Справа № 757/58152/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1200/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
08 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року про арешт майна,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно.
Накладено арешт на майно, яке вилучено 18.10.2023 року під час проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони власникам та користувачам відчуження, розпорядження, користування, перереєстрації, зняття з обліку, а саме:
- патрони WOLF 7,62x39 у кількості 9 шт.;
- патрони 270х62 у кількості 60 шт.;
- патрони 3х62 у кількості 3 шт.;
- патрони 7,62х39 у кількості 20 шт.;
- патрони у пачці «SELLIER&BELLOT» 9 мм - 3 пачки, всього 150 шт.;
- патрони MAKAROV HORNADY 9х18мм - 2 шт.;
- патрони S&B 9 мм - 2 шт.;
- патрони CCL MAKAROV 9х18 мм- 1шт.;
- пристрій для відстрілу гумовими кулями ПМР 9 мм серія НОМЕР_1 (1979 р.) та магазин до нього у футлярі з написом «Форт»;
- автомат «Форт 201» № НОМЕР_2 , калібру 7,62х39 серія НОМЕР_4 (1974).
У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2024 року.
Крім цього, апеляційна скарга містить вимогу щодо визнання дій прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , та слідчого ОСОБА_9 щодо ініціювання повторного арешту майна незаконними.
Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що ухвала від 11.12.2024 року була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, істотно порушила права власників та підлягає негайному скасуванню з наступних підстав:
- рішення про арешт суперечить попередньому рішенню про повернення майна;
- власники майна не були повідомлені про судове засідання;
- прокурором не було доведено необхідності арешту майна та майно не відповідає критеріям майна, що підлягає арешту згідно КПК України;
- прокурором було умисно порушено процедуру накладання арешту та введено суд в оману щодо процесуального статусу майна та про попереднє рішення суду про повернення майна;
- прокурором було порушено строки на подання відповідного клопотання.
Зазначає, що 25.11.2024 року суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 було задоволено скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб ГСУ ДБР та про повернення тимчасово вилученого майна (автомобіля Ауді А6 д/з НОМЕР_3 , карабіна Форт, набоїв калібру 7,62-39,9 мм.) громадянам ОСОБА_11 та ОСОБА_6 .
Згідно матеріалів судової справи №757/53933/24-к представник ДБР старший слідчий в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 заздалегідь написав заяву про оголошення ухвали без його участі.
25.12.2024 року, коли власниця майна ОСОБА_11 звернулася із заявою до суду, їй було повідомлено, що постановлена ухвала суду про накладання арешту на майно.
Виходячи з тексту ухвали, в клопотанні прокурор посилається на те, що вилучене під час обшуку 18.10.2023 року майно, стосовно якого вже було прийнято рішення про повернення судом 25.11.2024 року, ніби то 20.11.2024 року було визнано речовим доказом по кримінальному провадженню.
Однак дане твердження, на думку апелянта, було зроблено для того, щоб ввести суд в оману та умисно не виконувати попереднє рішення суду.
Оскільки, в судовому засіданні 25.11.2024 року слідчим взагалі не згадувався цей факт, та слідчим неодноразово повідомлялось власникам у відповідях на клопотання та в судових засідання по заявам власників майна, що вищезазначене майно вилучено, але не арештовано.
До того ж, на момент звернення до суду прокурору було достеменно відомо про наявність ухвали суду про повернення майна та про те, що строки звернення з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно минули, оскільки пройшло вже більше року з моменту його вилучення.
11.12.2024 року суддею ОСОБА_1 була постановлена ухвала про часткове повернення вилученого майна, без участі прокурора та без участі власників майна та їх представників, які навіть не були повідомлені про наявність такого клопотання.
Таким чином, було порушено процесуальні права власників майна, які не були повідомлені заздалегідь про судове засідання та час його проведення та не були повідомлені навіть після постановлення ухвали про накладання арешту. Відповідно не мали змоги захистити свої права під час судового розгляду та вчасно оскаржити судове рішення, оскільки клопотання прокурора було розглянуто в день його подання.
Адвокат зазначає, що ухвала судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2024 року про арешт майна була прийнята після ухвали від 25.11.2024 року про повернення цього ж майна, яка є чинною та підлягає виконанню відповідно до ст. 129 Конституції України.
Рішення від 11.12.2024 року фактично протирічить попередньому рішенню суду від 25.11.2024 року, що прямо порушує принцип правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права, оскільки захист від «дублювання кримінального провадження є однією із конкретних гарантій, пов'язаних із загальною гарантією справедливого судового розгляду у кримінальному провадженні».
Також, апелянт посилається на відсутність належних законних підстав обгрунтування арешту майна.
Так, прокурор не надав жодних доказів, які б підтверджували цю обставину та у слідчих органів є документи, що підтверджують законність набуття майна, які не раз надавалися органам слідства та до суду.
Зазначає про порушення строків подання клопотання про арешт майна, оскільки тимчасово вилучене майно перебувало у володінні органів досудового слідства понад рік без належного процесуального рішення про його арешт.
Клопотання про арешт майна було подано лише 11 грудня 2024 року, що є значним порушенням передбачених законом строків.
Органами досудового слідства порушено вимогу щодо негайного повернення майна, що прямо передбачено статтею 171 КПК України у разі невчасного подання клопотання про арешт майна.
Фактичне утримання майна більше року без відповідного правового рішення прямо порушує загальні принципи недоторканності права власності, закріплені статтею 41 Конституції України, а також принципи справедливості, розумності та пропорційності у кримінальному провадженні.
Адвокат посилається на те, що слідчий не виконав ухвалу від 25.11.2024 року про повернення майна, що є порушенням ст. 535 КПК України. Натомість орган досудового розслідування використав визнання майна речовими доказами як підставу для нового клопотання про арешт, чим ввів суд в оману, порушуючи принципи добросовісності та змагальності сторін.
Разом з апеляційною скаргою представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернулась до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовувала тим, що власник майна не повідомлявся про розгляд клопотання прокурора про арешт майна, а саме клопотання було розглянуте в день його подання.
Копія ухвали від 11.12.2024 року була надана власнику майна судом лише 25.12.2024 року, після звернення до суду.
До того ж вищезазначена ухвала не була передана власникам майна прокурором, хоча прокурор був зобов'язаний судом вчинити такі дії.
Також, не було надіслано копію ухвали власникам майна Судом, як того вимагає ч.7 ст.173 КПК України.
Саме це позбавило ОСОБА_6 можливості своєчасного подання апеляції.
В судове засідання власник майна ОСОБА_6 , його представник - адвокат ОСОБА_7 та прокурор не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за їх відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.11.2019 року у справі № 760/12179/16-к, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто за відсутності власника майна та його представника.
При цьому, відповідно до змісту апеляційної скарги представник власника майна копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року отримала 25.12.2024 року, тому, з урахуванням абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що представник власника майна фактично не погоджується з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2024 року лише в частині задоволення вимог прокурора про накладення арешту на: патрони WOLF 7,62x39 у кількості 9 шт.; патрони 270х62 у кількості 60 шт.; патрони 3х62 у кількості 3 шт.; патрони 7,62х39 у кількості 20 шт.; патрони у пачці «SELLIER&BELLOT» 9 мм - 3 пачки, всього 150 шт.; патрони MAKAROV HORNADY 9х18мм - 2 шт.; патрони S&B 9 мм - 2 шт.; патрони CCL MAKAROV 9х18 мм- 1шт.; пристрій для відстрілу гумовими кулями ПМР 9 мм серія НОМЕР_1 (1979 р.) та магазин до нього у футлярі з написом «Форт»; автомат «Форт 201» № НОМЕР_2 , калібру 7,62х39 серія НОМЕР_4 (1974), відтак суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді лише в частині накладення арешту на вище перелічене майно.
Ухвала слідчого судді в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000679 від 02.09.2022 року за фактом можливих протиправних дій працівників правоохоронних органів та цивільних осіб, які на території Дніпропетровської, Харківської, Полтавської, Кіровоградської, Київської та інших областей здійснюють незаконне виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту та збут наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів.
Досудовим розслідуванням установлено, що не пізніше листопада 2022 року, ОСОБА_13 , діючи з корисливих мотивів, створив, очолив, здійснював керівництво та безпосередньо приймав участь у злочинній організації, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним виробництвом, зберіганням, перевезенням, пересиланням та збутом особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, в особливо великих розмірах.
Так, ОСОБА_13 , не дивлячись на встановлені законодавством України суспільні відносини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», діючи з корисливих мотивів, маючи життєвий досвід, організаторські здібності, лідерські якості, авторитет серед своїх знайомих, вирішив створити та очолити стійке ієрархічне об'єднання - злочинну організацію, до складу якої залучити своїх давніх та близьких знайомих, в більшості з числа колишніх мешканців міста Сєвєродонецьк та Лисичанськ Луганської області, які поділяють його погляди щодо можливості вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним виробництвом, зберіганням, перевезенням, пересиланням та збутом особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, в особливо великих розмірах.
Метою створення злочинної організації, яку перед собою визначив ОСОБА_13 , являється діяльність, направлена на незаконне виробництво, зберігання, перевезення, пересилання та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, в особливо великих розмірах. Визначившись з напрямом протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора і керівника злочинної організації, ОСОБА_13 особисто підібрав її учасників, забезпечуючи при цьому стійкість злочинної організації, керованість і тривалість намічених ним злочинних дій.
Для відбору кандидатів він використовував їх особисті якості - особисту відданість, схильність до вчинення корисливих злочинів, соціальні зв'язки, здатність до підпорядкування.
Відповідно до свого злочинного плану створення та діяльності злочинної організації, ОСОБА_13 розподілив ролі та функції між майбутніми співучасниками вчинення злочинів, а також розробив механізм та ієрархічну структуру підпорядкування учасників злочинної організації.
Зорганізувавшись у внутрішньо й зовнішньо стійке, згуртоване, стабільне ієрархічне об'єднання, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним виробництвом, зберіганням, перевезенням, пересиланням та збутом особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 20.06.2024 за № 62024000000000524, у якому 05.09.2024 року затверджено обвинувальний акт, який скеровано для розгляду по суті до Кременчуцького районного суду Полтавської області; ОСОБА_23 , матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 27.05.2024 року за № 62024000000000367, у якому 25.05.2024 року обвинувачений був засуджений відповідно до вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області; ОСОБА_24 , матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 03.06.2024 року за № 62024000000000472, у якому 27.06.2024 року обвинувачений був засуджений відповідно до вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області; ОСОБА_25 , матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 03.06.2024 року за № 62024000000000473, у якому 26.06.2024 року обвинувачений був засуджений відповідно до вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області, маючи єдині наміри щодо вчинення злочинів, підтримуючи між собою міцні внутрішні зв'язки, встановили чіткі правила поведінки всередині ієрархії злочинної організації, керівником якої визнано ОСОБА_13 .
При цьому, матеріали щодо інших осіб, яким першочергово не було повідомлено про підозри у вчиненні злочинів, однак щодо яких на даний час продовжується досудове розслідування, як по вище вказаним фактам, так і по іншим епізодам протиправної діяльності, за якими іншим учасникам злочинної організації не повідомлено про підозри, залишено у кримінальному провадженні № 62022000000000679 та досудове розслідування по вказаним фактам триває.
З метою забезпечення зовнішньої безпеки, конспірації та унеможливлення викриття правоохоронними органами всіх учасників злочинної організації, її керівником не доводилась до відома деяких учасників інформація про повний її склад та осіб, які будуть задіяні в різних місцях незаконного виробництва особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, в особливо великих розмірах (далі - «нарколабораторіях»).
З метою забезпечення безперебійного функціонування протиправної діяльності, пов'язаної із незаконних обігом наркотичних засобів, у тому числі діяльності, пов'язаної із організацією діяльності «нарколабораторій» з виробництва особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, ОСОБА_13 здійснював пошук, придбання, оренду нерухомого майна на території Дніпропетровської, Полтавської, Кіровоградської, Черкаської, Харківської областей, право власності чи оренди на яке оформлював на підконтрольних йому осіб, з числа довірених учасників злочинної організації, таких як ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 .
Крім цього, ОСОБА_13 та інші учасники злочинної організації розпочинали здійснювати свою злочинну діяльність лише на території тих адміністративно-територіальних одиниць вказаних областей, де було безпосереднє спілкування з представниками правоохоронних органів, на яких завчасно було прямо передбачено суму грошових коштів - неправомірної вигоди, у вигляді відсотків від чистого прибутку реалізованих наркотичних засобів або певної ставки за невтручання в протиправну діяльність останніх та прикриття їх злочинної діяльності.
Характерним було визначення способів конспірації та прикриття злочинної діяльності від викриття правоохоронними органами, оскільки учасникам організації, враховуючи постійне спілкування організатора та деяких членів злочинної організації з діючими працівниками правоохоронних органів, їм були відомі способи і методи ведення оперативно-розшукової діяльності та слідства.
Так, одним із правоохоронців, з яким ОСОБА_13 протягом 2021-2023 р.р. проводив зустрічі та з яким консультувався з приводу прикриття протиправної діяльності злочинної організації, яка займалася виробництвом, зберіганням та збутом наркотичних засобів - канабісу в особливо великих розмірах, являвся ОСОБА_6 , який на той час займав посаду керівника одного із відділів управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Луганській області, відповідно до наказу № 242 о/с від 25.06.2021, співробітники яких у зв'язку із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України передислоковано до м. Дніпра.
З ОСОБА_6 організатор ОСОБА_13 познайомився більше 10 років тому, у той час коли ОСОБА_6 працював на керівних посадах у Лисичанському відділі поліції, у тому числі пов'язані із незаконним обігом наркотичних засобів.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження організатор ОСОБА_13 , з відома та під прикриттям співробітника Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_6 та співробітника УСБУ в Дніпропетровській області ОСОБА_14 , з метою особистого збагачення, за участі інших цивільних осіб, організували на території Кіровоградської, Полтавської, Дніпропетровської, Київської та Харківської областей лабораторії з виготовлення наркотичних засобів особливо небезпечного наркотичного засобу - канабіс та подальшу розгалужену систему її збувачів серед місцевого населення на території Дніпропетровської, Київської, Донецької, Харківської, Полтавської, Запорізької, Херсонської, Одеської та інших областей.
Зокрема, реалізація особливо небезпечного наркотичного засобу - канабіс, у тому числі виготовленого методом «гідропоніка», що представляє собою спеціальні лабораторні умови для її вирощування, так звана «комната», здійснюється лише оптовими партіями за цінами від 3 до 4 доларів за грам та вагою від 0,5 кг, та за ціною до 2-х доларів за грам за «канабіс», вирощений на відкритих земельних ділянках, так звана «улица».
Органом досудового розслідування встановлено, що зберігання та фасування вирощених оптових партій наркотичних засобів у вигляді канабісу ОСОБА_13 здійснював у заздалегідь орендованих або придбаних на ім'я його знайомих гаражах, нежитлових спорудах, або транспортних засобах.
Крім цього, під час досудового розслідування встановлено, що у 2021 році ОСОБА_6 за участі інших не встановлених на даний час співробітників Національної поліції України, виявив одну із нарколабораторій, яка розташовувалася у с. Кривуші Полтавської області, в якій ОСОБА_13 займався вирощуванням рослин конопель та виробництвом канабісу.
Як зазначено у клопотанні, у подальшому, в ході особистої зустрічі ОСОБА_13 та ОСОБА_6 домовились про те, що ОСОБА_6 буде отримувати щоквартально по 2 000 доларів США за невтручання в діяльність ОСОБА_13 та інших учасників злочинної організації щодо виробництва канабісу в нарколабораторії в с. Кривуші Полтавської області, а також за надання іншої допомоги, з використанням службового становища та займаної посади.
При цьому, інший співробітник правоохоронного органу співробітник УСБУ у Дніпропетровській області ОСОБА_14 відповідав за діяльність іншої нарколабораторії, яку ОСОБА_13 організував у м. Вільногірськ Дніпропетровської області, а також за надання іншої допомоги, з використанням службового становища та займаної посади.
Так, в червні 2023 року, після того, як ОСОБА_13 та ОСОБА_23 було затримано працівниками ГУ НП у Харківській області у місті Харкові під час перевезення ними наркотичних засобів - канабісу в особливо великих розмірах вагою 50 (п'ятдесят) кг, ОСОБА_13 звернуся за консультацією та наданням допомоги з вирішенням вказаного питання до ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , які надали йому відповідну допомогу, у тому числі використовуючи своє службове становище.
ОСОБА_14 на власному автомобілі здійснив супроводження ОСОБА_13 в місто Новомосковськ та контролював процес передачі неправомірної вигоди співробітникам поліції в сумі 25 000 доларів США за не притягнення членів злочинної організації до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище на прохання ОСОБА_13 отримав доступ до бази даних Національної поліції України, у тому числі «Армор» та здійснив пошук та перевірку всіх наявних зареєстрованих кримінальних проваджень та відомостей щодо ОСОБА_13 та ще двох членів злочинної організації, які приймали участь у перевезенні наркотичних засобів, після чого протиправно передав вказані відомості ОСОБА_13 .
Таким чином ОСОБА_6 приймав активну участь у діяльності злочинної організації, створеної ОСОБА_13 та на даний час продовжується документування його протиправної діяльності.
18.10.2023 року, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку із необхідністю врятування речей та документів, що мають значення для досудового розслідування, відшукання знарядь кримінального правопорушення та/або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України до постановлення ухвали слідчого судді, старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_26 у період часу з 07:09 до 09:15 проведено невідкладний обшук, в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, квартири за місцем проживання працівника правоохоронного органу ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого було вилучено наступне майно: патрони WOLF 7,62x39 у кількості 9 шт.; патрони 270х62 у кількості 60 шт.; патрони 3х62 у кількості 3 шт.; патрони 7,62х39 у кількості 20 шт.; патрони у пачці «SELLIER&BELLOT» 9 мм - 3 пачки, всього 150 шт.; патрони MAKAROV HORNADY 9х18мм - 2 шт.; патрони S&B 9 мм- 2 шт.; патрони CCL MAKAROV 9х18 мм- 1шт.; пристрій для відстрілу гумовими кулями ПМР 9 мм серія НОМЕР_1 (1979 р.) та магазин до нього у футлярі з написом «Форт»; автомат «Форт 201», калібру 7 62х39 серія НОМЕР_4 (1974).
Прокурор зазначає, що дозволів на зберігання вказаної зброї слідчому не надано та додатково встановлено, що Автомат «Форт 201», калібру 7 62х39 серія НОМЕР_4 (1974) з 25.07.2022 року значиться як втрачений.
18.10.2023 року, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку із необхідністю врятування речей та документів, що мають значення для досудового розслідування, відшукання знарядь кримінального правопорушення та/або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України до постановлення ухвали слідчого судді, старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_26 у період часу з 10:45 до 11:55 проведено невідкладний обшук, в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, автомобіля «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_3 , яким користується працівник правоохоронного органу ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: м. Дніпро, просп. Поля Олександра, 16, за результатами якого було вилучено наступне майно: автомобіль «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_3 , він-код НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_11 ; ключі від автомобіля «AUDI A6».
Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_27 від 24.10.2023 року у справах № 757/47799/23-к та № 757/47764/23-к задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 62022000000000679 та надано дозволи на обшук та вилучення вищевказаного майна.
20.11.2024 року постановою слідчого Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 62022000000000679 вказане майно визнано речовими доказами.
11.12.2024 року (клопотання датоване 10.12.2024 року) прокурор першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62022000000000679 від 02.09.2022 року.
У клопотанні прокурором зазначено, що вказане вище майно являється знаряддям вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів.
Прокурор у клопотанні зазначає, що підставою накладення арешту на вищевказане майно є наявність сукупних підстав вважати, що зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки зберегло на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Метою арешту майна є досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення зберігання речових доказів та запобігання можливості приховування, знищення, перетворення, відчуження їх підозрюваними або іншими заінтересованими особами.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно.
Накладено арешт на майно, яке вилучено 18.10.2023 року під час проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони власникам та користувачам відчуження, розпорядження, користування, перереєстрації, зняття з обліку, а саме:
- патрони WOLF 7,62x39 у кількості 9 шт.;
- патрони 270х62 у кількості 60 шт.;
- патрони 3х62 у кількості 3 шт.;
- патрони 7,62х39 у кількості 20 шт.;
- патрони у пачці «SELLIER&BELLOT» 9 мм - 3 пачки, всього 150 шт.;
- патрони MAKAROV HORNADY 9х18мм - 2 шт.;
- патрони S&B 9 мм - 2 шт.;
- патрони CCL MAKAROV 9х18 мм- 1шт.;
- пристрій для відстрілу гумовими кулями ПМР 9 мм серія НОМЕР_1 (1979 р.) та магазин до нього у футлярі з написом «Форт»;
- автомат «Форт 201» № НОМЕР_2 , калібру 7,62х39 серія НОМЕР_4 (1974).
У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовлено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вилучене майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою від 20.11.2024 року.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Тобто, слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, та прокурором не доведено необхідність арешту такого майна, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучене майно ОСОБА_6 : патрони WOLF 7,62x39 у кількості 9 шт.; патрони 270х62 у кількості 60 шт.; патрони 3х62 у кількості 3 шт.; патрони 7,62х39 у кількості 20 шт.; патрони у пачці «SELLIER&BELLOT» 9 мм - 3 пачки, всього 150 шт.; патрони MAKAROV HORNADY 9х18мм - 2 шт.; патрони S&B 9 мм - 2 шт.; патрони CCL MAKAROV 9х18 мм - 1шт.; пристрій для відстрілу гумовими кулями ПМР 9 мм серія НОМЕР_1 (1979 р.) та магазин до нього у футлярі з написом «Форт»; автомат «Форт 201» № НОМЕР_2 , калібру 7,62х39 серія НОМЕР_4 (1974), могло зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження, а отже, відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Щодо доводів скаржника про пропуск прокурором строку звернення з клопотанням про арешт майна, який визначений ч. 5 статті 171 КПК України, слід зазначити наступне.
Як встановлено під час судового розгляду, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2023 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , виявлення та вилучення майна, на яке прокурор в подальшому просив накласти арешт.
З огляду на викладене та з врахуванням наведених обставин, виявлені та вилучені в ході проведення обшуку речі не є тимчасово вилученим майном, а тому посилання скаржника на положення частини п'ятої статті 171 КПК України є помилковим.
Крім того, на переконання колегії суддів, недотримання органом досудового розслідування визначеного частиною п'ятою статті 171 КПК України строку звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна саме по собі не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, а тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора з цих мотивів.
Колегією суддів також перевірено доводи апелянта про те, що судовий розгляд проведено без участі власника майна. Дана обставина знайшла своє підтвердження, однак колегія суддів цю обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням положень ч. 2 ст. 172 КПК України, згідно яких клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, іншого власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Крім того, слід зауважити, що процесуальні права власника майна щодо подачі пояснень та заперечень стосовно накладеного арешту відновлено під час апеляційного розгляду, де останній не був обмеженим в своїх правах відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Відхиляються колегією суддів і посилання скаржника на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2024 року про повернення вилученого майна власнику, оскільки наявність такої ухвали не є передбаченою законом підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, за умови доведеності наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України колегією судів не встановлено. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4