ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" червня 2025 р. справа № 300/8906/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними дій щодо не звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, зобов'язання задоволити поданий 03.10.2024 рапорт та прийняти наказ про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та підпункту 13, пункту 3, частини 12 статті ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 12.05.1992 року (зі змінами, редакція від 30.10.2024, підстава - 4019-ІХ)- через сімейні обставини або з інших поважних причин, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач призваний у Збройні Сили України за мобілізацією та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 03.10.2024 позивач звернувся до відповідача з рапортом та відповідним пакетом документів, про звільнення його з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо Інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. За результатами розгляду вищенаведеного рапорту згідно наданої відповідь відповідачем не встановлено законних підстав для звільнення позивача з військової служби. Однак, на думку позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду рапорту від 03.10.2024 та не звільнення з військової служби згідно з пп. "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки у нього наявні усі передбачені Законом підстави для звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами. Звернув увагу, що у дідуся було двоє дітей: батько позивача ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_3 , яка проживає в США тривалий час, та не має фактичної можливості приїхати в Україну та доглядати батька, що підтверджується відповідною заявою. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 28.11.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.04.2024 та міститься в матеріалах справи. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, вказавши, що надані докази, зокрема рапорт та додатки до нього не підтверджують право останнього на звільнення з військової служби відповідно до вимог абз. 14 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ, а саме останній не надав до рапорту документи, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, оскільки згідно поданих документів у дідуся ОСОБА_4 є донька ОСОБА_3 яка проживає в США та яку не звільнено від обов'язку утримувати батька. Крім того, посилання позивача на факт здійснення постійного догляду щодо дідуся підтверджується актом встановлення факту догляду №343 від 02.04.2024 є безпідставне та не обґрунтоване, оскільки ОСОБА_1 був мобілізований до лав ЗСУ в травні 2022 року та в складі військової частини НОМЕР_1 приймає участь у захисті Батьківщини, захисту Незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України в складі Військової частини НОМЕР_1 , що визнається сторонами.
Позивач звернувся з рапортом від 03.10.2024 до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив про звільнення з лав Збройних сил України, з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, зокрема на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та підпункту 13, пункту 3, частини 12 статті ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 12.05.1992 (зі змінами, редакція від 30.10.2024, підстава - 4019-ІХ) - через сімейні обставини або з інших поважних причин, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо Інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (а.с.43-46).
У рапорті вказано, що до нього додано належним чином посвідчені копії документів: паспорта ОСОБА_1 , картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , військового квитка серії НОМЕР_2 , свідоцтва про народження ОСОБА_1 , паспорту ОСОБА_4 , картки платника податків ОСОБА_4 , пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , висновку ЛКК від 29.03.2024 №1249, акту встановлення догляду №343 від 02.04.2024, довідки №778 від 22.04.2024, відповіді Департаменту соціальної політики від 30.04.2024, довідки №779 від 22.04.2024, витягу із акту огляду у МСЕК щодо ОСОБА_4 серії ІФ №082656, свідоцтва про смерть НОМЕР_5 , свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , заяви ОСОБА_3 від 13.05.2024 (з апостилем) та перекладом, відповіді з РАЦС №153/32.15.6-16 від 06.04.2024, відповіді з РАЦС №157/32.15.6-16 від 12.04.2024, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану (а.с.13-41).
Згідно правового висновку складеного помічником командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи, надано відповідь на рапорт від 03.10.2024 та зазначено що надані докази, зокрема рапорт та додатки до нього не підтверджують право останнього на звільнення з військової служби відповідно до вимог абз. 14 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ, а саме останній не надав до рапорту документи, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, оскільки згідно поданих документів у особи, яка потребує постійного догляду, ОСОБА_4 є донька ОСОБА_3 , яка проживає в США та яку не звільнено від обов'язку утримувати батька(а.с.47-48).
Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами про зобов'язання звільнити його з військової служби на підставі п.п. "г" п.2 ч.4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі по тексту також - Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).
Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону №2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-XII (надалі по тексту також - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України в складі Військової частини НОМЕР_1 , що визнається сторонами.
Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону №2232-XII.
Підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), - зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно матеріалів справи, позивач звернувся з рапортом від 03.10.2024 до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив про звільнення з лав Збройних сил України, з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, зокрема на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та підпункту 13, пункту 3, частини 12 статті ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 12.05.1992 (зі змінами, редакція від 30.10.2024, підстава - 4019-ІХ) - через сімейні обставини або з інших поважних причин, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо Інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (а.с.43-46).
У рапорті вказано, що до нього додано належним чином посвідчені копії документів: паспорта ОСОБА_1 , картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , військового квитка серії НОМЕР_2 , свідоцтва про народження ОСОБА_1 , паспорту ОСОБА_4 , картки платника податків ОСОБА_4 , пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , висновку ЛКК від 29.03.2024 №1249, акту встановлення догляду №343 від 02.04.2024, довідки №778 від 22.04.2024, відповіді Департаменту соціальної політики від 30.04.2024, довідки №779 від 22.04.2024, витягу із акту огляду у МСЕК щодо ОСОБА_4 серії ІФ №082656, свідоцтва про смерть НОМЕР_5 , свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , заяви ОСОБА_3 від 13.05.2024 (з апостилем) та перекладом, відповіді з РАЦС №153/32.15.6-16 від 06.04.2024, відповіді з РАЦС №157/32.15.6-16 від 12.04.2024, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану (а.с.13-41).
Відповідачем не заперечується обставина подання позивачем рапорту та долучених до нього документів.
Однак, відповідно до правового висновку помічником командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи, надано відповідь на рапорт від 03.10.2024 та зазначено що надані докази, зокрема рапорт та додатки до нього не підтверджують право останнього на звільнення з військової служби відповідно до вимог абз. 14 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ, а саме останній не надав до рапорту документи, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, оскільки згідно поданих документів у ОСОБА_4 є донька ОСОБА_3 , яка проживає в США та яку не звільнено від обов'язку утримувати батька. (а.с.47-48).
Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 за №548-XIV (надалі по тексту - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Так, за нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також - Інструкція №40), рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі по тексту також - Положення №1153/2008) звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
За змістом абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 за №735 (надалі по тексту також - Інструкція №735) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Пунктом 6 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції №735 також передбачено те, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Відтак, розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
Також слід звернути увагу на те, що жодним нормативно-правовим актом не визначено можливості повернення рапорту військовослужбовця без розгляду, без реалізації або на ''доопрацювання''.
Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів прийняття рішення [у разі задоволення - відповідного наказу про виключення зі списків особового складу, у разі відмови - відповідного рішення із зазначенням конкретних причин відмови та роз'яснень способу оскарження] за поданим рапортом, або доказів повідомлення позивача про причини неможливості розгляду рапорту у встановлений законодавством термін, таких відомостей ані позивачем, ані відповідачем до суду не надано.
Так, порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 Положення№1153/2008.
Підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року за №548-XIV, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року за №1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту наказом Міністерство оборони України від 06.08.2024 за № 531, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за №1214/42559 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі по тексту також - Порядок №531).
Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (надалі по тексту також - Міноборони), Збройних Силах України (надалі по тексту також - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 Розділу 1 Порядку №531).
За змістом пункту 2 розділу 3 Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті (пункт 4 Розділу 3 Порядку №531).
Приписами пункту 3 Розділу 3 Порядку №531 передбачено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
З огляду на наведене правове регулювання, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Таким чином, суд наголошує, що рапорт має дійти до останньої ланки (відповідальної посадової особи) з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Надання помічником командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи правового висновку, як особою, яка в силу закону не уповноважена на прийняття по суті рішення за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби, не свідчить про розгляд по суті рапорту ОСОБА_1 від 03.10.2024 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняття рішення по суті розгляду такого звернення військовослужбовця.
Викладене свідчить про допущення військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо не розгляду (не вирішення по суті) рапорту ОСОБА_1 від 03.10.2024 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ. Залишення відповідачем без реалізації рапорту порушує порушує законні права та інтереси останнього у правовідносинах із проходження публічної (військової) служби.
Надаючи оцінку наявності підстави для звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану, як необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, на підставі положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, слід зазначити наступне.
Обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у цьому випадку є:
- наявність члена сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи;
- відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Як встановлено судом зі змісту правового висновку помічником командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи, надано відповідь на рапорт від 03.10.2024 та зазначено що надані докази, зокрема рапорт та додатки до нього не підтверджують право останнього на звільнення з військової служби відповідно до вимог абз. 14 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ, а саме останній не надав до рапорту документи, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, оскільки згідно поданих документів у дідуся ОСОБА_4 є донька ОСОБА_3 яка проживає в США та яку не звільнено від обов'язку утримувати батька.
Так, надаючи оцінку аргументам відповідача в частині залишення рапорту військовослужбовця без реалізації у зв'язку з тим, що згідно поданих документів у дідуся ОСОБА_4 є донька ОСОБА_3 яка проживає в США та яку не звільнено від обов'язку утримувати батька, суд зазначає наступне.
Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської ради складено акт встановлення факту здійснення догляду від 02.04.2024 за №343, згідно з яким ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , здійснює догляд за ОСОБА_4 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.24-25).
Однак, коментований акт складений відповідно до пункту 21 "Правил перетинання державного кордону громадянами України", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 за №57 (а.с.25).
Зазначені Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 за №57 не регулюють спірних правовідносин, а лише визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону.
Відтак, посилання позивача на акт встановлення факту здійснення догляду від 02.04.2024 за №343, як на доказ потреби у постійному сторонньому догляді за ОСОБА_4 , є необґрунтованими, оскільки у випадку позивача, спірні правовідносини не стосуються перетинання громадянами України державного кордону, що свідчить про неналежність такого доказу як акт встановлення факту здійснення догляду у правовідносинах публічної служби.
Крім того, суд звертає увагу, що за змістом положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ умовою для звільнення з військової служби по мобілізації на період дії воєнного стану через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, є відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
При цьому, визначення інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у Законі №2232-XII не міститься.
Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Водночас, при повній або частковій відсутності норм, які регулюють певні суспільні відносини, можливо застосувати аналогію закону, тобто, вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки.
Абзацами 1, 3 частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Приписами абзацу 2 частини 1 статті 1265 Цивільного кодексу України унормовано, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Згідно матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 та останні є особами першого ступеня спорідненості.
Основним доводом позивача про те, що ОСОБА_3 не може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_4 , є обставина постійного проживання в Сполучених Штатах Америки та фактичної не можливості приїхати в Україну та доглядати батька.
Однак суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.
Згідно зі статтею 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Обов'язок дітей утримувати батьків в першу чергу виникає на підставі кровного споріднення.
Відповідно до статті 204 Сімейного кодексу України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.
Однак, таких доказів як судового рішення позивачем, ані до суду, ані до відповідача не надано.
Відтак, долучена позивачем до рапорту від 03.03.2024 заява ОСОБА_3 від 13.05.2024 (з апостилем) та перекладом не передбачена чинним законодавством України як підтвердження факту звільнення ОСОБА_3 від обов'язку піклуватися про свого батька ОСОБА_4 , адже відповідно до статті 204 Сімейного Кодексу України звільнення від обов'язку утримувати батька засвідчується рішенням суду.
Таким чином, суд вважає, що при розгляді рапорту позивача відповідачем обґрунтовано зроблено висновок про те, що наявність у ОСОБА_4 дорослої доньки ОСОБА_3 , а перебування останньої за кордоном не є підставою для звільнення з військової служби позивача згідно з вимогами підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
При цьому, суд вказує на те, що відповідно до підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених 3 третьою, пунктом 2 частини, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
За змістом абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Втім, у спірному випадку Військовою частиною НОМЕР_1 , а також командиром цієї військової частини, не вчинялось жодний дій на розгляд або прийняття будь-яких рішень, за результатами розгляду, рапорту ОСОБА_1 , від 03.10.2024, коментоване звернення залишено без реалізації на етапі складання помічником командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи правового висновку.
Таким чином, суд доходить висновку, що слід визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 , від 03.10.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Як наслідок, слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 , від 03.10.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову та не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись статтею 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 03.10.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 22.12.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи: Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ); Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ).
Суддя Микитин Н.М.