(про відмову у забезпеченні позову)
05 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/14706/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернова Г.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приводу відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , на підставі п. 14 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у спосіб, визначений Порядком № 560 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 14 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою суду від 05.06.2025 вказану позовну заяву залишено без руху.
До суду 04.06.2025 надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони працівникам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що 07.02.2025 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу у зв'язку із постійним доглядом за сестрою з 2 групою інвалідності. З відповіді від 01.05.2025 дізнався, що протоколом комісії від 04.03.2025 №44 відмовлено у наданні відстрочки на загальних підставах, що спонукало позивача звернутися до суду з позовною заявою.
Позивач зазначає, що є всі підстави та об'єктивні факти вважати, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову, це може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення, оскільки відстрочка від мобілізації надається до моменту вступу військовозобов'язаного на військову службу згідно ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу".
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч.1 ст.151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені ч. 2 ст. 150 цього Кодексу.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Верховний Суд в постанові від 28.03.2018 по справі № 800/521/17 вказав, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
Заявником - позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд звертає увагу на те, що застосування такого заходу забезпечення позову, який просить позивач, є неможливим без дослідження оскаржуваних дій, їх законності, що, в свою чергу, входить до предмету доказування у даній адміністративній справі.
Заявником не доведено, що відповідачем вчиняються активні дії, спрямовані на його мобілізацію, а саме лише посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що в поданій заяві про забезпечення позову заявник не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може забезпечити позов.
З огляду на викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Г.В. Чернова