05 червня 2025 року м. Київ № 320/29720/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України, Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 7 дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 04.06.2024;
- зобов'язати Міністерство юстиції України призначити на новий розгляд скаргу на судового експерта ОСОБА_2 щодо вчинення нею дисциплінарних проступків у ході проведення товарознавчої експертизи та складання за її результатами висновку експерта від 19.02.2024 № 701.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення № 7 дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 04.06.2024 року, яким відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження стосовно судового експерта ОСОБА_2 , а також зобов'язати Міністерство юстиції України призначити повторний розгляд скарги. На думку позивача, вказане рішення є незаконним, оскільки прийняте без належного врахування обставин справи та з порушенням вимог нормативно-правових актів, які регулюють судово-експертну діяльність.
Відповідач заперечує проти задоволення позову, вважаючи оскаржуване рішення правомірним, таким, що прийняте у межах компетенції відповідного органу та з дотриманням встановленого порядку.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 08.07.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 20.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено ОСОБА_2 до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Призначено судове засідання на 24 жовтня 2024 року о 14.00 год.
25.10.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про закриття провадження у справі.
25.11.2024 суд ухвалив у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі відмовити (проголошено вступну та резолютивну частину ухвали). Вислухавши думки учасників справи, суд на місці ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 (далі - позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою, в якій повідомила про можливе порушення судовим експертом Радзієвською Оксаною Олегівною вимог законодавства, що регулює проведення судової експертизи.
Підставою для подання скарги стало проведення судовим експертом Радзієвською О.О. товарознавчої експертизи у межах кримінального провадження № 42023164220000062, відкритого 16.11.2023 року за ознаками злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України. За результатами проведення експертизи складено висновок № 701 від 19.02.2024 року.
Позивач вказує, що під час підготовки висновку експерт допустила самостійне збирання матеріалів, що підлягали дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних, зокрема шляхом використання інформації з відкритих інтернет-джерел (у тому числі з вебсайтів topka.od.ua, drova.odessa.ua, olx.ua тощо). На думку позивача, такі дії суперечать вимогам статті 14 Закону України «Про судову експертизу» та положенням Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 3505/5 від 12.12.2011.
10.05.2024 року ОСОБА_1 подала до Міністерства юстиції України скаргу щодо дій експерта, в якій просила притягнути ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.
04.06.2024 року дисциплінарна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України за результатами розгляду скарги ухвалила рішення № 7, яким відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернулася до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № 7 від 04.06.2024, а також зобов'язати Міністерство юстиції України здійснити повторний розгляд скарги щодо дій судового експерта Радзієвської О.О.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначає Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII (далі - Закон № 4038-XII).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 4038-XII судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Статтею 2 Закону № 4038-XII регламентовано, що законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про судову експертизу, застосовуються правила міжнародного договору України.
Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (частина перша статті 3 Закону № 4038-XII).
За правилами статті 4 Закону № 4038-XII незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються: визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків; можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.
Відповідно до статті 7 Закону № 4038-XII судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Згідно із статтею 7-1 Закону № 4038-XII підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Підставою для отримання висновку спеціаліста при з'ясуванні обставин вчинення кримінального проступку є запит службової особи підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, уповноваженої особи іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків.
Відповідно до частин першої, третьої статті 8 Закону № 4038-XII організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до положень статті 17 Закону № 4038-XII для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
До складу експертно-кваліфікаційних комісій входять найбільш досвідчені фахівці та науковці, які мають кваліфікацію судового експерта та стаж практичної роботи за спеціальністю не менше п'яти років. Серед них має бути не менше двох фахівців тієї експертної спеціальності і того класу, з яких комісія проводить атестацію, присвоює кваліфікацію судового експерта або кваліфікаційний клас, а також фахівець з процесуальних питань судової експертизи.
Порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, визначається Міністерством юстиції України. З цією метою при Міністерстві юстиції України створюється Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до положення про неї, що затверджується Міністерством юстиції України.
Присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичним і судово-психіатричним експертам та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичних і судово-психіатричних експертів проводяться в порядку, що встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.
Судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності (частина перша статті 14 Закону № 4038-XII).
Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 за №249/26694 затверджено Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів (далі - Положення №301/5), яке відповідно до статей 10, 14, 16, 17 та 21 Закону України «Про судову експертизу» визначає: організаційні засади, завдання та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України; порядок підготовки та стажування фахівців, які мають намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта; порядок проведення атестації з метою присвоєння та підтвердження кваліфікації судового експерта в Центральної експертно-кваліфікаційної комісії; порядок видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, його дубліката, переоформлення та анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; порядок тимчасового припинення здійснення судово-експертної діяльності та її поновлення; порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів.
Згідно із пунктом 1, підпунктом 7 пункту 2 розділу II Положення №301/5 Центральна експертно-кваліфікаційна комісія є колегіальним органом, що діє при Міністерстві юстиції України.
Основними завданнями Центральної експертно-кваліфікаційної комісії є розгляд питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів.
Відповідно до пункту 3 розділу II Положення №301/5 Центральна експертно-кваліфікаційна комісія діє у складі кваліфікаційної і дисциплінарної палат.
Кваліфікаційна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії виконує завдання, передбачені підпунктами 2-5 пункту 2 цього розділу.
Дисциплінарна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії виконує завдання, передбачені підпунктами 6, 7 пункту 2 цього розділу.
Центральну експертно-кваліфікаційну комісію очолює голова. Голова Центральної експертно-кваліфікаційної комісії має заступника, яким є голова кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії. У разі відсутності голови Центральної експертно-кваліфікаційної комісії виконання його обов'язків здійснює заступник голови Центральної експертно-кваліфікаційної комісії.
Склад палат Центральної експертно-кваліфікаційної комісії формується з постійних і змінних членів. Постійні члени палат Центральної експертно-кваліфікаційної комісії не можуть одночасно входити до обох палат.
Змінні члени палат Центральної експертно-кваліфікаційної комісії залучаються до роботи обох палат без будь-яких обмежень.
У відповідності до пунктів 1, 2 розділу VI Положення №301/5 відповідно до статті 14 Закону України «Про судову експертизу» атестовані судові експерти за порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності.
Процедура розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів включає:
розгляд питання щодо порушення дисциплінарного провадження;
розгляд питання та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.
Згідно із пунктами 3-6 розділу VI Положення №301/5 підставою для розгляду питань щодо порушення дисциплінарного провадження є подання керівника Структурного підрозділу Мін'юсту.
Подання вноситься за результатами перевірки відповідності поданого звернення вимогам пункту 5 розділу VI цього Положення.
До подання додаються документи, що містять інформацію про можливі допущення судовим експертом порушень вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та/або методик проведення судових експертиз.
Документами, що містять інформацію про можливі допущення судовим експертом порушень вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та/або методик проведення судових експертиз, є акти перевірок діяльності судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, звернення до Мін'юсту керівника НДУСЕ, а також звернення юридичних, фізичних осіб, які є учасниками справи, або кримінального провадження, або правовідносин, до яких залучено судового експерта з метою надання висновку, які мають містити:
повне найменування (власне ім'я, прізвище) особи, якою подається звернення, її місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (власне ім'я, прізвище) представника такої особи, якщо звернення подається представником, та підтвердження такого представництва;
викладення обставин, які свідчать про конкретні порушення судовим експертом вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та/або методик проведення судових експертиз, а також власне ім'я та прізвище судового експерта; дату і номер висновку експерта; суть порушення з посиланням на частину висновку експерта (сторінка, абзац) із зазначенням конкретних положень нормативно-правових актів та/або методик проведення судових експертиз (назва, пункт, частина тощо), які порушено експертом;
інформацію про те, що дані, про які йдеться у зверненні, отримані та надані без порушення чинного законодавства.
Якщо обставини, викладені у зверненні, стосуються порушень судового експерта, наявність яких підтверджується інформацією, зазначеною у висновку експерта, до звернення обов'язково додається якісна копія цього висновку.
Якщо звернення не відповідає вимогам, встановленим цим пунктом, воно не підлягає розгляду дисциплінарною палатою Центральної експертно-кваліфікаційної комісії.
Згідно із положеннями пунктів 6-11 розділу VI Положення 301/5 за результатами розгляду подання та доданих до нього документів дисциплінарна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії приймає одне з таких рішень:
1) не порушувати дисциплінарне провадження;
2) порушити дисциплінарне провадження.
Дисциплінарне провадження не порушується у разі, якщо:
- на момент розгляду подання стосовно судового експерта порушено або розглянуто дисциплінарне провадження з приводу тих самих фактів порушень, про які зазначено у документах, доданих до подання;
- на момент розгляду подання термін дії Свідоцтва закінчився, або Свідоцтво було анульовано;
- перевірка інформації, викладеної у документах, доданих до подання, потребує проведення повторного огляду об'єкта дослідження, вивчення матеріалів та документів, наданих експерту для проведення експертизи, зіставлення їх з документами, зазначеними у висновку, тощо, що по суті є повторною експертизою;
- дисциплінарна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії дійшла до висновку, що зазначена у зверненні інформація про можливі допущення судовим експертом порушення не підтверджується документами, доданими до подання.
У разі порушення дисциплінарного провадження дисциплінарна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії може прийняти рішення про витребування пояснення у судового експерта та/або проведення аналізу висновку експерта, інформація в якому є предметом оскарження, з метою перевірки відповідності висновку вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методикам проведення судових експертиз та доручити здійснення аналізу члену (членам) постійного чи змінного складів палат ЦЕКК або НДУСЕ.
Структурний підрозділ Мін'юсту до розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта забезпечує надання до дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії відомостей про судового експерта стосовно дати присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта, наявності кваліфікаційного класу, а також дисциплінарних стягнень.
У разі наявності інформації стосовно обставин, які унеможливлюють розгляд питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта, дисциплінарна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії може прийняти рішення про припинення дисциплінарного провадження.
Метою аналізу висновку не є його спростування чи підтвердження.
Для проведення аналізу висновок експерта знеособлюється шляхом ретушування даних щодо суб'єктів призначення та проведення експертизи, учасників справи (провадження), а також інших відомостей, що не можуть бути розголошені відповідно до вимог законодавства.
Аналіз висновку здійснюють судові експерти, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено висновок, що підлягає аналізу, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.
За результатами аналізу висновку складається довідка за зразком згідно з додатком 12 до цього Положення. Довідка складається на кожний висновок, щодо якого проведено аналіз. Строк проведення аналізу висновків не може перевищувати 14 календарних днів.
VI. Оцінка суду
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Це право конкретизоване в положеннях статей 2, 5 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що порушено її права, свободи чи законні інтереси.
Водночас право на звернення до суду не є абсолютним та підлягає обмеженням, встановленим законом. Зокрема, такий підхід узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» наголосив, що право на доступ до суду може бути обмежено у разі, якщо такі обмеження переслідують легітимну мету та не порушують сутність самого права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення № 7 дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 04.06.2024, яким було відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження стосовно судового експерта ОСОБА_2 . Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вважає вказане рішення незаконним та прийнятим із порушенням вимог законодавства, оскільки, на її думку, в діях судового експерта наявні ознаки дисциплінарного проступку, а ЦЕКК не надала належної оцінки фактичним обставинам справи.
Щодо аргументів позивача, що судовий експерт ОСОБА_2 під час підготовки висновку № 701 від 19.02.2024 року допустила порушення вимог законодавства у зв'язку із самостійним збором матеріалів з відкритих джерел, суд зазначає таке.
Зокрема, позивач посилається на те, що експерт самостійно, без отримання відповідних даних від сторін провадження, здійснила пошук цінових пропозицій у мережі Інтернет, зокрема на вебсайтах topka.od.ua, drova.odessa.ua, olx.ua та інших, що, на його думку, свідчить про вчинення дисциплінарного проступку та є порушенням пункту 2.3 та пункту 4 розділу II Інструкції № 3505/5 від 12.12.2011 та статті 14 Закону України «Про судову експертизу».
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.3 та пункту 4 розділу II Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 3505/5 від 12.12.2011 (Інструкція № 2), експерту заборонено самостійно збирати матеріали, що підлягають дослідженню. Аналогічна заборона міститься і в пункті 3.8 Інструкції з організації та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 (зі змінами).
Разом із тим, наявність ознак формального порушення цих положень сама по собі не є безумовною підставою для відкриття дисциплінарного провадження. Відповідно до розділу VI Положення № 301/5, рішення про відкриття провадження приймається виключно дисциплінарною палатою ЦЕКК за результатами попередньої оцінки наданих матеріалів на предмет наявності ознак дисциплінарного проступку. У рішенні № 7 від 04.06.2024 вказано, що дисциплінарна палата дійшла висновку про відсутність достатніх правових підстав для відкриття провадження, оскільки аналізована діяльність експерта підпадала під допустимі межі використання інформаційних джерел згідно з Положенням та практикою комісії.
Таким чином, доводи позивача про порушення Інструкції № 2 та інших актів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що самостійний збір інформації мав місце у формі, яка прямо порушує норми спеціального законодавства і виходить за межі допустимої практики, з урахуванням суті експертного завдання та контексту провадження, в якому діяв експерт.
Як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, в межах кримінального провадження № 42023164220000062 судовим експертом Радзієвською О.О. було складено висновок № 701 від 19.02.2024, під час підготовки якого експерт використовувала інформацію з відкритих джерел. Разом із тим, за результатами розгляду скарги позивача дисциплінарна палата ЦЕКК ухвалила рішення про відмову у відкритті провадження, вказавши на відсутність складу дисциплінарного проступку в діях експерта.
Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 14 зазначеного Закону, дисциплінарним проступком судового експерта визнається, зокрема, самостійне збирання матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи. Положення Інструкції № 2 уточнюють ці норми, забороняючи експертам, які не є працівниками державних установ, добувати інформацію самостійно, поза межами офіційно наданих матеріалів.
Разом із тим, суд зазначає, що наявність формального відхилення від вказаних положень ще не утворює складу дисциплінарного проступку в розумінні закону. Дисциплінарна відповідальність є особливою формою юридичної відповідальності, яка застосовується лише у випадках істотного порушення норм професійної етики, неякісного чи недобросовісного виконання експертних обов'язків або вчинення дій, що прямо загрожують об'єктивності та допустимості експертного висновку. У справі, що розглядається, позивач не довів, що дії експерта ОСОБА_2 мали наслідком спотворення висновку, порушення прав сторін кримінального провадження або призвели до суттєвих процесуальних порушень.
Більше того, аналіз наданих матеріалів свідчить, що використані експертом дані мали публічний характер, були загальнодоступними, стосувалися ринкової вартості майна, і не мали ознак штучного формування доказової бази. Отже, ці дії не виходили за межі припустимої техніки оцінювання інформації при експертному дослідженні.
Таким чином, доводи позивача про порушення статті 14 Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції № 2 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Сам факт використання відкритих джерел не утворює складу дисциплінарного проступку в юридичному розумінні, а тому не може бути самостійною підставою для відкриття дисциплінарного провадження.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 14 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно за наявності встановленого порушення, а процедура розгляду таких питань визначена Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 301/5 від 03.03.2015. Цим Положенням передбачено, що рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарного провадження ухвалюється колегіальним складом дисциплінарної палати за результатами оцінки поданих матеріалів.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про порушення цієї процедури або вихід відповідача за межі своїх повноважень. Як убачається з наданих документів, 10.05.2024 року до Міністерства юстиції України була подана скарга щодо дій судового експерта ОСОБА_2 , за результатами розгляду якої 04.06.2024 року дисциплінарною палатою Центральної експертно-кваліфікаційної комісії було прийнято рішення № 7 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження. Зазначене рішення ухвалене колегіальним складом палати, у межах строків, установлених Положенням № 301/5, із дотриманням регламенту та за результатами оцінки поданих матеріалів, і за наслідками такого розгляду - надано мотивовану відповідь, яка містить посилання на норми чинного законодавства.
Окремо суд звертає увагу, що посилання позивача на факт притягнення судового експерта ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у попередньому провадженні, про що йдеться в рішенні дисциплінарної палати ЦЕКК від 31.05.2023 № 3, не має процесуального значення для оцінки законності оскаржуваного рішення № 7 від 04.06.2024. Зазначене рішення стосувалося інших фактів, іншої скарги, і було ухвалене в межах окремого дисциплінарного провадження.
Акцентування позивачем на попередньому застосуванні дисциплінарного стягнення до того ж експерта не створює юридичного зв'язку з предметом цього спору та розцінюється судом як спроба емоційного впливу з метою схилити суд до ухвалення рішення на користь позивача без належних правових підстав. Подібна риторика не змінює правової природи спірного рішення, яке було прийняте у межах законних повноважень органу, з дотриманням процедури та за відсутності порушень, які б могли бути предметом судового контролю.
Водночас, слід наголосити, що оскаржуване рішення не змінює, не припиняє і не створює для позивача жодних прав чи обов'язків. Таке рішення не має індивідуального регулятивного значення щодо позивача та не впливає на його правовий статус. Позивач не є стороною дисциплінарного провадження, а отже, не набуває процесуального права на оскарження рішень, прийнятих за результатами його розгляду.
З урахуванням цього, суд не вбачає наявності у позивача жодного оспореного або порушеного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, які підлягають судовому захисту в адміністративному порядку. Право на звернення зі скаргою не тотожне праву на її задоволення, і саме по собі незадоволення скарги не є підставою для визнання дій відповідача протиправними.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 826/2169/17 прямо вказав, що ініціатор дисциплінарного провадження, який подав скаргу на дії судового експерта, не має права оскаржити рішення про відмову у притягненні експерта до відповідальності, оскільки таке рішення не породжує для нього жодних юридичних наслідків.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дисциплінарна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України діяла в межах наданих повноважень, з дотриманням процедури, передбаченої Положенням № 301/5, а саме рішення № 7 від 04.06.2024 не є таким, що порушує права, свободи чи інтереси позивача, не зачіпає його у сфері публічно-правових відносин, а відтак - не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Ураховуючи викладене, суд приходить до правового висновку про безпідставність і необґрунтованість позовних вимог.
VІI. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.