Іменем України
04 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/622/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 26 березня 2025 року надійшла позовна заява адвоката Каверіна Сергія Миколайовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, НОМЕР_2 прикордонний загін) з таким вимогами:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченої позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24, від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24, від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24;
3) визнати протиправними дії відповідача щодо утримання військового збору за ставкою 5 % з суми виплаченої позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24, від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24;
4) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми виплаченої позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24, від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11 грудня 2022 року № 4253-ОС «Про особовий склад» позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення як такого, що вибув для подальшого проходження служби в розпорядження начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України. Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України від 22 січня 2024 року № 30-ос позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 здійснено розрахунок нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за період з січня 2020 року по день фактичної виплати 31 серпня 2024 року. Загальна сума компенсації втрати частини доходів склала 39881,76 грн, що підтверджується відповідним розрахунком. Проте виплату компенсації втрати частини доходів на суму місячного грошового забезпечення 25 грудня 2024 року відповідач здійснив у розмірі 30708,95 грн, що підтверджується виписками по надходженню по картці / рахунку АТ КБ «Приватбанк», з відрахуванням утриманого ПДФО 18 % - 7178,72 грн та утриманого військового збору за ставкою 5 % - 1994,09 грн.
Відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 здійснено розрахунок нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з травня 2017 року по день фактичної виплати 31 серпня 2024 року. Загальна сума компенсації втрати частини доходів склала 61231,30 грн, що підтверджується відповідним розрахунком. Проте виплату компенсації втрати частини доходів на суму місячного грошового забезпечення 25 грудня 2024 року відповідач здійснив у розмірі 47148,09 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці / рахунку АТ КБ «Приватбанк» з відрахуванням утриманого ПДФО 18 % - 11021,63 грн та утриманого військового збору за ставкою 5 % - 3061,56 грн.
Представник позивача вважає, що виплату компенсації втрати частини доходу на суму виплаченої індексації грошового забезпечення та місячного грошового забезпечення проведено без рівноцінної компенсації втрат доходів при проведенні доплати грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб, а також відповідач протиправно оподаткував військовим збором нараховане грошове забезпечення військовослужбовця у розмірі 5 % від нарахованого доходу.
Ухвалою від 28 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; запропоновано відповідачу подати відзив на позов та зобов'язано відповідача надати до суду докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від відповідача до суду 16 квітня 2025 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 позивачу 25 грудня 2024 року згідно з платіжною інструкцією від 23 грудня 2024 року № 13341, розрахунковим листом від 28 березня 2024 року № 350 здійснено нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у розмірі 30708,95 грн (ПДФО - 7178,72 грн, військовий збір - 1994,09 грн).
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 позивачу 25 грудня 2024 року згідно з платіжною інструкцією від 23 грудня 2024 року № 13336, розрахункового листа від 28 березня 2024 року № 349 здійснено нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у розмірі 47148,09 грн (ПДФО - 11021,64 грн, військовий збір - 3061,57 грн).
З посиланням на положення пункту 2 Порядку № 44 відповідач зазначає, що грошова компенсація ПДФО виплачується для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які набуто у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Іншими словами з доходу отриманого у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Проте компенсація втрати частини доходів, на думку відповідача, за своєю правовою природою більше нагадує штрафну санкцію та є фактично мірою відповідальності роботодавця за несвоєчасну виплату працівнику грошового забезпечення, а не доходом, отриманим у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Таким чином, грошова компенсація сум ПДФО виплачується для відшкодування утриманих сум податку з доходу, отриманого у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, а компенсація втрати частини доходів не пов'язана з виконанням обов'язків під час проходження служби, тому остання не підлягає грошовій компенсації сум ПДФО у порядку, визначеному пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку № 44.
Щодо компенсації військового збору, то відповідачем вказано, що Законом України від 10.10.2024 № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб. Законом України від 04.12.2024 № 4113 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнений перелік доходів військовослужбовців до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 %. Таким чином, умовами для оподаткування військовим збором у розмірі 1,5 відсотка є: статус військовослужбовця та отримання грошового забезпечення.
З огляду на обставини справи, стає зрозумілим, що позивач звільнений з військової служби та компенсація втрати частини доходів виплачена на виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 не під час проходження служби, а вже після звільнення. Відтак, підстави для застосування ставки у розмірі 1,5 % відсутні.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, яке задоволено ухвалою від 04 червня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи в електронній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) проходив службу в Державній прикордонній службі України, у тому числі у відповідача в період з 11 травня 2017 року по 13 грудня 2022 року, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 11 грудня 2022 року № 4253-ОС виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення 13 грудня 2022 року у зв'язку із вибуттям для подальшого проходження служби в розпорядження начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України. Вказані обставини підтверджені наявними в матеріалах справи копіями наказу від 11 грудня 2022 року № 4253-ОС, послужного списку.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24, яке набрало законної сили 07 грудня 2024 року, позов адвоката Каверіна С.М. в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю;
визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 31 серпня 2024 року;
зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму місячного грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з січня 2020 року по день фактично виплати 31 серпня 2024 року.
Дослідженням наявних в матеріалах справи копій розрахунку ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 31 серпня 2024 року, розрахункового листа за грудень 2024 року від 28 березня 2024 року № 350, платіжної інструкції від 23 грудня 2024 року № 13341, виписки по надходженням по картці / рахунку за 25 грудня 2024 року встановлено, що НОМЕР_2 прикордонним загоном на виконання рішення суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 нараховано позивачу компенсацію втрати частини доходів у сумі 39881,76 грн, виплату якої здійснено 25 грудня 2024 року на картковий рахунок позивача в сумі 30708,95 грн з утриманням ПДФО (18 %) в сумі 7178,72 грн та військового збору (5 %) в сумі 1994,09 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24, яке набрало законної сили 07 грудня 2024 року, позов адвоката Каверіна С.М. в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю;
визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з травня 2017 року по день фактичної виплати 31 серпня 2024 року;
зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на сум індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з травня 2017 року по день фактично виплати 31 серпня 2024 року.
Дослідженням наявних в матеріалах справи копій розрахунку ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з травня 2017 року по день фактичної виплати 31 серпня 2024 року, розрахункового листа за грудень 2024 року від 28 березня 2024 року № 349, платіжної інструкції від 23 грудня 2024 року № 13336, виписки по надходженням по картці / рахунку за 25 грудня 2024 року встановлено, що НОМЕР_2 прикордонним загоном на виконання рішення суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 нараховано позивачу компенсацію втрати частини доходів у сумі 61231,30 грн, виплату якої здійснено 25 грудня 2024 року на картковий рахунок позивача в сумі 47148,09 грн з утриманням ПДФО (18 %) в сумі 11021,63 грн та військового збору (5 %) в сумі 3061,56 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).
Статтею 1 Закону № 2050-III установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпунктів 164.2.1 та 164.2.6 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом згідно із цим Кодексом.
Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відповідно до пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Пунктом 2 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно з пунктом 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Пунктом 5 Порядку № 44 визначено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З матеріалів справи судом встановлено, що НОМЕР_2 прикордонним загоном на виконання рішень суду:
від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 нараховано позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати за період з січня 2020 року по 31 серпня 2024 року в сумі 39881,76 грн, з якої утримано 18 % ПДФО, що складає 7178,72 грн;
від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 нараховано позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати за період з травня 2017 року по 31 серпня 2024 року в сумі 61231,30 грн, з якої утримано 18 % ПДФО, що складає 11021,63 грн.
Проте, одночасно з виплатою на виконання рішень суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 компенсації втрати частини доходів позивачу відповідно до положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку № 44 не виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення.
Відповідач заперечує право позивача на компенсацію ПДФО, утриманого з виплаченої на виконання рішень суду компенсації втрати частини доходів, оскільки вважає, що компенсація втрати частини доходів не є доходом, отриманим у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, а є фактично мірою відповідальності роботодавця за несвоєчасну виплату працівнику грошового забезпечення.
Суд відхиляє такі твердження відповідача як безпідставні, оскільки, як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати, вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому положення статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права, сформулював Верховний Суд України ще у постановах від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, від 11 липня 2017 року у справі № 2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, від 08 травня 2025 року у справі № 380/26344/23 грн та інших.
Відтак суд вважає, що виплата компенсації втрати частини доходів мала бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Відповідно суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію суми ПДФО відповідно до пункту 2 Порядку № 44, утриманого з нарахованої та виплаченої на виконання рішень суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Щодо позовних вимог в частині, що стосуються розміру військового збору, утриманого відповідачем з донарахованої на виконання рішень суду компенсації втрати частини доходів, то суд зазначає таке.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції, чинній до внесення змін за Законом № 4015-ІХ) визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпунктів 1.1-1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 3 пункту 18 розділу І Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 4015-ІХ), який набрав чинності з 01 грудня 2024 року, внесено зміни у пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, зокрема підпункти 1.1-1.3 викладено в такій редакції:
«1.1. Платниками збору є:
1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;
2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп;
3) платники єдиного податку третьої групи.
Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 жовтня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX».
1.2. Об'єктом оподаткування збором є:
1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу;
2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.
1.3. Ставка збору становить:
1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту;
2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць;
3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - 1 відсоток від доходу, визначеного згідно із статтею 292 цього Кодексу;
4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту - 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту.
Починаючи з 1 січня року, наступного за роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX», ставка збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту».
Тобто, починаючи з 01 грудня 2024 року збільшено ставку військового збору для платників - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, з 1,5 відсотка до 5 відсотків від об'єкта оподаткування.
Однак, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015-ІХ встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Кодексом.
Враховуючи наведені положення, суд дійшов висновку, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024 року застосовується ставка військового збору 1,5 відсотка незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).
З вище описаних матеріалів справи судом встановлено, що НОМЕР_2 прикордонним загоном на виконання рішень суду:
від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 нараховано позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати за період з січня 2020 року по 31 серпня 2024 року в сумі 39881,76 грн, з якої утримано 5 % військового збору, що складає 1994,09 грн;
від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 нараховано позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати за період з травня 2017 року по 31 серпня 2024 року в сумі 61231,30 грн, з якої утримано 5 % військового збору, що складає 3061,57 грн.
Відповідач вважає, що ним правомірно утриманий військовий збір в розмірі 5 % від суми нарахованої на виконання рішень суду компенсації втрати частини доходів, оскільки таке нарахування відбувалося вже після звільнення позивача з військової служби.
Проте, враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Закону № 4015-ІХ, а також що відповідач на виконання рішень суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 здійснив нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом (до 01 грудня 2024 року), суд дійшов висновку, що НОМЕР_2 прикордонним загоном безпідставно застосовано до нарахованого позивачу на виконання цих рішень суду сум доходу ставку 5 % військового збору замість 1,5 %, внаслідок чого безпідставно та надмірно утримано 3,5 % військового збору з нарахованих позивачу сум.
Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву твердження не спростовують встановлених обставин та не впливають на висновки суду, тому суд не надає їм правової оцінки, як таким, що не мають значення для вирішення справи.
За встановлених обставин, враховуючи нормативне врегулювання спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір в розмірі 3,5 відсотків від нарахованої на виконання рішень суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 компенсації втрати частини доходів.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується обраного представником позивача способу захисту порушених прав позивача, то суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
У межах спірних правовідносин суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, утриманого з нарахованої та виплаченої на виконання рішень суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, утриманого з нарахованої та виплаченої на виконання рішень суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати;
- визнання протиправними дій відповідача щодо утримання військового збору в розмірі 5 відсотків від нарахованої позивачу на виконання рішень суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надмірно утриманий військовий збір в розмірі 3,5 відсотків від нарахованої на виконання рішень суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Отже суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню із словесним коригуванням обраного представником позивача способу захисту порушених прав позивача.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судовим збором судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, утриманого з нарахованої та виплаченої на виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, утриманого з нарахованої та виплаченої на виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору в розмірі 5 відсотків від нарахованої ОСОБА_1 на виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір в розмірі 3,5 відсотків від нарахованої на виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1071/24 та від 06 листопада 2024 року у справі № 360/1075/24 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова