05 червня 2025 року Чернігів Справа № 640/8420/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
13.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Стар Інвестмент Ван» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27.11.2019 №4067/7 «Про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» від 04.09.2019»;
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.01.2020 №16/7 «Про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» від 04.09.2019»;
зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» на рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно від 04.09.2020, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11.09.2019 за №31334-33-19, та скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» на рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно від 04.09.2020, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 04.09.2019 за №31533-33-19, об'єднавши їх розгляд по суті.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Стар Інвестмент Ван» вказує на протиправність наказів відповідача про відмову у задоволенні його скарг на рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно від 04.09.2020 з мотивів, зокрема, того, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України через те, що щодо об'єкта нерухомого майна наявний судовий спір, оскільки в силу положень пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) підставою для відмови у задоволенні скарги з підстав наявності судового спору може бути виключно судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав, натомість предметом спору, що розглядається в межах господарської справи № 911/1850/18 є звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України від 05.06.2003 № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) та умов Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідовим І.В. 06.08.2009, зареєстрованого в реєстрі за № 856, у зв'язку із невиконанням (неналежним виконанням) позичальниками - ТОВ «Трініті Інвест Компані», ТОВ «Луксор» та ТОВ «І-Тел» зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за кредитними договорами від 11.05.2007 № 41, від 01.08.2008 № 66, від 01.08.2008 № 67, від 15.10.2008 № 89, від 08.10.2008 № 87, від 08.02.2008 № 7, від 21.07.2008 № 59. Крім того вказаний спір виник між іншими сторонами.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьяна С.К. від 22.04.2020 відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує, зокрема, на правомірність прийнятих Міністерством юстиції України наказів про відмову у задоволенні скарг позивача, оскільки в силу вимог пункті 5 та 9 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо є рішення цього органу з того самого питання; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу, через те, що згідно із пунктом 1 частини другої статті 37 цього ж Закону Міністерство юстиції України вправі розглядати скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір), позаяк на час прийняття оспорюваних позивачем наказів в провадженні господарського суду перебувала справа № 911/1850/18 за позовом ТОВ «Стар Інвестмент Ван» до Приватного акціонерного товариства «Броварський завод пластмас», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:1) ТОВ «Луксор», 2) ТОВ «І-Тел», 3) ТОВ «Трініті Інвест Компані», 4) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно якого було подано позивачем скарги на рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно від 04.09.2020.
На виконання положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 справу передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Дубіній М.М., у зв'язку з чим ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 08.04.2025 було прийнято до свого провадження справу № 640/8420/20 за вищевказаним позовом.
17.04.2025 відповідачем до суду було подано клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
06.08.2009 між Публічним акціонерним банком «ВіЕйБі Банк» (за договором - іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством «Броварський завод пластмас» (в подальшому змінило назву на Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) «Броварський завод пластмас» (за договором - іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, зареєстрований за №856 (далі - Іпотечний договір 2), відповідно до умов якого:
- іпотекодавець з метою забезпечення виконання позичальниками основного зобовязання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки (пункт 1.1);
- предметом іпотеки є комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки 1), гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки 2); нерухоме майно передано в іпотеку разом з усіма його приналежностями; предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності;
- предметом іпотеки забезпечується зобов'язання позичальників у розмірах, зазначених в кредитному договорі, що складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, комісії, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, а також в договорі про відкриття акредитиву (пункт 1.2);
- іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку невиконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини) воно не буде виконане; у разі порушення позичальниками зобов'язання за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, а також інших обов'язків іпотекодавця (позичальників), іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки; іпотекодержатель має право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки на підставах, умовах і в порядку, передбаченому цим договором (пункти 5.1.6, 5.1.7, 5.1.12);
- у випадку невиконання або неналежного виконання позичальниками зобов'язань по кредитних договорах в цілому або в тій чи іншій його частині / або неналежного виконання іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором в цілому або в тій чи іншій його частині, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а у разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки (пункт 7.1);
- звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору (договору про відкриття акредитиву) в порядку, встановленому статтею 37 Закону № 898-IV та умовами цього договору (пункт 7.4).
24.01.2019 на замовлення Фонду в електронній торговій системі ProZorro відбувся електронний аукціон №UA-EA-2018-12-21 -000021-b. До продажу на вказаному аукціоні виставлявся єдиним лотом (№F170GL38061) пул з активів 21-го банку, що ліквідуються (прав вимоги ти інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, векселі, а також дебіторська заборгованості). Переможцем аукціону (покупцем вказаного лоту) стало ТОВ «ЕйПіЕс Україна» (надалі змінено назву на ТОВ «Стар Інвестмент Ван»).
У складі зазначеного Лоту №F170GL38061, поміж інших, містились активи Банку, у тому числі права вимоги за кредитними договорами ТОВ «Трініті Інвест Компані», ТОВ «Луксор», ТОВ «І-Тел» та за договорами іпотеки і застави, що укладались для забезпечення виконання зобов'язань по зазначеним кредитним договорам, у тому числі за Іпотечним договором 2.
19.02.2019 новим кредитором - ТОВ «Стар Інвестмент Ван» у повному обсязі було сплачено на користь первісного кредитора грошові кошти за придбані на аукціоні активи.
01.03.2019 між первісним кредитором та новим кредитором було укладено договір №38061 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, на підставі якого новим кредитором було прийнято у власність від первісного кредитора права вимоги до боржників, перелік яких зазначено у додатку №1 до договору (передбачено перехід права вимоги, як за основними договорами, так і за договорами забезпечення). Того ж дня первісний кредитор передав ТОВ «ЕйПіЕс Україна» (в подальшому змінило назву на ТОВ «Стар Інвестмент Ван») за актом прийому-передачі документи, що підтверджують відступлені права вимоги.
01.03.2019 між первісним кредитором та новим кредитором - ТОВ «Стар Інвестмент Ван» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, який було посвідчено нотаріально.
29.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про заміну іпотекодержателя на ТОВ «Стар Інвестмент Ван».
26.06.2019 державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло У.В. було прийнято рішення індексний номер 46452790, за яким було проведено ряд реєстраційних дій: припинено обтяження (номер запису про обтяження: 10478086) та припинення обтяження (номер запису про обтяження: 10478043), а також рішення від 26.06.2019, індексний номер 46601267, за яким проведено ряд реєстраційних дій, а саме: припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 10478004) та припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 10477984).
27.06.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області» Садовим Артемом Володимировичем було прийнято рішення від 27.06.2019, індексний номер: 47550784, за яким припинено право власності ПрАТ «Броварський завод пластмас» на Предмет іпотеки (запис про право власності: № 10477603 від 24.06.2015), яке виникло на підставі договору поділу комплексу від 14.07.2009 за № 845, посвідченого приватним нотаріусом Базир Н.М., а також рішення від 27.06.2019, індексний номер: 47550784, за яким перейшло право власності на зазначене нерухоме майно до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЗАВОД ПЛАСТМАС» (код ЄДРПОУ: 43077244, адреса: Україна, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 53) (запис про право власності: № 32181684 від 27.06.2019). Як вбачається із відомостей з Державного реєстру прав підставою для припинення права власності на нерухоме майно у ПрАТ «Броварський завод пластмас» і водночас реєстрації (переходу) права власності на це майно за(до) ТОВ «СП ЗАВОД ПЛАСТМАС» були: акт приймання-передачі нерухомого майна від 26.06.2019 б/н між ПрАТ «Броварський завод пластмас» і ТОВ «СП ЗАВОД ПЛАСТМАС», протокол загальних зборів ТОВ «СП ЗАВОД ПЛАСТМАС» б/н від 26.06.2019, протокол позачергового засідання Наглядової ради ПрАТ «Броварський завод пластмас» від 24.06.2019 б/н.
В подальшому, державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донченко Оленою Олександрівною було прийнято рішення від 02.07.2019, індексний номер: 47591042, за яким зареєстровано іпотеку вищезгаданого нерухомого майна (майновий поручитель: ТОВ «СП ЗАВОД ПЛАСТМАС», Іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГ КОНСТРАКШН» (код ЄДРПОУ: 42066823), Боржник: ПрАТ «БЗП») згідно із договором іпотеки від 02.07.2019 за №581, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Донченко О.О. (запис про іпотеку: № 32219479 від 02.07.2019), рішення від 02.07.2019, індексний номер: 47590603, за яким зареєстровано іпотечне обтяження вказаного нерухомого майна згідно із договором іпотеки від 02.07.2019 за №581, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Донченко О.О. (запис про іпотеку: №32218994 від 02.07.2019), рішення від 03.07.2019, індексний номер: 47606915, за яким зареєстровано інше речове право, а саме - право користування (найму (оренди)) на таку частину вищезазначеного майна: відкриту промислову площадку - 50,0 кв.м. (для устаткування обладнання), офісне приміщення 3 поверху інв. № 1054, площею - 15,7 кв.м., приміщення будівлі цеху ПВХ пластикату інв. № 1029 - площею 2596,8 кв.м., промислову площадку в галереї будівлі цеху інв. № 1029 - площею 270,30 кв.м. згідно із договором оренди нежитлових приміщень від 03.07.2019 за № 587, укладеним між ТОВ «СП ЗАВОД ПЛАСТМАС» (Орендодавець) та ТОВ «МАГ КОНСТРАКШН» (Орендар) та посвідченим приватним нотаріусом КМНО Донченко О.О. (запис про інше речове право: № 32235947 від 03.07.2019), рішення від 03.07.2019, індексний номер: 47606915, за яким зареєстровано інше речове право, а саме - право користування (найму (оренди)) на таку частину вищезазначеного майна: приміщення в будівлі ІЛК інв. № 1054, площею 1661,80 кв.м., приміщення в побутовому корпусі інв. № 7740, площею 1384,70 кв.м., приміщення в будівлі цеху пресованих виробів інв. № 847, площею 6464,87 кв.м., приміщення в будівлі цеху ПВХ пластикату інв. № 1029 площею 2724,10 кв.м., приміщення в будівлі інструментального цеху інв. № 104, площею 2255,20 кв.м., приміщення в будівлі цеху ливарних виробів інв. № 257, площею 3671,13 кв.м., приміщення ремонтно- механічного цеху інв. № 105, площею 539,80т кв.м., напівварочний склад із листової сталі інв. № 500008, площею 300,00 кв.м., приміщення будівлі гальваніки інв. № 2590, площею 413,0 кв.м., побутове приміщення інв. № 7765, площею 43,9 кв.м., бокс інв. № 1935, площею 31,00 кв.м., приміщення їдальні інв. № 7741, площею 58,8 кв.м., будівлю цеху екструзії інв. № 102, площею 308,3 кв.м. згідно із договором оренди нежитлових приміщень від 03.07.2019 за № 589, укладеним між ТОВ «СП ЗАВОД ПЛАСТМАС» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «К.С. КАМЕРТОН» (Орендар) та посвідченим приватним нотаріусом КМНО Донченко О.О. (запис про інше речове право: №32236139 від 03.07.2019), рішення від 03.07.2019, індексний номер: 47606915, за яким зареєстровано інше речове право, а саме - право користування (найму (оренди)) на таку частину вищезазначеного майна: будівлю цеху пресованих виробів, інв. №847, загальною площею (кв.м) 1442.1м; будівлю цеху ливарних виробів, інв. №257, загальною площею (кв.м): 380,8 (кв.м); будівлю цеху екструзії, інв. №102, загальною площею (кв.м): 19.9 (кв.м); цеху ПВХ пластикату: будівлю цеху, інв. №1029, загальною площею 2028,9 (кв.м); приміщення швейної дільниці, інв. №1032, загальною площею (кв.м): 164 (кв.м); будівлю цеху дільниці електропостачання, інв. №3703, загальною площею (кв.м): 265.5 (кв.м); будівлю транспортного цеху, інв. №1935, загальною площею: 37 (кв.м); склад готової продукції, інв. № 500009, загальною площею 195 1кв.м); арочний склад, інв. № 10264, загальною площею 479.4 (кв.м); склад сировини, інв. №10076, загальною площею 57.3 (кВ.м); склад сировини, інв. № 10264, загальною площею 296.5 (кв.м); заводоуправління: побутові приміщення, інв. № 7740, загальною площею 173.9 (кв.м); їдальню: будівлю здольні, інв. №7741, загальною площею 197 (кв.м), згідно із договором оренди нежитлових приміщень від 03.07.2019 за № 587, укладеним між ТОВ «СП ЗАВОД ПЛАСТМАС» (Орендодавець) та ПрАТ «Броварський завод пластмас» (Орендар) та посвідченим приватним нотаріусом КМНО Донченко О.О. (запис про інше речове право: від 03.07.2019 № 32235368).
Державними реєстраторами вчинено велику кількість реєстраційних дій щодо Предмета іпотеки. В результаті цих реєстраційних дій Предмет іпотеки, яким, як зазначалося вище, є комплекс нерухомого майна, розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53, що складався з 36 одиниць нерухомого майна, був поділений на 16 окремих об'єктів (із закриттям розділу за об'єктом нерухомого майна з реєстраційним номером 684104832106) та утворенням нових 16 об'єктів нерухомого майна (з відкриттям розділів). У подальшому з цих 16 об'єктів нерухомого майна ТОВ «СП ЗАВОД ПЛАСТМАС» за договорами купівлі-продажу відчужило 2 об'єкта на користь ТОВ «Валгрі» та 1 об'єкт на користь ТОВ «Роялті Ф.К.». Надалі, ТОВ «Валгрі» з 2-х об'єктів нерухомого майна 1 об'єкт перепродало ОСОБА_1 .
04.09.2019 та 11.09.2019 ТОВ «Стар Інвестмент Ван» звернулось до Міністерства юстиції України (Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації) із скаргами на вищенаведені рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно (вх. №30533-33-19 від 04.09.2019 та вх. №31334-33-19 від 11.09.2019, відповідно).
За наслідками розгляду скарги ТОВ «Стар Інвестмент Ван» від 04.09.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.09.2019 за №31334-33-19, на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.06.2019 №46452790, 46601267, прийняті державним реєстратором Товкайло У.В., від 27.06.2019 №47550784, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області» Садовим А.В., від 02.07.2019 №№47591042, 47590603, від 03.07.2019 №47606915, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донченко О.О. щодо об'єкта нерухомого майна - комплексу, розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, б-p Незалежності, 53 Міністерством юстиції України був прийнятий наказ від 27.11.2019 №4067/7 «Про відмову у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» від 04.09.2019», яким у задоволенні скарги ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» від 04.09.2019 було відмовлено у зв'язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки щодо об'єкта нерухомого майна наявний судовий спір.
Цей наказ від 27.11.2019 №4067/7 «Про відмову у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» від 04.09.2019» був прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 31.10.2019 за результатами розгляду скарги ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» від 04.09.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.09.2019 за №31334-33-19 (надалі за текстом - «Висновок від 31.10.2019»).
Із змісту наказу від 27.11.2019 №4067/7 «Про відмову у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» від 04.09.2019» та Висновку від 31.10.2019 видно, що відповідачем з посиланням на пункт 1 частини другої та пункт 9 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV, було відмовлено позивачу у задоволенні його скарги, у зв'язку з тим, що згідно з відомостями офіційного веб-сайту судової влади України та Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні Північного апеляційного господарського суду перебуває справа №911/1850/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до приватного акціонерного товариства «Броварський завод пластмас» про звернення стягнення на предмет іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно якого наразі оскаржуються у поданій скарзі ТОВ «Стар Інвестмент Ван».
Також судом встановлено, що Міністерством юстиції України на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 09.10.2019 за результатом розгляду скарги ТОВ «Стар Інвест Ван» від 04.09.2019 прийнято наказ від 03.01.2020 №16/7 «Про відмову у задоволенні скарги», яким відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «Стар Інвест Ван» від 04.09.2029 у зв'язку з тим, що вже було рішення Міністерства юстиції України з того самого питання.
Вважаючи зазначені вище накази Міністерства юстиції України від 27.11.2019 №4067/7 та від 03.01.2020 №16/7 протиправним, а свої права порушеними, ТОВ «Стар Інвест Ван» звернулось до суду з цим позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, дійшов такого висновку про те, що перевірка можливості розгляду цієї справи адміністративним судом передує розгляду справи судом по суті.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1650 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначають поняття публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
У справі, яка розглядається предметом спору є рішення суб'єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України (як суб'єкта владних повноважень), виданих у формі наказів, яким позивачу відмовлено у задоволенні його скарг, у зв'язку з тим, що в силу вимог пункті 5 та 9 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо є рішення цього органу з того самого питання; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу, через те, що згідно із пунктом 1 частини другої статті 37 цього ж Закону Міністерство юстиції України вправі розглядати скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Крім того, зазначеною статтею передбачено порядок та строки подання скарг на рішення державних реєстраторів, повноваження Міністерства юстиції України за наслідками розгляду таких скарг.
Процедура розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів врегульована Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, яким, серед іншого, передбачено утворення та повноваження постійно діючої комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Отже, у спірних правовідносинах Міністерство юстиції України виступає як суб'єкт владних повноважень, який законом наділений владними управлінськими функціями щодо забезпечення процедури адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Таким чином, в межах розгляду цієї справи адміністративний суд відповідно до визначених законом завдань адміністративного судочинства перевіряє дотримання процедури під час реалізації Міністерством юстиції України владних управлінських функцій щодо забезпечення адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації юридичних осіб.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду, в тому числі його Великої Палати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 910/8424/17), справи щодо оскарження рішень Міністерства юстиції України, прийнятих за наслідками розгляду скарг на дії державних реєстраторів, підлягають розгляду за правилами саме адміністративної юстиції.
Тобто, у межах цієї адміністративної справи вирішується виключно публічно-правовий спір щодо правомірності оспорюваних наказів, яким відмовлено у задоволенні скарг, а не проведення реєстраційних дій щодо предмета іпотеки, у тому числі припинення обтяжень, тому цей спір не є спором про право, а відтак підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що виник внаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій, тому клопотання відповідача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож адміністративний суд у цьому випадку з'ясовує, чи були оспорювані накази Міністерства юстиції України прийняті, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, на засадах розсудливості, добросовісності, пропорційності.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону № 1952-IV до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав належить, зокрема розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону № 1952-IV та Порядком № 1128.
Так, відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.
Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ» та «д» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Частиною восьмою статті 37 Закону № 1952-IV визначено вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Отже, однією з підстав для відмови у задоволенні скарги є те, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу. Іншою підставою для відмови у задоволенні скарги є рішення цього органу з того самого питання.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята статті 37 Закону № 1952-IV).
Відповідно до частини дев'ятої статті 37 Закону № 1952-IV Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 1128, який визначає процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта оскарження реєструється у день її надходження суб'єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її особою, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), або її представником. Реєстрація скарги, поданої в електронній формі, здійснюється за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису (пункт 3 Порядку № 1128).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що 11.09.2019 на розгляд відповідача надійшла скарга позивача від 04.09.2019 на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.09.2019 № 46452790, № 46601267, прийняті державним реєстратором Товкайло У.В., від 27.06.2019 № 47550784, прийняте державним реєстрам Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області» Садовим А.В., від 02.07.2019 № 47591042, № 47590603, від 03.07.2019 № 47606915, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донченко О.О. щодо об'єкта нерухомого майна - комплексу, розташованого за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53.
На час прийняття оспорюваного наказу Міністерства юстиції України від 27.11.2019 №4067/7 «Про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» від 04.09.2019» у провадженні Північного апеляційного господарського суду перебувала справа №911/1850/18 за позовом ТОВ «Стар Інвестмент Ван» до Приватного акціонерного товариства «Броварський завод пластмас», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:1) ТОВ «Луксор», 2) ТОВ «І-Тел», 3) ТОВ «Трініті Інвест Компані», 4) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, стосовно якого, було подано позивачем скарги на рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно від 04.09.2020.
Також судом встановлено, що спір у справі №911/1850/18 був пов'язаний зі зверненням кредитором стягнення на нерухоме майно майнового поручителя за зобов'язаннями інших осіб - боржників за кредитними договорами та на час розгляду цієї справи вирішений по суті шляхом задоволення позовних вимог ТОВ «Стар Інвестмент Ван» (Верховний Суд постановою від 13.07.2022 залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №911/1850/18, якою було задоволено позовні вимоги).
Суд звертає увагу на те, що, як було заначено вище відповідно до пункту 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Тобто у разі, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір Міністерство юстиції України не вправі розглядати скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, що в силу вимог пункту 9 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV є підставою для відмови у задоволенні скарги через те, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.
З таких обставин приймаючи оспорюваний наказ від 27.11.2019 №4067/7 «Про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» від 04.09.2019» з мотивів того, що стосовно нерухомого майна наявний судовий спір, та відповідно через відсутність компетенції у такому випадку розглядати скаргу позивача, Міністерство юстиції України діяло відповідно до статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, тому цей наказ є правомірним.
При цьому, судом встановлено, що на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 09.10.2019 за результатом розгляду скарги ТОВ «Стар Інвест Ван» від 04.09.2019 відповідачем було прийнято наказ від 03.01.2020 №16/7 «Про відмову у задоволенні скарги», яким відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «Стар Інвест Ван» від 04.09.20218 у зв'язку з тим, що вже було рішення Міністерства юстиції України з того самого питання.
Така підстава для відмови міститься у переліку підстав для відмови у задоволенні скарги Міністерством юстиції, наведеному у частині восьмій статті 37 Закону № 1952-IV у пункті 5, що свідчить про правомірність прийняття оспорюваного позивачем наказу Міністерства юстиції України від 03.01.2020 №16/7 «Про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» від 04.09.2019».
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем доведено правомірність прийнятих ним наказів, які є предметом судової ревізії у цій справі.
У цьому контексті варто відмітити, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58), «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, пункт 26, ECHR 1999-1, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 19, 77, 139, 227, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі.
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА