Іменем України
05 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/9763/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ВКФ АЛЬЯНС» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва 01.07.2022 звернулось Приватне підприємство «ВКФ АЛЬЯНС» (далі ПП «ВКФ АЛЬЯНС» або позивач) із позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі ГУ ДПС у Київській області або відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0009743201 від 21.09.2020 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування пред'явленого позову зазначено, що 31.07.2020 відповідачем була проведена фактична перевірка ПП «ВКФ АЛЬЯНС» за місцем провадження господарської діяльності, за наслідками якої складено акт про результати фактичної перевірки від 12.08.2020 № 294/10-36-32-00-10/25279316. Актом перевірки встановлено відсутність у позивача діючої ліцензії на право зберігання пального, чим порушено ст. 15 Закону України № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового. коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
На підставі акта від 12.08.2020 № 294/10-36-32-00-10/25279316 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.09.2020 № 0009743201, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 500 000,00 грн.
Позивач вважає прийняте ГУ ДПС у Київській області рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на відсутність підстав для проведення фактичної перевірки та як наслідок протиправність такої перевірки.
Відповідач позов ПП «ВКФ АЛЬЯНС» не визнав, про що 21.04.2025 надав відзив на позовну, відповідно до якого зазначив таке.
Працівниками ГУ ДПС у Київській області з 11.08.2020 по 29.07.2021 проведено фактичну перевірку господарського об'єкту ПП «ВКФ АЛЬЯНС», що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Пушкіна, 28, з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Перевірка проводилась на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України та згідно до направлень ГУ ДПС у Київській області від 10.08.2020 №№ 626,625 і наказу ГУ ДПС у Київській області від 31.07.2020 № 945 «Про проведення фактичних перевірок».
Перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київськім області пред'явлені документи, визначені п.81.1. ст.81 ПК України, представнику ПП «ВКФ АЛЬЯНС», механіку Костенку С.О. Вказана особа ознайомилась з направленнями та отримала копію наказу з витягом додатку до нього про проведення перевірки, про що власноручно зробила відмітку в направленнях на проведення фактичної перевірки.
За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області Київській області складено акт, від підписання та отримання його другого примірника механік ПП «ВКФ АЛЬЯНС» Костенко С.О. відмовився, про що складено відповідний акт.
Акт про результати фактичної перевірки 12.08.2020 зареєстровано в ГУ ДПС у Київській області за №294/10-36-32-00-10/25279316 та направлено платнику листом від 13.08.2020 №24732/10/10-36-32-00-10. До Головного управління ДПС у Київській області заперечення на висновки акта фактичної перевірки від ПП «ВКФ АЛЬЯНС» не надходили.
Перевіркою встановлено, що за адресою: Київська область Обухівський район, с. Трипілля, вул. Пушкіна, 28, в ємності червоного кольору здійснюється зберігання дизельного пального в кількості 780 літрів, що належить ПП «ВКФ АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 25279316) за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального, чим порушено ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями (далі - Закон Україн 481/95-ВР).
Вищезазначене порушення підтверджується поясненням механіка ПП «ВКФ АЛЬЯНС» ОСОБА_1 , в якому попередній зазначає що дизельне паливо є власністю суб'єкта господарювання.
Контролюючий орган наголошує, що на момент проведення перевірки у ПП «ВКФ АЛЬЯНС відсутня ліцензія на право зберігання пального для власних потреб. На підставі наведеного, просить суд відмовити у задоволені позову ПП «ВКФ АЛЬЯНС» в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 прийнято адміністративну справу до провадження. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про розгляд в судовому засіданні справи за адміністративним позовом Приватного підприємства «ВКФ АЛЬЯНС» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.
Приватне підприємство «ВКФ АЛЬЯНС» зареєстровано в установленому законом порядку в якості юридичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи 25279316, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Тельмана, будинок 5, основний вид економічної діяльності: 01.50 Змішане сільське господарство, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1443465 від 03.06.2025.
На підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 31.07.2020 № 945 «Про проведення фактичних перевірок», відповідачем 11.08.2020 проведено фактичну перевірку місця зберігання за адресою: Київська область, Обухівський район, с.Трипілля, вул.Пушкіна, 28, що належить ПП «ВКФ Альянс», за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки від 12.08.2020 за №294/10-36-32-00-10/25279316.
Перевіркою встановлено, що за адресою: Київська область Обухівський район, с. Трипілля, вул. Пушкіна, 28, в ємності червоного кольору здійснюється зберігання дизельного пального в кількості 780 літрів, що належить ПП «ВКФ АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 25279316) за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального, чим порушено ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями.
На підставі акта від 12.08.2020 № 294/10-36-32-00-10/25279316, ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2020 № 0009743201, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 500 000,00 грн.
Не погоджуючись із процедурою проведення фактичної перевірки та винесеним за її наслідками податковим повідомленням-рішенням від 21.09.2020 № 0009743201, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Згідно з підпунктами 19-1.1.13 - 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку;
здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року та 04 жовтня 2022 року у справі № 810/1394/16, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 25 січня 2019 року у справі № 812/1112/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 05 липня 2023 року у справі № 460/2663/22, від 26 липня 2023 року у справі № 280/4696/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 висловив позицію, згідно з якою підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Також Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі № 460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації, в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень, суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
В пункті 57 постанови від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд наголосив, що на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав».
З наказу ГУ ДПС у Київській області від 31.07.2020 № 945 вбачається, що підстави для призначення перевірки контролюючим органом сформульовані таким чином: «відповідно до вимог ст.ст. 20, 75, 80 Податкового кодексу України та з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального працівникам управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України провести фактичні перевірки суб'єктів господарювання (об'єктів) згідно з додатком № 1».
Тобто, у наказі № 945 від 31.07.2020 поряд із покликанням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зазначено достатню підставу для призначення та проведення перевірки: «здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального працівникам управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів».
Разом з тим, ані наказ «Про проведення фактичних перевірок», ані додаток № 1 до наказу не містять жодних ідентифікуючих даних щодо суб'єкта господарювання - ПП «ВКФ АЛЬЯНС», стосовно якого призначено фактичну перевірку.
Суд зауважує, що витяг з додатку № 1 до наказу ГУ ДПС у Київській області «Про проведення фактичних перевірок» Перелік суб'єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам у серпні 2020 року, містить в собі, серед іншого, адресу об'єкта перевірки - Обухівський район, с.Трипілля, вул.Пушкіна, 28 АЗС (на території СТО, Шиномонтаж), однак суб'єкт господарювання, зокрема ПП «ВКФ АЛЬЯНС», який має підлягати фактичній перевірці, зазначений додаток не містить.
При цьому, в акті перевірки відповідачем зазначено, що «проведена перевірка місця зберігання, що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с.Трипілля, вул.Пушкіна, 28, та належить ПП «ВКФ АЛЬЯНС». Водночас жодних доказів належності зазначеного об'єкту перевірки саме ПП «ВКФ АЛЬЯНС» відповідачем до матеріалів справи не надано.
Слід зазначити, що відповідно до поданої позовної заяви позивачем заперечується відношення ПП «ВКФ АЛЬЯНС» до земельної ділянки (території) та розташованого на ньому місця зберігання пального або будь-яких інших об'єктів нерухомого майна за адресою проведення фактичної перевірки: Київська область, Обухівський район, с.Трипілля, вул.Пушкіна, 28.
На підтвердження зазначених обставин позивачем надано до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 18519935 від 03.03.2014 та договір оренди земельної ділянки від 27.12.2012, з яких вбачається, що земельну ділянку (територію) за адресою: Київська обл.. Обухівський район, с. Трипілля, вул. Пушкіна, 28, орендує Закрите акціонерне товариство «Дельта-Дніпро». Відповідачем вказані обставини жодним чином не спростовані.
За приписами пункту 80.2 статті 80 фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
З направлень на перевірку від 10.08.2020 № 625, №626 вбачається, що службове посвідчення та направлення на проведення перевірки були пред'явлені механіку Костенку С.О., про що міститься підпис вказаної особи, якому також вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки від 31.07.2020 № 945.
Тобто, наказ від 31.07.2020 № 945 про проведення фактичної перевірки відносно позивача було вручено не керівнику ПП «ВКФ АЛЬЯНС» або його уповноваженому представнику чи особі, яка фактично проводить розрахункові операції, а механіку, повноваження якого на отримання відповідного наказу жодним чином не підтверджені.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 виклав наступний узагальнюючий висновок: «У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою».
Таким чином, у світлі наведених вище висновків у взаємозв'язку з встановленими обставинами суд дійшов висновку, що видання наказу на проведення фактичної перевірки від 31.07.2020 № 945 здійснено ГУ ДПС у Київській області у межах наданих йому повноважень. Водночас, вчинення дій із проведення фактичної перевірки: без зазначення у відповідному наказі або додатку до нього, що встановлює перелік суб'єктів господарювання, які підлягають фактичній перевірці, ідентифікуючих даних відносно ПП «ВКФ АЛЬЯНС»; за відсутності інформації щодо підстав належності об'єкта перевірки позивачу, а також без вручення копії наказу платнику податків, свідчить про порушення відповідачем вимог абзацу третього пункту 81.1. статті 81 ПК України та пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У розвиток зазначеного підходу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Суд вважає, що допущені податковим органом у спірних правовідносинах процедурні порушення при проведенні фактичної перевірки є такими, що тягнуть протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони прийняті за результатами перевірки, яка проводилася за відсутності будь-яких ідентифікуючих даних відносно суб'єкта господарювання, що перевірявся, без інформації стосовно належності об'єкта перевірки за визначеною адресою платнику податків, а також без вручення копії наказу платнику податків.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (підпункт 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Недотримання контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки визначеної законом процедури свідчить про вжиття заходів із проведення перевірки поза межами наданих повноважень. За таких обставин акт перевірки, який є носієм доказової інформації та містить висновки податкового органу за наслідками проведеної перевірки, не може бути визнаний належним та допустимим доказом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах допущені відповідачем порушення процедури проведення фактичної перевірки є істотними і тягнуть за собою скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.09.2020 № 0009743201 без надання правової оцінки по суті виявленого порушення.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при пред'явленні позову до суду сплачено судовий збір в загальній сумі 7500,00 грн згідно платіжних доручень № 305 та № 310 від 15.06.2022.
Оскільки позов підлягає задоволенню, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Приватного підприємства «ВКФ АЛЬЯНС» (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул.Тельмана, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 25279316) до Головного управління ДПС у Київській області адреса: вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0009743201 від 21.09.2020 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 500 000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Приватного підприємства «ВКФ АЛЬЯНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7500,00 грн (сім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К.Є. Петросян