04 червня 2025 рокусправа № 380/12023/22
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Речстиль" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ "Речстиль" (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2022 року:
- № 5134/13-01-07-04, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за січень 2022 року на 3 089 875,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) 772468,75 грн.;
- № 5135/13-01-07-04, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2022 року на 8 798 588,00 грн.;
- № 5136/13-01-07-04, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 020,00 грн.;
- № 5137/13-01-07-04, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у сумі 482 213,00 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), прийняті на підставі акта перевірки від 19 липня 2022 року № 4805/13-01-07-04/44321120 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Речстиль» (44321120) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету;
- зобов'язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Речстиль» (ЄДРПОУ 44321120) за січень 2022 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023, позов задоволено повністю.
Водночас, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 клопотання ТОВ «Речстиль» про відмову від позову в частині позовних вимог - задоволено. Прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Речстиль» від позову в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Речстиль» (ЄДРПОУ 44321120) за січень 2022 року. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року у справі № 380/12023/22 - визнано нечинним в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Речстиль» (ЄДРПОУ 44321120) за січень 2022 року та провадження у цій частині позовних вимог у справі - закрито.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.07.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/12023/22 скасовану, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею визначено суддю Морську Г.М.
Ухвалою від 12.07.2024 адміністративну справу прийнято до провадження, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 06.08.2024.
Ухвалою від 14.10.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалами від 13.11.2024, 02.12.2024, 23.12.2024, 22.01.2025, 19.02.2025, 16.04.2025 в судовому засіданні оголошені перерви.
Ухвалою від 12.05.2025 суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Львівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Речстиль» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки складений Акт від 19.07.2022 року №4805/13-01-07 04/44321120, на підставі якого винесені спірні ППР. Позивач вважає висновки акта перевірки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржені ППР - протиправними, безпідставними та необґрунтованими.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити у повному обсязі із підстав, викладених у позові.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ГУ ДПС у Львівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Речстиль» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки складено Акт від 19.07.2022 року №4805/13-01-07 04/44321120, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення: - від 09.08.2022 року №5134/13-01-07-04, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника в банку в сумі 3 089 875,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 772 468,75 грн; - від 09.08.2022 року №5135/13-01-07-04, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 8 798 588,00 грн.; - від 09.08.2022 року №5136/13-01-07-04, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за ненадання до перевірки документів пов'язаних з її предметом в розмірі 1 020,00 грн; - від 09.08.2022 року №5137/13-01-07-04, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пп.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в розмірі 482 013,00 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову, із підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ТОВ «Речстиль» зареєстроване як юридична особа 17 серпня 2021 року (попередня назва ТОВ «ФРУКТЕКО»), податковий номер платника податків: 44321120; основний вид економічної діяльності: 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; зареєстроване платником ПДВ з 01.09.2021.
У період з 04 липня 2022 року по 12 липня 2022 року ГУ ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складений акт № 4805/13-01-07-04/44321120 від 19 липня 2021 року.
Перевіркою встановлені наступні порушення:
1) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за січень 2022 року у сумі 3 089 875,00 грн.;
2) пункту 187.8 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результат чого підприємством завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2022 року у сумі 8 798 588,00 грн.;
3) пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підприємством не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за січень 2022 року у сумі ПДВ 964 426,00 грн.;
4) пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України підприємством до перевірки не у повному обсязі надано документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
За результатами перевірки контролюючим органом прийняті наступні ППР від 09 серпня 2022 року:
- форми «В1» №5134/13-01-07-04, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за січень 2022 року на 3 089 875,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) 772 468,75 грн.;
- форми «В4» №5135/13-01-07-04, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2022 року на 8 798 588,00 грн.;
- форми «ПС» №5136/13-01-07-04, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 020,00 грн.;
- форми «ПН» №5137/13-01-07-04, яким до позивача застосовано штраф у сумі 482213,00 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Не погодившись із цими ППР, позивач звернувся до суду.
Суд ухвалою витребував у відповідача розрахунок спірних ППР.
Так із надісланого відповідачем розрахунку спірних ППР у розрізі порушень, слідує, що на формування спірних показників від'ємного значення з ПДВ та бюджетного відшкодування мали вплив фінансово-господарські взаємовідносини позивача із покупцем програмної продукції ТОВ «Атоммонтажсервіс», покупцем товарів ТОВ «Опт-Фортуна», комісіонером ТОВ «Бегемотік» й митним брокером ТОВ «Логістика ЮА», а також операції із придбання позивачем імпортних товарів за посередництвом названого комісіонера.
Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до підпунктів «а», «б», «в» і «г» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Згідно із абзацами першим - третім пункту 187.1, абзацом першим пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. Датою ж виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначений в статті 188 зазначеного Кодексу. А саме відповідно до пункту 188.1 названої статті база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
В розумінні положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту в силу норм пункту 198.1 статті 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках ряд обов'язкових реквізитів, серед них: ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (пункт 201.1 статті 201 ПК України).
У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком (пункт 201.3 статті 201 ПК України).
Відповідно до норм пункту 201.10 цієї ж статті Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідальність платників податку за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлена у статті 120-1 ПК України.
Разом із тим, пунктом 201.12 статті 201 ПК України визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Водночас згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
До того ж за правилами норм підпунктів 192.1.1 і 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Якщо ж внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено в статті 200 ПК України. Так, пунктом 200.1 ст. 200 зазначеного Кодексу унормовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 цієї ж статті Кодексу).
