Іменем України
05 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/14461/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Мневеця Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови в призначенні пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Мневець Олександр Миколайович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1), з такими вимогами:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , викладену в листі від 27.04.2022 № 2600-0206-8/42322;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення, із зарахуванням до загального страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 13.12.1993 по 31.12.2010.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 24.02.2022 ОСОБА_1 виповнилось 60 років.
05.04.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою № 4409 про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.04.2022 № 2600-0206-8/42322 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за заявою від 05.04.2022 № 4409, оскільки відсутній необхідний страховий стаж (29 років).
Зарахований відповідачем страховий стаж на підставі трудової книжки, військового квитка, диплому про освіту, становить 16 років 4 місяці 20 днів.
До загального страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 13.12.1993 по 31.12.2019.
Позивач не згоден з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні йому пенсії.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 18.10.2022 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом відповідача 1 від 27.04.2022 № 2600-0206-8/42322 позивача повідомлено, зокрема, що до загального страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 13.12.1993 по 31.12.2019. Для зарахування вищевказаного періоду необхідна уточнююча довідка з Державної податкової служби про систему ведення підприємницької діяльності, а також довідку про суми сплати страхових внесків. Оскільки відсутній необхідний страховий стаж (29 років), у призначенні пенсії за віком згідно із заявою від 05.04.2022 № 4409, відсутні законні підстави.
Відповідач 1 вказує, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом. Вважає, що ним правомірно не зараховано позивачу до загального стажу вищезазначені періоди.
17.10.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої вказано, що листом від 07.06.2022 № 32856/6/26-15-24-03-15 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрований в ГУ ДПС у м. Києві, ДПІ у Деснянському районі, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2386 від 13.12.1993. ОСОБА_1 30.12.2016 проведено Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням. За даними ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві, в обліковій справі платника ОСОБА_1 за період з 13.12.1993 по 31.12.2011 містяться наступні документи щодо системи оподаткування: з 01.01.2010 по 31.03.2010 - заява про одержання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян; з 01.04.2010 по 30.06.2010 - заява про одержання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян; з 01.07.2010 по 30.09.2010 - заява про одержання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян; з 01.10.2010 по 31.12.2012 - заява про одержання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян; з 01.01.2011 по 31.12.2011 - заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, свідоцтво про сплату єдиного податку серії И № 050616. Згідно з даними, які містяться в інформаційних ресурсах ГУ ДПС у м. Києві, обрана система оподаткування: 01.01.2012 - 30.09.2013 - спрощена система оподаткування; з 01.10.2013 по 30.12.2016 - загальна система оподаткування. Надати інформацію про щодо сплати єдиного внеску ОСОБА_1 за період з 13.12.1993 по 01.10.2013 немає можливості внаслідок того, що функції контролю за нарахуванням єдиного соціального внеску покладено на ДПС починаючи з 01.10.2013.
Однак, позивач вважає, що відсутність відомостей про сплату єдиного податку, фіксованого податку в уповноваженому державному органі не може впливати на право особи на призначення пенсії.
Позивач вказує, що період підприємницької діяльності позивача зазначений в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 (ОК-5) за 2010 рік, та був у розпорядженні відповідача 1, але цей період не враховано до загального страхового стажу.
Отже, на думку позивача, за наявності свідоцтва про державну реєстрацію підприємця від 13.12.1993 та підтвердження факту здійснення підприємницькою діяльністю ОСОБА_1 з 13.12.1993 по 30.12.2016 уповноваженим органом податкової служби, до страхового стажу позивача мають бути включені періоди ведення підприємницької діяльності з 13.12.1993 по 31.12.2010, що достатньо для прийняття рішення про призначення пенсії за віком за ознакою 29 років страхового стажу.
На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.
На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/14461/22 було передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 прийнято справу до свого провадження; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 28.03.2025 витребувано у відповідача докази, необхідні для розгляду справи.
01.04.2025 відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву з аналогічними обґрунтуваннями, що й у вищевказаному відзиві відповідача від 18.10.2022.
04.04.2025 від відповідача 1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які долучені судом ухвалою від 08.04.2025.
Також ухвалою суду від 08.04.2025 залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2) до участі у справі як другого відповідача, розгляд справи розпочато спочатку.
28.04.2025 відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши таке.
ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою від 05.04.2022 про призначення пенсії за віком.
За результатом розгляду вищеозначеної заяви та доданих документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 12.04.2022 № 262340015001 про відмову у призначенні пенсії.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058, пенсійний вік становить - 60 років, а страховий стаж необхідний для призначення пенсії за віком на момент звернення заявника, становить - 29 років.
Страховий стаж заявника на момент звернення становить 16 років 4 місяці 20 днів. За наявними у справі документами до страхового стажу зараховано усі періоди.
Згідно з витягом з ЄРС для ФОП, ОСОБА_1 вів підприємницьку діяльність з 13.12.1993 по 31.12.2019. Для зарахування вказаного періоду, позивачу необхідно надати уточнюючу довідку з Державної податкової служби про систему ведення підприємницької діяльності, а також довідку про суми сплати страхових внесків.
Однак, вищезазначені документи позивачем не були надані, що в свою чергу є підставою для не зарахування до страхового стажу спірного періоду.
Відповідач 2 зазначив, що в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.04.2022 позивачу повідомлено, що в разі звернення за призначенням пенсії з необхідними додатковими документами, право на призначення пенсійної виплати буде переглянуто.
Однак, ОСОБА_1 не бажає діяти в рамках чинного законодавства, ігноруючи, зокрема, вимоги Порядку № 637.
На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
29.04.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2, в якій наведено схожі обґрунтування, що й у відповіді на відзив відповідача 1.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорта громадянина України, картки платника податків.
05.04.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.04.2022 № 262340015001 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 16 років 04 місяці 20 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви - за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Згідно з витягом з ЄРС для ФОП, ОСОБА_1 вів підприємницьку діяльність з 13.12.1993 по 31.12.2019. Для зарахування вищевказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку з Державної податкової служби про систему ведення підприємницької діяльності, а також довідку про суми сплати страхових внесків. Працює. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 25.02.2027. Після повторного звернення за призначенням пенсії з необхідними додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Також листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.04.2022 № 2600-0206-8/42322 повідомлено, що до загального страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 13.12.1993 по 31.12.2019.
Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частина 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з абзацами 2, 7 частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з матеріалами справи позивач станом на момент звернення за призначенням пенсії досяг віку 60 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком.
Водночас, зарахований відповідачем страховий стаж позивача склав 16 років 04 місяці 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії у відповідності до вимог абзацу 7 частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV.
Як вказано відповідачем у спірному рішенні, до страхового стажу позивача не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 13.12.1993 по 31.10.2019.
Водночас, позивачем за позовом визначено спірний період з 13.12.1993 по 31.12.2010.
Отже, суд розглядає дану справу в межах спірного періоду, що визначений позивачем.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду (частина 2 статті 44 Закону № 1058-IV).
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону України № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 03.10.2018 № 793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством передбачені спеціальні умови зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності.
Слід вказати, що право на виплати зі сфери соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Судом встановлено, що позивач з 13.12.1993 зареєстрований та здійснював діяльність як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію підприємця від 12.11.2008 (дата заміни свідоцтва) серії НОМЕР_2 , яке видане Державним реєстратором Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія № 2254, що видане Ватутінською районною державною адміністрацією м. Києва.
Також листом Головного управління ДПС у м. Києві від 07.06.2022 № 32856/6/26-15-24-03-15 повідомлено, що ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець зареєстрований в ГУ ДПС у м. Києві, ДПІ у Деснянському районі (Деснянський район м. Києва), відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 2386 від 13.12.1993. ФОП ОСОБА_1 30.12.2016 проведено Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за власним рішенням. Згідно з даними інформаційних ресурсів ГУ ДПС у м. Києві Чаплін М.О., станом на дату надання відповіді, перебуває в стані платника «11» - припинено, але не знято з обліку (кор не пусті). Згідно з даними, наданими ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві, в обліковій справі платника ОСОБА_1 за період з 13.12.1993 по 31.12.2011 містяться наступні документи щодо системи оподаткування: з 01.01.2010 по 31.03.2010 - заява на одержання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян; з 01.04.2010 по 30.06.2010 - заява на одержання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян; з 01.07.2010 по 30.09.2010 - заява на одержання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян; з 01.10.2010 по 31.12.2012 - заява на одержання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян; з 01.01.2011 по 31.12.2011 - заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, свідоцтво про сплату єдиного податку серії И № 050616. Також повідомлено, що ІТС «Податковий блок» введено в експлуатацію з 01.01.2013 (Наказ ДПС України від 24.12.2012 № 1197). Згідно з даними, які містяться в інформаційних ресурсах ГУ ДПС у м. Києві, обрана система оподаткування: з 01.01.2012 по 30.09.2013 - спрощена система оподаткування; з 01.10.2013 по 30.12.2016 - загальна система оподаткування. Разом з цим, згідно Закону України від 04.07.2013 № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», функції контролю за нарахуванням та сплатою єдиного соціального внеску покладено на Державну податкову службу починаючи з 01 жовтня 2013 року. Таким чином, надати інформацію щодо сплати єдиного внеску ОСОБА_1 за період з 13.12.1993 по 01.10.2013 немає можливості. Згідно ІТС «Податковий блок» сплата по єдиному внеску по платнику ОСОБА_1 за період з 01.10.2013 по 30.12.2016 відсутня.
Також до матеріалів справи надано патент серії НОМЕР_3 , терміном дії з 01.01.2010 по 31.03.2010, відповідно до якого позивачем сплачено фіксовану плату прибуткового податку за патент.
З наведеного вбачається, що вказані докази не містять інформації про сплату позивачем як фізичною особою-підприємцем страхових внесків у спірний період, а також щодо здійснення позивачем, зокрема, у період з 01.01.1998 по 31.12.2003 підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, у тому числі із застосуванням фіксованого податку.
Вказаний патент, як і зазначалось вище, підтверджує здійснення підприємницької діяльності із застосування фіксованого податку лише за період з 01.01.2010 по 31.03.2010 (термін його дії).
Слід вказати, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу спірного періоду підприємницької діяльності.
Подібні висновки зроблено Шостим апеляційним адміністративним судом в постанові від 30.10.2024 у справі № 620/11599/23.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а, суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Водночас, у постанові від 06.08.2024 у справі № 580/7175/21 Верховний Суд, залишаючи касаційну скаргу позивача без задоволення, вказав: «Відповідно до норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, сплата страхових внесків до 01 липня 2000 року підтверджується довідкою Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків
Разом з цим, позивач не надав ні до пенсійного органу, ні до судів нижчих інстанцій, під час розгляду цієї справи, вищезазначених документів, які б підтверджували саме сплату страхових внесків.».
Детально досліджуючи надані до матеріалів справи довідку (форми ОК-5) про індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, розрахунок трудового стажу позивача (форма РС-право) та трудову книжку позивача серії НОМЕР_4 , в межах спірного періоду та заявлених вимог, судом встановлено, що частину такого періоду відповідачем 2 зараховано до страхового стажу позивача.
Так, до страхового стажу позивача зараховано періоди:
- з 01.06.2001 по 23.07.2001 - період роботи позивача на підприємстві «Київжитлотеплокомуненерго» та в Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» (за цей період роботодавцями сплачено страхові внески за позивача);
- з 01.09.2006 по 30.11.2006 та з 03.12.2006 по 01.04.2008, з 30.09.2008 по 01.10.2008, з 01.12.2008 по 01.12.2008, на підставі сплачених за позивача страхових внесків, роботодавцем за кодом ЄДРПОУ 14312453 - Державне підприємство завод «Генератор», у наданій до матеріалів справи трудовій книжці, відомості щодо цих періодів роботи відсутні;
- з 01.01.2010 по 31.12.2010, на підставі сплачених позивачем страхових внесків у цей період.
Відтак, в частині наведених періодів судом не встановлено порушень з боку відповідача 2.
Водночас, в індивідуальних відомостях в частині, що стосується 1999 року, міститься інформація про сплату за позивача страхових внесків за місяць вересень відповідного року, роботодавцем за кодом ЄДРПОУ 13675648 - ФОНОН Державний науково-дослідний центр.
Однак, з розрахунку трудового стажу позивача вбачається, що вказаний період (вересень 1999 року) до страхового стажу позивача не зараховано.
При цьому, ані у рішенні відповідача 2 від 12.04.2022 № 262340015001, ані у відзиві на позовну заяву не наведено жодних причин щодо не зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи, з урахуванням того, що стосовно нього містяться відомості щодо сплати страхових внесків.
Окрім того слід вказати, що в цілому мотиви вказаного рішення відповідача 2 викладено формально, узагальнено та з наведенням неточної інформації, що не відповідає принципу вмотивованості та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень.
Так, у наведеному рішенні зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 13.12.1993 по 31.12.2019. Однак, наведене не в повній мірі відповідає дійсності, оскільки як вже зазначалось судом вище, частину вказаного періоду ведення позивачем підприємницької діяльності, все ж зараховано до страхового стажу - з 01.01.2010 по 31.12.2010.
Окрім того, у рішенні не вказано, що відповідачем також зараховано періоди роботи позивача, в тому числі, які входили у наведений вище період з 13.12.1993 по 31.12.2019 та не зазначено відомостей окремо щодо кожного такого періоду, з яких позивач міг би встановити, відповідні періоди його трудової діяльності, які зараховані до його страхового стажу.
З урахуванням викладеного, рішення відповідача 2 від 12.04.2022 № 262340015001 прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
При цьому, слід вказати, що позовні вимоги в цій частині звернуто до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Однак судом встановлено, що вказаний орган не розглядав заяву позивача про призначення пенсії та будь-яких рішень при її розгляді не приймав, а тому вимоги до відповідача 1 задоволенню не підлягають.
Окрім того, підсумовуючи вищенаведені висновки щодо спірних у цій справі періодів роботи (ведення підприємницької діяльності), які не зараховані до страхового стажу позивача, суд зазначає, що не підлягають задоволенню й в цілому вимоги позивача про призначення йому пенсії за віком. А вимоги щодо зарахування до страхового стажу спірного за позовом періоду, підлягають частковому задоволенню, а саме лише щодо періоду роботи позивача за вересень 1999 року, щодо решти спірного періоду вимоги є необґрунтованими, оскільки як і вказано вище, частину такого періоду, щодо якого містяться відомості про сплату страхових внесків зараховано до страхового стажу позивача, а щодо іншої не зарахованої частини спірного періоду, відповідні докази сплати фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або сплати страхових внесків, а тому правові підстави для її зарахування відсутні.
Посилання позивача на те, що підприємницька діяльність станом на 13.12.1993 регулювалась Законом України від 07.02.1991 № 698-ХІІ «Про підприємництво», який не містив обов'язку підприємця для зарахування до страхового стажу сплачувати внески до Пенсійного фонду, є незмістовними, оскільки цей закон в цілому не регулює питання сплати страхових внесків, оскільки таке питання врегульовано іншими нормативно-правовими актами.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої позиції, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Що стосується способу захисту порушених прав позивача, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи у сукупності наведені судом обставини, що позивачем заявлено вимоги не до тієї особи, відсутність вимог до відповідача 2, який розглядав заяву позивача про призначення пенсії, а також висновки суду щодо протиправності рішення відповідача 2, прийнятого за наслідками розгляду вказаної заяви позивача, та обсяг задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, щодо необхідності виходу за межі позовних вимог та обрання належного, та ефективного способу захисту порушених прав позивача, шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 12.04.2022 № 262340015001;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.04.2022 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 01.09.1999 по 30.09.1999.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією від 30.08.2022 № ПН14125.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та задоволена частина стосується виключно дій відповідача 2, судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 у розмірі пропорційно до розміру задоволених вимог 496,20 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Мневеця Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код 13814885, місцезнаходження: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) про визнання протиправною відмови в призначенні пенсії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 12.04.2022 № 262340015001.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.04.2022 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1999 по 30.09.1999.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.06.2025.
Суддя О.М. Качанок