Справа №760/6353/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2980/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
10 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балта Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ СБ України в м. Києві та Київській області майора юстиції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні № 42024100000000331 від 19.11.2024 року.
Продовженострок запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах строку досудового розслідування строком 60 діб, тобто по 18 травня 2025 року включно.
ВстановленоОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заставу у розмірі 8 917 (вісім тисяч дев'ятсот сімнадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 27 000 676 (двадцять сім мільйонів шістсот сімдесят шість) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: отримувач коштів: ДКСУ, м. Київ, код отримувача 26268059, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, Код банку отримувача (МФО) 820172.
Визначено, що у разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_7 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_7 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим ОСОБА_10 з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Визначено, що вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_7 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Зазначено, що ухвала слідчого судді діє по 18 травня 2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні № 42024100000000331 від 19.11.2024 року, - відмовити повністю.
Також просив у випадку, якщо за результатом апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав і доказів для продовження застосування запобіжного заходу, - обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вид запобіжного заходу, непов'язаний із триманням під вартою (домашній арешт, особисте зобов'язання) або зменшити розмір застави, встановивши її у межах відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції є незаконною і підлягає скасуванню із постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
Також скаржник посилається на відсутність обґрунтованої підозри та доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Зазначає, що ключові докази, на які послався слідчий суддя як на такі, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, - є докази, отримані у результаті проведених у кримінальному провадженні НСРД, а саме аудіо, відеоконтролю особи та контролю за вчиненням злочину.
Не торкаючись питання щодо належності і достовірності означених доказів, сторона захисту акцентувала особливу увагу слідчого судді на необхідності принаймні мінімальної перевірки питання про допустимість доказів, отриманих у результаті проведених НСРД.
Зокрема, сторона захисту звертала увагу на тому, що за майже 3 місяці досудового розслідування після повідомлення ОСОБА_7 про підозру стороною обвинувачення не були вжиті заходи щодо розсекречення документів, якими санкціонувалося проведення НСРД, зокрема, постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину, клопотання про дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи, ухвали слідчого судді про дозвіл на аудіо-, відеоконтроль особи та доручень оперативному підрозділу на проведення вказаних видів НСРД.
При цьому, сторона захисту акцентувала увагу слідчого судді на тому, що стороною обвинувачення, яка на першому, так і другому продовженні запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 сама посилалась як на обставину, що перешкоджає завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, на необхідність розсекречення документів, якими надавалися дозволи на проведення НСРД, - не навела належних мотивів невжиття заходів щодо розсекречення відповідних дозволів на проведення НСРД, не вказала на причини, які унеможливлювали або перешкоджали це зробити, та взагалі не представила доказів на підтвердження ініціативи щодо розсекречення документів, які мають визначальне значення для оцінки законності проведених НСРД.
Захисник зазначає, що незважаючи, на непредставлення стороною обвинувачення первинних документів, що стосуються дозволів на проведення НСРД, слідчий суддя безпідставно визнав докази, отримані в результаті проведених НСРД, такими, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри для цілей подальшого застосування найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, подані стороною обвинувачення матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу не містять достовірної і перевіреної інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача про можливість використання ключових доказів, з достовірністю яких погодився слідчий суддя, продовжуючи підозрюваному ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Із огляду на наведене, сторона захисту вважає, що у слідчого судді були достатні докази для визнання факту відсутності обґрунтованої підозри як підстави для застосування (продовження) запобіжного заходу.
Зазначає, що зміст клопотання сторони обвинувачення, з яким фактично погодився слідчий суддя, не у повній мірі відповідає вимогам ст. 184 КПК України, а саме: містить формальний виклад обставин, на підставі яких слідчий дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, які об'єктивно не містять доказів, які б підтверджували ці обставини; містить поверхове (формальне) обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Разом з тим, слідчий суддя визнав доведеними лише існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, в обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення, з якою погодився слідчий суддя, вказувала на те, що ОСОБА_7 нібито може переховуватися від органу досудового розслідування у зв'язку із тим, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, та враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує.
Проте, сама по собі суворість/тяжкість покарання не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами. Посилання слідчого в клопотанні на тяжкість інкримінованого ОСОБА_11 кримінального правопорушення не є достатнім доказом про наявність ризиків втечі, а отже являється лише припущенням, що не становить суттєвої ваги.
Також, очевидно необгрунтованим є посилання слідчого судді на те, що інкримінований ОСОБА_7 злочин спрямований проти основ Національної безпеки, адже ОСОБА_7 притягнений до кримінальної відповідальності за злочин проти власності, а не основ національної безпеки.
Також захисник посилається на те, що ОСОБА_12 має сталі соціальні зв'язки та інші зв'язки із територією України, що підтверджується такими фактами: має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 ; раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягувався; має незадовільний стан здоров'я - у підозрюваного є важкі захворювання, які потребують відповідного лікування та догляду, а саме цукровий діабет І типу, середнього ступеня тяжкості, стадія медикаментозної компенсацій гіпертонічна хвороба І ст., ст.2, ризик 2: хронічний обструктивний бронхіт, стадія загострення. ДН І ст.; є батьком трьох неповнолітніх дітей, у тому числі є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю ОСОБА_13 , 2008 р.н.
На думку захисника, значно зменшується ймовірність заявленого ризику втечі (переховування) від слідства та/або суду в умовах триваючого воєнного стану та забороною для чоловіків виїжджати за межі України. Крім того, інкриміноване кримінальне правопорушення підозрюваного за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, не підпадає під норми п. 6 ст. 176 КПК України, в якій чітко перераховані випадки, коли за наявності ризиків застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Таким чином, наведені обставини у їх сукупності та співставленні підтверджують міцний зв'язок підозрюваного із територією України, що виключає існування такого ризику, як переховування або втеча.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення, з якою погодився слідчий суддя, вказувала на те, що ОСОБА_7 начебто може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки начебто на даний час не встановлені всі спільники ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а ОСОБА_7 у свою чергу може повідомити таким спільникам про факт виявлення злочинної діяльності та обставини, які йому стали відомі у ході розслідування.
Оцінюючи наявність цього ризику, сторона захисту зазначає, що до клопотання сторони обвинувачення не долучено жодного доказу, який міг би свідчити про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Правова оцінка ризику містить в собі виключно оціночні та ймовірні критерії, не може бути до тієї межі не підтвердженою жодним доказом, як це має місце в цій частині клопотання.
Клопотання сторони обвинувачення як не містить доказів на підтвердження того, що є інші невстановлені учасники злочину чи навіть імовірні інші учасники злочину та в чому могла полягати їх роль, так і не містить жодних пояснень, яка саме поведінка підозрюваного може свідчити про такий ризик та які дії підозрюваний за версією слідства вчиняв для уникнення іншими особами кримінальної відповідальності.
Захисник зауважує на тому, що відповідно до відомостей з ЄРДР по к/п № 42024100000000331 від 19.11.2024 року, а також з тексту повідомлення ОСОБА_7 про підозру чітко вбачається, що ОСОБА_7 є єдиною особою, щодо якої здійснюється розслідування, а участь у груповому вчиненні злочину ОСОБА_7 не інкримінується.
Таким чином, викладений вище аналіз ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з наявністю яких погодився слідчий суддя, задовольняючи клопотання сторони обвинувачення про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість, а вивчення долучених до клопотання документів вказує про відсутність будь-яких доказів, які б могли підтверджувати обставини існування зазначених ризиків.
Крім цього, вказує на те, що визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного.
Сторона обвинувачення взагалі не надала слідчому судді хоча б якісь-небудь дані щодо майнового стану підозрюваного ОСОБА_7 , а слідчий суддя у свою чергу взагалі не перевірив такі дані щодо майнового стану підозрюваного та спроможність внесення застави у визначеному розмірі.
Апелянт зазначає, що слідчим суддею не враховано, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою.
Таким чином, захисник вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави жодним чином не кореспондується із майновим станом підозрюваного (за наявними в матеріалах даними) та не співвідноситься за розміром зі встановленими слідчим суддею ризиками, - тобто є невиправдано високим та завідомо непомірним і не може бути застосований, у тому числі і через те, що не було встановлено виключних випадків, які дозволяли призначити заставу в розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження № 42024100000000331, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 19.11.2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Балта, Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190КК України, а саме в закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах.
Досудовим розслідуванням встановлено, що перебуваючи в с. Гатне, Київської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12.11.2024 року, у громадянина України ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, в особливо великих розмірах, шляхом обману (шахрайство), а саме грошовими коштами ТОВ «Релакс-Система», за наступних обставин.
Так, 06.08.2004 року, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, зареєстровано ТОВ «Релакс-Система» (код ЄДРПОУ 33104611). Вказане товариство здійснює основний вид діяльності, відповідно до КВЕД 55.22: допоміжне обслуговування водного транспорту. Засновниками даного товариства являються: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , кінцевим бенефіціарним власником даного товариства є ОСОБА_16 , а директором вказаного товариства являється ОСОБА_10 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Релакс-Система» відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Релакс-Система» серія номер: 2018,2019, виданого 27.08.2021, на праві власності належить будівля човнової станції з насосною загальною площею: 108,5 кв.м., опис об'єкта: будівля човнової станції з насосною літера А загальною площею 108,5 кв.м.; навіс літера Б; спуск та стоянка для плавзасобів №1; автостоянка №2, огородження № 3; хвіртка № 4, пірс № 5, що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2.
02.05.2024 року директор ТОВ «Релакс-Система» ОСОБА_10 звернувся з заявою до КО «Київзеленбуд» в особі директора ОСОБА_17 про те, що йому стало відомо про відведення Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» земельної ділянки площею 16,4406 га (кадастровий номер: 8000000000:78:215:0084), за адресою: м. Київ, Оболонський район, АДРЕСА_3, для створення, облаштування та експлуатації зелених насаджень загального користування (рішення КМР №6288/6329 від 20.04.2023), а також з проханням щодо виключення при розробленні проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,5055 га, на якій розташована вищевказана будівля човнової станції з насосною загальною площею: 108,5 кв.м., що на праві власності належить ТОВ «Релакс-Система», однак, у подальшому ТОВ «Релакс-Система» відповіді від КО «Київзеленбуд» на зазначену заяву так і не отримано.
При цьому, 28.08.2024року директор ТОВ «Релакс-Система» ОСОБА_10 на підставі довіреності уповноважив ОСОБА_18 на здійснення представництва інтересів ТОВ «Релакс-Система» у всіх установах та організаціях незалежно від підпорядкування та форми власності для отримання і подання оригіналів документів.
У подальшому, в невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше вересня 2024 року ОСОБА_10 звернувся до ОСОБА_18 з приводу представлення інтересів ТОВ «Релакс-Система» у питанні відокремлення земельної ділянки площею 0,5055 га, розташованої за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3, 7-Б, на якій знаходиться будівля човнової станції з насосною загальною площею: 108,5 кв.м., що на праві власності належить вказаному товариству.
У свою чергу, 08.10.2024 головним інспектором Департаменту територіального контролю м. Києва ОСОБА_19 на підставі Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051, складено припис № 2024-18255 від 08.10.20224 року, відповідно до якого встановлено порушення п. 20.1.1. власником архітектурної форми у Оболонському районі по АДРЕСА_4, біля бази «Наталка», що в м. Києві.
Крім того, 10.10.2024 головним інспектором Департаменту територіального контролю м. Києва ОСОБА_19 на підставі Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року за №1051/1051, складено припис № 2024-18294 від 10.10.20224 року, відповідно до якого встановлено порушення п. 20.1.1. власником архітектурної форми у Оболонському районі по АДРЕСА_4, біля бази «Наталка», що в м. Києві.
Також, 12.10.2024 головним спеціалістом Департаменту територіального контролю м. Києва ОСОБА_20 , на підставі Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року за №1051/1051, складено припис № 2024-17894 від 14.10.20224 року, відповідно до якого встановлено порушення п. 20.1.1. власником архітектурної форми у Оболонському районі по АДРЕСА_4, біля бази «Наталка», що в м. Києві та за результатами чого знесено паркан за цією вищевказаною адресою.
Після чого, у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше жовтня 2024 року ОСОБА_18 , під час особистої зустрічі з ОСОБА_21 повідомила останньому про ситуацію в ТОВ «Релакс-Система», яка склалася з земельної ділянки площею 0,5055 га, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3, 7-Б, де розташована будівля човнової станції з насосною загальною площею: 108,5 кв.м. та останній порадив звернутися за консультацією до раніше знайомого йому адвоката ОСОБА_7 , з метою забезпечення останнім юридичного супроводу процедури відокремлення земельної ділянки площею 0,5055 га, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3, 7-Б, де розташована будівля човнової станції з насосною загальною площею: 108,5 кв.м., та надав його мобільний номер телефону.
В подальшому в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12.11.2024 ОСОБА_18 зателефонувала ОСОБА_7 та в ході телефонної розмови повідомила про необхідність отримання від останнього юридичних консультацій при вирішенні питання, відокремлення земельної ділянки площею 0,5055 га, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3, 7-Б, де розташована будівля вказаної човнової станції з насосною загальною площею: 108,5 кв.м., та домовилась про зустріч з ОСОБА_7 , 12.11.2024 року, для обговорення вищевказаного питання.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12.11.2024, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ТОВ «Релакс-Система» шляхом обману, які він мав намір отримати від представників цього товариства за нібито вирішення питання щодо відокремлення земельної ділянки площею 0,5055 га, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3, 7-Б, де розташована будівля вказаної човнової станції з насосною загальною площею: 108,5 кв.м.
На виконання свого злочинного умислу ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, розробив план своїх дій, спрямований на заволодіння грошовими коштами ТОВ «Релакс-Система» в особливо великих розмірах, який полягав у використанні набутих останнім зв'язків серед службових осіб Київської міської ради та посиланні на них під час розмови із представником даного товариства ОСОБА_18 і переконанні її у тому, що лише за умови передачі йому грошових коштів можливе вирішення питання щодо відокремлення земельної ділянки площею 0,5055 га, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3, 7-Б, де розташована будівля вказаної човнової станції з насосною загальною площею: 108,5 кв.м., тим самим введення її в оману, при цьому не маючи на меті реально надавати правову допомогу ТОВ «Релакс-Система».
В подальшому, за наведених у клопотанні слідчого обставин, ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, реалізував свій злочинний план, спрямований на заволодіння шляхом обману коштами ТОВ «Релакс-Система» в особливо великих розмірах та фактично отримав вказані грошові кошти, однак не зміг ними розпорядитись, оскільки був затриманий співробітниками СБ України.
Як наслідок, ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
24.12.2024 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
24.12.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
26.12.2024 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_22 , справа №760/33475/24 підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів тобто, до 00 год. 45 хв. 21 лютого 2025 року та встановлено наявність існування ризиків передбачених п. 1-4, ч.1 ст. 177 КПК України.
14 лютого 2025 року постановою заступника керівника Київської міської прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000331 від 19.11.2024 року продовжено до трьох місяців, тобто до 24.03.2025 року.
19.02.2025 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_22 , справа №760/4077/25 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування тобто, до 23 год. 59 хв. 24 березня 2025 року.
12.03.2025 року старший слідчий СУ ГУ СБ України в м. Києві та Київській області майор юстиції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 15 ст. ч. 5 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні № 42024100000000331 від 19.11.2024 року.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 23.12.2024;
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 10.12.2024, 11.12.2024, 12.12.2024, 17.12.2024;
- матеріалами за результатами виконання доручення в порядку вимог ст. ст. 40,41 КПК України;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_18 від 19.11.2024 та від 19.12.2024, ОСОБА_23 від 17.12.2024 та від 24.12.2024;
- протоколомогляду та вручення грошових коштів від 23.12.2024;
- протоколомзатримання підозрюваного від 24.12.2024;
- іншими зібраними матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Тримісячний строк досудового розслідування закінчується 24.03.2025, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється за можливе, оскільки на даний час у рамках кримінального провадження необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема:
отримати висновок судової експертизи звукозаписів,постанова про призначення якої винесена слідчим СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області капітаном ОСОБА_9 12 лютого 2025 року;
- розсекретити негласні слідчі (розшукові) дії в порядку,визначеному КПК України, у тому числі похідні для їх проведення, клопотання, ухвали, тощо.
- провести інші слідчі та процесуальні дії, в яких виникне необхідність в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, в разі встановлення нових обставин;
- виконати, відповідно до положень ст. 290, 291 КПК України усі необхідні процесуальні дії щодо відкриття матеріалів кримінального провадження та скерування його до суду разом із обвинувальним актом і реєстром матеріалів досудового розслідування;
- скласти обвинувальний акт та скерувати на затвердження до Київської міської прокуратури;
- скласти реєстр матеріалів досудового розслідування.
Проведення вказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій має суттєве значення для всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, оскільки можуть свідчити про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення та використані як докази в суді.
На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень.
Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею злочинів є достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
На даний час є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Інші більш м'які запобіжні заходи, застосовані до підозрюваного ОСОБА_7 , не забезпечать його належної процесуальної поведінки, призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на розслідування кримінального провадження.
При цьому, в ході досудового розслідування встановлено, що сума отриманої неправомірної вигоди становить 900 000 (тисяч) доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 23.12.2024 складає 37 688 488 гривень, а тому слідчий просиввизначити розмір застави не менше 10 570 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 32 005 960 грн.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ СБ України в м. Києвіта Київській області майора юстиції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_24 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні № 42024100000000331 від 19.11.2024 року.
Продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах строку досудового розслідування строком 60 діб, тобто по 18 травня 2025 року включно.
Встановлено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заставу у розмірі 8 917 (вісім тисяч дев'ятсот сімнадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 27 000 676 (двадцять сім мільйонів шістсот сімдесят шість) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: отримувач коштів: ДКСУ, м. Київ, код отримувача 26268059, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089 , призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, Код банку отримувача (МФО) 820172.
Визначено, що у разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_7 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_7 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим ОСОБА_10 з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
Визначено, що вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_7 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Зазначено, що ухвала слідчого судді діє по 18 травня 2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 23.12.2024;
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 10.12.2024, 11.12.2024, 12.12.2024, 17.12.2024;
- матеріалами за результатами виконання доручення в порядку вимог ст. ст. 40,41 КПК України;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_18 від 19.11.2024 та від 19.12.2024, ОСОБА_23 від 17.12.2024 та від 24.12.2024;
- протоколомогляду та вручення грошових коштів від 23.12.2024;
- протоколомзатримання підозрюваного від 24.12.2024;
- іншими зібраними матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, його наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.
Так, слідчим суддею обґрунтовано зазначено про те, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, визначеного до п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, характер та зухвалість інкримінованого злочину проти основ Національної безпеки, який вчинено в умовах воєнного стану. Не можна залишити поза увагою і той факт, що на утриманні підозрюваного перебувають троє неповнолітніх дітей, отже підозрюваний має право безперешкодного перетину державного кордону України під час дії воєнного стану.
Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не встановлені всі спільники ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення, тому ОСОБА_7 може повідомити про факт виявлення його злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
При цьому, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених п.п. 2, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вказані ризики належним чином не обґрунтовані у клопотанні, не віднайшли об'єктивного підтвердження у судовому засіданні та ґрунтуються на припущеннях слідчого, прокурора.
На переконання колегії суддів, такі висновки слідчого судді є правильними та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Також, слідчим суддею зазначено про критичне відношення до доводів сторони захисту про неможливість отримувати кваліфіковану медичну допомогу в умовах слідчого ізолятора, оскільки, відповідно до ЗУ «Про попереднє ув'язнення» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 35, ст.360 зі змінами та доповненнями) передбачено медичне обслуговування осіб, взятих під варту.
Крім цього зазначено, що відповідно до наданої відповіді з Філії ДУ "Центр охорони здоров'я Державної кримінально виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області 14.01.2025 підозрюваному проведено корекцію лікування наявного у нього захворювання. 30.12.2024 року ОСОБА_7 відмовився від запропонованого лабораторного обстеження (ЗАК). 27.01.2025 року підозрюваний обстежений лабораторно, надані рекомендації по раціону та подальшого контролю. 17.02.2025 року підозрюваного обстежено лабораторно та призначено лікування, відмовився від прийому інсуліну ввечері. 19.02.2025 року отримано консультацію стоматолога, призначено лікування. За висновком - стан здоров'я ОСОБА_7 розцінюється як стабільний, задовільний та відповідає перебігу хронічних захворювань, потребує постійного прийому препаратів.
Отже, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчим суддею, також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, та дані про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному винятковий запобіжний захід.
Всупереч тверджень апелянта, колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З огляду на викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим п.п. 1, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про те, що слідчим суддею не наведено доказів на підтвердження обставин, які безпосередньо вказують на вину підозрюваного, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Доводи апелянта, що ризики, заявлені в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, нічим не доведені, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Відтак, як уже зазначалось вище, з урахуванням даних про особу підозрюваного, в їх сукупності, характеру вчиненого злочину, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та, як наслідок, встановлення слідчим суддею в ухвалі, вказаних ризиків.
Посилання апелянта на характеризуючі дані підозрюваного приймаються колегією суддів до уваги, проте не спростовують висновків слідчого судді щодо існування вищезазначених ризиків у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 .
При цьому, слід зазначити, що слідчий суддя у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України обґрунтовано визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні - 8 917 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 27 000 676 гривень 00 копійок, задовольнивши при цьому клопотання слідчого частково саме в частині розміру застави, який слідчий у клопотанні просив визначити у розмірі 10 570 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, доводи апелянта, щодо розміру застави, який на думку захисника є занадто високим, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно, з урахуванням вимог закону, а також практики Європейського суду з прав людини, застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави, взявши до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 200, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4