05 червня 2025 року № 826/16239/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - приватне підприємство «Ілтекс», про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа Приватне підприємство «Ілтекс» про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації №КВ14211035395 від 31.08.2011.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2018 зупинено провадження в адміністративній справі №826/16239/16 до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №760/12708/15-к.
На підставі вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану справу передано для розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 30 жовтня 2023 року прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю правових підстав для спірної реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказує на правомірність своєї поведінки у межах спірних правовідносин.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником нежитлових приміщень загальною площею 1471,00 кв.м., в тому числі: з № 1 по № 24 (групи приміщень № 108), з № 1 по № 14 (групи приміщень № 100), № 121 площею 1367,50 кв.м., місця спільного користування площею 103,50 кв.м., які розташовані у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом № 1081-В від 29.11.2012.
Приватне підприємство «Ілтекс» є власником нежилого приміщення площею 108,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі продажу нежилого приміщення № 102 від 28.11.2003.
Приміщення, які належать на праві приватної власності позивачу і третій особі знаходяться у нежитловій будівлі. Вказана будівля вміщує велику кількість магазинів, установ для обслуговування населення.
Як зазначає позивач, на першому поверсі будівлі був наявний міжколонний простір - місце загального користування. Починаючи з 2005 року третя особа почала забудовувати міжколонний простір.
Забудова міжколонного простору третьою особою порушує права позивача, оскільки така забудова розпочата без згоди позивача, на даний момент будівельні роботи не закінчені і це робить непривабливим вигляд будівлі, в якій знаходяться приміщення, які належать на праві приватної власності Позивачу.
На початку вересня 2016 року позивач дізнався про те, що третя особа має зареєстровану декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція забудови міжколонного простору для розширення діючого магазину продовольчих товарів за адресою: вул. 1. Пулюя, 5 у Солом'янському районі м. Києва», що було підтверджено листом відповідача від 28 вересня 2016 року, до якого додавалася копія дозволу на виконання будівельних робіт, копія оскаржуваної декларації про готовність об'єкта до експлуатації №КВ14211035395 від 31.08.2011.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України (стаття вказана у редакції, чинній на 31 серпня 2011 року).
Порядок реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації регулюється «Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» - далі Порядок.
Відповідно до п. 9 Порядку на об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання.
Таким чином, третя особа мала право подавати оскаржувану декларацію на реєстрацію до відповідача тільки після того, як на об'єкті будівництва будуть закінчені всі монтажні, будівельні роботи і об'єкт буде повністю готовим до експлуатації.
В п. 15 оскаржуваної декларації третьою особою зазначено, що на об'єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи. Обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку.
Разом з тим, 31 січня 2012 року будівельною лабораторією комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» за дорученням Київської міської державної адміністрації було проведено огляд технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій міжколонного простору нежитлового будинку №5-а на вул. І. Пулюя. За результатами огляду було складено акт від 02.02.2012 № 175/12.
До вказаного акту додано фотографії міжколонного простору. Зокрема із фотографій вбачається, що зі стелі звисають дроти, підвісна стеля закінчена тільки на половину, внутрішнє оздоблення (шпалери, штукатурка) відсутнє, будівельні матеріали лежать на підлозі, цегляні стіни нічим не прикриті.
Тобто, в порушення п. 8 Порядку третьою особою було подано на реєстрацію оскаржувану декларацію, при тому, що роботи, передбачені проектною документацією не були зроблені і об'єкт не був готовий до експлуатації.
Таким чином, оскаржувана декларація була зареєстрована з порушення порядку її реєстрації, передбаченого Порядком.
Крім того, суд звертає увагу на те, що 03 серпня 2005 року Київською міською державною адміністрацією було прийнято Розпорядження № 1433 «Про дозвіл на забудову міжколонного простору нежилого будинку по вул. І. Пулюя, 5, літера «А» у Солом'янському районі», яким надано дозвіл третій особі здійснити забудову міжколонного простору нежитлового будинку по вул. І. Пулюя, 5, згідно з розробленою та затвердженою в установленому порядку проектно- кошторисною документацією.
Підставою для прийняття вищевказаного розпорядження була також згода Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», балансоутримувача вказаного будинку, який узгодив виконання робіт забудови міжколонного простору для розширення діючого магазину продовольчих товарів на вул. І. Пулюя, 5 у відповідності до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1433 від 03.08.2005. При цьому зазначено, що роботи слід проводити із дотриманням Правил забудови м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.09.2005 № 11/2587.
11 жовтня 2005 Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва року видало третій особі Дозвіл на виконання будівельних робіт № 1646-Сл/Р.
Постановою Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2007 року по справі №36/221-2/146-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суд від 10 листопада 2008 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2011 року, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.08.2005 № 1433 «Про дозвіл на забудову міжколонного простору нежилого будинку на АДРЕСА_2 » було визнано недійсним.
У вказаній справі судом було встановлено, що нежилий будинок по вул. І. Пулюя, 5 у м. Києві є спільною частковою власністю територіальної громади міста Києва та певних юридичних і фізичних осіб.
В п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основи містобудівної діяльності» зазначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинна бути забезпечена участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Забудова міжколонного простору нежилого будинку по вул. І. Пулюя, 5 є зміною спільного майна, оскільки фактично змінює показники всього будинку, що повинно проводитися за згодою усіх співвласників будівлі. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій» планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.
Розглядаючи вказану справу, господарський суд дійшов висновку, що всупереч вимог чинного законодавства, питання забудови міжколонного простору нежилого будинку по вул. І, Пулюя, 5 літера «А» у Солом'янському районі приватним підприємством «Ілтекс», не було узгоджено зі співвласниками нежилого будинку по вул. І. Пулюя, 5, літера «А» у Солом'янському районі, та зокрема в межах що стосується даної справи - не було узгоджено з позивачами по справі.
09.10.2008 Київська міська державна адміністрація прийняла розпорядження № 1388 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.08.2005 №1433», яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження від 03.08.2005 № 1433 «Про дозвіл на забудову міжколонного простору нежилого будинку на вул. І. Пулюя, 5, літера А у Солом'янському районі».
Таким чином, ще в 2008 році судом та Київською міською державною адміністрацією було визнано та встановлено, що забудова міжколонного простору в будинку по вул. І. Пулюя, 5 літера «А» є незаконною, оскільки це порушує права інших співвласників будинку.
Незважаючи на це, відповідач у 2011 році здійснив реєстрацію оскаржуваної декларації, якою дозволив прийняття в експлуатацію об'єкта, побудованого без відповідного документа уповноваженого органу.
Отже, на думку суду, реєстрація оскаржуваної декларації має бути скасована, оскільки вона була зареєстрована після скасування дозволу на забудову міжколонного простору та після встановлення факту, що забудова міжколонного простору порушує права, в тому числі, позивача, як співвласника будівлі, що свідчить про обгрунтованість заявлених позовних вимог.
Крім того, суд додатково звертає увагу на те, що у п. 12 оскаржуваної декларації зазначені техніко-економічні показники об'єкта. Зокрема, зазначено, що загальна площа будівлі складає 170,1 кв. метрів. Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 102 від 28.11.2003, укладеного між третьою особою та Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації], третя особа набула у власність нежиле приміщення площе 108,7 кв. м.
Тобто, третя особа без достатньої правової підстави, ввела в експлуатацію об'єкт, площа якого більша, ніж належить на праві власності третій особі.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дати подання відповідних документів.
Відповідно до ч. 6 ст. 39 вказаного вище закону інспекції державного архітектурно- будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.
Пунктами 19, 20 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів передбачено, що Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.
Інспекція перевіряє протягом 10 робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній та реєструє декларацію.
Таким чином, законодавець покладає обов'язок щодо перевірки даних, поданих замовником на відповідача, і лише після здійснення такої перевірки, інспекція реєструє декларацію.
Таким чином, третьою особою було внесено недостовірні дані до оскаржуваної декларації, а відповідач не перевірив належним чином повноту даних, внесених третьою особою до оскаржуваної декларації, що призвело до її протиправної реєстрації.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551, 21 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26), третя особа - приватне підприємство «Ілтекс» (03034, місто Київ, вулиця І. Пулюя, будинок 5; код ЄДРПОУ 30177362), про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації - задовольнити повністю.
Скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 31 серпня 2011 року № КВ 14211035395 «Реконструкція забудови міжколонного простору для розширення діючого магазину продовольчих товарів за адресою: вул. І. Пулюя, 5 у Солом'янському районі м. Києва».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати у розмірі 551, 21 грн (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять одна копійка).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.