30 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6080/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до
відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802; адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006)
відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ - 21390940; адреса: вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., 14005)
про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як суб'єкта владних повноважень щодо призначення дострокової пенсії за віком на підставі заяв від 09.08.2023 та від 27.08.2024, скасувати рішення від 02.08.2024 про відмову у призначенні пенсії, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянути заяви від 09.08.2023 та від 27.08.2024 про призначення пенсії за віком та призначити, починаючи з 01.09.2024, дострокову пенсію за віком як учаснику бойових дій в складі обмеженого контингенту військ Радянської Армії в Демократичній Республіці Афганістан.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що маючи, на її думку, право на призначення пенсії, звернулася із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області для призначення пенсії за віком. Однак рішенням № 110130016420 від 02.08.2024 їй було відмовлено у призначені пенсії. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними позивачка звернулася з відповідним позовом до суду.
Ухвалою від 21 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представники відповідачів подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких заперечили проти позовних вимог та зазначили, що за результатами розгляду заяви позивачці відмовлено в призначені пенсії, оскільки відсутні правові підстави. Тому відповідачі діяли у межах наданих їм повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
09 серпня 2023 року ОСОБА_1 надіслала звернулася до ГУ ПФ України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій.
Разом зі заявою подала ксерокопії паспорта, картки платника податків, трудової книжки, посвідчення учасника бойових дій, військового квитка, довідки військового комісаріату.
Вказана заява не була розглянута відповідачем -1.
Не погодившись з діями відповідача- 1, позивачка звернулася до суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 по справі № 340/7927/23, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024, зобов'язано Головне управління зареєструвати заяву позивачки від 09.08.2023 як заяву про призначення пенсії за віком за Законом № 1058.
На виконання вищезазначеного рішення суду, 01.08.2024 відповідачем-1 зареєстровано заяву позивачки від 09.08.2023 про призначення пенсії за віком за нормами пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058, яку розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
За результатом розгляду заяви прийнято рішенням № 110130016420 від 02.08.2024, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії.
Рішення вмотивоване тим, що страховий стаж позивачки становив 3 роки 6 місяців з дні при необхідних 20 роках. Також зазначено, що документи для призначення пенсії надані з порушенням вимог підпункту 1.1 розділу 1 Порядку (надані копії документів). Крім того, у копії військового квитка НОМЕР_2 виправлення прізвища заявниці не завірено належним чином, також по-різному зазначено її ім'я (в паспорті « ОСОБА_2 », а в посвідчені УБД та трудовій книжці « ОСОБА_2 »)
Не погоджуючись з рішенням відповідача-2, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. При цьому основи соціального захисту, а також форми і виді пенсійного забезпечення, визначаються виключно законами України, згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України.
Зокрема, з огляду на положення статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), яким встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасник
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовослужбовці, які брали участь у бойових діях мають право на призначення дострокової пенсії після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтями 4, 5 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
За приписами статті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України (абзаци перший та третій); військовозобов'язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій; військовослужбовці автомобільних батальйонів, які направлялися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій; військовослужбовці льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Союзу РСР.
На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, до якого включено Афганістан у період квітень 1978 року - грудень 1989 року.
Позивач, на підтвердження права на дострокову пенсію, надав до суду посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 15 червня 1998 року.
Факт участі позивача у бойових діях уже був встановлений державою під час вирішення питання про наявність підстав для видачі позивачу посвідчення учасника бойових дій.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (надалі - Положення № 302).
Пунктом 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Учасникам бойових дій (стаття 6 Закону № 3551-XII) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".
Згідно з пунктом 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Отже, повноваження щодо перевірки наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, в тому числі й перевірки факту чи брала така особа участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії, належать органам, які видають "Посвідчення учасника бойових дій".
Відповідно до пункту 7 Положення № 302 такими органами є Мін'юст, органи Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужби за місцем реєстрації ветерана.
Таким чином, "Посвідчення учасника бойових дій" є належним документом, що підтверджує статус учасника бойових дій та надає особі право користування пільгами, встановленими законом, в тому числі й пільгами щодо дострокового призначення пенсії.
В свою чергу, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що в посвідченні УБД ім'я позивачки (російською мовою) не співпадає з ім'ям в паспорті.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 звернув увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Оскільки належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій ніким не оспорювалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, суд доходить до висновку, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Відтак, зазначене посвідчення підтверджує те, що позивач є військовослужбовцем, який брав участь у бойових діях, та є документом, який надає йому право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону 1058-IV.
Також суд критично ставиться і до незарахування відповідачем, з тих же підстав, записів у трудовій книжці НОМЕР_4 .
Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 30 вересня 2021 року №300/860/17.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішенням № 110130016420 від 02.08.2024, яким відмовлено у призначенні пенсії позивачу є протиправним, а тому належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування вказаного рішення.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію, суд зазначає наступне.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачеві пенсію.
Воднораз, належним способом поновлення порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 25 липня 2023 року про призначення пенсії, з урахуванням правової позиції викладеної в цьому рішенні.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати щодо сплати судового збору, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні. Докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу наразі суду не подані.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 110130016420 від 02 серпня 2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 серпня 2023 року з урахуванням висновків суду щодо обчислення стажу, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК