Справа № 752/6006/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2866/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
09 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до 20 год. 50 хв. 08.05.2025 року, включно.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді в межах строку досудового розслідування до 08.05.2025 року включно.
Визначено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в межах, що становить 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні №12025100010000962 від 10.03.2025 року за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме за межі м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 12025100010000962 від 10.03.2025 року;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа державної установи «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти та повідомити усно і письмово Голосіївський районний суд м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не заявиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали щодо виконання обов'язків у випадку внесення застави покладено на уповноваженого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві в межах кримінального провадження № 12025100010000962 від 10.03.2025 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підозрюваний ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати (змінити) ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання чи нічного домашнього арешту.
На обґрунтування апеляційної скарги, підозрюваний зазначає, що тримання його під вартою є незаконним, оскільки підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення є необґрунтованою.
Стверджує, що висновок експерта про оцінку вартості планшета є неналежним доказом так як оцінка вартості планшета, в крадіжці якого він підозрюється, була проведена по коробці від нього та по чеку, а не по його стану, а вартість планшета не може перевищувати 700-800 грн., що є адміністративним правопорушенням, а не кримінальним.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги з доповненнями та просили її задовольнити, пояснення прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів провадження та зі змісту оскаржуваної ухвали, у провадженні слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010000962 від 10.03.2025 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
11.03.2025 року у межах зазначеного кримінального провадження № 12025100010000962 від 10.03.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
12.03.2025 року старший слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодження з прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності та маючи не зняту, та не погашену в установленому порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення, за наступних обставин:
Так, 10.03.2025 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08 год. 50 хв., перебуваючи в приміщенні КНП «Дерматовенерологія», розташованої за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 72, у ОСОБА_6 , виник повторний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна в умовах військового стану.
З метою реалізації свого повторного злочинного умислу, 10.03.2025 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08 год. 50 хв., ОСОБА_6 увійшов до приміщення палати № 2, розташованої на четвертому поверсі КНП «Дерматовенерологія», за вищевказаною адресою, побачив що в палаті немає пацієнтів та медичного персоналу, підійшов до тумби, в якій зберігались особисті речі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: планшет «Huawei MediaPad T5» (Model:AGS2-L09; ROM:64GB; RAM:4GB); сумка коричневого кольору, всередині якої знаходився ніж «Microtech Exocet Bounty Hunter Tanto (Replica).
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки та допускаючи їх настання, ОСОБА_6 , знаходячись в вищевказаній палаті за вказаною адресою, скориставшись тим, що за його діями ніхто з пацієнтів та медичного персоналу не спостерігає та не зможе йому завадити, взяв з тумби, в якій зберігались особисті речі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: планшет «Huawei MediaPad T5» (Model:AGS2-L09; ROM:64GB; RAM:4GB), вартістю 3325 грн. 00 коп.; сумку коричневого кольору, всередині якої знаходився ніж «Microtech Exocet Bounty Hunter Tanto (Replica), вартістю 1164 грн. 19 коп., з якими відразу вийшов з палати та направився в невідомому напрямку. Тим самим ОСОБА_6 отримав реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними, протиправними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на загальну суму 4 489 грн. 19 коп.
Також слідчий посилався на те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального покарання, що пов'язане з позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи особу підозрюваного, який вчинив кримінальне правопорушення, після засудження Шевченківським районним судом м. Києва 09.06.2023 року.
На думку слідчого, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам, у зв'язку із чим слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до 20 год. 50 хв. 08.05.2025 року, включно.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді в межах строку досудового розслідування до 08.05.2025 року включно.
Визначено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в межах, що становить 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні № 12025100010000962 від 10.03.2025 року за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме за межі м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 12025100010000962 від 10.03.2025 року;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа державної установи «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти та повідомити усно і письмово Голосіївський районний суд м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не заявиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали щодо виконання обов'язків у випадку внесення застави покладено на уповноваженого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві в межах кримінального провадження № 12025100010000962 від 10.03.2025 року.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними, зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати підозрюваного змінювати своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 вже вчиняв аналогічні кримінальні правопорушення, за що був засуджений, зокрема, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 09.06.2023 року.
Характеризуючі дані підозрюваного ОСОБА_6 , а саме те, що останній не працює, раніше судимий, не одружений, не має на утриманні дітей, не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, не тільки не спростовують, а й навпаки підтверджують наявність можливих ризиків неправомірної поведінки підозрюваного.
Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання органу досудового розслідування, та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
При цьому, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив підозрюваному розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається із матеріалів провадження, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше вчиняв аналогічні злочини та має судимості, неодружений, дітей на утриманні не має.
Отже, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Викладені в апеляційній скарзі підозрюваного доводи про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення та відсутність належних доказів того, що вказане правопорушення має ознаки кримінального, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги підозрюваного про завищення вартості майна та про те, що оцінка вартості планшета здійснена на основі дослідження коробки від нього, а не самого планшета та його стану є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування іншого запобіжного заходу, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_6 з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу з доповненнями підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4