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 січня 2025 року; рапорту поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП від 19 січня 2025 року; відеозаписів з нагрудної камери поліцейських (вміщені на лазерний компакт-диск), де зафіксовано подію, у зв'язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, момент проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , що були переглянуті і досліджені судом (суддею) під час розгляду справи на робочому комп'ютері.
Дослідивши зазначені докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що установлення події та складу адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП відбулося відповідно до приписів статті 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Між тим, такий висновок суддею зроблений на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки і погодитись з цим висновком неможливо.
У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 204/8036/16-а сформульовано правовий висновок, згідно якого адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 9 розділу і Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 225225, складеного 19 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 , останній обвинувачується в тому, що 19 січня 2025 року о 20:11:22, с. Троїцьке, вул. Лісова, 75 водій керував транспортним засобом Suzuki Sepia без номерного знаку, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія за допомогою Alcotest 7510 Drager 0045. Результат 1,99 проміле. Тест 845. З результатом згоден, від проходження в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.9 «б» ПДР - керування транспортним засобом особами під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 «б» ПДР, порушення якої інкриміноване ОСОБА_1 , водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
Відповідно до ч. 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Судом першої інстанції встановлено, що на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, зафіксовано подію, у зв'язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, зокрема момент проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Разом із тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що в протоколі про адміністративне правопорушення року зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «б» ПДР, якою передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу, однак доказів проведення огляду ОСОБА_1 на стан перебування під впливом препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу, підтвердження даного стану ОСОБА_1 в установленому законом порядку до матеріалів справи надано не було, натомість, проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Таким чином, фабула протоколу про адміністративне правопорушення містить посилання на керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, однак обвинувачення за відповідним цьому порушенню п. 2.9 «а» проти ОСОБА_1 даним протоколом не пред'явлено. Натомість пред'явлено обвинувачення за п. 2.9 «б» ПДР за керування транспортним засобом, перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу, однак належних доказів вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення в матеріалах справи немає.
Пунктом «а» частини 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Судом першої інстанції не надано належної оцінки наведеним порушенням, допущеним при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, прийнято його до розгляду, за власною ініціативою усуваючи розбіжності і неточності, які мали в ньому місце, та самостійно відшкуючи докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, в даному випадку - органи Національної поліції.
Однак в даному випадку даний обов'язок ними виконано не було.
Дослідивши всі докази у провадженні, в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.9 «б» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наведених обставин суд першої інстанції не врахував, самостійно змінив обвинувачення на п. 2.9 «а» ПДР, в зв'язку з чим неправильно застосував ч. 1 ст. 130 КУпАП і безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення.
Дослідивши всі докази у провадженні, в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Водночас, апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», і підстав для зупинки транспортного засобу поліцейським не повідомлено, таким чином в силу незаконної зупинки та дії доктрини «плодів отруєного дерева» всі подальші письмові докази по справі є недопустимими, з огляду на те, що о 20:13 відеозапису поліцейський повідомляє ОСОБА_1 причини зупинки, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а саме керування останнім транспортним засобом без мотошолому та номерного знаку.
Також апеляційний суд не може погодитись з помилковими доводами апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія взагалі, яке б видавалося у встановленому законом порядку, тому суд не може позбавити його права, яке в нього і так відсутнє в силу закону.
У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами. Таке право особа набуває внаслідок проходження відповідного навчання, отримання навиків водіння, що дає підстави відповідним органам для видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Стаття 30 КУпАП (із змінами та доповненнями) не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Зазначене кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа № 702/301/20), згідно якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Разом із тим, помилковість частини доводів апеляційної скарги не спростовує обґрунтованості апеляційної скарги в цілому, оскільки за наслідками апеляційного перегляду знайшли підтвердження доводи захисника Заліського Б.С. про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відтак постанова суду першої інстанції не може бути визнана законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Заліського Богдана Сергійовича задовольнити.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 01 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 «а» ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.