Справа №761/17373/25 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3749/2025 Доповідач: ОСОБА_2
21 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця російської федерації, громадянина України, займаючого посаду начальника групи контролю якості НОМЕР_1 військового представництва ІНФОРМАЦІЯ_5, військове звання - підполковник, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого 1 відділення 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Київської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22024000000001091 від 21.11.2024, щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено тривалістю 60 днів, починаючи з 29 квітня 2025 року, тобто до 27 червня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною.
Апелянт вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. ОСОБА_7 в залі суду дав пояснення про те, що оспорює вчинення кримінального правопорушення, однак наміру переховуватись від органу слідства та суду не має.
При винесенні рішення, слідчий суддя в своїй ухвалі послався на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.Однак, слідчий суддя не зазначив жодного доказу або підтвердження наявності вказаних ризиків та не зазначив на підставі чого він дійшов до такого висновку, що є порушенням п. 2, 4 ч. 1 ст. 196 КПК України.
Ні прокурор в судовому засіданні, ні слідчий у своєму клопотанні погодженому з прокурором, а так саме і слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не довели наявність ризиків для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що раніше обраний запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Під час судового засідання, прокурор жодним чином не зміг довести, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 чи протидіяти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, захисника не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22024000000001091 від 21.11.2024 за підозрою ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 11.01.2024, у Генерального директора Державного підприємства «Науково - виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (код ЄДРПОУ 14310112) (далі - ДП «НВО «ІНФОРМАЦІЯ_10») ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виник злочинний умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
В свою чергу, ОСОБА_12 , будучи уповноважений безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, а також усвідомлюючи покладені на нього обов'язки Генерального конструктора із створення боєприпасів і вибухових речовин, достовірно знаючи про існуючу нагальну потребу у виготовленні боєприпасів для ЗС України та нестачі достатньої кількості сировини для цього, розробив злочинний план який полягав у тому, що він введе в оману уповноважених осіб Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_6», шляхом запевнення останніх у наявності достатньої кількості сировини задля подальшого укладання Державного контракту на виробництво неякісних пострілів; розробить та затвердить технічну документацію, якою б забезпечив спорядження мінометних пострілів необхідними для цього комплектуючими; створить умови які б виключали викриття його злочинних намірів та поставить непридатні до використання боєприпаси до військових частин Збройних сил України, що унеможливило б виконання Збройними Силами України поставлених бойових задач на лінії зіткнення в умовах постійної наступальної загрози з боку російської федерації.
При цьому, ОСОБА_12 усвідомлюючи, що реалізувати свої злочинні наміри без залучення певних осіб неможливо, та з метою усунення перешкод, заздалегідь залучив наступних осіб, які повинні були вчинити відповідні дії:
- полковника ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальника НОМЕР_1 військового представництва ІНФОРМАЦІЯ_5, який повинен був скласти необхідні висновки, узгоджувати та впроваджувати завідомо неправдиву Технічну документацію, на що останній надав свою добровільну згоду;
- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який займаючи посаду Технічного директора - Першого заступника Головного конструктора РДТП ДП «НВО «ІНФОРМАЦІЯ_10» повинен був розробити технічну документацію для можливості використання невідповідних порохів, що унеможливило стабільну роботу всього порохового заряду та пострілу в цілому, на що останній надав свою добровільну згоду;
- підполковника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника групи контролю якості НОМЕР_1 військового представництва ІНФОРМАЦІЯ_5, який повинен був складати необхідні недостовірні висновки, виконувати прямі вказівки ОСОБА_14 , на що останній надав свою добровільну згоду.
Реалізуючи свій злочинний план, 11.01.2024, Генеральний директор ДП «НВО «ІНФОРМАЦІЯ_10» ОСОБА_12 скерував до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2) лист з зазначенням переліку комерційних пропозицій, які включали постачання Товару оборонного призначення, у тому числі 670 000 осколково-фугасних пострілів з міною сталистого чавуну М-120.
В свою чергу, підполковник ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем, керівником групи контролю якості ІНФОРМАЦІЯ_7, відповідаючи за організацію виконання завдань, визначених положенням про НОМЕР_1 військове представництво ІНФОРМАЦІЯ_5, діючи спільно із полковником ОСОБА_14 , 08.02.2024 скерували на адресу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2) висновок за вих. від 08.02.2024 №4 дск щодо спроможності виготовлення ДП «НВО «ІНФОРМАЦІЯ_10» та постачання до ЗС України пострілів з міною 120 мм.
Зокрема, вказаний висновок був складений з відхиленням від вимог «Інструкції з перевірки спроможностей вітчизняних підприємств промисловості усіх форм власності виконати роботи (надати послуги, продукцію) за державними контрактами (договорами за державні кошти) із закупівлі товарів», а також носив загальний та поверховий характер, не відображав дійсний стан спроможності ДП «НВО «ІНФОРМАЦІЯ_10», не містив інформації про наявність у виробника служби контролю якості, запровадження необхідних стандартів, наявність сертифіката тощо, а також умисно не враховувався повний спектр ризиків, пов'язаних з недостатністю виробничих спроможностей, матеріально-технічного обладнання і кваліфікованого персоналу, що не дозволяло виробнику виконати договірні зобов'язання.
В результаті спільних умисних дій підполковника ОСОБА_7 та полковника ОСОБА_14 , які були спрямовані на усунення перешкод задля подальшої реалізації злочинного плану, 14.02.2024 між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2, юридична адреса: АДРЕСА_3), як служби державного замовника щодо закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2023 № 494 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель службою державного замовника», в особі директора ОСОБА_15 , та ДП «НВО «ІНФОРМАЦІЯ_10», в особі ОСОБА_16 , укладено Державний контракт №23/2-21-VDК-24/ДСК (далі - Контракт) на поставку 500 000 осколкових мінометних пострілів з міною калібру 120 мм на загальну суму 11 065 545 000,00 гривень.
В подальшому, ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що його злочинний план почав втілюватися, діючи спільно з ОСОБА_13 , розробили Технічні умови на ІНФОРМАЦІЯ_8) не призначений до використання в зарядах до 120 мм мінометних пострілів, що унеможливило стабільну роботу всього порохового заряду та пострілу в цілому, та які, в свою чергу, створили передумови для того, щоб під час контролю якості виробництва і постачання мінометних пострілів не перевірялася їх стійкість до впливу кліматичних і механічних факторів.
При цьому, підполковник ОСОБА_7 та ОСОБА_13 виконуючі усні вказівки своїх керівників полковника ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , погодили та затвердили вказані Технічні умови, поставивши замість них свої власні підписи, не маючи на це відповідних повноважень.
Проте, у червні 2024 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_12 , усвідомлюючи той факт, що порохи марок ІНФОРМАЦІЯ_9 забезпечать неякісну роботу пострілів пов'язану з нестабільними показниками початкової швидкості мін та унеможливлять подальше фінансування за Контрактом, діючи у попередній змові зі ОСОБА_13 , полковником ОСОБА_14 та підполковником ОСОБА_7 використали в якості давальницької сировини порох марки ВТМ, яким відповідно до національних стандартів та конструкторської документації споряджається основний та додатковий заряд пострілу та здійснили поставку першої партії 120 мм мінометні пострілів, чим запевнили Міністерство оборони України у якості виготовленого товару.
Надалі, для реалізації одного з заключних етапів, ОСОБА_12 , діючи умисно та за попередньою змовою з ОСОБА_13 , виконуючи організаційно-розпорядчі функції, на виконання умов Контракту забезпечили виробництво на ДП «НВО «ІНФОРМАЦІЯ_10» 120 мм мінометних пострілів, які згідно висновку експерта від 02.04.2025 №КСЕ-19-24/72804 непридатні до використання за цільовим призначенням, а саме ведення стрільби із 120-мм міномета.
В подальшому, підполковник ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою з громадянами України ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ввели в оману ДП ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_6», шляхом видання посвідчень ДП «НВО «ІНФОРМАЦІЯ_10», що пред'явлена НОМЕР_1 військовому представництву ІНФОРМАЦІЯ_5 продукція виготовлена і укомплектована у повній відповідності з Контрактом.
Внаслідок використання вказаних боєприпасів відбулись масові відмови пострілів, які полягали у не вильоті пострілу з міномету, недостатній початкової швидкості, а також неспрацюванні мінометного пострілу в цілому, що призвело до неможливості виконання бойових завдань військовослужбовцями, які перебувають на лінії безпосереднього зіткнення в умовах постійних наступальних дій.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_7 , обіймаючи посаду начальника групи контролю якості ІНФОРМАЦІЯ_7, у період часу з січня по листопад 2024 року, перебуваючи за місцем розташування виробничих потужностей ДП «НВО «ІНФОРМАЦІЯ_10», за адресою: АДРЕСА_4, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність свого діяння та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, за попередньою змовою групою осіб, здійснив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, в особливий період, шляхом створення умов для виробництва та поставки під час виконання Контракту укладеного з ДП ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_6», непридатних до використання 120 мм мінометних пострілів, внаслідок чого було ініційовано повернення боєприпасів в загальній кількості 124 800 пострілів, що створило погіршення боєздатності військових підрозділів при стримуванні військової агресії російської федерації та спричинило тяжкі насідки.
Такими чином, ОСОБА_7 , підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до тяжких наслідків, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України.
29.04.2025 слідчим, в порядку передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, затримано громадянина України ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України.
Того ж дня, громадянину України ОСОБА_7 , у встановленому КПК України порядку, повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України.
30.04.2025 старший слідчий 1 відділення 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , за погодженням прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 22024000000001091 від 21.11.2024.
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий зазначив, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 особливо тяжкого злочину підтверджується зібраними з дотриманням вимог КПК України доказами, а саме:
- Державним контрактом від 14.02.2024 №23/2-21-VDK-24/ДСК ;
- відповідями з Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_11»;
- протоколом огляду речей та документів від 06.03.2025;
- Технічними умовами на ІНФОРМАЦІЯ_12
- доповідною запискою щодо з'ясування причин постачання до Збройних Сил України неякісних ІНФОРМАЦІЯ_13 вітчизняного виробництва;
- матеріалами аудиторського звіту № 50/5/26/аз/дск від 27.12.2024;
- відповіддю з ІНФОРМАЦІЯ_14 від 27.11.2024 № 735/2/3/964ДСК;
- висновком експерта № КСЕ-19-24/72804 від 02.04.2025;
- висновком експерта № 64/1 від 12.02.2025;
- висновок експерта № 135/1 від 26.03.2025;
- допитами свідків;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам (відповідно до ст. 177 КПК України):
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначений ризик ґрунтується на тому, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України, санкція за яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі, а враховуючи, що підозрюваний має право виїзду за кордон у період військового стану, існує висока ймовірність того, що останній спробує покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, відповідно до відповіді оперативного підрозділу щодо виконання доручення слідчого за вх. №2300-С від 29.04.2025, встановлено, що фігуранти вказаного кримінального правопорушення можуть втекти за межі країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності, знищивши при цьому речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
- знищити, сховати та спотворити інформацію, речі та документів, які мають істотне значення для встанрвлення обставин кримінального правопорушення. Оскільки підозрюваний ОСОБА_7 з 1996 року проходить військову службу, з 2008 року на посадах у військових представництвах замовника, у тому числі керівних, то користуючись своїм впливом на підлеглих та можливих співучасників розслідуваних злочинів, наявні обґрунтовані підстави вважати що існує ризик спотворення, знищення та приховування ще не здобутих документів, які не перебувають у володінні сторони обвинувачення.
Зокрема, як встановлено досудовим розслідуванням ОСОБА_7 , за усною вказівкою начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_14 , погодив та затвердив Технічні умови на постріл 120 мм, поставивши замість нього свій власний підпис, хоча не мав на це відповідних повноважень.
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик ґрунтується на тому, що підозрюваний, отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та фактично ознайомившись із значною частиною матеріалів кримінального провадження, самостійно або через інших осіб, завдяки авторитету та займаній посаді, іншим особистим якостям чи можливостям, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою перешкоджання надання останніми повних та достовірних показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, відмінного від тримання під вартою, дозволить останньому координувати та узгодити свої дії з іншими співучасниками розслідуваних злочинів чи іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення злочинів, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню, створення неправдивих показань чи штучних доказів, що створить сукупність об'єктивних ознак складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 386 або 396 КК України, що також свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, із урахуванням вищевказаних ризиків, які виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень.
30.04.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено тривалістю 60 днів, починаючи з 29 квітня 2025 року, тобто до 27 червня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчої та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюванимкримінальних правопорушень доведена прокурором та сумнівів не викликає.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України на які посилається слідчий у клопотанні, доведені прокурором.
При цьому, слідчий суддя врахував вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків.
Враховуючи викладене, дані про особу підозрюваного, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважав за необхідне застосувати до ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та не знайшов достатніх підстав для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки вважав, що наведенні стороною захисту дані про особу підозрюваного та його соціальні зв'язки, не переважають встановлених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, тобто інший більш м'який запобіжний захід не дасть можливості в повній мірі запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а також забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
Щодо доводів апелянтів, про те, що ні слідчий у своєму клопотанні погодженому з прокурором, а так саме і слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не довели наявність ризиків для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також вони недоведені належними та об'єктивними доказами, що приводить до висновку про безпідставність твердження щодо існування таких ризиків, колегія суддів зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Відтак, з урахуванням даних про особу підозрюваного, в їх сукупності, характеру вчиненого злочину, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків.
Доказів того, що ОСОБА_7 , за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено, а також не встановлено колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, всупереч твердженням апелянта, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так, з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя місцевого суду не знайшов у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Крім того, на думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК не визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки ОСОБА_17 , підозрюється у вчиненні, зокрема кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України, а відповідно до положень зазначеної статті, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК Україниє законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК Українита ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисників, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3