Справа № 761/9803/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2832/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
08 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 , яке погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №12025100100000948 від 10.03.2025 року.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 визначено до 08 травня 2025 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ухвала є незаконною, оскільки слідчим суддею не враховані фактичні обставини, а саме те, що ОСОБА_7 перебував у стані необхідної оборони.
Захисник посилався на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, значно перебільшені.
Суд не врахував, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має тісні соціальні зв'язки: неповнолітню дитину, одружений. Його дружина хворіє, потребує постійного догляду і він є єдиним годувальником у родині, навчається в університеті, постійно проживає у Києві по АДРЕСА_3 .
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_9 , які підтримали подану адвокатом ОСОБА_6 апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100100000948 від 10.03.2025 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
10.03.2025 року ОСОБА_7 затримано у порядку ст.208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.03.2025 року, приблизно о 22 год. 30 хв., але не пізніше 22 год. 52 хв. 09.03.2025 року, більш точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось можливим, під час перебування у приміщенні кімнати квартири АДРЕСА_4 , між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його товаришем - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на фоні вживання алкогольних напоїв, з мотиву раптово виниклих особистих неприязних стосунків виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, 09.03.2025 року, приблизно о 22 год. 30 хв., але не пізніше 22 год. 52 хв. 09.03.2025 року, більш точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у приміщенні кімнати квартири АДРЕСА_4 , взявши до правої руки газовий балончик розпилив його вміст у обличчя ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в подальшому взяв ніж, який знаходився в одній із кімнат квартири АДРЕСА_4 , та утримуючи в правій руці ніж, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для здоров'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з мотиву раптово виниклих особистих неприязних стосунків, наніс не менше двох ударів в область голови та грудної клітини потерпілого, тобто в область тіла, де розташовані життєво важливі органи людини.
Згідно довідки КНП "Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва" від 10.03.2025 року, своїми умисними діями ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинив ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тяжкі тілесні ушкодження: проникаюче поранення грудної клітини справа з пошкодженням міжреберних судин, різаної рани підборіддя.
Таким чином, ОСОБА_7 , підозрюється у заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, тим самим підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
10.03.2025 року ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КПК України.
10.03.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
11.03.2025 року старший слідчий СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого (зі слів), запобіжний захід у виді тримання під вартою та утримувати його в межах ДУ «Київський слідчий ізолятор», за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, строком на 60 днів з моменту затримання.
В обґрунтування доводів клопотання слідчий зазначив, що вина підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- протоколом огляду місця події від 10.03.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , яким зафіксовано загальну обстановку на місці вчинення злочину та вилучено речові докази;
- довідкою КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» № 2200172 від 10.03.2025 року, щодо ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 10.03.2025 року, яка повідомила про те, що 09.03.2025 року між її чоловіком ОСОБА_7 та ОСОБА_12 під час перебування за адресою: АДРЕСА_2 , виникла бійка, під час якої ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 10.03.2025 року, яка повідомила, що 09.03.2025 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 під час перебування за адресою: АДРЕСА_2 , виникла бійка, під час якої ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив про обставини отримання ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, що мало місце 09.03.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий у клопотанні зазначив, що метою застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 є забезпечення виконання останнім його процесуальних прав та обов'язків.
Наявність обґрунтованих ризиків, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування, суду та/або прокурора, підтверджується наступним: ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, санкція за вчинення даного правопорушення передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років.
З метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання підозрюваний ОСОБА_7 може виїхати за межі міста Києва та Київської області, у тому числі на непідконтрольну територію або перетнути державний кордон України, окрім того останній може ухилятись від органів досудового розслідування, прокуратури та/або суду, перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином.
Наявність обґрунтованих ризиків орган досудового розслідування також обґрунтовує тим, що підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, потерпілого, покази яких мають істотне значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, а також тим, що останній в ході виконання слідчих дій отримає ряд копій документів, котрі дадуть йому можливість фізично та психологічно вплинути на потерпілого, свідків та інших осіб, що може призвести до зміни показів вже допитаних осіб та відмови давати покази встановлених в ході досудового слідства можливих очевидців події злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; продовжити свою кримінально-протиправну діяльність та вчинити новий умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин із застосуванням насильства; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, інші більш м'які запобіжні заходи неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 з наступних причин:
1) особисте зобов'язання - у зв'язку з тим, що цей запобіжний захід вимагає наявності особливої довіри до підозрюваного в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов'язків, враховуючи тяжкість та обставини злочину та встановленої процесуальної поведінки підозрюваного, особу підозрюваного, вимагається постійний контроль за його поведінкою, що може бути досягнуто лише при застосуванні запобіжного заходу, пов'язаного з позбавленням його свободи;
2) особиста порука - на адресу слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у м. Києві у ході досудового розслідування не надходили письмові звернення осіб, які могли б поручитися за підозрюваного ОСОБА_7 ;
3) застава - згідно ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено чіткий перелік випадків, коли слідчий суддя/суд має право не визначати розмір застави, а саме:
щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини;
4) домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 підлягає постійному візуальному контролю, з метою запобігання вищевказаних ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується характером вчиненого ним кримінального правопорушення, що підтверджується доказами, зібраними в ході розслідування.
Також, слідчий звертав увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, який, незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистості, а також врахувати практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи не в змозі запобігти ризикам, вказаним в ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий звернувся з даним клопотанням.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 , яке погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №12025100100000948 від 10.03.2025 року.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 визначено до 08 травня 2025 року.
З такими висновками колегія суддів частково не погоджується, виходячи з наступного.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).
До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).
Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункт 84 in fine, від 26 липня 2001 року).
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80).
У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зокрема, вина підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 10.03.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , яким зафіксовано загальну обстановку на місці вчинення злочину та вилучено речові докази;
- довідкою КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» № 2200172 від 10.03.2025 року, щодо ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 10.03.2025 року, яка повідомила про те, що 09.03.2025 року між її чоловіком ОСОБА_7 та ОСОБА_12 під час перебування за адресою: АДРЕСА_2 , виникла бійка, під час якої ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 10.03.2025 року, яка повідомила, що 09.03.2025 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 під час перебування за адресою: АДРЕСА_2 , виникла бійка, під час якої ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив про обставини отримання ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, що мало місце 09.03.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про доведеність існування зазначених у клопотанні слідчого ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, всупереч доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи слідчого у клопотанні про існування у кримінальному провадженні вищевказаних ризиків.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, як під час розгляду клопотання у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам, та які б виправдовували обмеження права ОСОБА_7 на свободу, що залишилось поза увагою слідчого судді.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи вищенаведене у сукупності із конкретними обставинами кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкістю покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, даними про особу підозрюваного, який раніше не судимий, працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, навчається на денній форм навчання, має міцні соціальні зв'язки, виходячи з відсутності обставин необхідності обмеження права особи на свободу, що передбачено кримінальним процесуальним законом України та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зважаючи на правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 §1(с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів приходить висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, здатен більш м'який запобіжний захід, а саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 щодо відсутності підстав для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим, колегія суддів вважає передчасними доводи апеляційної скарги захисника про необгрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри з посиланням на те, що підозрюваний перебував у стані необхідної оборони.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
На переконання колегії суддів, вищенаведені доводи захисника підлягають перевірці та з'ясуванню під час подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні.
При постановленні нової ухвали колегія суддів враховує вимоги ч. 4 ст. 196 КПК України, відповідно до якої, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Як визначено п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у межах кримінального провадження №12025100100000948 від 10.03.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру 10.03.2025 року, а тому, на час звернення слідчого із клопотанням до слідчого судді, та на день розгляду слідчим суддею вказаного клопотання, граничним днем закінчення строку досудового розслідування було 10.05.2025 року.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
При постановленні нової ухвали, колегія суддів може визначити строк дії такої ухвали в межах граничного дня закінчення строку досудового розслідування, який існував на час постановлення оскаржуваної ухвали.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 08.05.2025 року.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 196, 197, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживанняза адресою: АДРЕСА_2 , за винятком необхідності отримання медичної допомоги та прослідування до укриття цивільного захисту, до 08.05.2025 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не залишати цілодобово місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.
Строк виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, встановити до 08.05.2025 року.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4