05 червня 2025 року Справа № 640/8966/21 ЗП/280/813/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ"(03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, 29, код ЄДРПОУ 32846242) до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32а, код ЄДРПОУ 26199097) про визнання протиправними дій, -
Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо обстеження 19 листопада 2020 року земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 58-а, 58-в, кадастровий номер № 8000000000:90:332:055, за наслідками яких складено акт обстеження земельної ділянки від 19 литопада 2020 року № 20-0672-01.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Київської міською радою та Обслуговуючим житловим-будівельним кооперативом індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" 08 жовтня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки 5,1064 га, кадастровий номер 8000000000:90:332:0055, яка розміщена в м. Києві по вул. Люнева, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва, цільове призначення - для облаштування лінійних об'єктів транспортної інфраструктури. Ознайомившись із матеріалами справи №910/234/21, якою вирішувалось питанння стосовно розірвання договору оренди від 03 жовтня 2004 року земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 8000000000:90:332:0055) між позивачем та відповідачем, позивачу стало відомо про існування винесеного 19 листопада 2020 року посадовими особами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) акту №20-0672-01 обстеження земельної ділянки за адресою: м.Київ, вул.Лютнева, 58 а, 58-в, кадастровий номер №8000000000:90:332:055. До вказаного моменту, позивачу не було відомо про здійснення уповнвоаженими особами відповідача перевірки земельної ділянки, оскільки він не був повідомлений про її проведення, а також був відсутній при її проведенні та складанні Акту обстеження № 20-0672-01. Позивач вважає, що вказаний самоврядний контроль був проведений із суттєвими порушеннями, зокрема, останній проведений у вигляді обстеження, а не перевірки, крім того, перевірка проводилася за відсутності і без попередження позивача, акт перевірки не містить інформації щодо ознайомлення позивача із результатами перевірки, що свідчить про те, що обстеження земельної ділянки проводилось без наявних на правових підстав. Позовну заяву просить задовольнити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/8966/21, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням положень статті 262 КАС України.
07 червня 2021 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позов, якій містить заперечення проти задоволення позову з огляду на таке.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що рішенням Київської міської ради «Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві» від 25 версеня 2003 оку №16/890 покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. Так, згідно п. 3.2 вказаного порядку посадові особи Департаменту мають право обстежувати земельні ділянки, що є відмінним від перевірки дотримання вимог земельного законодавства в межах самоврядного контролю. В результаті обстеження земельної ділянки 5,1064 га, кадастровий номер 8000000000:90:332:0055, яка розміщена в м. Києві по вул. Люнева, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва встановлено, що вказана земельна ділянка має ознаки її використання позивачем не за цільовим призначенням, про що останнім було складено акт. Також відповідач зазначив, що оскаржуваний акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не породжує прав та обов'язків для інших осіб. У задоволенні позову просить відмовити.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва справу надіслано до Київського окружного адміністративного суду.
На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, Київським окружним адміністративним судом передано справу до Запорізькому окружному адміністративному суду.
Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 01 квітня 2025 року.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративну справу № 640/8966/21 прийнято до провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України.
23 квітня 2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в обгрунтування якого вказано, що що Департаментом проведено саме обстеження земельної ділянки, а не перевірка дотримання вимог земельного законодавства, як вказує позивач. Звертає увагу суду на те, що обстеження земельних ділянок слід розглядати як один з методів самоврядного контролю, за результатами якого складається саме акт обстеження земельної ділянки, а не акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. В акті обстеження фіксуються виявлені факти порушення земельного законодавства у разі їх встановлення, зокрема, використання земельних ділянок не у відповідності до їх цільового призначення. Також, звертає увагу суду на те, що позивач безпідставно ототожнює такі поняття як «акт обстеження земельної ділянки» та «акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства», у зв'язку з чим і доходить до помилкового висновку щодо недотримання Департаментом процедури проведення перевірок використання земельних ділянок, що, в свою чергу, водить в оману суд, надаючи необгрунтовані твердження, що суперечать фактичному становищу справи, маніпулюючи доказами та викриваючи справжні обставини справи. Окрім того, позивач застосовує до акту обстеження земельної ділянки процедуру проведення перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства. Так, позивач вказує на обов'язковість запрошення на перевірку та подальше надсилання відповідного акту землекористувачу. В той же час, Порядком№ 16/890 не передбачено обов'язку Департаменту щодо повідомлення/запрошення фізичних та/або юридичних осіб на обстеження земельних ділянок та обов'язковості надсилання акту за результатами такого обстеження землекористувачам. Порядком №16/890 також не передбачено складання і затвердження плану проведення обстежень. Порядок №16/890 не містить положень, відповідно до яких обстеження поділяються на планові, і позапланові. При цьому, про факт проведення Департаментом саме обстеження земельної ділянки відповідно до підпункту 3.2 Порядку №16/890, а не перевірки відповідно до підпункту 2.6. Порядку №16/890, свідчить складання саме акту бстеження вказаної земельної ділянки, а не акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Рішенням Київської міської ради від 29 квітня 2010 року №788/4226 Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків «Совські ставки» передано в оренду на 25 років земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:332:0055, площею 5, 1064 га для облаштування лінійних об'єктів транспортної інфраструктури на вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва та 03 жовтня 2014 року між позивачем та Київською міською радою та укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який 08 жовтня 2014 року за реєстровим № МЗК-1000294.
