КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
29 травня 2025 року № 320/28354/24
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
за участі: секретаря судового засідання - Скибун К.А.,
представника позивача Забаріна А.Ф.
представника відповідача Безкоровайної М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ТОВ «РАСТЕР» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РАСТЕР» з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №00111070701 від 11.03.2024;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №00111090701 від 11.03.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.03.2024 №00111070701 та №00111090701.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем на підставі направлень від 19.12.2023, відповідно до вимог п.п. 75.1.2 ст. 75, п. 77.4 статті 77, п. 82.1 статті 82, п.п. 69.35 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, п. 2 ст. 13, п.п. 9-23 п. 9 розділу VІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2023 рік, на підставі наказу №2362-п від 29.11.2023, проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Патріот Трейдінг» (на дату реєстрації акта перевірки ТОВ «РАСТЕР») за результатами якої 22.01.2024 складено акт №2888/10-36-07-01-17/44560995 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Патріот Трейдінг» (на дату реєстрації акта перевірки ТОВ «РАСТЕР») (далі по тексту - Акт перевірки).
З матеріалів справи встановлено, що директор ТОВ «Патріот Трейдінг» був належним чином повідомлений про проведення вказаної податкової перевірки, яка також відбулась в його присутності.
ГУ ДПС у Київській області під час проведення перевірку вручено письмовий запит про надання документів від 19.12.2023 № 1, від 04.01.2024 № 179/6/10-36-07-01, який вручено особисто представнику за довіреністю, що підтверджується підписом останнього на запиті, відповідно до якого ГУ ДПС просила надати документи та пояснення: оборотно-сальдові відомості, інформацію про залишки коштів на рахунках, розгорнуті оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, договори, додаткові угоди, первинні документи (видаткові накладні, акти виконаних робіт (послуг), рахунки, платіжні доручення, банківські виписки, сертифікати/ якості, товарно-транспортні накладні, іншу документацію передбачені умовами договорів (журнали, заявки, облік), відомості по постачальниках, інформацію та документальне підтвердження наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами: наявність документів щодо чинності відбитків повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію, акти приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, журнал обліку надходження нафтопродуктів за формою № 6 -НП, журнал реєстрації обліку нафтопродуктів, проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП, паспорти якості нафтопродуктів та копій сертифікатів відповідності, зведені акти щодо приймання-здавання нафтопродуктів за формою № 11-НП, оприбуткування нафтопродуктів згідно даних звіту за формою 17-НП, відображення відпуску нафтопродуктів за формою № 16-НП, журнал контролю за виконанням розпоряджень щодо проведення інвентаризації за формою №21-НП, щомісячні звіти про втрати нафтопродуктів за формою № 32- НП та інші документи, проте всупереч вимогам податкового законодавства, статті 85 ПК України позивачем не було надано жодного первинного документа під час проведення перевірки, про що було складено акти ненадання документів до матеріалів справи, а саме: від 28.12.2023 № 1784/10-36-07-01-18 44560995, від 29.12.2023 № 1807/10-36-0701/44560995, від 01.01.2024 № 2/10-36-07-01/44560995, від 03.01.2024 № 11/10-36-07-0148/44560995, від 04.01.2024 №19/10-36-07-01-18, від 09.01.2024 №48/10-36-0701-18/445906 95, від 10.01.2024 №55/10-36-07-01/44560995, від 11.01.2024 № 73/10-36-07-01-18/44560995, від 12.01.2024, від 15.01.2024.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, де в підпункті 12 пункту 3 розділу III Порядку визначено: Загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити інформацію про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови платника податків, керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.
Акти, що засвідчують такі факти, складаються у довільній формі із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, керівника або уповноваженої ним особи та переліку ненаданих документів, а також причин відмови в їх наданні.
Відповідно до п.1 розділу IV Порядку, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: акт про ненадання платником податків' документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання абр надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації; акт, який засвідчує факт надання документів менше ніж за 3 дні до дня завершення перевірки.
Отже, комплексний аналіз даних норм дає підстави стверджувати, що саме акт про ненадання платником податків документів (їх копій), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації є тим документом, що підтверджує ненадання документів до перевірки та є невід'ємною частиною акта перевірки.
Таким чином, вбачається, що позивачем до перевірки не було надано жодного первинного документа, який підтверджує підстави формування показників податкового обліку.
Позивачем було подано заперечення на Акт перевірки, проте жодного первинного документа до наданих заперечень додано не було.
Отже, матеріалів справи свідчать, що позивач не вчиняв будь-яких дій, які передбачені нормами ПК України щодо надання (надіслання) ним первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних обчисленням і сплатою податків і зборів до контролюючого органу ні під час перевірки ні під час розгляду заперечень.
Відповідачем 11.03.2024 прийняті податкові повідомлення - рішення:
№00111070701, яким за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 ст. 134, п. 140.5.4 ст. 140 ПК України позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 260 571 101грн., внаслідок неможливості достовірно підтвердити задекларовані показники, оскільки платником не надано достатньої інформації, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, що належить та пов'язана з предметом перевірки посадовим особам контролюючого органу, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковим зобов'язанням на суму 260 571 101грн. та застосовані штрафні санкції на суму 65 142 775грн.;
№00111090701, яким за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачем занижено суму ПДВ 114 635 758грн. внаслідок неможливості достовірно підтвердити задекларовані показники, оскільки платником не надано достатньої інформації, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, що належить та пов'язана з предметом перевірки посадовим особам контролюючого органу, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання ПДВ за податковим зобов'язанням у розмірі 114 635 758грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 28 658 940грн.
Позивачем до ДПС України 27.03.2024 подано скаргу на податкові повідомлення - рішення від 11.03.2024.
Рішенням ДПС України від 23.05.2024 №15341/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення - рішення від 11.03.2024 залишені без змін, а скарга без задоволення.
Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування, яким, зокрема, встановлено порядок адміністрування податку на додану вартість в державі.
Так, положення п. 4.1 ст. 44 ПК України передбачають, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також; документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питаний про прийняття рішення.
Абзацом 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Відповідно до ст. 81 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі і документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Податковий кодекс України дозволяє платнику податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки надати документи і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.
Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.
Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган, зокрема, вказував про ненадання платником для здійснення контрольного заходу первинних документів, про що складені акти від 28.12.2023 № 1784/10-36-07-01-18 44560995, від 29.12.2023 № 1807/10-36-0701/44560995, від 01.01.2024 № 2/10-36-07-01/44560995, від 03.01.2024 № 11/10-36-07-0148/44560995, від 04.01.2024 №19/10-36-07-01-18, від 09.01.2024 №48/10-36-0701-18/445906 95, від 10.01.2024 №55/10-36-07-01/44560995, від 11.01.2024 № 73/10-36-07-01-18/44560995, від 12.01.2024, від 15.01.2024 про ненадання документів.
Утім, вирішуючи спір, суд враховує, що надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов'язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Судом встановлено, що позивачем до перевірки не було надано первинної документації, а також не було надано доказів, що така документація була вилучена під час виїмки правоохоронними органами або іншими компетентними органами.
Також позивачем і до заперечень на Акт перевірки не було надано контролюючому органу витребуваної первинної документації.
Верховний Суд у постановах від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 28.10.2021 у справі №802/880/18-а, від 06.09.2022 у праві №640/772/21, від 14.12.2022 у справі № 640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19, від 22.04.2024 у справі № 640/8953/21 здійснив загальний підхід щодо правозастосування ст. 44 та ст. 85 ПК України у спорах між платниками податків та контролюючими органами, що виникають за результатами проведення податкових перевірок (оскарження податкових повідомлень-рішень) за умови ненадання під час перевірки документів, що свідчить про те, що документи, які не були надані під час перевірки (чи на протязі 10 днів після її проведення), вважаються відсутніми у такого платника податків.
У платника податків існує обов'язок надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Пункт 44.6 ст. 44 ПК України є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.
Надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді чи надання їх до скарги, яка подається і до ДПС України, не змінює статусу цих документів як таких, що були відсутні на час формування даних звітності, а їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, з підстав викладеного вище, враховуючи те, що позивачем не було надано до документальної планової виїзної перевірки контролюючому органу первинної документації, суд приходить до висновку про правомірність висновків ГУ ДПС у Київській області, викладених в Акті перевірки та правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень від 11.03.2024 №00111070701 та №00111090701.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, з підстав викладеного у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСТЕР» має бути відмовлено повністю.
У зв'язку із тим, що у задоволені позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 05 червня 2025 р.