05 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/654/25
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.02.2022 по 11.08.2022 у розмірі 85774 гривні 9 коп.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач був звільнений зі служби в поліції 09.02.2022; при звільненні відповідач не виплатив позивачу грошове забезпечення в сумі 50604,57 грн, яке було виплачено лише 11.12.2024 (на виконання рішення суду від 21.08.2024 № 240/9745/24); в порушення ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні відповідач не виплатив; середньоденна заробітна плата позивача складає 473,89 грн; період часу затримки розрахунку при звільнені, який у відповідач виникає обовязок виплатити середній заробіток, з урахуванням норми ст. 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, становить 181 календарний день; сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач, становить 85774,09 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову оскільки підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України відсутні.
Позивач відповіді на відзив не подав.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області та був звільнений 09.02.2022; середньоденний розмір грошового забезпечення позивача на момент звільнення складав 473,89 грн; 11.12.2024 на виконання рішення суду від 21.08.2024 у справі № 240/9745/24, яке набрало законної сили, виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової щорічної відпустки в сумі 50604,57 грн, однак при цьому відповідачем не було нараховано і виплачено позивачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а приписи трудового законодавства застосовуються в тому випадку, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Питання проходження військової служби регулюється спеціальним законодавством. Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей регулюється Законом України від 20 грудня 1999 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Однак, ні Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення строків проведення розрахунків при звільненні військовослужбовців, а також наслідків такого порушення.
Слід зауважити, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовує відносини, що пов'язані із затримкою розрахунку при звільненні військовослужбовців з лав Збройних Сил України, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні. Відтак, в такому разі, відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України, застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.
За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За такого правового врегулювання, передбаченого частиною 1 статті 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, яка спрямована на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин.
Одже, відповідач, не виплативши позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні 09.02.2022, який був здійснений 11.12.2024 виплатою 50604,57 грн, допустив протиправну бездіяльність, а тому вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 85774 гривні 9 коп. підлягає задоволенню.
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, судові витрати понесеі позивачем у зв'язку з розглядом справи, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, 10001, код 40108625) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яка полягає в невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні 09.02.2022.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 85774,09 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк