04 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/14381/24
категорія 114000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області, який звернувся в інтересах держави в особі: Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації до Олевської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області (далі - прокурор, позивач) із позовом, в якому:
- визнати протиправною бездіяльність Олевської міської ради щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини;
- зобов'язати Олевську міську раду утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор, вказав, що Олевська міська рада (далі - відповідач, міська рада) не виконує вимоги Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо створення виконавчого органу з охорони культурної спадщини. Наголошує, що упродовж часу роботи Олевської міської ради з моменту її утворення не вжито заходів щодо погодження питання створення такого виконавчого органу у складі міської ради з Міністерством культури та інформаційної політики України, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини", і нівелює виконання міською радою обов'язків та повноважень, визначених цим Законом. Стверджує, що невиконання вищезазначених вимог законодавства щодо утворення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини та здійснення ними своїх повноважень підриває авторитет держави, якою гарантовано охорону культурної спадщини. Звертає увагу суду, що неутворення відповідного спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та недотримання порядку призначення його керівника може стати передумовою визнання винесених, прийнятих, виданих не уповноваженим органом/особами (в даному випадку Олевською міською радою) розпоряджень, рішень, приписів, постанов, незаконними, а відтак відсутності державних механізмів захисту об'єктів культурної спадщини.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду в інтересах держави за захистом порушених прав.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 прийнято до провадження позовну заяву та відкрите провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
20.08.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Пояснює, що Олевська міська рада не створила на даний час орган охорони культурної спадщини, у зв'язку з відсутністю в міському бюджеті коштів на утворення такого органу та утримання відповідного штату працівників. При цьому, стверджує, що Олевська міська рада всі необхідні завдання та обов'язки виконує через інший свій структурний підрозділ - відділ культури та туризму (далі - Відділ). Серед завдань та функцій Відділу визначених його положень, чітко визначено, що Відділ здійснює контроль за дотриманням законодавства України з питань культури, мистецтв, охорони культурної спадщини та туризму. Крім того, звертає увагу суду на зміст листу Міністерства від 14.02.2024 №06/15/1410-24 щодо підтвердження виконання завдань та обов'язків з боку Олевської міської ради. Відповідно до інформації Міністерства встановлено, що міською радою розроблено та направлено на затвердження науково-проектну документацію "Історичний ареал та зони охорони пам'яток культурної спадщини міста Олевськ Житомирської області". На даний час вказаний план Міністерством не затверджено через епідемію COVID- - 19, а згодом широкомасштабним вторгненням. За висновками Міністерства Олевською міською радою виконано передбачені пам'ятко охоронним законодавством вимоги та вжито належні заходи забезпечення розроблення історико - архітектурного опорного плану.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вказує наступне.
Встановлено, що Коростенською окружною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави та вивчення стану дотримання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини скеровані наступні запити на адресу:
- Олевської міської ради (за №52/3-957ВИХ-24 від 29.01.2024) про надання необхідної інформації щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини (відділу, управління). За результатами розгляду якого, листом Відділ культури та туризму Олевської міської ради №22/1-12 від 08.02.2024 повідомила про відсутність коштів у бюджеті міської ради для фінансування такого органу. Крім того надало інформацію про власників/користувачів пам'яток архітектури місцевого значення;
- Управління культури та туризму Житомирської обласної державної (військової) адміністрації (за №52/3-845вих24 від 24.01.2024) про надання необхідної інформації щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини (відділу, управління). У відповідь листом №199-122/0424 від 09.02.2024 Управління культури та туризму Житомирської обласної державної (військової) адміністрації повідомило про відсутність звернень, пропозицій від Олевської міської ради щодо надання погодження на призначення керівника спеціального уповноваженого органу охорони культурної спадщини, надіслання, переадресування до Міністерства культури та інформаційної політики України погоджень на створення у даному органі місцевого самоврядування спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини. Крім того, про відсутність інформації щодо затвердження історико-архітектурного опорного плану м.Олевська;
- Міністерства культури та інформаційної політики України (за №52/3-990ВИХ-24) інформацію про надходження протягом 2021-2024 років відповідної науково-проектної документації, проектів історико-архітектурних опорних планів міста Олевськ Житомирської області, стан розгляду указаних матеріалів Міністерством і дані про їх затвердження чи причини не затвердження в установленому законом порядку. За результатами розгляду Управління дозвільно-погоджувальної документації листом №069/15/1410-24 від 14.02.2024 повідомило про перебування на постійному контролі вказаного питання. Пояснило, що Міністерство підтримує постійний контакт з розробником та замовником документації, інформує їх про поточний стан розгляду та вживає всі можливі заходи для прискорення належного врегулювання даної ситуації. При цьому, з боку Олевської міської ради (як замовника НПД) було виконано передбачені пам'яткоохоронним законодавством вимоги та вжито належні заходи із забезпечення розроблення ІАОП. При цьому, інформація щодо намірів створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини при Олевській міській раді Житомирської області та призначення керівників таких органів у МКІП наразі відсутня.
Вважаючи протиправною бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини, керівник Коростенської окружного прокуратури звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР).
Статтею 1 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно із ст.5 Закону №280/97-ВР система місцевого самоврядування включає, зокрема, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону №280/97-ВР).
Відповідно підпункту 10 пункту "б" частини першої статті 32 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України "Про охорону культурної спадщини" №1805-III від 08.06.2000 (далі - Закон №1805-III).
Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.1 Закону №1805-III культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.
Об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.
Згідно із статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;
орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Отже, обов'язок щодо утворення відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України законодавцем покладено саме на місцеву раду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
У той час, під час судового розгляду справи встановлено, що в порушення прямої вказівки закону Олевською міською радою спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини не утворено.
При цьому, суд не враховує доводи міської ради про те, що повноваженнями у сфері культурної спадщини наділено Відділ культури та туризму Олевської міської ради з огляду на таке.
Відповідно до п.п.3.1.1-3.1.8 Положення про відділ культури та туризму Олевської міської ради, затвердженого рішенням ІІІ Олевської міської ради VIII скликання №103 від 04.02.2021 (далі - Положення) до основних завдань Відділу віднесено:
- реалізація державної політики у сфері культури, а також державної мовної політики;
- здійснення контролю за дотриманням законодавства України з питань культури, мистецтв, охорони культурної спадщини та туризму;
- створення сприятливих умов для розвитку і функціонування української мови в суспільному житті, збереження та розвитку етнічної, мовної і культурної самобутності національних меншин, які проживають в місті та громаді;
- сприяння підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації працівників закладів культури, підпорядкованих Відділу;
- забезпечення, у межах наданих повноважень, доступності позашкільної мистецької освіти;
- вирішення питань про надання неповнолітнім, студентам, пенсіонерам та інвалідам права на безкоштовне та пільгове користування закладами культури, підпорядкованими Відділу;
- сприяння захисту прав і законних інтересів суб'єктів діяльності в галузі культури;
- забезпечення реалізації прав громадян на свободу художньої творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, доступності всіх видів культурних послуг та культурної діяльності для кожного громадянина в межах повноважень Відділу.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.6 Закону №1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить:
- забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території;
- подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України;
- забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць;
- забезпечення дотримання режиму використання пам'яток місцевого значення, їх територій, зон охорони;
- забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;
- організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини;
- надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини;
- організація відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт;
- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;
- надання висновків щодо відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;
- укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону;
- забезпечення в установленому законодавством порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в межах їх територій;
- підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної спадщини, відповідного використання пам'яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;
- популяризація справи охорони культурної спадщини на відповідній території, організація науково-методичної, експозиційно-виставкової та видавничої діяльності у цій сфері;
- виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;
- підготовка пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території і проектів місцевого бюджету та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;
- інформування органів охорони культурної спадщини вищого рівня про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам'яток, що знаходяться на їх території;
- участь в організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників у сфері охорони культурної спадщини;
- організація досліджень об'єктів культурної спадщини, які потребують рятівних робіт;
- застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону;
- здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Відтак, проаналізувавши перелік завдань Відділу передбачених у Положенні, суд дійшов висновку, що такі є відмінними від повноважень виконавчого органу міської ради, які закріплено в ч.2 ст.6 Закону №1805-III.
Зважаючи на викладене, суд не враховує твердження відповідача про те, що в розумінні приписів Закону №1805-III Олевська міська рада виконує необхідні завдання та обов'язки через інший свій структурний підрозділ - Відділ, зокрема контроль за дотриманням законодавства України з питань культури, мистецтв, охорони культурної спадщини та туризму), оскільки Відділ не наділено комплексом усіх повноважень у сфері охорони культурної спадщини.
В контексті вирішення даного спору слід наголосити, що покладення на Відділ певних повноважень у сфері охорони культурної спадщини не свідчить про виконання міською радою законодавчо передбаченого обов'язку щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
Приписи Закону №1805-III встановлюють вимоги щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, а не покладення окремих чи вибіркових повноважень у сфері охорони культурної спадщини на інший виконавчий орган ради, як це вчинено міською радою.
У досліджуваних спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що відповідач не виконує передбаченого законом обов'язку щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини. При цьому, жодних варіантів поведінки (утворення чи не утворення) законодавцем не передбачено. Встановлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені аргументи міської ради.
Щодо заперечень представника міської ради стосовно відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст.23 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VII).
Відповідно до ч.3 названої статті Закону Закон №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
За змістом ч.4 ст.23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.
Звернення прокурора до суду з позовом до власника пам'ятки, який ухиляється від укладення охоронного договору, про зобов'язання укласти такий договір спрямовано на забезпечення охорони культурної спадщини України, тобто, відповідає інтересам держави, які прокурор має захищати у разі нездійснення або неналежним чином здійснення відповідним управлінням (або відділом) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент) своїх повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.01.2025 у справі №560/5184/24.
Як свідчать матеріали справи предметом даного спору є бездіяльність Олевської міської ради протягом тривалого часу щодо не вжиття заходів стосовно створення спеціально уповноваженого виконавчого органу охорони культурної спадщини.
Наразі, Коростенська окружна прокуратура звернулася з даним позовом до суду на захист інтересів держави самостійно, у порядку, визначеному ч. 5 ст. 53 КАС України, ст. 23 Закону №1697-VII, у зв'язку з відсутністю органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зокрема, щодо подання позовної заяви.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про дотримання прокурором встановленого статтею 53 КАС України та статтею 23 Закону №1697-VII порядку звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави та про наявність підстав для такого захисту.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином, наведене свідчить про невиконання міською радою положень Закону №1805-III, та, у підсумку бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Таким чином, всупереч вищевказаних вимог законодавства України Олевською міською радою не вжито необхідних заходів, спрямованих утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу частини 3 статті 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до статті 139 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст.139, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
вирішив:
Адміністративний позов керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області (вул. Героїв Чернобиля, 10, м. Коростень, Житомирська область,11501. РНОКПП: 02909950) в інтересах держави в особі: Міністерства культури та інформаційної політики України (вул.Івана Франка, 19, м.Київ, ЄДРПОУ: 43220275), Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації (вул.Мала Бердичівська,25, м.Житомир, 10024, ЄДРПОУ: 44668226) до Олевської міської ради Житомирської області (вул. Володимирська, 2, м. Олевськ, Коростенський район, Житомирська область,11001.ЄДРПОУ: 04343470) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Олевської міської ради щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
Зобов'язати Олевську міську раду утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 04 червня 2025 р.
04.06.25