27 жовтня 2020 року за №15/1-108Вих-20 від 27 жовтня 2020 року до Департаменту надійшов запит Київської міської прокуратури про проведення обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:332:0055, площею 5, 1064 га на вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва. За результатами розгляду запиту Київської міської прокуратури 12 березня 2021 року відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року №16/890 (у редакції від 25 грудня 2012 року) (далі - Порядок №16/890), статей 187, 189 Земельного кодексу України та запиту Київської міської прокуратури від 27 жовтня 2020 року за №15/1-108Вих-20 посадовими особами Департаменту проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:332:055 за адресою: вул. Лютнева, 58-а, 58-в. м. Київ, за результатами проведення якого складено Акт обстеження земельної ділянки №20-0672-01 від 19 листопада 2020 року (далі - Акт).
Під час обстеження уповноваженими особами відповідача встановлено, що на земельній ділянці ростуть зелені насадження, частина ділянки огороджена парканом та охороняється, на ділянці розміщено кілька тимчасових та цегляну споруду пляжного клубу «Маячок». За результатами обстеження встановлено ознаки використання земельної ділянки позивачем не за її цільовим призначенням.
Вважаючи дії відповідача щодо здійснення обстеження земельної ділянки протиправними, а своє право на вільне здійснення господарської діяльності порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує дії відповідача щодо проведення обстеження земельної ділянки, за наслідками якого складено акт обстеження від 19 листопада 2020 року №20-0672-01.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Згідно з пунктом 1.1 Порядку №16/890 порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві розроблено з врахуванням особливостей функціонування міста Києва як столиці України та з метою запобігання порушенням земельного законодавства в м. Києві, своєчасного їх виявлення та усунення, удосконалення процедури здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель.
Відповідно до пункту 2.6 Порядку самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства шляхом перевірок здійснюється планово та позапланово.
Планові перевірки проводяться на підставі планів роботи Головного управління.
Позапланова перевірка - це перевірка, не передбачена планами роботи Головного управління.
У разі неможливості своєчасного повідомлення юридичних чи фізичних осіб про проведення позапланової перевірки (обмежений термін на її проведення тощо) вона проводиться без попереднього повідомлення за наявності таких обставин - отримання доручення від Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів прокуратури та інших правоохоронних органів, Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
При цьому, згідно з пунктом 3.2 Порядку №16/890 посадові особи Головного управління мають право, зокрема обстежувати земельні ділянки, в тому числі ті, що перебувають у власності та користуванні юридичних чи фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.
Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 Порядку №16/890, Головне управління після виявлення порушень земельного законодавства складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та дає вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства.
Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства складаються у двох примірниках, один з яких видається особі, яка вчинила порушення земельного законодавства, або направляється їй поштою.
Судом встановлено, що обстеження земельної ділянки проведено згідно приписів пункту 2.6, пункту 3.2 Порядку. При цьому, за наслідками такого обстеження складено акт від 19 листопада 2020 року № 20-0672-01.
Втім, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України.
Суд зазначає, що акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Такий акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків обстеження) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.
Як свідчать матеріали справи, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства та приписів про усунення порушень вимог земельного законодавства за адресою земельної ділянки по вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі м. Києва за період з листопада 2020 року по дату ухвалення ухвалення судового рішеня в даній справі не складалося. Доказів протилежного учасниками справи до суду не надано.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові №21-1465а15 від 16 вересня 2015 року, у поставнові від 21 грудня 2023 року по справі №120/10896/22, у рішенні від 08 листопада 2024 року №990/95/24.
У вказаних вище рішеннях Верховний Суд наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Так, суд зазначає, що оскаржувані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
У зв'язку з викладеним, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) щодо проведення обстеження земельної ділянки та складання акту обстеження земельної ділянки є такими, що прямо впливають та порушують права, свободи та інтереси позивача.
Більш того, рішенням Господарського суду міста Києва від 27 березня 2023 року у справі № 910/234/21, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року, розірвано договір оренди земельної ділянки площею 5,1064 га, яка розташована по вул. Лютневій, 58-а, 58-в у Голосіївському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:90:332:0055), укладений між Київською міською радою та ОЖБК індивідуальних забудовників приватних житлових будинків «СОВСЬКІ СТАВКИ». Також зобов'язано відповідача повернути Київській міській раді вказану земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Тобто земельна ділянка, яка станом на дату звернення позивача до суду із позовом в адміністративній справі № 640/8966/21, яка була передана позивачу в оренду, та проведення обстеження якої слугувало підставою для звернення до суду, вибула з його користування, а тому відсутнє право позивача, яке б підлягало захисту.
За наведених обставин, суд не вбачає порушень в діях відповідача щодо обстеження 19 листопада 2020 року земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 58-а, 58-в, кадастровий номер № 8000000000:90:332:055, за наслідками яких складено акт обстеження земельної ділянки від 19 листопада 2020 року № 20-0672-01.
Згідно з частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат з урахуванням положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу індивідуальних забудовників приватних житлових будинків "СОВСЬКІ СТАВКИ" відмовити в повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05 червня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов