05 червня 2025 року Справа № 280/4197/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошового забезпечення за період з 29 серпня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за період з 29 серпня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 29 серпня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 29 серпня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 27.05.2025 поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду із даним позовом, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження.
Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, прохальна частина якого містить клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України. Також, прохальна частина відзиву містить клопотання про зупинення провадження у зв'язку із перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України під час воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
З огляду на те, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) суд вирішив клопотання розглянути у порядку письмового провадження.
Вирішуючи заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суд звертається до усталеної позиції Верховного Суду, відповідно до якої положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"; надалі Закон № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Між тим, у подальшому, Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини перша і друга статті 233 КЗпП України викладені у новій редакції, а саме:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
На підставі порівняльного аналізу положень статті 233 КЗпП України можна зробити висновок, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд враховує, що предметом цього спору є питання, пов'язані із нарахуванням та виплатою грошового забезпечення.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 21 від 21.01.2025 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 21.01.2025 року.
У свою чергу, представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 03.03.2025 щодо надання інформацію на який відповідача листом від 11.03.2025 № 470/2/209 надав представниці запитувану інформацію.
За таких обставин, з урахуванням чинної на день звернення з цим позовом редакції ч. 2 ст. 233 КЗпП України, тримісячний строк звернення до суду із цим позовом обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, тобто з моменту одержання листа відповідача від 11.03.2025. Враховуючи, що такий лист датований 11.03.2025, а із цим позовом позивач звернувся до суду 22.05.2025, то суд дійшов висновку про те, що позивач звернулася до суду в межах тримісячного строку звернення до суду.
Тому суд критично оцінює доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду. Крім того, у вимогах позовної заяви позивач також просив поновити строк звернення до суду із даною позовною заявою, при відкритті провадження у справі суддею вже було надано оцінку обставина, про які повідомлено у заяві, та враховано, що пропущений строк звернення до суду за своєю тривалістю є незначним тому, прийшов до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду із даною позовною заявою.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Щодо заявленого представником відповідача клопотання про зупинення провадження по справі суд зазначає наступне.
Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави обов'язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений статтею 236 КАС України є вичерпним.
Зупинення провадження в адміністративній справі - це тимчасове припинення вчинення у справі будь-яких процесуальних дій у зв'язку з обставинами, що перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.
Відповідно до пункту 5 частиною 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Диспозиція пункту 5 частини 1 статті 236 КАС України вказує на перебування особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, які, тобто відповідна військова частина чи формування, в складі якої і перебуває військовослужбовець, переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, введено на території України воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє і по сьогодення.
Згідно з пунктом 2 вказаного указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Верховний Суд в постанові від 27 лютого 2023 року у справі №380/7845/21 зазначив, що конструкція пункту 5 частини першої статті 236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Між тим, з огляду на приписи статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» № 1934-XII від 06 грудня 1991року, за змістом якої військові частини (у спірному випадку відповідач) є складовими елементами Збройних Сил України, такі суб'єкти перебувають у їх структурі на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як наприклад завершення воєнного стану.
Зупинення провадження у справі за клопотанням військової частини (чи іншого військового формування) на підставі пункту 5 частини 1 статті 236 КАС України фактично означає зупинення провадження до закінчення військового стану.
Однак зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення військового стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, так і змісту та меті пункту 5 частини 1 статті 236 КАС України, а також суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Суд враховує наведену правову позицію Верховного Суду в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.
Крім того, суд зазначає, що представник відповідача не є самостійним учасником справи, а тому безпосередньо його перебування у складі військового формування не може бути підставою для зупинення провадження у справі.
Також слід зазначити, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, участь представника відповідача у судовому розгляді не визнавалась обов'язковою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 236, 241, 243, 248 КАС України суд
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження по справі, - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.В. Сіпака