05 червня 2025 року Чернігів Справа № 620/6305/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Баргаміна Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявної на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислуги років з 10.08.2008 до 09.12.2015 у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 07 (сім) років 03 (три) місяці 29 (двадцять дев'ять) днів;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 10.08.2008 до 09.12.2015 у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 07 (сім) років 03 (три) місяці 29 (двадцять дев'ять) днів;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції провести перерахунок невикористаної частини відпусток (в частині надбавки за вислугу років) з 11.12.2015 з урахуванням вислуги років в органах Державної кримінально-виконавчої служби 07 (сім) років 03 (три) місяці 29 (двадцять дев'ять) днів.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, позовна заява подана з порушенням вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- до позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Як вбачається з позовної заяви, позивач, зокрема, просить визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявної на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислуги років з 10.08.2008 до 09.12.2015 у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 07 (сім) років 03 (три) місяці 29 (двадцять дев'ять) днів; зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 10.08.2008 до 09.12.2015 у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 07 (сім) років 03 (три) місяці 29 (двадцять дев'ять) днів.
Так, наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 18.02.2016 № 29 о/с позивача було відряджено для подальшого проходження служби до Управління патрульної поліції у м. Чернігові Департаменту патрульної поліції з 19.02.2016.
З огляду на викладене, про оскаржувану бездіяльність позивач знав щонайменше з лютого 2016, однак, з цією позовною заявою звернувся до суду лише 30.05.2025, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд зазначає, що частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, згідно статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Як вбачається з позовної заяви, позивач, зокрема, просить зобов'язати Департамент патрульної поліції провести перерахунок невикористаної частини відпусток (в частині надбавки за вислугу років) з 11.12.2015 з урахуванням вислуги років в органах Державної кримінально-виконавчої служби 07 (сім) років 03 (три) місяці 29 (двадцять дев'ять) днів.
Враховуючи, що дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) припинена 30.06.2023, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом лише 30.05.2025, то суд приходить до висновку, що позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про зобов'язання Департамент патрульної поліції провести перерахунок невикористаної частини відпусток (в частині надбавки за вислугу років) з 19.07.2022 по 30.02.2025 з урахуванням вислуги років в органах Державної кримінально-виконавчої служби 07 (сім) років 03 (три) місяці 29 (двадцять дев'ять) днів.
Суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особа, якій вона здійснюється, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до роботодавця із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану нею заяву.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з моменту отримання ухвали суду шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявної на момент переходу на службу у Національну поліцію України по 30.04.2025 вислуги років з 10.08.2008 до 09.12.2015 у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 07 (сім) років 03 (три) місяці 29 (двадцять дев'ять) днів; зобов'язання Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України по 30.04.2025 вислугу років з 10.08.2008 до 09.12.2015 у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 07 (сім) років 03 (три) місяці 29 (двадцять дев'ять) днів; зобов'язання Департамент патрульної поліції провести перерахунок невикористаної частини відпусток (в частині надбавки за вислугу років) з 19.07.2022 по 30.02.2025 з урахуванням вислуги років в органах Державної кримінально-виконавчої служби 07 (сім) років 03 (три) місяці 29 (двадцять дев'ять) днів.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Наталія БАРГАМІНА