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналіз наведеної норми статті 200 ПК України дає підстави для висновку, що однією із передумов для врахування від'ємного значення в рахунок бюджетного відшкодування є перш за все факт сплати відповідної суми отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (абзац 1 пункту 200.7, пункти 200.8, 200.9 статті 200 ПК України).
Крім того, норми щодо особливостей справляння податку на додану вартість (в тому числі в частині звільнення платників від його сплати) закріплені у підрозділі 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Щодо правомірності застосування нульової ставки ПДВ по господарській операції позивача із ТОВ «Атоммонтажсервіс», суд зазначає наступне.
Так, між ТОВ «Речстиль» ( постачальник) і ТОВ «Атоммонтажсервіс» (покупець) укладений договір № 21/09/03-21 від 21 вересня 2021 року (том 22, аркуші справи 188-190), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві товарно-матеріальні цінності програмне забезпечення, за номенклатурою та ціною відповідно до Додатку № 1 договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.
Товар повинен відповідати вимогам якості згідно Технічного завдання (додаток 2 до договору, який є його невід'ємною частиною).
Перехід права власності (дата поставки товару): дата оформлення сторонами видаткової накладної на товар та акта приймання-передачі товару; термін поставки товару з 21 грудня 2021 року по 21 січня 2022 року.
Покупець оплачує товар в гривнях за ціною, наведеною в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною). Загальна сума договору складає 4 822 130,00 грн. без ПДВ.
Згідно зі Специфікацією № 1 постачанню підлягає: програмне забезпечення комплексу серверу баз даних комплексного стенда покупця згідно з технічним завданням, погодженим між сторонами за ціною 2 800 030,00 грн. без ПДВ; програмне забезпечення периферійного процесового модуля комплексного стенда покупця згідно з технічним завданням, погодженим між сторонами за ціною 2 022 100,00 грн. (том 22, аркуші справи 191).
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав до матеріалів справи копії наступних документів:
інструкцію з оператора програмного забезпечення КСБД і ПМ комплексного стенду та формуляр Програмного забезпечення КСБД і периферійного модуля комплексного стенду автоматизованої системи контролю ТОВ «Атоммонтажсервіс»;
технічного завдання на розробку програмного забезпечення комплексу серверу баз даних у взаємодії з периферійним процесовим модулем комплексного стенда автоматизованої системи контролю покупця;
акта приймання-передачі товару від 20 січня 2022 року;
видаткову накладну № 202200001 від 20 січня 2022 року (том 22, аркуші справи 141-162, 163-176, 177-187, 263-192, 193).
Додатково під час нового розгляду справи позивач надав суду документи на підтвердження придбання реалізованого ТОВ «Атоммонтажсервіс» товару (том 24, аркуші справи 40- 47):
договір поставки від 30.09.2021 № 11/09/21, укладений ТОВ «Атоммонтажсервіс» (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) про придбання товару. Відповідно до п. 1.5 Договору товар повинен відповідати вимогам якості згідно Технічного завдання (додаток 2 до Договору);
технічне завдання на розробку програмного забезпечення комплексу серверу баз даних у взаємодії з периферійним процесовим модулем комплексного стенда автоматизованої системи контролю покупця;
специфікація № 1;
видаткова накладна від 04.01.2022 № РН-05/01;
акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2021 № 11/09/21.
Судом встановлено, що за результатами вчинення описаної вище господарської операції ТОВ «Речстиль» виписало на адресу покупця ТОВ «Атоммонтажсервіс» і зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 20 січня 2022 року № 112, в якій вказало про застосування при оподаткуванні операції з поставки товарів нульової ставки податку, та відобразило такі операції в рядку 5 «Операції, що не є об'єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу, операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України, операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди))» та рядку 5.1 «у тому числі операції, що звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди)):» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2022 року.
Разом із тим в акті перевірки, зафіксовано, що передбачені пунктом 9 договору № 21/09/03-21 від 21 вересня 2021 року додатки - специфікацію, технічне завдання на розробку програмного забезпечення, а також видаткову накладну Товариство для огляду перевіряючим не пред'явило. Також, виходячи з аналізу штатної кількості працівників (в розмірі по посадах) контролюючий орган припустив, що позивач не здійснював як таку діяльність з комп'ютерного програмування з огляду на відсутність в нього кваліфікованих трудових ресурсів, а тому неправомірно скористався пільгою по сплаті податку на додану вартість та, як наслідок, мав виписати та зареєструвати податкову накладну за вказаною операції зі звичайною ставкою податку (20%).
Відповідач стверджує, що позивачем не було надано до перевірки ліцензійного договору або іншого документа, визначеного законодавством на використання програмної продукції як об'єкта права інтелектуальної власності з метою підтвердження існування підстав, передбачених пунктом 26-1 підрозділу 2 розділу XX ПК України.
Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим - сьомим підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться:
результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них;
примірники (копії, екземпляри) комп'ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп'ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп'ютерної програми чи в іншій формі;
будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп'ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу;
криптографічні засоби захисту інформації.
Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України, роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі, отримані:
як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");
за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;
за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем;
Отже, на час виникнення спірних правовідносин передумовою застосування наведеної вище пільги у виді звільнення від оподаткування податком на додану вартість є вчинення суб'єктами господарювання операцій з постачання програмної продукції.
Правилами ч. 5 ст 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 820/4045/16 сформулював висновок, відповідно до якого, якщо договір не передбачає передачі жодних прав власності на продукт - результат комп'ютерного програмування або передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на нього, а передбачає постачання програмної продукції та право на користування примірником програмного продукту, а не результатом комп'ютерного програмування, то звільнення від оподаткування операцій з постачання програмного забезпечення, передбачене пунктом 26-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є безпідставним. Тобто, Верховний Суд у вказаному випадку розглядав програмну продукцію для цілей наведеної норми не як послугу, а як товар.
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин Верховний Суд підтвердив у постанові від 25.01.2024 у справі № 640/8979/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Так Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 під час касаційного перегляду рішень судів зазначив: «… 104. У даному випадку суди, надаючи оцінку поданих позивачем копіям документів по спірній операції, в той же час не навели мотивів, за яких вони дійшли висновків про те, що саме було предметом розглядуваного договору (оскільки обставини походження програмної продукції: як самостійно виготовленої чи попередньо придбаної у третіх осіб судами не встановлювались); чи передбачав даний договір передачу прав власності на програмну продукцію, а не виключно користування такою як об'єктом авторського права; чи є платежі за спірним договором роялті. При цьому дані обставини мають істотне значення для вирішення питання щодо наявності у позивача як такого права на застосування до описаної вище господарської операції положень пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та, відповідно визначення розміру ставки для оподаткування такої податком на додану вартість, змісту податкової накладної, яка підлягала виписці й реєстрації в Реєстрі постачальником…».
Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Як передбачено ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: … комп'ютерні програми.
Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності встановлено правилами ст. 419 ЦК України.
Так право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.
Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі та наявним у ній письмовим доказам, суд відмічає, що предметом договору позивача із ТОВ «Атоммонтажсервіс» є товарно-матеріальні цінності - програмне забезпечення. І договір передбачає перехід права власності на даний товар.
Разом із тим позивачем не надано суду жодного доказу на набуття ним та передачу у подальшому майнових прав інтелектуальної власності на розроблене на його замовлення програмне забезпечення.
Таким чином, лише у випадку, якщо програмна продукція була поставлена підприємством - постачальником як окремий елемент поставки та на таку продукцію передано право власності (згідно з договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності), така операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість як операція з постачання програмної продукції згідно з пунктом 26-1 підрозділу 2 розділу XX ПК України.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені вище правові норми, суд вважає безпідставним застосування позивачем пільги у оподаткуванні ПДВ за господарською операцією із ТОВ «Атоммонтажсервіс».
Щодо висновку податкового органу про завищення Товариством від'ємного значення з ПДВ у зв'язку із віднесенням до складу податкового кредиту сум податку, відображених у ВМД за період січень 2022 року (за переліком наведеним на ст. 42 - 43 акта перевірки), та сум ПДВ з вартості послуг ТОВ «Бегемотік» (комісіонера) і ТОВ «Логістика ЮА» за попередні звітні періоди, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між ТОВ «Речстиль» (комітентом) та ТОВ «Бегемотік» (комісіонером) укладений договір комісії № REC/BEG-21 від 20 серпня 2021 року (том 1, аркуші справи 134-136), відповідно до якого комісіонер бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок комітента знаходити за межами митного кордону України і реалізовувати доставку на митну територію України товар, необхідний комітенту у відповідності з технічними і якісними характеристиками за найменуваннями і у кількості, вказаній у специфікаціях, а також здійснювати всі необхідні платежі для митного оформлення товару. Зокрема, за умовами цього договору також передбачалося, що ТОВ «Речстиль» має сплатити митну вартість імпортного товару, ПДВ при митному оформленні, якщо ці платежі не були сплачені комісіонером.
Між ТОВ «Бегемотік» (покупець) та фірмою Beijing Tagmark Import And Export Co. Ltd (продавець) укладений контракт №BEIG/BEG/REC від 20 серпня 2021 року (том 1, аркуші справи 129-133), відповідно до якого продавець поставить покупцеві продукцію в асортименті, у кількості й за цінами, що зазначені в Інвойсі до кожної партії товару, які є невід'ємною частиною контракту, а покупець одержить і оплатить товар, відповідно до умов контракту. Кількість, асортимент товару зазначені в рахунках-інвойсах до кожної партії товару у товаросупровідних документах.
Базисні поставки: CPT Київ (Україна), CFR Одеса (Україна) Інкотермс 2010. Допускаються поставки на інших умовах згідно Інкотермс 2010, які будуть зазначені в рахунках-інвойсах.
Також між ТОВ «Логістика ЮА» (виконавець) та ТОВ «Бегемотік» (замовник) укладений договір про надання митно-брокерських послуг № LOG/BEG-25 від 25 травня 2021 року (том 1, аркуші справи 137-141), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе за обговорену плату і в обумовлений термін виконати такі зобов'язання: а) надати послуги по декларуванню (митному оформленню) вантажів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митних відділах України на умовах та у порядку, передбаченому митним законодавством України; б) надати послуги по розрахунку митної вартості товарів та інших платежів передбачених для сплати за цим договором та у відповідності до чинного законодавства України; в) самостійно вчиняти дії, пов'язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника, в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України; г) надавати замовнику консультації щодо вимог митного законодавства України, а також надавати інші послуги, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника.
Замовник зобов'язаний сплачувати усі (митні) обов'язкові платежі, пов'язані з виконанням умов цього договору (мито, митні збори, акцизний збір, ПДВ) до моменту пред'явлення митниці товарів для оформлення (але в будь-якому випадку не пізніше ніж за 24 години до митного оформлення товарів) відповідно до наданого виконавцем розрахунку. Кошти необхідні для митного оформлення вантажів перераховуються на рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі. За домовленістю сторін виконавець сплачує за рахунок власних коштів необхідні платежі, які замовник відшкодовує виконавцю протягом 3-х банківських днів з моменту надання йому рахунку на відшкодування здійснених витрат. Відповідальність за правильність нарахування митних платежів несе виконавець. Відповідальність за своєчасну сплату митних платежів під час митного оформлення товарів несе замовник, за виключенням випадків, передбачених договором.
На підтвердження факту реального здійснення відповідних господарських операцій до матеріалів справи долучені копії: вантажних митних декларацій, коносаментів, інвойсів, CMR, документів «Результат зважування», митних декларацій, е-Фактур, оборотно-сальдових відомостей по рах. 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»; замовлення; оборотно-сальдових відомостей по рах. 6852 «Розраxунки з іншими кредиторами»; оборотно-сальдових відомостей по рах. 281 «Товари на складі»; ТМЦ; оборотно-сальдових відомостей по рах. 361 «Розрахунки з вiтчизняними покупцями»; оборотно-сальдових відомостей по рах. 631 «Розрахунки з вiтчизняними постачальниками», а також відповідні картки рахунків (том 1, аркуші справи 148-250, том 2, том 3, аркуші справи 1-24, 61-210, томи 4-14, том 15, аркуші справи 1-18, 112-210, том 16, том 17, аркуші справи 1-52, 69-209, том 18, том 19 аркуші справи 1-136, 173-194, том 20, аркуші справи 1-106, 206-221, том 21, том 22, аркуші справи 1-67).
Також позивачем були долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень № 8 від 12 листопада 2021 року, № 9 від 15 листопада 2021 року, № 12 від 17 листопада 2021 року, № 13 від 18 листопада 2021 року, № 14 від 22 листопада 2021 року, № 15 від 24 листопада 2021 року, № 16 від 25 листопада 2021 року, № 17 від 26 листопада 2021 року, № 18 від 29 листопада 2021 року, № 19 від 29 листопада 2021 року, № 21 від 30 листопада 2021 року, № 23 від 02 грудня 2021 року, від 03 грудня 2021 року, № 26 від 08 грудня 2021 року, № 29 від 09 грудня 2021 року, № 32 від 10 грудня 2021 року, № 31 від 10 грудня 2021 року, № 30 від 10 грудня 2021 року, № 33 від 13 грудня 2021 року, № 35 від 15 грудня 2021 року (том 15, аркуші справи 92-111), № 1 від 04 січня 2022 року, № 3 від 06 січня 2022 року, № 4 від 10 січня 2022 року, № 6 від 12 січня 2022 року, № 7 від 14 січня 2022 року, № 8 від 14 січня 2022 року, № 9 від 17 січня 2022 року, № 10 від 18 січня 2022 року, № 11 від 20 січня 2022 року, № 13 від 21 січня 2022 року, № 14 від 21 січня 2022 року (том 1, аркуші справи 142-147, том 17, аркуші справи 63-68, том 19, аркуші справи 167-172), за змістом яких ТОВ «Речстиль» здійснено перерахування коштів на користь ДМС України з призначенням платежів: «попередня оплата за митне оформлення. Без ПДВ»
Позивач стверджує, що податковий кредит у спірних правовідносинах був сформований позивачем саме за рахунок ПДВ, сплаченого при митному оформленні.
Відповідач зазначає, якщо відповідно до договору доручення, укладеного між митним брокером та імпортером, сплата ПДВ до бюджету при розмитненні товарів здійснюється через митного брокера, то такий імпортер- власник товарів має право віднести суму ПДВ до податкового кредиту на підставі митної декларації, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару, за умови перерахування ним коштів митному брокеру до моменту розмитнення товару. Однак, ТзОВ «Речстиль» до перевірки не представлено договорів, укладених з ТзОВ ,,Логістика ЮА» та ТзОВ ,,Бегемотік» про надання брокерських послуг, платіжних доручень, які підтверджували б здійснення оплати для ТзОВ ,,Логістика ЮА» та ТзОВ ,,Бегемотік» за надані послуги у жовтні-листопаді 2021 року, актів прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг.
Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні правові норми.
За правилами пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.
Згідно з частиною першою статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Відповідно ж до пункту 187.8 статті 187, пункту 206.1 статті 206 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення, а строком сплати таких податкових зобов'язань - до/або на день подання митної декларації.
Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету. Аналогічний правовий висновок був сформований Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 640/21773/22.
Разом із тим, за змістом статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Із матеріалів справи слідує, що придбання імпортних товарів здійснювалося позивачем через комісіонера (ТОВ «Бегемотік»), а розмитнення таких за допомогою залучених на договірних засадах митних брокерів (зокрема, ТОВ «Логістика ЮА»). За умовами описаних вище договору комісії та договору про надання митно-брокерських послуг комісіонер за рахунок комітента придбаває у нерезидента товари та при їх розмитненні здійснює сплату митних платежів й ПДВ до бюджету та/або доручає таку сплату митному брокеру.
Відповідно до частини першої статті 416, частини першої статті 417 Митного кодексу України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.
