Справа №757/17659/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3751/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
22 травня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України, -
за участю:
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 рокузадоволено клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадження № № 62024000000001108 від 07.12.2024 ОСОБА_7 та продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 15.06.2025 включно.
Визначено підозрюваному ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 000 000 (тридцять мільйонів) гривень.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 в разі внесення застави, наступні обов'язки, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першим викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування до 15.06.2025 включно.
Відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про взяття на особисту поруку підозрюваного ОСОБА_7 .
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити повністю у задоволенні клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадження №62024000000001108 від 07.12.2024 ОСОБА_7 .
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді не може вважатись вмотивованим судовим рішенням у відповідності до вимог КПК України, оскільки, під час її постановлення допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Крім цього, ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового засідання. Слідчий суддя не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Також апелянт зазначає, що слідчий суддя, постановляючи вказану ухвалу не врахувала, що пред'явлена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, розмір визначеної застави є непомірним та не відповідає майновому стану ОСОБА_7 .
Апелянт також зазначає, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 мало бути подано стороною обвинувачення до Шевченківського районного суду м. Києва. Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва не мала права розглядати вказане клопотання та постановляти рішення за результатами його розгляду, з підстав недотримання правил територіальної підсудності. Запобіжний захід відносно особи застосовано неповноважним судом, що вважають істотним порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Крім того апелянт звертає увагу на те, що військова частина НОМЕР_1 висловила свою готовність прийняти військовослужбовця ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 62024000000001108 від 07.12.2024, на військову службу у свої лави, що забезпечить його контроль з боку командування.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, які просили її задовольнити з наведених в них підстав, пояснення прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Доводи захисника про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000001108 від 07.12.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 425, ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що полковник ОСОБА_7 , обіймаючи у період з 02.03.2024 по 07.12.2024 посаду командира військової частини НОМЕР_2 , тобто будучи військовою службовою особою, знаходячись у розташуванні військової частини НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , отримував інформацію у вигляді усних повідомлень, письмових рапортів та донесень від військовослужбовців командного складу військової частини НОМЕР_2 про факти вчинення підлеглими військовослужбовцями кримінальних правопорушень, пов'язаних із самовільним залишенням військової частини та місця несення служби, а також неповерненням військовослужбовців із відпусток, відряджень та лікувальних закладів, тобто інформацію про події, котрі можуть свідчити про вчинення останніми діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 407, 408 КК України.
При цьому, командир бригади ОСОБА_7 , отримавши такі доповіді від підлеглих осіб командного складу військової частини, підписував накази (по стройовій частині) про визнання таких військовослужбовців такими, що самовільно залишили місце служби, а також накази про зняття таких військовослужбовців з грошового, речового та котлового забезпечення, накази про призначення службових розслідувань, по завершенню яких матеріали до правоохоронних органів не скеровував. Однак, про факти вчинення окремими підлеглими військовослужбовцями тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень діючи всупереч вимог статті 19 Конституції України, абзацу другого статті 11, статті 16 та статей 59 та 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548- XIV, а також абзацу п'ятого пункту 4 розділу II Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту (надалі - Інструкція з надання доповідей), затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.11.2018 № 604, до органів досудового розслідування, зокрема, Державного бюро розслідувань, повідомлення про підлеглих, які вчинили кримінальні правопорушення, у передбачені вимогами законодавства строки не направляв, а також відповідні спеціалізовані прокуратури у сфері оборони не інформував взагалі.
Зокрема, ОСОБА_7 достовірно знаючи про факти та обставини вчинення кримінальних правопорушень, які мали місце у підрозділах військової частини НОМЕР_2 , які перебувають у його підпорядкуванні, будучи військовою службовою особою, особисто не направив у визначені строки до органу досудового розслідування 630 повідомлень про підлеглих, які вчинили кримінальні правопорушення, а саме тяжкі та особливо тяжкі злочини.
Як наслідок, запроваджений у державі механізм розшуку осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, у виді системи слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який, згідно статті 281 Кримінального процесуального Кодексу України оголошується слідчим, прокурором, не був застосований.
Це, у свою чергу унеможливило пошук та повернення зазначених військовослужбовців у військову частину або до батальйонів резерву, або ж не забезпечило відбування ними покарання за самовільне залишення місця служби або за неповернення із відпусток, відряджень та лікувальних закладів у випадку небажання останніх у подальшому продовжувати військову службу. Такі негативні факти залишення без належного реагування зі сторони командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 на численні попередні факти вчинення підлеглими військовослужбовцями кримінальних правопорушень викликало у інших військовослужбовців відчуття безкарності, що також стимулювало та заохочувало їх до ухилення в різні способи від обов'язків несення військової служби, у тому числі шляхом самовільного залишення місця служби.
Окрім того, вищеописана умисна бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 у вищевказаний період часу також в значній мірі деструктивно вплинула на порядок несення або проходження військової служби окремими військовослужбовцями частини, які періодично самовільно залишали місце служби, потім добровільно поверталися, після чого повторно залишали місце служби, відчуваючи повну безкарність за такі протиправні діяння.
Систематичне приховування командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_7 значної кількості тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених підлеглими військовослужбовцями, спричинило негативний вплив на належну діяльність органів військового управління очолюваної бригади.
Також командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_7 не вжив в повній мірі інші превентивні заходи щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали внаслідок вчинення неправомірних дій підлеглими, а також щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню самовільного залишення військової частини підлеглими військовослужбовцями.
Зокрема, до списків осіб, які сплановані для проходження підготовки на території Республіки Франція безпідставно включив невмотивованих до несення військової служби військовослужбовців, а також осіб, стосовно яких містилися застереження та заборони у окремому дорученні тимчасово виконуючого обов'язки начальника Генерального штабу Збройних ,Сил України від 08.09.2024 № 8191/С/ДСК, розпорядженнях командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23.07.2024 № 116/7/17317дск, від 06.08.2024 № 116/1/118227дск, наказі командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 09.09.2024 № 530 «Про створення комісії по відбору особового складу військової частини НОМЕР_2 , що планується до проходження підготовки на території Республіки Франція», розпорядженні оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 11.09.2024 № 501/15/1249дск, у тому числі 22 військовослужбовців, які були призвані за мобілізацією прикордонних областей України, але місце їхньої реєстрації знаходиться в інших областях, а також 15 військовослужбовців, які притягувалися у 2024 році безпосередньо напередодні їх мобілізації на військову службу до адміністративної відповідальності за статтею 204-1 КУпАП за спробу незаконного перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон.
Також, командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 не організував систематичного проведення посадовими особами 155 омбр роботи з особовим складом бригади щодо роз'яснення відповідальності за скоєння правопорушень, пов'язаних із ухиленням від встановленого порядку проходження військової служби.
Як результат, в сукупності із ненаправленням повідомлень про злочини до відповідних правоохоронних органів, це призвело до стійкої тенденції з часу формування 155 омбр до росту кількості випадків самовільного залишення військової частини військовослужбовцями, кількість яких станом на кінець 2024 року становила 2120 осіб.
У результаті це ускладнило виконання Збройними Силами України функцій оборони або виконання окремих бойових завдань через недостатню чисельність особового складу, а також підірвало престиж і авторитет як військової частини НОМЕР_2 , так і Збройних Сил України в цілому, знизило бойову готовність та боєздатність очолюваного ОСОБА_7 підрозділу, та призвело до появи нових воєнних загроз національній безпеці України у вигляді занепаду морально-психологічній стійкості та готовності особового складу військової частини НОМЕР_2 до виконання завдань за призначенням у ході відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.
Вищевказані негативні наслідки бездіяльності ОСОБА_7 як військової службової особи безумовно спричинили вищеописану істотну шкоду суспільним інтересам держави.
Тобто цим самим полковник ОСОБА_7 , перебуваючи у вищевказаний період на посаді командира військової частини НОМЕР_2 , також умисно не виконав дій, які він за своїми службовими обов'язками повинен був виконати, що вчинено ним в умовах воєнного стану та заподіяло істотну шкоду.
20.01.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозруу вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України, а саме в умисному ненаправлені військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також іншому умисному невиконанні військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, що заподіяло істотну шкоду, вчинену в умовах воєнного стану.
19.03.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/12163/25-к підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.04.2025 включно, у межах строку досудового розслідування. Одночасно, для забезпечення виконання обов'язків, визначених кримінальним процесуальним кодексом України, зазначеною ухвалою ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 43 000 000 гривень. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
11.03.2025 заступником Генерального прокурора ОСОБА_14 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 20.04.2025.
09.04.2025 ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2025 у справі № 757/12163/25-к та відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно, для забезпечення виконання обов'язків, визначених кримінальним процесуальним кодексом України, зазначеною ухвалою ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 35 000 000 гривень. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
15.04.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 20.07.2025.
16.04.2025 слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 , звернулася до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного у межах кримінального провадження № 62024000000001108 від 07.12.2024 ОСОБА_7 .
На обґрунтування вимог поданого клопотання слідча зазначила, що у даному кримінальному провадженні виконано та підлягає виконанню значний обсяг слідчих та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку отриманих доказів у ньому.
Однак, досудове розслідування даного кримінального провадження неможливо закінчити у тримісячний строк внаслідок особливої складності кримінального провадження, оскільки для здійснення повного та неупередженого розслідування, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, необхідним є виконання наступних слідчих та процесуальних дій:
- отримання документів та відомостей від вищестоящих органів військового управління, запитуваних на вимогу експертів для подальшого проведення експертизи;
- отримання висновку судової військової експертизи;
- встановлення осіб, яким можуть бути відомі обставини вчинення кримінального правопорушення та проведення допиту з такими особами;
- здійснення заходів забезпечення кримінального провадження;
- отримання документів на військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо яких не направлялись та інших документів;
- розсекречення матеріалів проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання відомостей, які мають значення для досудового розслідування, з урахуванням результатів додатково проведених слідчих та інших процесуальних дій.
Наведені слідчі (розшукові) та процесуальні дії мають виключне значення для встановлення всіх обставин вчиненого злочину, забезпечення об'єктивного досудового розслідування та надання належної правової оцінки фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказані слідчі (розшукові), а також процесуальні дії не проведені з причин послідовного отримання даних та їх перевірки слідчим шляхом, значною кількістю свідків, а також у зв'язку із веденням в Україні воєнного стану, тобто з об'єктивних причин.
Закінчити досудове розслідування у межах строків, визначених п. 4 ч. З ст. 219 КПК України, неможливо внаслідок особливої складності кримінального провадження, необхідністю завершення проведення визначеного обсягу слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які є послідовними, їх проведення впливає на забезпечення належної якості, повноти та всебічності досудового розслідування, а також у зв'язку із веденням в Україні воєнного стану.
Також слідча у даному клопотанні, зазначила про обставин, які свідчать про те, що заявлений ризики не зменшилися, які виправдовують тримання особи під вартою та обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
17.04.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києвазадоволено вказане клопотання слідчої та продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 15.06.2025 включно.
Одночасно визначено підозрюваному ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 000 000 (тридцять мільйонів) гривень, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 в разі внесення застави, обов'язків, які визначено даною ухвалою.
Відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про взяття на особисту поруку підозрюваного ОСОБА_7 .
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчої підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому був вислуханий підозрюваний, його захисник та доводи прокурорів в підтримку поданого клопотання та заперечення сторони захисту щодо його задоволення, та викладено їх позиції в оскаржуваній ухвалі, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України та встановив, що ризики, які були наявні на час застосування та продовження не зменшились.
Слідчий суддя також встановив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, зокрема наступним: документами щодо призначення та проходження військової служби ОСОБА_7 , його посадових обов'язків; витягами з наказів, що засвідчують дати перебування ОСОБА_7 у відрядженнях; показаннями свідків, допитаних у кримінальному провадженні;відповідю з Державної прикордонної служби України від 27.12.2024; листами, отримані від правоохоронних органів (НПУ, ДБР, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони);протоколом огляду таблиці обліку випадків самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 , наданої в ході допиту свідка ОСОБА_16 ; відповідю військової частини НОМЕР_2 щодо відсутності інформувань до органів досудового розслідування про окремих військовослужбовців; рапортами про відсутність військовослужбовців за місцем проходження військової служби, які візувались ОСОБА_7 та доповіді командуванню; доповідю ГУ ВСП про проведену роботу у 155 окремій механізованій бригаді; іншими матеріали досудового розслідування у своїй сукупності.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважав, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно врахував, що вказане було встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходив з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчої та доданих матеріалах.
При цьому колегія суддів зазначає, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Крім того, слід зазначити, що згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для продовження такого запобіжного заходу, оскільки вони, в сукупності, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Під час судового розгляду слідчим суддею враховано обґрунтованість наведених у клопотанні ризиків, у кримінальному провадженні, в якому підозрюється ОСОБА_7 з врахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України та встановив, що для їх запобігання є недостатнім застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.
Водночас, слідчий суддя вважав, що запобіжний захід у виді особистої поруки не є співмірним із встановленими ризиками та не здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому прийшов до висновку про відмову у застосуванні такого запобіжного заходу.
Таким чином колегія суддів встановила, що слідчим суддею враховано тяжкість покарання, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, його стан здоров'я, соціальні зв'язки, наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, які лише приводять до висновку, що більш м'який запобіжний захід станом на день розгляду клопотання не може бути застосований.
При цьому слідчий суддя задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважав за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтуванні даного клопотання.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя врахував конкретні обставини інкримінованого діяння, тяжкість кримінального правопорушення, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, відомості, які характеризують особу підозрюваного та вважав за можливе зменшити визначений ухвалою слідчого судді розмір застави, розмір якої визначити у сумі 30 000 000 (тридцять мільйонів) гривень, який зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.
Доводи сторони захисту про те, що в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах не міститься достатньо даних для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах судового провадження. Слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
На переконання колегії суддів, з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Щодо тверджень апелянта, що визначений судом розмір застави є непомірним для ОСОБА_7 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
А тому, на переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею розмір застави, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Відтак, враховуючи положення КПК України, практику ЄСПЛ, дані про особу підозрюваного, конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, на переконання колегії суддів, слідчий суддя правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України.
Посилання апелянта на те, що військова частина НОМЕР_1 висловила свою готовність прийняти військовослужбовця ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 62024000000001108 від 07.12.2024, на військову службу у свої лави, що забезпечить його контроль з боку командування, колегія суддів бере до уваги, проте не вважає такими, що спростовують висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Твердження апелянта про те, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 мало бути подано стороною обвинувачення до Шевченківського районного суду м. Києва, а слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва не мала права розглядати вказане клопотання та постановляти рішення за результатами його розгляду, з підстав недотримання правил територіальної підсудності, є безпідставними, та колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що орган досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000001108 від 07.12.2024 року Державне бюро розслідувань, юридичною адресою якого являється м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, що знаходиться в Печерському районі м. Києва, що й підтверджується рядом клопотань, які були розглянуті слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга сторони захисту з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4