про відвід (самовідвід) судді
05 червня 2025 року м. Київ 910/12159/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши заяву відповідача про відвід судді в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"
до 1) Міністерства фінансів України;
2) Державної митної служби України
про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити певні
дії, -
У серпні 2020 року ТОВ "Термінал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України та Державної митної служби України про визнання незаконним та скасування наказу в частині та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у справі №910/12159/20 позовні вимоги задоволено повністю:
- визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства фінансів України №448 від 22.07.2020 року в частині пункту 7 Змін до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів, яким після позиції "UA305260" доповнено нову позицію "UА305270" такого змісту: "UA305270", Сектор митного поста "Хуст", Sector, Customs Post "Khust": Закарпатська, м. Тячів, 90500, вул. Армійська 147;
- зобов'язано Міністерство фінансів України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування митного посту "Тячів" на території ТОВ "Термінал" (код ЄДРПОУ 31538866) за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, а саме з визначення цьому структурному підрозділу відповідного коду;
- зобов'язано Державну митну службу України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ "Термінал" (код ЄДРПОУ 31538866) за адресою: Закарпатська область, Тячівський р-н, м. Тячів, Пролетарська (Залізнична), 2, а саме з присвоєння відповідного коду, який буде внесено до Переліку місць доставки;
- присуджено до стягнення з Міністерства фінансів України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" 3 153, 00 грн. витрат по сплаті судового збору;
- присуджено до стягнення з Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" 3 153, 00 грн. витрат по сплаті судового збору;
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство фінансів України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким закрити провадження у справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі №910/12159/20 апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у справі № 910/12159/20 задоволено частково, апеляційну скаргу Державної митної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у справі №910/12159/20 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у справі №910/12159/20 скасовано, провадження у справі закрито.
Постановою Верховного Суду від 06.07.2022 касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі №910/12159/20 залишено без змін.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" надійшла заява про направлення справи №910/12159/20 за встановленою підсудністю відповідно до ч.2 ст. 231 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" про направлення справи за встановленою підсудністю задоволено. Матеріали справи № 910/12159/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" до Міністерства фінансів України, Державної митної служби України про визнання незаконним та скасування наказу в частині та зобов'язання вчинити дії направлено для розгляду по суті до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2022, матеріали справи №910/12159/20 передано судді Каракашьяну С.К.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" про передачу справи № 910/12159/21 до Київського окружного адміністративного суду задоволено частково. Матеріали касаційної скарги Малого приватного підприємства "Надія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 910/12159/21 передано до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Через «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшла заява про застосування строку позовної давності, яка зареєстрована 23.05.2025, водночас передана судді Жуку Р.В. для розгляду 05.06.2025, оскільки останній перебував у відпустці з 26.05.2025 по 01.06.2025 та з 02.06.2025 на лікарняному.
Таким чином, заява про відвід судді розглядається 05.06.2025.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №826/3694/16 під головуванням Жука Р.В. заяву ТОВ "Термінал" про зміну боржників у виконавчому провадженні, зміну способу виконання судового рішення, встановлення порядку його виконання та встановлення судового контролю повернуто заявнику без розгляду з формальних підстав. Незважаючи на це в подальшому ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №826/3694/16 під головуванням Лисенко В.І., аналогічна заява була розглянута.
З огляду на це у ТОВ "Термінал" наявні сумніви в неупередженості або об'єктивності судді Жука Р.В. при розгляді даної справи за №910/12159/20, оскільки позивач вважає, що ця справа також буде розглянута формально без детальної оцінки обставин справи та вже існуючих судових рішень у справі №826/3694/16, які до цих пір не виконані.
Розглянувши подану позивачем заяву про відвід судді, суд зазначає наступне.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11.10.2006, відповідно до яких зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Згідно з частиною 3 статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При цьому, частини 4 статті 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.85 та 13.12.85), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
Суд зауважує, що метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто наголосити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
"об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
"суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Надаючи оцінку об'єктивності судді (суддів) під час вчинення ним (ними) процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя (судді) під час виконання ним (ними) своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє поведінка судді (суддів) у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею (суддями) дії, які можуть стати приводом для позбавлення права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи судді повинні утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Судді утримуються від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Водночас вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Водночас за сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду, наведеною, зокрема в ухвалах у справах №990/119/23, № 990/136/23, №990/20/23, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Також суд виснує, що КАС України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Перевіряючи мотиви, з яких виходив позивач, обґрунтовуючи заяву про відвід судді від розгляду справи вбачається, що останній в обґрунтування поданої заяви зазначає основною підставою в цілому для відводу, не погодження з процесуальними діями, вчиненими суддею під час розгляду заяви в іншій справі (№826/3694/16).
Так, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №826/3694/16 заяву про зміну боржників у виконавчому провадженні, зміну способу виконання судового рішення, встановлення порядку його виконання та встановлення судового контролю повернуто заявнику без розгляду. Вказана ухвала набрала законної сили 11.03.2024 та не була оскаржена в апеляційному порядку.
Отже, можна дійти висновку, що позивач погодився з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №826/3694/16, оскільки не оскаржив її в апеляційному порядку.
Суд вказує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 36 КАС України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Тому наведені позивачем обставини не є такими, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, такі доводи у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для відводу судді, що безумовно свідчить про необґрунтованість заявленого відводу.
Аналогічна позиція щодо застосування критерію "неупередженості" судді висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 жовтня 2020 року у справі №826/8426/14, від 06 жовтня 2022 року у справі №640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі №826/9693/13-а та від 11 липня 2023 року у справі №200/5179/22.
У той же час суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Відповідно до правових позицій, висловлених Верховним Судом в ухвалах від 31.10.2023 у справі №990/278/23, від 23.11.2023 у справі №380/17241/22 не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Також суд вважає наголосити на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Відповідно до частини 3статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 40 КАС України, суд вважає за необхідне матеріали цієї справи передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 31,36, 40, 236, 241, 243, 248Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Жука Р.В. у справі №910/12159/20.
Матеріали адміністративної справи №910/12159/20 передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Жук Р.В.