05 червня 2025 року Чернігів Справа № 640/18579/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
11.08.2020 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить:
визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) щодо:
ненарахування та невиплати їй за період з 01.01.2006 по 31.12.2014 пенсії, підвищеної на 30 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян, які втратили працездатність;
нарахування та виплати їй з 01.01.2015 пенсії, підвищеної менше ніж на 284,7 грн;
фактичної відмови у задоволені її вимог щодо усунення наслідків допущених ним протиправних дій, викладених у її зверненні від 10.06.2020 та додатково 19.06.2020 і 26.06.2020, без зазначення причин відмови;
незастосування найбільш сприятливого для неї підходу до визначення та застосування виду та розміру виплат для дітей війни з 01.01.2006 в умовах не завжди чітких та не узгоджених норм національного законодавства, які припускали неоднозначне трактування щодо належного виду та розміру таких виплат (підвищення пенсії, підвищення до пенсії) та часових меж їх застосування, а також обрання, без законних для того підстав, та застосування тих видів та розмірів виплат для дітей війни, які не є найбільш сприятливими для осіб;
ненадання відповіді щодо мотивів відповідних посадових осіб, які у період з 01.01.2006 по дату подання цього позову, в умовах не чітких та не узгоджених норм національного законодавства, які припускали неоднозначне трактування щодо належного виду та розміру виплат для дітей війни (підвищення пенсії, підвищення до пенсії) та часових меж їх застосування, пропонували, погоджували, приймали та виконували рішення щодо незастосування найбільш сприятливого для неї підходу при нарахуванні вказаного підвищення пенсії та ненадання переліку таких осіб для вирішення питання щодо їх притягнення до передбаченої Законом відповідальності;
надання відповіді на звернення без зазначення рішення, прийнятого за результатами його розгляду, як і того, які дії чи рішення, на підставі правових норм перерахованих у відповіді, були здійсненні/прийняті Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та органами Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником яких є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві;
надання у відповіді на звернення недостовірної інформації щодо чинності положень Законів України, які Конституційним Судом України визнані неконституційними і втратили свою чинність;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві:
нарахувати та виплатити їй за період з 01.01.2006 по 31.12.2014 своєчасно не нараховану частину пенсії в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян, які втратили працездатність, із застосовування до цієї частини того розміру прожиткового мінімуму доходів громадян, які втратили працездатність, який встановленого на дату проведення цього нарахування;
нарахувати їй з 01.01.2015 своєчасно не нараховану частину пенсії в розмірі 284,7 грн, обчислену як частку прожиткового мінімуму доходів громадян, які втратили працездатність, встановленого на дату, в яку вона мала бути нарахована, із застосовування до визначеної таким чином частки розміру прожиткового мінімуму доходів громадян, які втратили працездатність, встановленого на дату нарахування, та виплатити донараховану частину пенсії;
утриматися від перерахунку її пенсії в частині заміни підвищення пенсії дітям війни на підвищення до пенсії, інакше як на виконання правового акта, прийнятого Кабінетом Міністрів України на виконання статті 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон - № 2195-IV), та з, дотриманням вимог частини третьої статті 22 Конституції України;
з'ясувати та повідомити їй мотиви, через які посадові особи ГУ ПФУ в м. Києві та органів Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником яких є ГУ ПФУ в м. Києві, від дати запровадження підвищених пенсій для дітей війни і до дати подання цього позову, в умовах не чітких та не узгоджених норм національного законодавства, які припускали неоднозначне трактування щодо належного виду та розміру виплат для дітей війни (підвищення пенсії, підвищення до пенсії) та часових меж їх застосування, пропонували, погоджували, приймали та виконували рішення щодо незастосування найбільш сприятливого для неї підходу при нарахуванні вказаного підвищення пенсії та надати перелік таких осіб для вирішення питання щодо їх притягнення до передбаченої Законом відповідальності;
забезпечити застосування виключно найбільш сприятливого для неї підходу при визначенні та застосуванні виду та розміру пенсійних виплат (підвищень пенсій, підвищень до пенсії, надбавок, доплат тощо) та/чи часових меж їх застосування, в умовах не чітких та не узгоджених норм національного законодавства, які припускають неоднозначне трактування щодо належного виду та розміру таких виплат та/чи часових меж їх застосування.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцова О.П. від 28.08.2020 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
На виконання положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 справу передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Дубіній М.М., у зв'язку з чим ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 09.04.2025 було прийнято до свого провадження справу № 640/18579/20 за вищевказаним позовом.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону щодо дотримання строку звернення до суду, суд дійшов висновку про таке.
Позивачка у цій справі оспорює, зокрема, дії та бездіяльність відповідача щодо нарахування їй підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону № 2195-IV, які на її думку мали місце у період з 01.01.2006 по 31.12.2014 та з 01.01.2015, проте звернулась до суду з цим позовом 11.08.2020.
За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до вимог частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд зазначає, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд також звертає увагу, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у спорах цієї категорії, які полягають у такому:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
При цьому, у вказаній постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступив від попередніх висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (щодо легалізації триваючого правопорушення у випадку залишення позовної заяви без розгляду), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (щодо початку перебігу строку звернення після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду).
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 також вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Так, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Разом з тим, отримання позивачкою відповідей Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.06.2020 та 01.07.2020 не впливає на переривання установленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивачки про розмір її пенсії та можливе порушення її прав.
При цьому, позивачкою не надано суду доказів триваючої неможливості звернення нею до суду з відповідним позовом в межах строку звернення.
Суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивачки до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.01.2006 по 10.02.2020.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки вказані позивачкою підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними, позовну заяву в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 01.01.2006 по 10.02.2020, належить залишити без розгляду, а саме стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо ненарахування та невиплати їй за період з 01.01.2006 по 31.12.2014 пенсії, підвищеної на 30 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян, які втратили працездатність; нарахування та виплати їй з 01.01.2015 пенсії, підвищеної менше ніж на 284,7 грн; незастосування найбільш сприятливого для неї підходу до визначення та застосування виду та розміру виплат для дітей війни з 01.01.2006 в умовах не завжди чітких та не узгоджених норм національного законодавства, які припускали неоднозначне трактування щодо належного виду та розміру таких виплат (підвищення пенсії, підвищення до пенсії) та часових меж їх застосування, а також обрання, без законних для того підстав, та застосування тих видів та розмірів виплат для дітей війни, які не є найбільш сприятливими для осіб; ненадання відповіді щодо мотивів відповідних посадових осіб, які у період з 01.01.2006 по дату подання цього позову, в умовах не чітких та не узгоджених норм національного законодавства, які припускали неоднозначне трактування щодо належного виду та розміру виплат для дітей війни (підвищення пенсії, підвищення до пенсії) та часових меж їх застосування, пропонували, погоджували, приймали та виконували рішення щодо незастосування найбільш сприятливого для неї підходу при нарахуванні вказаного підвищення пенсії та ненадання переліку таких осіб для вирішення питання щодо їх притягнення до передбаченої Законом відповідальності.
Керуючись статтями 123, 169, 240-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог які стосуються періоду з 01.01.2006 по 10.02.2020, - залишити без розгляду, а саме стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо: ненарахування та невиплати їй за період з 01.01.2006 по 31.12.2014 пенсії, підвищеної на 30 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян, які втратили працездатність; нарахування та виплати їй з 01.01.2015 пенсії, підвищеної менше ніж на 284,7 грн; незастосування найбільш сприятливого для неї підходу до визначення та застосування виду та розміру виплат для дітей війни з 01.01.2006 в умовах не завжди чітких та не узгоджених норм національного законодавства, які припускали неоднозначне трактування щодо належного виду та розміру таких виплат (підвищення пенсії, підвищення до пенсії) та часових меж їх застосування, а також обрання, без законних для того підстав, та застосування тих видів та розмірів виплат для дітей війни, які не є найбільш сприятливими для осіб; ненадання відповіді щодо мотивів відповідних посадових осіб, які у період з 01.01.2006 по дату подання цього позову, в умовах не чітких та не узгоджених норм національного законодавства, які припускали неоднозначне трактування щодо належного виду та розміру виплат для дітей війни (підвищення пенсії, підвищення до пенсії) та часових меж їх застосування, пропонували, погоджували, приймали та виконували рішення щодо незастосування найбільш сприятливого для неї підходу при нарахуванні вказаного підвищення пенсії та ненадання переліку таких осіб для вирішення питання щодо їх притягнення до передбаченої Законом відповідальності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя Марія ДУБІНА