Таким чином, якщо згідно з договором комісії комісіонер за рахунок комітента придбаває у нерезидента товари та при їх розмитненні здійснює сплату ПДВ до бюджету, то право на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту має лише власник таких товарів - комітент на підставі митної декларації, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару. Якщо ж відповідно до договору доручення, укладеного між митним брокером та імпортером (комісіонером), сплата ПДВ до бюджету при розмитненні товарів здійснюється через митного брокера, то власник товарів (імпортер) має право віднести суму ПДВ до податкового кредиту на підставі митної декларації, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару, за умови перерахування ним коштів митному брокеру до моменту розмитнення товару.
Так Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 під час касаційного перегляду рішень судів зазначив: «… 123. У даному випадку, суди помилково вказавши на те, що сплата ТОВ «Речстиль» сум ПДВ по ВМД, в графах 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» та 14 «Декларант/Представник» у яких зазначені ТОВ «Бегемотік» й ТОВ «Логістика ЮА» чи ТОВ «Імпорт Ленд», не заперечується податковим органом, не дослідили як такі долучені позивачем до матеріалів справи копії документів на предмет того, чи містять вони відомості щодо перерахування позивачем комісіонеру та/або митним брокерам сум коштів для сплати митних платежів й ПДВ при розмитненні імпортних товарів, а також не з'ясували, хто фактично здійснив сплату ПДВ у таких окремих випадках. Як наслідок суди дійшли передчасних висновків щодо наявності у позивача права на податковий кредит за звітні періоди жовтень - грудень 2021 року в частині сум ПДВ, що, як стверджував позивач, були сплачені митними брокерами та/або комісіонером від імені ТОВ «Речстиль» до бюджету при розмитненні імпортних товарів…».
Суд під час розгляду справи запитував позивача надати пояснення щодо того хто фактично здійснив оплату ПДВ у період (жовтень-грудень 2021) та коли позивач перерахував кошти митному брокеру чи комісіонеру для сплати митних платежів і ПДВ (до чи після розмитнення) із посиланням на первинні документи, долучені до матеріалів справи і зазначенням тому та аркушів справи.
Проте позивач не надав суду таку інформацію.
Так судом встановлено, що ТзОВ ,,Речстиль» до складу податкового кредиту за жовтень-грудень 2021 року включено, зокрема, податок на додану вартість, сплачений при ввезенні товарів на митну територію України, зокрема, відповідно до наступних вантажно-митних декларацій (далі - ВМД), в яких у графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» зазначено ТзОВ ,,Бегемотік» (42207164), у загальній сумі 8 793 688 грн.
Податок на додану вартість, сплачений при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до вищезазначених ВМД, включено ТзОВ ,,Речстиль» до складу податкового кредиту жовтня 2021 року - у сумі 8 316 806 грн., листопада 2021 року у сумі 170 897 грн., грудня 2021 року - у сумі 305 985 грн., що в подальшому вплинуло на формування показників у рядку 16.1 ,,Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» Декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року.
До перевірки ТзОВ ,,Речстиль» представлено ВМД у яких у графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» зазначено ТзОВ ,,Бегемотік» (42207164) та за якими сплачено податок на додану вартість до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України за жовтень-грудень 2021 року у сумі 8 793 688 гривень.
Податок на додану вартість, сплачений при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до вищезазначених ВМД, включено ТзОВ ,,Речстиль» до складу податкового кредиту жовтня 2021 року - у сумі 8 316 806 грн., листопада 2021 року у сумі 170 897 грн., грудня 2021 року - у сумі 305 985 грн., що в подальшому вплинуло на формування показників у рядку 16.1 ,,Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» Декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року.
До перевірки ТзОВ ,,Речстиль» надані ВМД у яких у графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» зазначено ТзОВ ,,Бегемотік» (42207164) та за якими сплачено податок на додану вартість до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України за жовтень-грудень 2021 року у сумі 8 793 688 гривень.
ТзОВ ,,Речстиль» до перевірки не надало платіжні документи, що підтверджують сплату підприємством податку на додану вартість до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до вищезазначених вантажно-митних декларацій
Відповідно до представленої ТзОВ ,,Речстиль» оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» по контрагенту ТзОВ «Логістика ЮА» за жовтень 2021 року - січень 2022 року дебетовий оборот становить 1 497 025,17 грн., кредитовий оборот становить 8 845 275,38 гривень.
Станом на 31.01.2022 дебетове сальдо по бухгалтерському рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» між ТзОВ «Речстиль» та ТзОВ ,,Логістика ЮА» становить 7 348250,41 гривень.
Відповідно до наданої ТзОВ ,,Речстиль» оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» по контрагенту ТзОВ ,,Імпорт Ленд» за жовтень 2021 року - січень 2022 року дебетовий оборот становить 0,0 грн., кредитовий оборот становить 1 198 684,09 гривень.
Станом на 31.01.2022 дебетове сальдо по бухгалтерському рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами між ТзОВ ,,Речстиль» та ТзОВ ,,Імпорт Ленд» становить 1 198 684,09 гривень.
Таким чином, станом на 31.01.2021 ТзОВ ,,Речстиль» перерахування коштів митним брокерам (ТзОВ ,,Логістика ЮА», ТзОВ ,,Імпорт Ленд») не проведено.
Під час проведення перевірки посадовій особі підприємства надано листи від 04.07.2022 № 1/6/13-01-07-04-17 ,,Про надання документів» та від 07.07.2022 № 11840/6/13-01-07-04-17 ,,Про надання документів».
Однак, ТзОВ «Речстиль» до перевірки не представлено договорів, укладених з ТзОВ ,,Логістика ЮА» та ТзОВ ,,Бегемотік» про надання брокерських послуг, платіжних доручень, які підтверджували б здійснення оплати для ТзОВ ,,Логістика ЮА» та ТзОВ ,,Бегемотік» за надані послуги у жовтні-листопаді 2021 року, актів прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг.
Відтак суд погоджується із відповідачем, що в порушення п. 187.8 ст. 187, п. 198.2 ст. 198 ПК України ТОВ «Речстиль» (внаслідок віднесення ПДВ до податкового кредиту на підставі митних декларацій, за якими ТОВ «Речстиль» не сплачено суми ПДВ до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України) безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ всього у сумі 8793688,00 грн., в т.ч. у жовтні 2021 року - у сумі 8316806,00 грн., у листопаді 2021 року - 170897,00 грн., у грудні 2021 року - 305985,00 грн., внаслідок чого підприємством завищено показник к р. 16.1 (колонка Б) Декларації з ПДВ за січень 2022 року на суму 8793688,00 грн., що призвело до завищення показників р. 17 (колонка Б) Декларації з ПДВ за січень 2022 року на суму 8793688,00 грн.
Щодо непідтвердження права позивача на податковий кредит в частині сум ПДВ у складі вартості послуг, отриманих від контрагентів ТОВ «Бегемотік» і ТОВ «Логістика ЮА» у розмірі 4900,0 грн. у зв'язку із ненаданням Товариством до перевірки первинних документів по операціям із останніми та правомірності застосування штрафних санкцій за неподання до перевірки документів на вимогу податкового органу, суд зазначає наступне.
В акті перевірки зафіксовано, що в ході проведення перевірки директору ТОВ «Речстиль» надано листа від 04 липня 2022 року № 1/6/13-01-07-04-17 «Про надання документів». Позивачем не надано до перевірки договорів, укладених з ТОВ «Логістика ЮА», ТОВ «Бегемотік» про надання брокерських послуг, платіжних доручень, які б підтверджували здійснення оплати для ТОВ «Логістика ЮА» та ТОВ «Бегемотік» за надані послуги у жовтні-листопаді 2021 року, актів прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг, про що складено акт надання документів у неповному обсязі від 06 липня 2022 року.
Згідно із листом від 07 липня 2022 року за № 11840/413-01-07-04-17 «Про надання документів», ГУ ДПС зобов'язало керівника ТОВ «Речстиль» надати для проведення перевірки документи, що стосуються діяльності підприємства за період, який підлягає перевірці, а саме: установчі документи, штатний розпис підприємства; відомості про наявність власних, орендованих, переданих у користування транспортних засобів, земельних ділянок, складських, офісних виробничих приміщень за відповідний період; договори, контракти, акти приймання-передачі, прихідних та розхідних накладних, ВМД, CMR, рахунки, товарно-транспортні документи; акти виконаних робіт (наданих послуг), акти списання ТМЦ, акти приймання-передачі ТМЦ; платіжні доручення, банківські виписки, інші платіжні документи; головні книги, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, картки рахунків, аналізи рахунків по всіх бухгалтерських рахунках, задіяних у бухгалтерському обліку підприємства, з врахуванням існуючих субрахунків; інші наявні документи за період діяльності підприємства, який підлягає перевірці (т.20, арк.спр.195-196).
Відповідач стверджує, що попри вручені Товариству письмових запитів (з яких до матеріалів справи був наданий лише один - запит від 07 липня 2022 року) первинні документи по господарських операціях з ТОВ «Логістика ЮА» і ТОВ «Бегемотік» не були подані до перевірки, а тому контролюючим органом правомірно застосовані штрафні санкції у сумі 1020,00 грн.
Дослідивши зміст долученого відповідачем документу як доказу вчинення позивачем порушення приписів пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України (а саме: запиту від 07 липня 2022 року за № 11840/413-01-07-04-17) суд зауважує, що податковий орган витребував усі документи, що стосуються діяльності підприємства за період, що перевірявся.
Відтак посилання позивача на неконкретизацію податковим органом у запиті, які саме документи необхідно подати суд вважає помилковим.
Відповідно до п. 44.6. ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до п. 86.7. ст. 87 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Суд зауважує, що позивач не скористався правом подання заперечень на акт перевірки разом із документами, які наявні у платника, але протиправно не взяті до уваги ревізорами.
Відтак оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.
Тому висновки податкового органу у цій частині суд вважає обґрунтованими.
Стосовно встановленого перевіркою завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленої на рахунок платника у банку за січень 2022 року на суму 3578,00 грн. через помилку в індивідуальному податковому номері контрагентів, по яких заявлено бюджетне відшкодування 3578,00 грн., а саме по постачальнику Спільне українсько-польське підприємство у формі ТОВ «Інтерконтракт», ІПН 224063313041, поставлено ІПН 44321121306, по постачальнику ТОВ «Юргруп Ресурс» ІПН439271113075, поставлено ІПН 44321121306, суд зазначає, що даний факт позивачем не оспорюється.
На переконання суду зазначення невірного ІПН суб'єкта підприємницької діяльності позбавляє податковий орган можливості ідентифікувати його як платника податку, відтак правомірним є висновок про неможливість проведення бюджетного відшкодування за наявності таких помилок.
Разом із тим суд зауважує, що позивач не позбавлений права виправити недоліки у поданій ним декларації у строки, визначені ПК України
Щодо правомірності складення ТОВ «Речстиль» у січні 2022 року розрахунку коригування до податкових накладних, виписаних на користь покупця ТОВ «Опт-Фортуна» у листопаді 2021 року, та як наслідок коригування податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 2 121871,00 грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між ТОВ «Речстиль» (постачальник) та ТОВ «Опт-Фортуна» (покупець) укладено договір поставки № 28/10-1 від 28.10.2021 (том 22, аркуші справи 72-74), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар промтовари, а покупець прийняти його і оплатити на умовах цього договору.
Всі розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника згідно з виставленим ним рахунком. Датою оплати вважається день зарахування покупцем коштів на рахунок постачальника. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної представником покупця в момент передачі постачальником товару в місці поставки. Якість товару, що поставляється продавцем повинна відповідати діючим державним стандартам. Кількість товару, що поставляється за цим договором вказується у накладних. Ціна на поставлений товар вказується у накладних.
За результатами операцій з поставок товарів ТОВ «Речстиль» виписало на користь ТОВ «Опт-Фортуна» у листопаді 2021 року ряд податкових накладних (перелік яких наведений на стор. 34-35 акта перевірки), всього на загальну суму 42 472 540,50 грн. (з них ПДВ - 7 078 756,75 грн.).
На підтвердження операцій за цим договором до матеріалів справи надано копії видаткових накладних, а також накладних на повернення (том 15, аркуші справи 19-91, том 22, аркуші справи 75-120). Також, до матеріалів справи надано копії актів контрольної перевірки інвентаризації цінностей, інвентаризаційних описів, наказу про проведення інвентаризації (том 3, аркуші справи 32-60).
Надалі у зв'язку із поверненням покупцем партії товарів, що оформлено накладними на повернення, ТОВ «Речстиль» склало у січні 2022 року розрахунки коригування до податкових накладних за переліком, зазначеним на стор. 12 акта перевірки, на загальну суму ПДВ 2 129493,05 грн. Відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року ТОВ «Речстиль» у рядку 7 «Коригування податкових зобов'язань» такої Декларацій відобразило показник з від'ємним значенням - «- (мінус) 2 121 871,00 грн.».
Відповідач стверджує про завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ на зазначену суму коштів мотивований виявленням неправомірного факту коригування ТОВ «Речстиль» податкового зобов'язання з ПДВ, в зв'язку з поверненням товару від ТОВ «Опт-Фортуна», який віднесено до переліку ризикових платників ПДВ; дефектністю первинних документів (видаткових накладних, оформлених при придбанні товарів, й накладних на повернення).
Зокрема, перевіркою встановлено, що ТзОВ ,,Опт-Фортуна» перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Львівській області (Личаківський район м.Львова). Стан підприємства 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру) з 13.06.2022 року. Основний вид діяльності - оптова торгiвля твердим, рiдким, газоподiбним паливом і подiбними продуктами.
Відповідно до поданого ТзОВ ,,Опт-Фортуна» Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (Форма № 1-м) за 2021 рік, станом на 31.12.2021 основні засоби відсутні. Згідно з даними податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку не встановлено нарахування та виплату ТзОВ ,,Опт-Фортуна» фізичним особам, неплатникам ПДВ, доходу з ознакою ,,157». Відповідно до даних ІКС ,,Податковий блок», по ТзОВ ,,Опт-Фортуна» наявне Рішення ГУ ДПС у Львівській області від 09.12.2021 № 27848 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено реалізацію ТзОВ «Опт-Фортуна» товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки попередньо придбались підприємством текстильні вироби, а реалізовувалось дизпаливо.
Зі змісту наведених вище договорів слідує, що документом, який фіксує факт передачі товару від постачальником та його приймання покупцем за кількістю та якістю є видаткова накладна, складена за участю уповноважених представників сторін.
На підтвердження фактичності здійснення зазначених операцій позивачем надано видаткові накладні, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зокрема, в наданих до перевірки видаткових накладних, виписаних для ТзОВ ,,Опт-Фортуна» зі сторони ТзОВ ,,Речстиль» (Постачальник) підписано особою Ходак Д.П., зі сторони ТзОВ ,,Опт-Фортуна» підпис ревізорами не ідентифікований.
Також у наданих до перевірки видаткових накладних не зазначено місце їх складання, не вказані номера, серії та дати довіреностей, згідно з якими отримувався товар представниками ТзОВ ,,Опт-Фортуна», що, відповідно, не дозволяє ідентифікувати осіб, які причетні до здійснення господарської операції з реалізації товару.
Із приводу наведених відповідачем аргументів, суд зауважує, що факт оформлення накладних з окремими недоліками (як то відсутність відомостей про місце їх складання, прізвища та ініціалів осіб, відповідальних за їх складання, номеру та серії довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) самі по собі не є підставою для беззаперечного висновку про нереальність господарських операцій без наявності інших доказів.
Також суд враховує, що на момент здійснення поставок товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Речстиль» та його контрагент-покупець були належним чином зареєстрованими як юридичні особи та платниками податку на додану вартість, установчі документи недійсними останніх в судовому поряду не визнавались. А віднесення податковим органом ТОВ «Опт-Фортуна» до переліку ризикових платників податку, само по собі не свідчить про нереальність здійснених ним господарських операцій й не спростовує наданої таким платником податків інформації щодо такої діяльності, як і не має прямим наслідком відмову в реєстрації чи скасування реєстрації податкових накладних, отриманих зазначеним суб'єктом від контрагента-постачальника. Наслідки подібного роду створює лише рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, однак в даному ж конкретному випадку доказів того, що за спірними операціями прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних відповідачем не надано.
Так Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 під час касаційного перегляду рішень судів зазначив: «… 136. Розглядаючи спір по суті в частині вказаного епізоду, суди не дослідили зміст договору поставки від 28 жовтня 2021 року на наявність у ньому умов, що визначають підстави (випадки) та порядок повернення покупцем придбаних у ТОВ «Речстиль» за цим договором товарів, не з'ясували як такі причини повернення товарів та не встановили, в якій формі відбувалося документальне оформлення прийнятого покупцем рішення про повернення позивачу відповідної партії товару. Тобто, суди не встановили чи дійсно існували певні події, що стали передумовою для складання сторонами накладних на повернення партій товарів та складання позивачем розрахунку коригування до податкових накладних…».
Так судом досліджений договір поставки № 28/10-1 від 28.10.2021, укладений між ТОВ «Речстиль» (постачальник) та ТОВ «Опт-Фортуна» (покупець) (том 22, аркуші справи 72-74).
Так Договором передбачені наступні умови повернення товару.
Покупець зобов'язаний прийняти товар по кількості та якості в терміни та порядку , передбачені діючим законодавством. При виявленні Покупцем невідповідності товару по якості та кількості, виклик представника постачальника Постачальника телеграмою та/або з використанням факсимільного (факсового) зв'язку в день приймання товару для складання 2-х стороннього акту обов'язковий (п. 3.2 Договору).
Якщо покупець не виставив претензію про недоліки або недостачу Товару протягом 5 календарних днів з дня отримання Товару, Сторони вважають, що він прийняв Товар без претензій до якості та кількості товару (п. 3.3 Договору).
Якщо якість товару не відповідає вищевказаним вимогам, Постачальник за власний рахунок гарантує заміну Товару у терміни, що будуть обумовлені Сторонами, але не більше ніж 30 календарних днів. Штрафні санкції при цьому не нараховуються (п. 3.4 Договору).
У випадку поставлення Товару невідповідної якості і пред'явлення Покупцем претензії щодо якості Товару у межах строку, передбаченого цим Договором, але не більше 12 місяців, Постачальник зобов'язується змінити неякісний Товар на Товар належної якості. Обгрунтованість претензій Покупця щодо якості поставленого Товару повинна підтверджуватись заключенням (висновком) сертифікованої лабораторії самого Покупця або іншої компетентної організації, якщо приймання Товару проводилось в односторонньому порядку (п. 5.4 Договору).
У випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України (п. 8.2 Договору).
За правилами норм Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, якість якого має відповідати обумовленим угодою (договором) умовам купівлі-продажу, або товар повинен бути придатний для тих цілей, на які його покупець планує використати. Так, відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України покупець має право вимагати повернення товару, якщо вимоги щодо якості товару серйозно порушені (наприклад, якщо виявлено недоліки, які неможливо виправити, або виправлення таких недоліків потребує надто великих витрат або триває занадто довго, або ж недоліки виникають повторно після ремонту).
Строки виявлення недоліків і пред'явлення вимоги у зв'язку з недоліками проданого товару встановлені у статті 680 Цивільного кодексу України. Зокрема, покупець може надіслати продавцеві письмову вимогу щодо повернення товару відповідно до вказаної статті Кодексу, оформлену у вигляді листа, претензії, вимоги або іншого документу, який передбачено договором купівлі-продажу.
Крім того, згідно із частиною першою статті 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Під час розгляду справи на питання суду про причини повернення товару, хто прийняв рішення про повернення товару, як оформлене управлінське рішення про повернення товару - представниця позивача відповіла, що їй ці обставини невідомі.
Директор підприємства, яка приймала рішення щодо повернення товару до суду не прибула, незважаючи на численні відкладення судового засідання за клопотанням представниці позивача для забезпечення її явки.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.
Суд зауважує, що підстави для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції чітко викладені Верховним судом у постанові від 02.07.2024.
Під час нового розгляду справи суд наголошував представникам сторін про необхідність аргументування своєї позиції із посиланням на відповідні докази із зазначенням тома та аркуша справи.
Проте позивач не надав суду жодних письмових пояснень по суті порушень із урахуванням висновків Верховного Суду та із посиланням на відповідні докази, наявні у матеріалах справи.
Так, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та при оцінці обґрунтованості заявленої платником податків податкової вигоди суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій, встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. При цьому також необхідно враховувати, що первинні документи мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами.
Проте позивач, будучи обізнаним із необхідністю довести свою позицію (враховуючи висновки Верховного Суду у цій справі) щодо причин повернення товарів, інформації в якій формі відбувалося документальне оформлення прийнятого покупцем рішення про повернення позивачу відповідної партії товару. Тобто обгрунтувати чи дійсно існували певні події, що стали передумовою для складання сторонами накладних на повернення партій товарів та складання позивачем розрахунку коригування до податкових накладних - таких дій не вчинив, відтак не підтвердив правомірність складення у січні 2022 року розрахунку коригування до податкових накладних, виписаних на користь покупця ТОВ «Опт-Фортуна» у листопаді 2021 року, та як наслідок коригування податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 2 121871,00 грн.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна