Справа № 756/14439/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2061/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
08 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 12024105050001208, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2024 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
14 листопада 2024 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, у якому на підставі статей 170-173 КПК України просили накласти арешт на нерухоме майно мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1, що у м. Києві, заяви яких долучили до клопотання.
Обгрунтовуючи клопотання, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказували, що Оболонським УП ГУ НП у м. Києві за процесуального керівництва Оболонської окружної прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024105050001208. Однак вказані органи проявляють бездіяльність в частині проведення досудового розслідування та, зокрема, накладення арешту на майно заявників.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 12024105050001208, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2024 року.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просили прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати ухвалу слідчого судді і призначити новий розгляд клопотання в суді першої інстанції. Також просили витребувати матеріали к/п 12024105050001208 та к/п 12025105050000075, як докази щодо передчасного винесення ухвали в суді першої інстанції.
В обґрунтування доводів скарги апелянти посилаються на те, що через ДП «Прозорро» в Подільському районі м. Києва у спосіб продажу за підробленими документами сторонні особи намагаються заволодіти їх майном.
Докази зареєстровані в ЕО та передані на розгляд суду, який виніс ухвалу від 15.01.2025 року щодо внесення даних матеріалів до ЄРДР в межах кримінального провадження № 12024105050001208 та проведення слідчих дій. Однак слідчі дії не проводяться, так як процесуальні керівники, а також керівник СВ Оболонського УП ГУНП м. Києва, керівник відділу процесуального керівництва Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 та керівник Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 упереджено ставляться до проведення слідчих дій на досудовому розслідуванні.
Докази, що викладені в поясненнях та цивільні позови, не долучено до матеріалів кримінального провадження 12024105050001208, та зареєстровані за іншою фабулою за ст. 356 КК України у кримінальному провадженні № 12025105050000075. Таке порушення процесуальних строків і дії щодо невизнання сторін по справі потерпілими і цивільними позивачами направлені на укривання злочину ДП «Прозорро», керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва, керівника відділу процесуального керівництва Оболонської окружної прокуратури міста Києва, посадових осіб Оболонської РДА в особі ОСОБА_11 та ОСОБА_13, державних реєстраторів ОСОБА_12 та інших, що працюють в КМДА, а також відділу реєстрації речових прав Оболонської РДА м. Києва.
Дані обставини були описані в клопотанні, але судом не визнано упереджене ставлення посадових осіб, обов'язком яких є повне, об'єктивне та неупереджене досудове розслідування.
Також щодо майна мешканців гуртожитків діє мораторій щодо відчуження, відселення та переселення мешканців.
У судове засідання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги їх було повідомлено належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у їх відсутність.
При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на необхідність залучення додаткових осіб до розгляду клопотання, а також проведення слідчих (розшукових дій) та витребування матеріалів кримінальних проваджень.
В даному випадку апеляційний суд враховує те, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Європейським судом з прав людини, зокрема, в частині обґрунтування висновку про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, акцентується увага обов'язку учасника процесу демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосереднє відношення до нього, та недопустимості зневілювання ключового принципу верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового розгляду свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989), оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи.
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (п. 69 рішення у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005).
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які не з'явились у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 12024105050001208, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2024 року, слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_6 на даний час, згідно матеріалів кримінального провадження, не має процесуального статусу потерпілої, а потерпіла, якою у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_7 , не має права звертатися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, окрім як за наявності цивільного позову, оскільки нормами процесуального Кодексу не передбачено постановлення ухвали слідчим суддею про накладення арешту на майно за клопотанням потерпілого.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів, що надійшли до апеляційного суду із суду першої інстанції, ОСОБА_7 постановою від 04.12.2024 року визнана потерпілою у кримінальному провадженні № 12024105050001208.
При цьому, ОСОБА_6 на час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна такого статусу згідно матеріалів кримінального провадження, не мала.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Статтею 7 КПК України передбачено загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться, зокрема, верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 171 цього Кодексу з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
При цьому, як убачається з приписів ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України сторонами кримінального провадження є: з боку обвинувачення - слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, встановлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
Системний аналіз норм процесуального закону свідчить про те, що потерпілий може виступати в якості сторони обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження і користуватися всіма правами сторони обвинувачення лише у разі відмови прокурора від підтримання публічного обвинувачення в суді, коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення у суді (ст. 340 КПК України) або зміни прокурором обвинувачення і поставлення питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі (ст. 338 КПК України).
У всіх інших випадках потерпілий не є стороною кримінального провадження і займає самостійну позицію як учасник кримінального провадження.
Положеннями статей 56, 57 цього Кодексу визначено коло прав і обов'язків потерпілого у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілий має право, зокрема, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження; подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; заявляти відводи та клопотання; а також користуватися іншими правами, передбаченими КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що потерпіла, якою у даному кримінальному провадженні станом на час розгляду клопотання була ОСОБА_7 , не має права звертатися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, окрім як за наявності цивільного позову, оскільки нормами процесуального Кодексу не передбачено постановлення ухвали слідчим суддею про накладення арешту на майно за клопотанням потерпілого.
При цьому, клопотання та матеріали, додані в його обґрунтування, і матеріали кримінального провадження не мають жодних відомостей щодо наявності цивільного позову ОСОБА_7 .
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 (справа № 161/19398/17; провадження № 51-8733км18).
За таких обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для накладення арешту на майно відсутні, оскільки на даний час відсутній цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, а ОСОБА_6 потерпілою у кримінальному провадженні не являється взагалі, оскільки докази цій обставині не надані, відтак клопотання даних осіб про арешт майна задоволенню не підлягає.
Водночас, як правильно зазначив слідчий суддя, потерпіла ОСОБА_7 , за відсутності цивільного позову, має право ініціювати питання про накладення арешту на майно перед слідчим, дізнавачем або прокурором шляхом подання відповідного клопотання в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що цивільні позови не долучено до матеріалів кримінального провадження 12024105050001208, оскільки зареєстровані за іншою фабулою за ст. 356 КК України у кримінальному провадженні №12025105050000075, не спростовують правильність висновків слідчого судді, так як клопотання про арешт майна заявниками подане у кримінальному провадженні №12024105050001208.
Посилання апелянтів на те, що порушення процесуальних строків і дії щодо невизнання сторін по справі потерпілими і цивільними позивачами направлені на укривання злочину, не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4