про закриття провадження
04 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/5580/20
провадження № 2-іс/340/231/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Казанчук Г.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нік Медіа» (вул. Ахматової Ганни, буд.13-Д, кв.17, м. Київ, 02068; код ЄДРПОУ 38748167) до Головного управління ДПС у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування наказу, -
ТОВ «Нік Медіа» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу від 12.02.2020 року №1538 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Нік Медіа».
Ухвалою від 11.03.2020 суддя Окружного адміністративного суду міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 року адміністративну справу №640/5580/20 прийнято до провадження суддею Казанчук Г.П.
Ухвалою від 21.03.2025 суддя розпочала розгляд справи спочатку та ухвалила, що така розглядатиметься суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, також сторонам встановленні строки для виконання процесуальних дій.
Суд ухвалою від 29.04.2025 замінив відповідача у справі Головне управління ДПС у місті Києві (ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (ЄДРПОУ 44116011).
28.04.2025 та 27.05.2025 представником відповідача суду подані клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтовані тим, що на підставі спірного наказу від 12.02.2020 року №1538 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 02.03.2020 №55/26-15-05-07-02-10/38748167, а на підставі акту винесені податкові повідомлення-рішення.
Надаючи правову оцінку спірним клопотання відповідача та правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. У зв'язку з чим, не погодилась із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що спірний наказ не порушує прав, свобод або інтересів позивача, що в силу положень частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.
Незгода з наказом про проведення перевірки може бути підставою для оцінки наслідків або результатів перевірки (припису, постанови, рішення про анулювання ліцензії, інших санкцій) або ж скасування санкцій, пов'язаних із недопуском до проведення перевірки, правомірності такого недопуску. Оскарження самого лише наказу не призводить до реального захисту прав суб'єкта перевірки, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Таким чином, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 24.10.2024 у справі № 580/2466/19, від 22.10.2024 у справі № 380/7526/22, від 03.10.2024 у справі № 520/26475/21, від 08.03.2023 у справі № 420/25447/21.
Таким чином, застосовуючи вказані вище висновки Великої Палати Верховного Суду, у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 до правовідносин у цій адміністративній справі, суд враховує те, що оскільки оскаржуваний наказ є реалізованим у спосіб проведення контролюючим органом такої перевірки, оформленням її наслідків у вигляді акта №55/26-15-05-07-02-10/38748167 від 02.03.2020 (а.с.38-47) та винесення на підставі нього податкових повідомлень-рішень від 25.03.2020 №1862615572, №1852615572 та №1842615572 (а.с.48, 49-50, 51-52), тому оскарження такого наказу не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права позивача.
Як наслідок, суд доходить висновку про те, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Виходячи із вищевикладеного провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нік Медіа» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу підлягає закриттю.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Вирішуючи питання про розподіл судових, суд виходить із наступного.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 132 КАС України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, для повернення сплаченої суми судового збору, позивачем до суду повинно бути подано відповідне клопотання, а тому судом при вирішенні питання про закриття провадження у справі, рішення про повернення сплаченої суми судового збору не приймається.
Керуючись статтями 238, 248, 256 КАС України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі №640/5580/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нік Медіа» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу.
Роз'яснити учасникам справи, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали суду надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, встановлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК