Іменем України
05 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/453/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII;
-стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області на користь позивача недоплачену суму разової грошової виплати до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі 10805,00 грн, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 2017 року має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій від 12.12.2017 № НОМЕР_1 .
Станом на день звернення до суду, позивач продовжує проходити військову службу.
28 серпня 2024 року, на свій рахунок позивач отримала разову грошову виплату до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі 1000,00 грн.
Дані кошти перераховані військовою частиною НОМЕР_2 з небюджетного рахунку на підставі поданої військовою частиною НОМЕР_2 заявки, оскільки позивач продовжує проходити військову службу.
З отриманою сумою грошових коштів позивач погоджується та вважає, що має право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учасник бойових дій.
Просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 10.03.2025 року зупинено провадження у справі №360/453/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23.
Ухвалою суду від 05.06.2025 поновлено провадження у справі №360/453/25.
Відповідач через підсистему «Електронний суд» надіслав відзив від 19.03.2025 №1200-0802-7/6810, в якому зазначено наступне.
Учаснику бойових дій, який проходить службу в військовій частині та не є пенсіонером, нарахування та виплату грошової допомоги здійснює військова частина за місцем служби.
Для отримання у 2024 році фінансування нарахованої грошової допомоги силові структури подавали заяви зі знеособленими даними (зазначається лише тип осіб за категоріями отримувачів допомоги, їх чисельність та розмір виплати на одну особу), на підставі яких Пенсійним фондом України перераховувалися кошти на небюджетні рахунки цих структур.
За даними інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України військовою частиною № НОМЕР_2 18.07.2024 та 31.07.2024 було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області заяви для отримання фінансування, до яких включено нараховані суми разової грошової виплати до Дня Незалежності України, у тому числі на ім'я позивача.
Після здійснення фінансування зазначена заява набула статусу “Оплачено».
Інформація, яка підтверджує нарахування суми грошової виплати та її виплату військовою частиною № НОМЕР_2 , у відповідача відсутня.
При цьому, змістом позовної заяви підтверджується, що 28.08.2024 на свій рахунок ОСОБА_1 отримала разову грошову виплату до Дня Незалежності за 2024 ріку розмірі 1000,00 грн.
Ці кошти перераховані військовою частиною НОМЕР_2 з небюджетного рахунку на підставі поданої військовою частиною НОМЕР_2 заявки, оскільки ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу.
Також відповідач зазначив, що у період з 28.08.2024 (дата, коли на свій рахунок ОСОБА_1 отримала разову грошову виплату до Дня Незалежності за 2024 ріку розмірі 1000,00 грн) позивач до відповідача із будь-якими заявами не звертався.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 12.12.2017.
28.08.2024 на картковий рахунок позивача надійшла грошова виплата у загальному розмірі 9278,83 грн, з яких 1000 грн є щорічною разовою грошовою допомогою до Дня Незалежності України.
Відповідно до інформації зазначеної в довідці військової частини НОМЕР_2 від 26.02.2025 №08/1191 лейтенант ОСОБА_1 з 24 червня 2023 року по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) Державної прикордонної служби України.
Також, в матеріалах справи наявний лист ІНФОРМАЦІЯ_3 №08/9007-24-Вих від 18.07.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369, направляю список військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 на виплату разової щорічної грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». Відповідно до додатку до листа реквізити рахунку ОСОБА_1 .
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Відповідно до статті 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них особам, передбачені статтею 12 Закону №3551-XII.
Частина п'ята статті 12 Закону №3551-XII передбачає, щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Ці норми неконституційними не визнавалися та є чинними на момент розгляду цієї справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1396 відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, затверджений Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань".
Згідно пункту 3 вказаного Порядку грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.
З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році" № 369.
Вказаною постановою встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин в таких розмірах:
I групи - 3100 гривень;
ІI групи - 2900 гривень;
III групи - 2700 гривень;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень;
членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з п.1 ст.10 Закону № 3551-ХІІ, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень;
учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
При цьому, вирішуючи цей спір по суті, судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування ЗСУ та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету».
За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-ХІІ), викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування ЗСУ та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що державі належить зосередити увагу на визначенні постійних ефективних гарантій соціального захисту, зокрема й для осіб, які постраждали від війни. Такі гарантії повинні мати економічне обґрунтування, що забезпечить їх постійний, а не тимчасовий характер.
Щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом та не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на наявні фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що передбачена ч. 5 ст. 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є додатковою державною допомогою, має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.
У цій справі, предметом позову є виплата грошової допомоги учаснику бойових дій, а не особі з інвалідністю внаслідок війни. Однак, сутність таких виплат та порядок їх нарахування є ідентичними, що свідчить про можливість врахування при розгляді цієї справи висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23.
Таким чином, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, у цій справі суд констатує про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в частині виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги в 2024 році до Дня Незалежності у розмірі 1000 грн, як учаснику бойових дій у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №369.
Оскільки в межах встановлених обставин відповідач діяв з дотриманням встановленого зазначеними нормами права, порядку та способу дій, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат по справі у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова