05 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/6151/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення середнього заробітку,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ НП в Житомирській області) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №240/8208/23 про поновлення на посаді.
Свої вимоги мотивує тим, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі № 240/8208/23 його поновлено на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Судове рішення набрало законної сили 12.12.2023, тому відповідач був зобов'язаний в цей же день поновити позивача на службі в поліції.
Наказ про поновлення на посаді ОСОБА_1 видано лише 04.01.2024, що підтверджується копією наказу від 04.01.2024 № 4 о/с.
Отже, ГУНП в Житомирській області у зв'язку із затримкою виконання вищевказаного судового рішення зобов'язане виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час такої затримки, який позивач обраховує в розмірі 24413,40 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду та позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника відповідача 06.09.2024 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти позовних вимог повністю заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.
20.02.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі № 240/8208/23 позивача поновлено на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (наказ ГУНП в Житомирській області від 04.01.2024 №114 о/с ).
Судове рішення набрало законної сили 12.12.2023, тому відповідач був зобов'язаний в цей же день поновити позивача на службі в поліції.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 13.02.2025 у справі №240/8208/23 скасовано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №240/8208/23, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року залишено без змін.
На виконання постанови Верховного Суду від 13.02.2025 №240/8208/23 ГУНП в Житомирській області видано наказ від 17.02.2025 №114 о/с про скасування наказу від 04.01.2024 № 4 о/с про поновлення на посаді ОСОБА_1 .
Таким чином, у даній справі відсутній предмет спору, оскільки постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 240/8208/23 скасована, а тому відсутня затримка виконання постанови.
Від позивача заперечень на відзив, пояснень не надходило.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі № 240/8208/23, ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Судове рішення набрало законної сили 12.12.2023, тому відповідач був зобов'язаний в цей же день поновити позивача на службі в поліції, проте наказ про поновлення на посаді ОСОБА_1 видано лише 04.01.2024.
Позивач вважає, що відповідач у зв'язку із затримкою виконання вищевказаного судового рішення зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час такої затримки, у зв'язку з чим звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить до наступного.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом першим частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною 7 статті 235 Кодексу законі про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Отже, положення статті 236 вказаного Кодексу встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
В пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", вказано, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Згідно статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII в діючій редакції рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Верховний Суд в постанові по справі № 640/2806/21 і у справі № 580/5185/20 висловив правову позицію, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов'язком. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
З огляду на державні гарантії обов'язковості виконання судових рішень, Верховний Суд зазначив, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. У цьому контексті Суд зауважив, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Тож згідно зі статтею 236 КЗпП виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Суд вважає, що єдиним і ключовим для вирішення цього спору є відповідь на питання про правові наслідки скасування судового рішення про поновлення на роботі. Оскільки постановою Верховного Суду від 13.02.2025 у справі №240/8208/23 скасовано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 240/8208/23, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року залишено без змін.
На виконання постанови Верховного Суду від 13.02.2025 №240/8208/23 ГУНП в Житомирській області видано наказ від 17.02.2025 №114 о/с про скасування наказу від 04.01.2024 № 4 о/с про поновлення на посаді ОСОБА_1 ..
Суд переконаний, що у даному випадку скасоване судове рішення в жодному разі не може породжувати жодних правових наслідків з моменту його ухвалення для сторін по справі, а тим більш бути підставою матеріальної відповідальності ГУ НП в Житомирській області у виді виплати середнього заробітку за час затримки виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №240/8208/23 про поновлення на посаді.
Вирішуючи питання про правові наслідки скасування судового рішення про поновлення на роботі, суд виходить із правових позицій Верховного Суду, викладених у його постановах від 12 серпня 2021 року у справі № 2а-8044/09/1370 та від 31 жовтня 2023 у справі № 460/10065/21, ухвалі від 15 березня 2024 року в справі № 420/19344/22, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що у разі скасування судового акта, він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а тому враховуючи обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, у суб'єкта владних повноважень - ГУ НП в Житомирській області відсутні законні підстави для невиконання остаточного судового рішення, що в цьому випадку має наслідком визнання правомірності звільнення позивача і відсутність підстав для застосування відповідальності відповідача за виконання негайно скасованого рішення суду першої інстанції про поновлення на посаді у виді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення.
Таким чином, враховуючи викладені обставини справи, суд визнає, що хоча добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов'язком (шляхом видання наказу про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду) і не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі, однак обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки виконання рішення про поновлення на роботі є його відповідальністю за таку затримку згідно ст. 236 КЗпП і проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці, право на отримання стягнення виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин, якому і надано право ініціювати притягнення роботодавця до відповідальності за ст. 236 КЗпП у виді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, однак лише в разі незаконного звільнення. Після скасування судового рішення про поновлення працівника на посаді відсутні підстави визнавати таке звільнення незаконним і невиконання вже скасованого рішення на момент звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки в жодному випадку не тягне за собою відповідальності роботодавця за ст. 236 КЗпП оскільки в цій ситуації слідує визнати, що дії роботодавця щодо звільнення працівника з посади були повністю законними і правомірними і це автоматично скасовує будь-які його обов'язки щодо виконання судового рішення. Неіснуюче судове рішення не підлягає виконанню ні в добровільному, ні в примусовому порядку.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позову.
Підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10008, РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108625) про стягнення середнього заробітку - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
05.06.25