05 червня 2025 року Справа № 280/1819/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ"
до - Тернопільської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,
23.10.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (далі по тексту - позивач) до Тернопільської митниці (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2025/000045/2 від 03.02.2025;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403000/2025/000046/2 від 03.02.2025;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “АМТ» судові витрати по даній справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що позивачем виконані усі умови, визначені Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Тому твердження відповідача про наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів є протиправним. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 МК України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 17.03.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Ухвалою суду від 01.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці про розгляд за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Між ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (м. Дніпро) та "FUJIAN TESLA POWER TECHNOLOGY" CO., LTD (Продавець) 22.04.2024 було підписано зовнішньоекономічний договір поставки № TESLA-1-2024TD. Цей договір, що визначав асортимент, кількість та ціни товарів у невід'ємних Специфікаціях, став підставою для подальшого відвантаження. Так, 12.09.2024 "FUJIAN TESLA POWER TECHNOLOGY" CO., LTD, керуючись умовами контракту, Специфікацією № 1 від 20.05.2024 та інвойсами № TS-L-0038-2024-1, TS-L-0039-2024-2, передала ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" дві партії електрогенераторних установок торгової марки "Vitals".
ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" задекларовано до відділу митного оформлення №3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці партії отриманого товару за окремими електронними митними деклараціями (ЕМД).
Щодо ЕМД № 25UA403070000922U7 від 03.02.2025, судом встановлено таке.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару, що підлягав сплаті Продавцю, ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “АМТ» (далі - Підприємство) подало митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України (далі - МКУ). До їх складу, згідно з графою 44 митної декларації, увійшли: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт № TESLA-1-2024TD від 22.04.2024, специфікація № 1 до нього від 19.08.2024, додаткова угода № 1 від 19.08.2024, банківські платіжні інструкції № 258 від 08.08.2024 та № 272 від 17.09.2024, рахунок-фактура № TS-L-0038-2024-2 від 12.09.2024 та пакувальний лист до нього від 12.09.2024.
З метою підтвердження транспортних витрат до кордону України, Підприємство надало митному органу договір ТЕО № 1092022 від 01.09.2022, заявку на ТЕО № 5496-2Б від 12.09.2024, коносамент № SZ240902650 від 06.10.2024, рахунок на оплату послуг з перевезення № 25-РВТ-5496-2 від 27.01.2025 та міжнародну автомобільну товаротранспортну накладну № UA-2801-1АМТ від 28.01.2025.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган направив Підприємству електронне повідомлення № 1 від 03.02.2025 із вимогою надати додаткові документи. У зазначеному повідомленні митниця вказала на розбіжності між умовами зовнішньоекономічного договору № TESLA-2024-1TD від 22.04.2024 та представленими документами, а саме:
Невідповідність вантажоодержувача: у коносаменті № SZ241001898 від 06.10.2024 одержувачем товару зазначено "P&B TERMINAL SIA", тоді як згідно зі специфікацією № 1 від 20.05.2024 вантажоодержувачем є ТОВ «Торговий дім «АМТ».
Порушення термінів оплати: рахунок № TS-L-0038-2024-2 виставлений 12.09.2024, проте термін оплати, вказаний 27.01.2025, суперечить пункту 4.1 договору від 01.09.2022 № 1092022, що передбачає оплату протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку-фактури.
Недостатність підтвердження перевезення: стосовно перевізника «Б ЕНД Б ТРАНС», зазначеного в автотранспортній накладній № UA-2801-1AMT від 28.01.2025, відсутня інформація, яка б підтверджувала його причетність до перевезення (рахунки, банківські платіжні документи, заявки та договори між «Б ЕНД Б ТРАНС» та «P&B Terminal SIA»).
На підставі вищевикладеного та відповідно до частин 2 та 3 статті 53 МКУ, митний орган вимагав надати: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (у разі оплати рахунку); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. У разі відсутності зазначених документів, митниця просила надати (за наявності) копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару. Митний орган також нагадав про право декларанта подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості та про обов'язок надати такі документи протягом 10 календарних днів на письмову вимогу митного органу відповідно до частини 6 статті 53 МКУ.
У відповідь на повідомлення митного органу, листом вих. № 002-03/02 від 03.02.2025 Підприємство додатково надало завірені банком платіжні інструкції № 258 та № 272, виписку з власного банківського рахунку за серпень-вересень 2024 року, прайс-лист виробника від 13.05.2024 та комерційну пропозицію виробника від 20.05.2024. Одночасно Підприємство зазначило про безпідставність вимог митниці щодо надання додаткових документів, повідомивши, що всі наявні документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом. З огляду на це, Підприємство відмовилося надавати будь-які інші додаткові документи та просило здійснити митне оформлення за наявними документами.
03.02.2025 відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2025/000045/2. Згідно з цим рішенням, загальна митна вартість задекларованого Товару №№ 1, 2 була скоригована митницею за резервним методом (2-r) відповідно до статті 64 МКУ. Одночасно було відмовлено у прийнятті зазначеної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом згідно з частиною сьомою статті 55 МКУ.
Скориставшись цим правом, Підприємство задекларувало зазначену партію товару, і митниця випустила товар у вільний обіг за електронною митною декларацією (ЕМД) № 25UA403070000968U0 від 03.02.2025.
Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) між митною вартістю, визначеною Підприємством, та скоригованою митницею, склала 592 822,64 грн. Розрахунок різниці в митних платежах (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та “В» “Подробиці розрахунків» вказаної вище ЕМД.
Щодо ЕМД № 25UA403070000921U8 від 03.02.2025, судом встановлено наступне.
Для підтвердження вартості товару, що підлягала сплаті продавцю, ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “АМТ» (далі - Підприємство) надало митному органу передбачені частинами 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України (далі - МКУ) документи, перелік яких міститься у графі 44 митної декларації. До них належали: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт № TESLA-1-2024TD від 22.04.2024, специфікація № 1 до нього від 19.08.2024, додаткова угода № 1 від 19.08.2024, банківські платіжні інструкції № 258 від 08.08.2024 та № 272 від 17.09.2024, рахунок-фактура № TS-L-0038-2024-1 від 12.09.2024 та пакувальний лист до нього від 12.09.2024.
З метою підтвердження транспортних витрат до кордону України, Підприємство також надало митниці: договір ТЕО № 1092022 від 01.09.2022, заявку на ТЕО № 5496-1Б від 12.09.2024, коносамент № SZ240902650 від 06.10.2024, рахунок на оплату послуг з перевезення № 25-РВТ-5496-1 від 27.01.2025 та міжнародну автомобільну товаротранспортну накладну № UA-2801-АМТ від 28.01.2025.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган направив Підприємству електронне повідомлення № 1 від 03.02.2025. У ньому зазначалося про початок консультації з митним органом та виявлені розбіжності:
Невідповідність одержувача в коносаменті: згідно з пунктом 3.4 зовнішньоекономічного договору № TESLA-2024-1TD від 22.04.2024, у графі Consignee коносамента Продавець повинен вказати одержувача, зазначеного у специфікації. Проте, згідно зі специфікацією № 1 від 20.05.2024, вантажоодержувачем є ТОВ «ТД «АМТ», тоді як у коносаменті № SZ240902650 від 06.10.2024 одержувачем товару вказано "P&B TERMINAL SIA", що не відповідає документам.
Порушення термінів оплати послуг: відповідно до пункту 4.1 договору № 28122022 від 28.12.2022, оплата послуг здійснюється протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Однак, рахунок № 25-PBT-5496-1 виставлений 27.01.2025, а термін оплати вказано 10.02.2025, що суперечить умовам договору.
Недостатнє підтвердження перевезення: в автотранспортній накладній № UA-2801-AMT від 28.01.2025 зазначено перевізника «PE MROCHKO BOHDAN». Проте, відсутня інформація, яка б підтверджувала причетність цього перевізника до автомобільного перевезення вантажу, окрім самої накладної, а саме: відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи, заявки та договори між «PE MROCHKO BOHDAN» та «P&B Terminal SIA».
Митний орган вказав, що виявлені розбіжності можуть свідчити про наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі. На підставі частини 2 статті 53 МКУ митниця вимагала надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, зокрема транспортні (перевізні) документи. Митний орган також наголосив на обов'язку декларанта або уповноваженої ним особи протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на письмову вимогу митного органу та на праві подавати додаткові наявні документи за власним бажанням відповідно до частини 6 статті 53 МКУ.
