Іменем України
05 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1279/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів;
-зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач), є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.09.2015, перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.
Позивачу була призначена пенсія за нормами Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Позивач має статус учасника бойових дій, а відтак має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2024 року 2361,00 грн.
05 серпня 2024 року на картковий рахунок АТ «Ощадбанк» Позивача разом з пенсійними нарахуваннями у розмірі 13964,18 грн була нарахована та виплачена вищезазначена щорічна разова грошова допомога за 2024 рік у розмірі 1000,00 грн, що не відповідає нормам Закону №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто не в повному обсязі.
Позивач вважає, що виплата повинна становити: 2361,00 грн х 5 = 11805,00 грн.
Таким чином, на думку позивача, величина недоплаченої суми складає: 11805,00 грн- 1000,00 грн = 10805,00 грн.
Виплата позивачу у 2024 році разової грошової допомоги у розмірі 1000,00 грн, не відповідає нормам статті 12 Закону №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та свідчить про порушення її прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
18.10.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою (ВЕБ-12001-Ф-C-24-168594) щодо проведення перерахунку та виплати недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році, як учаснику бойових дій, згідно статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 10805,00 грн.
Листом №7917-8227/Ш-02/8-1200/24 від 21.10.2024 відповідач відмовив позивачу у доплаті, пославшись на відсутність законних підстав для перегляду розміру одноразової грошової виплати до Дня Незалежності України, як учаснику бойових дій у 2024 році.
Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році, як учаснику бойових дій, суперечить положенням чинного законодавства.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 29.10.2024 зупинено провадження у справі №360/1279/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23.
Ухвалою суду від 05.06.2025 поновлено провадження у справі №360/1279/24.
Відповідач через підсистему «Електронний суд» надіслав відзив від 05.11.2024 №1200-0802-8/28205, в якому зазначено наступне.
За даними електронної підсистеми ІКІС ПФУ «Призначення та виплата пенсій деяким категоріям громадян» (ПВП ДКГ) ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262.
Грошову допомогу до Дня незалежності України у 2024 році, як учаснику бойових дій, передбачену Постановою №1396, в сумі 1000 грн (згідно постанови КМУ №369) ОСОБА_1 05.08.2024 на рахунок UA903046650000026206500934123 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області було нараховано разом із місячним розміром пенсії 12964,18 грн на основну відомість серпня 2024 року (загальний розмір виплати складав 13964,18 грн).
Суми грошової допомоги, не виплаченої станом на 1 грудня поточного року, що надійшли до Пенсійного фонду України від уповноважених банків та АТ “Укрпошта», повертаються Пенсійним фондом України на рахунок Мінсоцполітики, відкритий у Казначействі. Пенсійний фонд України щокварталу до 10 числа інформує Мінсоцполітики про обсяг використаних бюджетних коштів.
З наведеного слідує, що розмір грошової допомоги визначено не Головним управлінням, а Постановою №369; дії Головного управління щодо виплати грошової допомоги у 2024 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою №369 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій; головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, на рахунок якого Пенсійним фондом України повертаються невиплачені суми грошової допомоги (незалежно від причин такої невиплати); повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою №369, органам Пенсійного фонду України не надано. Постанова №369 вичерпно врегульовує порядок дій державних органів у процедурі виплати грошової допомоги.
Відповідач зазначив, що органи Пенсійного фонду України не можуть вчиняти дій, що суперечать вищенаведеним законодавчим актам або не відповідають їм.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в повному обсязі.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.09.2015.
05.08.2024 на картковий рахунок позивача надійшла грошова виплата у загальному розмірі 13964,18 грн, з яких 1000 грн є щорічною разовою грошовою допомогою до Дня Незалежності України.
18.10.2024 позивач звернулась до відповідача з заявою через веб-портал ПФУ, в якій просила здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, як учаснику бойових дій, за 2024 рік, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
На вищевказану заяву відповідачем надано відповідь від 21.10.2024 №7917-8227/Ш-02/8-1200/24, в якій зазначено, що згідно з електронною базою даних пенсіонерів силових структур Луганської області перебуваєте на обліку в Головному управлінні, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі, визначеному у 2024 році чинним законодавством, виплачено у серпні 2024 році разом з поточною пенсією. Враховуючи зазначене, законні підстави для перегляду розміру одноразової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій у 2024 році відсутні.
В матеріалах справи наявна інформаційна довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 28.10.2024 №3629/04-16, в якій зазначено, що згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур Луганської області ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.09.2015, виданим Головним управлінням МВС України в Луганській області.
Відповідно до Порядку здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 № 1396 "Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах", ОСОБА_1 05.08.2024 на рахунок НОМЕР_3 здійснена виплата суми 13964,18 гривні, що складається з пенсії у розмірі 12964,18 гривень та разової грошової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі 1000,00 гривень.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Відповідно до статті 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них особам, передбачені статтею 12 Закону №3551-XII.
Частина п'ята статті 12 Закону №3551-XII передбачає, щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Ці норми неконституційними не визнавалися та є чинними на момент розгляду цієї справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1396 відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, затверджений Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань".
Згідно пункту 3 вказаного Порядку грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.
З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році" № 369.
Вказаною постановою встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин в таких розмірах:
I групи - 3100 гривень;
ІI групи - 2900 гривень;
III групи - 2700 гривень;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень;
членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з п.1 ст.10 Закону № 3551-ХІІ, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень;
учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
При цьому, вирішуючи цей спір по суті, судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування ЗСУ та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету».
За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-ХІІ), викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування ЗСУ та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що державі належить зосередити увагу на визначенні постійних ефективних гарантій соціального захисту, зокрема й для осіб, які постраждали від війни. Такі гарантії повинні мати економічне обґрунтування, що забезпечить їх постійний, а не тимчасовий характер.
Щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом та не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на наявні фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що передбачена ч. 5 ст. 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є додатковою державною допомогою, має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.
У цій справі, предметом позову є виплата грошової допомоги учаснику бойових дій, а не особі з інвалідністю внаслідок війни. Однак, сутність таких виплат та порядок їх нарахування є ідентичними, що свідчить про можливість врахування при розгляді цієї справи висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23.
Таким чином, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, у цій справі суд констатує про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в частині виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги в 2024 році до Дня Незалежності у розмірі 1000 грн, як учаснику бойових дій у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №369.
Оскільки в межах встановлених обставин відповідач діяв з дотриманням встановленого зазначеними нормами права, порядку та способу дій, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат по справі у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова