Справа № 369/9856/23 Головуючий у І інстанції Фінагеєва І.О.
Провадження №22-ц/824/4640/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
28 травня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Наконечної Альони Вікторівни назаочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4312 від 14 червня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 25 квітня 2014 року грошових коштів у сумі 16 953 грн. 80 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. на підставі кредитного договору від 25 квітня 2014 року, укладений позивачем з АТ КБ «Приватбанк», який не був посвідчений нотаріально, а, відтак, не є документом, за якими стягнення заборгованості може проводитися у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що свідчить про відсутність правових підстав для вчинення виконавчого напису на ньому.
Крім того, приватним нотаріусом не було належним чином перевірено безспірність сум, які були нараховані відповідачем як заборгованість позивача, не встановлено факт прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором, не перевірено дотримання встановлених законодавством строків для вчинення виконавчого напису та чи не виник спір між зацікавленими особами покладених на нього обов'язків щодо перевірки безспірності заборгованості позивача.
Виконавчий напис вчинений нотаріусом за відсутності доказів направлення кредитором письмової вимоги про усунення порушень боржнику.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4312 від 14 червня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 25 квітня 2014 року грошових коштів у сумі 16 953 гривень 80 копійок.Стягнуто з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 гривні 60 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500 гривень.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня2024 року заяву представника АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представникАкціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - адвокат Наконечна А.В., посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що кредитний договір на сьогоднішній момент діє, заборгованість по ньому не погашена, позивачем не було надано доказів на спростування наявності заборгованості перед відповідачем за кредитним договором, а також що сума заборгованості на момент звернення банку до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису була іншою.
Відповідач також не згоден із висновками суду про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки апеляційний суд не повідомили, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 4 червня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис № 4312 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 25 квітня 2014 року грошових коштів у сумі 16 953 грн. 80 коп.
27 жовтня 2017 року державним виконавцем Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арабаджийською О.С. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного виконавчого напису.
Постановами державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арабаджийської О.С. від 07 листопада 2017 року звернуто стягнення на доходи боржника.
Постановою державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арабаджийської О.С. від 16 листопада 2017 року накладено арешт на майно, що належить боржнику.
Постановою державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арабаджийської О.С. від 16 листопада 2017 року оголошено в розшук майно боржника.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість і колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 4312 від 14 червня 2017 року таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що в обов'язок нотаріуса входить також перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.
У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року по справі № 569/8884/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував, що відповідачем не надано суду жодного доказу, а з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріус отримав від кредитора первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв'язку з чим, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми відсотків, зазначені у написі, є безспірними.
Викладене свідчить, що на момент вчинення виконавчого напису від 14 червня 2017 року були наявні обставини, які викликають сумніви щодо існування та безспірності розміру заборгованості ОСОБА_1 перед стягувачем АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 25 квітня 2014 року.
Таким чином, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок, з урахуванням наданих позивачем доводів, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування тверджень позивача та на підтвердження безспірності розміру заборгованості за кредитним договором, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують та ґрунтуються на неправильному трактуванні положень чинного законодавства
Сама по собі наявність заборгованості за кредитним договором, як на це посилається відповідач, за відсутності доказів безспірності її розміру, не може бути підставою для вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині вирішення питання стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги, колегія суддів виходить з наступних норм матеріального права та процесуального законодавства, а також обставин справи.
Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
У позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з відповідача витрати на правничу допомогу, розмір яких складає 7 500 грн.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у суді першої інстанції представляв Шестаков В.Ю. на підставі договору про надання правової допомоги № 15/06-23 від 15 червня 2023 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1316341.
Згідно додаткової угоди до договору на надання правничої (правової) допомоги від 02 серпня 2023 року вартість наданих адвокатом послуг ОСОБА_1 становить 9 500 грн.
04 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та Шестаковим В.Ю. підписано акт до договору № 15/06-23 від 15 червня 2023 року, який містить розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням виду правової допомоги та проведеної адвокатом роботи, а саме: 1.1 юридичний аналіз справи, сталої судової практики, збір доказів, 2 год., 2000,00 грн; 1.2 складання і направлення адвокатського запиту приватному виконавцю - 1000,00 грн; 1.3 складання, оформлення та подача від імені позивача та в інтересах клієнта позовної заяви з додатками до Києво-Святошинського районного суду Київської області - 3 год, 3000,00 грн; 1.4 судовий супровід справи, отримання копії рішення і виконавчого листа, супровід справи у виконавчому провадженні - 3,5 год, 3500 грн.
Дослідивши наданий позивачем Акт виконаних робіт від 04 вересня 2023 року, з урахуванням складності справи, принципів співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, переліку наданих послуг та обсягу робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 9500,00 грн.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про ненадання позивачем детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат.
Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності доказів фактичного підтвердження оплати послуг адвоката не можуть бути підставою для скасування рішення в цій частині, так як у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц.
Вирішуючи питання спвімірності розміру витрат на правову допомогу, про відшкодування яких заявлено позивачем, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що заявлений позивачемрозмір витрат на правничу допомогу є реальним та підтвердженим належними доказами.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну представника Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Наконечної Альони Вікторівни - залишити без задоволення.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повна постанова складена 05 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.