У відповідь на зазначене повідомлення, листом вих. № 001-03/02 від 03.02.2025 Підприємство додатково надало митниці: банківські платіжні інструкції № 258 та № 272, завірені банком; виписку з власного банківського рахунку за серпень-вересень 2024 року; прайс-лист виробника від 13.05.2024; комерційну пропозицію виробника від 20.05.2024. Водночас Підприємство висловило свою позицію щодо безпідставності вимог митниці про надання додаткових документів. Підприємство повідомило митний орган, що всі наявні у нього документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом. У зв'язку з цим, Підприємство заявило, що будь-які інші додаткові документи в ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть, та просило здійснити митне оформлення за наявними документами.
03.02.2025 відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2025/000046/2. Згідно з цим рішенням, загальна митна вартість задекларованого Товару №№ 1, 2 була скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості (резервний метод, 2-r) відповідно до положень статті 64 МКУ. Крім того, митний орган відмовив у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, яка заявляє митну вартість товару, має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів. Це право реалізується за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, Підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за Електронною митною декларацією (ЕМД) № 25UA403070000969U9 від 03.02.2025.
Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) між митною вартістю, визначеною Підприємством, та скоригованою митницею, склала 638 645,34 грн. Розрахунок різниці в митних платежах (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та “В» “Подробиці розрахунків» вищезазначеної ЕМД.
Не погодившись з вказаними рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.
При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.
Так, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за рівнем визначеним декларантом, оскільки, подані до митного оформлення документи містять неточності, а саме:
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У зв'язку з відсутністю вищезазначених документів, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у графі 33 Рішення міститься прохання надати (за наявності) такі додаткові документи:
висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
каталоги, специфікації виробника товару.
Судом встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, що підлягала сплаті продавцю, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" надало митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України (далі - МКУ). Перелік цих документів зазначений у графі 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № TESLA-1-2024TD від 22.04.2024; специфікація № 1 до нього від 19.08.2024; додаткова угода № 1 від 19.08.2024; банківські платіжні інструкції: № 258 від 08.08.2024, № 272 від 17.09.2024; рахунок-фактура щодо оплати вартості товару № TS-L-0038-2024-1 від 12.09.2024; пакувальний лист до нього від 12.09.2024.
Для підтвердження транспортних витрат до кордону України Позивач надав митниці: договір ТЕО № 1092022 від 01.09.2022; заявку на ТЕО № 5496-1Б від 12.09.2024; коносамент № SZ240902650 від 06.10.2024; рахунок на оплату послуг з перевезення № 25-РВТ-5496-1 від 27.01.2025; міжнародну автомобільну товаротранспортну накладну № UA-2801-АМТ від 28.01.2025.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митним органом було направлено позивачу електронне повідомлення № 1 від 03.02.2025 (далі - Повідомлення). У ньому зазначалося про початок консультації з митним органом та виявлені розбіжності, які, на думку відповідача, унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для коригування.
В обґрунтування своїх дій відповідач посилався на наступні обставини:
Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом у зв'язку з наявними розбіжностями в документах, а також документальним непідтвердженням числових значень складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, та неподанням на вимогу митного органу документів, що підтверджують митну вартість товару, зокрема транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару (рішення № UA403070/2025/000045/2 та № UA403070/2025/000046/2).
Суд не погоджується з цими твердженнями відповідача, оскільки вони є необґрунтованими та суперечать правовим нормам і правовим висновкам Верховного Суду. Встановлено, що твердження митниці про ненадання позивачем транспортних перевізних документів не відповідає дійсності. Усі наявні у позивача такі документи були надані ним митниці в процесі консультацій щодо митного оформлення обох товарних партій, а саме: договір ТЕО № 1092022 від 01.09.2022; заявки на ТЕО: № 5496-2Б, № 5496-1Б від 12.09.2024; коносамент № SZ240902650 від 06.10.2024; рахунки на оплату послуг з перевезення: № 25-РВТ-5496-2, № 25-РВТ-5496-1 від 27.01.2025; міжнародні автомобільні товаротранспортні накладні: № UA-2801-1АМТ, № UA-2801-АМТ від 28.01.2025.
З наданих позивачем транспортних витрат, згідно з ЕМД № 25UA403070000922U7 (рішення № UA403070/2025/000045/2) та ЕМД № 25UA403070000921U8 (рішення № UA403070/2025/000046/2), була належним чином підтверджена розрахунками, що включали вартість морського та автомобільного перевезення, а також винагороду за ТЕО. Загальна вартість перевезення та вартість транспортних послуг до кордону з Україною були чітко визначені і документально підтверджені.
Суд констатує, що факти прийняття товару до перевезення, його перевезення та числові показники заявленої транспортної складової митної вартості у зазначених документах повною мірою підтверджуються, кореспондуються між собою та ідентифікуються із задекларованими товарами. Отже, митниця мала можливість їх перевірити, а її твердження про ненадання Позивачем транспортних перевізних документів не відповідає дійсності.
Розбіжності у зовнішньоекономічному договорі та транспортних документах. Митниця зазначила, що:
У коносаменті в графі Consignee Продавець повинен вказати одержувача, зазначеного у специфікації на партію товару, проте у коносаменті від 06.10.2024 № SZ241001898 (рішення № UA 403000/2025/000003/2) та № SZ240902650 (рішення № UA 403070/2025/000046/2) одержувачем товару зазначено «P&B TERMINAL SIA», що не відповідає документам.
Терміни оплати послуг, зазначені у рахунках, суперечать умовам договору ТЕО.
В автотранспортній накладній зазначено перевізника («Б ЕНД Б ТРАНС» або «PE MROCHKO BOHDAN»), проте відсутня інформація, яка б підтверджувала їх причетність до перевезення вантажу, окрім самої накладної (рахунки, банківські платіжні документи, заявки та договори між ними та «P&B Terminal SIA»).
Суд вважає зазначені твердження митниці помилковими. Встановлено, що перевезення спірної товарної партії здійснювалось відповідно до укладеного договору ТЕО № 1092022 від 01.09.2022 між позивачем та компанією «P&B Terminal SIA» (Рига, Латвія). Згідно з умовами цього договору (п.1.1.), експедитор надає транспортно-експедиторські послуги, включаючи організацію перевезень різними видами транспорту. Пункт 2.1.2 договору передбачає право експедитора укладати договори з портами, перевізниками та іншими організаціями від свого імені або від імені клієнта. Крім того, згідно з п. 2.2.2 договору ТЕО, експедитор зобов'язаний представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з державними органами, юридичними і фізичними особами з приводу транспортного експедирування вантажу.
Отже, умовами договору ТЕО позивач делегував право на отримання вантажу компанії-експедитору «P&B Terminal SIA». Саме тому у коносаменті вона зазначена у графі: “Consignee» як вантажоотримувач та фрахтувальник. Зазначена митним органом “розбіжність» ґрунтується на неправильному тлумаченні посадовою особою митниці відомостей наданих документів. Митницею не обґрунтовано, яким чином зазначення у графі “Consignee» коносаменту вантажоотримувача впливає на можливість перевірки числових показників заявленої митної вартості задекларованого товару. З урахуванням викладеного, зауваження митниці щодо вантажоотримувача є безпідставними і не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Щодо твердження митниці про розбіжності в термінах оплати, суд зазначає, що відповідачем не враховано умови пункту 4.1 договору ТЕО № 1092022, згідно з яким оплата послуг здійснюється протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку-фактури через електронну пошту. Таким чином, перебіг строку оплати за надані транспортні послуги починається з моменту отримання рахунку позивачем на електронну пошту. Встановлено, що для рахунку № 24-РВТ-5496-2 дата отримання - 15.02.2025, строк оплати спливав 25.02.2025, а для рахунку № 24-РВТ-5496-1 - 03.02.2025, строк оплати спливав 13.02.2025. На момент декларування товару та винесення Рішення митницею, строк оплати за обома рахунками не сплинув, і оплата ще не була здійснена, тому банківські платіжні документи були відсутні у позивача і не могли бути надані митниці. Водночас, Суду надано підтвердження, що оплата позивачем за обома рахунками була здійснена у повній відповідності до умов пункту 4.1 договору ТЕО: банківською платіжною інструкцією № 39 від 25.02.2025 (рахунок № 25-РВТ-5496-2) та банківською платіжною інструкцією № 38 від 13.02.2025 (рахунок № 25-РВТ-5496-1).
Також, з умов договору ТЕО вбачається, що договірні відносини щодо перевезення спірної товарної партії у позивача наявні виключно з компанією-експедитором «P&B Terminal SIA». Очевидно, ця компанія залучала до перевезення задекларованого товару на певному етапі компанії «Б ЕНД Б ТРАНС» та «PE MROCHKO BOHDAN», які зазначені у накладних CMR. Будь-які договори з приводу транспортування задекларованого товару між позивачем та цими компаніями не укладались. Позивач не є стороною будь-яких договорів між компанією-експедитором «P&B Terminal SIA» та зазначеними перевізниками, що обумовлює неможливість наявності у нього таких документів. Експедитором «P&B Terminal SIA» позивачу виставлено загальні рахунки на оплату всіх послуг з перевезення, які були оплачені. Договірні та комерційні відносини основного експедитора з іншими суб'єктами господарської діяльності, залученими ним до перевезення вантажу, не стосуються позивача.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену, зокрема, у постанові від 13.08.2020 по справі № 804/4963/16, згідно з якою суди дійшли висновку, що передбачене договором право експедитора укладати договори з іншими перевізниками спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником. Отже, зауваження митниці про відсутність рахунків про перевезення, банківських платіжних документів та договорів між компаніями «P&B Terminal SIA» та «Б ЕНД Б ТРАНС» або «PE MROCHKO BOHDAN» є безпідставними і не можуть бути підставами для коригування митної вартості товарів.
Недостатність прайс-листа та комерційної пропозиції, оскільки вони містять інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB Fuzhou, що, на думку митниці, обмежує конкурентність (рішення № UA 403070/2025/000045/2 та № UA 403070/2025/000046/2).
Суд вважає зазначені твердження митниці необґрунтованими. Чинне міжнародне законодавство не встановлює типової форми комерційної пропозиції та прайс-листа. Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, достатні будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Комерційна пропозиція містить посилання на особу, якій надається пропозиція, найменування товару, кількість, умови поставки, ціну одиниці товару. Інформація, що міститься у комерційній пропозиції та прайс-листі, відповідає іншим документам, наданим Позивачем до митного оформлення. Це не викликає сумнівів у тому, що надані документи, передбачені частиною 3 статті 53 МКУ, стосуються саме задекларованого товару і містять інформацію щодо ціни товару.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено свободу підприємницької діяльності, митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості через наявність чи відсутність у ньому певних відомостей. Верховний Суд неодноразово висловлював свою правову позицію щодо надання митниці прайс-листів та комерційних пропозицій, зазначаючи у постановах (наприклад, від 07.08.2018 по справі № 804/14558/15, від 21.08.2018 по справі № 804/1755/17, від 13.09.2019 по справі № 820/859/17, від 06.02.2020 по справі № 520/10709/18, від 23.10.2020 по справі № 810/690/17), що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МКУ, жодним нормативним актом не встановлено вимоги до його форми та змісту, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Відомості, зазначені у прайс-листі, знайшли своє підтвердження у первинних документах бухгалтерського обліку - специфікації, рахунку на оплату, банківських платіжних документах. Таким чином, зауваження митниці відносно прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх як документів, що підтверджують вартість товару.
Суд наголошує, що згідно з правовими нормами та висновками Верховного Суду, митний орган може витребувати додаткові документи виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність обґрунтованих сумнівів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Встановлено, що надані позивачем митниці документи на підтвердження заявленої митної вартості спірної товарної партії не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. При цьому митницею наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обґрунтована. Більш того, митницею взагалі не зазначено в процесі консультацій щодо митного оформлення жодної розбіжності у поданих позивачем документах, що свідчить про відсутність таких розбіжностей. З огляду на викладене, вимога митниці про надання зазначених додаткових документів є протиправною.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.
Отже, у ході судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа № 815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа № 815/3400/17.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
З огляду на викладене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими. Їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.
Отже, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів будь-яким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № № UA403070/2025/000045/2 та UA403000/2025/000046/2 від 03.02.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Платіжною інструкцією № 37387823 від 25.02.2025 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 18 472 грн 02 коп. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, приміщ. 23, код ЄДРПОУ 42822115) до Тернопільської митниці (46400, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403070/2025/000045/2 від 03.02.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № № UA403000/2025/000046/2 від 03.02.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18 472 грн 02 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 05 червня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький