05 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/25759/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львіській області), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову від 29.10.2024 №064250009886 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13.11.2024, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1988 по 23.06.1993.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.11.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Її заяву за принципом екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ у Львівській області та 29.10.2024 прийняло спірне рішення № 064250009886, яким відмовило їй у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 03 місяці 29 днів. Зокрема, не враховано період її навчання в республіці Білорусь з 01.09.1998 по 23.06.1993.
Позивач не погоджується із таким рішенням ГУ ПФУ у Львівській області, оскільки вона є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (3 категорія), з 26.04.1986 по 01.01.1993 була зареєстрована і проживала в м.Коростень Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, зокрема під час навчання приїжджала на канікули, а тому має право на застосування щодо неї початкової величини та на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, а саме на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від ГУ ПФУ в Житомирській області 23.01.2025 надійшов відзив, у якому, заперечуючи проти позовних вимог, зазначено про відсутність у позивача права на зниження пенсійного віку та правомірність оскаржуваного рішення. Зокрема вказано, що законодавець пов'язує таке право із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживання або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Разом з тим, доданими документами станом на 01.01.1993 підтверджений період проживання (роботи) позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 24.08.1988 становить 02 роки 03 місяці 29 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону № 796. Зазначає, що в Постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року по справі №500/551/23 вказано, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796 є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у забруднених зонах протягом зазнаних періодів до 01 січня 1993 року і якщо особа навчалась в іншому місті, то цей період навчання не може бути зарахованим до пільгового стажу. Наголошує, що позивач з 01.09.1988 по 23.06.1993 навчалася в м.Могильов республіки білорусь та місце навчання не відноситься до зон радіоактивного забруднення; диплом НОМЕР_1 від 01.07.1993 завірений печаткою на іноземній мові, а Угода між Урядом України та урядом республіки білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Києві 14.12.1993, припинила свою дію для України 23.12.2023, відповідно до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території республіки білорусь по 31 грудня 1991 року. Щодо перебування позивачки без реєстрації на канікулах в м. Коростень згідно довідки № 80/5 від 12.11.2024 під час навчання в м. Могильов республіка Білорусь, та акту № 805 від 12.11.2024 про підтвердження сусідами проживання без реєстрації на час канікул в м. Коростень, який складений Органом самоорганізації населення - Спілка голів окружних будинків, вуличних комітетів зазначає, що вони не є довідками, виданими органами місцевого самоврядування.
Від ГУ ПФУ у Львіській області 06.02.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону № 796.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , 1970 р.н., є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), та 13.11.2024 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивачки про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львіській області та 29.10.2024 прийнято рішення №064250009886 про відмову у призначенні пенсії.
Зі змісту оскаржуваного рішення про відмову вбачається, що позивач не має права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки період її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає менше 3 років, а саме 2 роки 3 місяці 29 днів. До періоду проживання не зараховано період навчання з 01.09.1988 по 23.06.1993 в м.Могильов республіки Білорусь, оскільки місце навчання не відноситься до зон радіоактивного забруднення, диплом НОМЕР_1 від 01.07.1993 завірений печаткою на іноземній мові, а Угода між Урядом України та урядом республіки білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Києві 14.12.1993, припинила свою дію для України 23.12.2023, відповідно до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території республіки білорусь по 31 грудня 1991 року. Щодо перебування позивачки без реєстрації на канікулах в м. Коростень згідно довідки № 80/5 від 12.11.2024 під час навчання в м. Могильов республіка Білорусь та акту № 805 від 12.11.2024 про підтвердження сусідами проживання без реєстрації на час канікул в м. Коростень, який складений Органом самоорганізації населення - Спілка голів окружних будинків, вуличних комітетів зазначає, що вони не є довідками, виданими органами місцевого самоврядування.
Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 років (абзацу 2 частини 1 статі 26 Закону №1058-IV).
Сторонами не заперечуються ті обставини, що позивач на час звернення до відповідача досягнула віку 54 роки та має страховий стаж 31 рік 08 днів.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які проживали або працювали на радіоактивно забруднених територіях, пенсії призначаються із зниженням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період (абзац 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII).
Із аналізу наведеної правової норми видно, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років до 01 січня 1993 року.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (частини друга та третя статті 55 Закону №796-XII).
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Отже, щодо проживання та (або) роботи потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року.
Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується дублікатом посвідчення серії НОМЕР_2 (категорія 3), виданим Житомирською облдержадміністрацією 27.10.2005.
Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі також - Порядок № 22-1).
Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку № 22-1, в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, передбачено, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
З аналізу наведених норм видно, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», а факт проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення засвідчують довідки, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
При цьому, згідно пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З довідки №80/5 від 09 грудня 2024 року, виданої Органом самоорганізації населення - Спілка голів окружних будинків, вуличних комітетів на підставі акту сусідів, вбачається, що позивач зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , приїжджала на кожні канікули і святкові дні під час навчання в м.Могильов (республіка білорусь) до Коростеня і проживала в цей період без реєстрації за вказаною адресою.
З копії диплому НОМЕР_3 судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1988 по 23.06.1993 навчалася в Могильовському машинобудівному інституті (республіка Білорусь).
Оскільки м. Могильов (республіка Білорусь) не віднесено до зони, забрудненої внаслідок аварії на ЧАЕС, період навчання позивачки в Могильовському машинобудівному інституті з 01.09.1988 по 23.06.1993 не було враховано пенсійним органом до періоду проживання на території гарантованого добровільного відселення.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17, від 31.07.2019 у справі № 572/1173/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю (у даному випадку - у зоні гарантованого добровільного відселення).
Аналогічна правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22.
Суд погоджується, що наявність у позивачки вказаного вище посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) дає їй право на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, у тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, проте матеріали справи не містять достатніх, належних, допустимих доказів, які б вказували на наявність підстав для зниження позивачці віку та призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Оскільки судом встановлено, що доказами, долученими до матеріалів справи, не підтверджено факт постійного проживання (роботи) позивача на території гарантованого добровільного відселення понад 3 роки станом на 01.01.1993, відтак вона не набула права на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 29.10.2024 № 064250009886 є обґрунтованим та правомірним.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази та установлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрія, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дії та скасування рішення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
05.06.25