Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 червня 2025 року Справа№640/2536/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578), Головного управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної поліції України про протиправними дій, які виразились у відмові нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 по 01 грудня 2017 року індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов'язання нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 по 01 грудня 2017 року індексацію грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано у позивача інформацію про нараховане грошове забезпечення за грудень 2015 року та за період з 01.01.2016 по 15.08.2016.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2025 року суд прийняв до провадження адміністративну справу № 640/2536/22, призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року залучено Головне управління Національної поліції у м. Києві до участі у справі як другого відповідача. Витребувано у Головного управління Національної поліції у м. Києві в строк подання відзиву на позовну заяву обґрунтовані пояснення з приводу нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби; відомості про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 15.08.2016 року.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що проходив службу у Національній поліції України, проте у період з 01 січня 2016 по 01 грудня 2017 року йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Зазначив, що його представник звернувся до відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період, проте відповідач відмовив у задоволенні заяви. Вказані дії відповідача вважає протиправними, просив задовольнити позов.
Відповідачем 1 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач у період з 07.11.2015 по 14.08.2016 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у місті Києві, та наказом НПУ від 29.08.2016 року №639 о/с позивача призначено на посаду в Національній поліції України з 16.08.2015 року, то Національна поліція є належним відповідачем лише щодо позовних вимог за період з 15.08.2016 по 01.12.2017 року. Зазначив, що до жовтня 2017 року Порядок проведення індексації грошових доходів населення не розповсюджувався на поліцейських. На поліцейських постанова КМУ від 17.07.2003 року №1078 розповсюдила дію лише починаючи з 24.10.2017 року, тобто, з дати набрання чинності постановою КМУ від 18.10.2017 року №782. Таким чином, індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 року не нараховувалася та не виплачувалася. При цьому, у листопаді 2017 року позивачу нараховано та виплачено індексацію в розмірі 373,85 грн, а за грудень 2017 року - у розмірі 458,12 грн.
Відповідачем 2 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у 01.11.2017 виник обов'язок та можливість нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення поліцейським, оскільки 18.10.2017 постановою Кабінету Міністрів України № 782 доповнено пункт 2 Порядку № 1078 абзацом 5 та розповсюджено її дію на поліцейських. Крім того, зазначив, що лише в квітні 2016 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації понад 103 % та склав 105,79 %, а тому у позивача виникло право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс - в червні 2016 року. Згідно облікових даних управління кадрового забезпечення Головного управління національної поліції у м. Києві Позивач з 07.11.2015 по 14.08.2016 проходив службу в Головному управління Національної поліції у м. Києві, тобто до настання права на індексацію.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві).
Відповідач 1 - Національна поліція України (код ЄДРПОУ 40108578), відповідач 2 - Головне управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583) у розумінні п. 7 ч. 1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України мають адміністративну процесуальну дієздатність.
Обставина проходження ОСОБА_1 служби в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві у період з 07.11.2015 по 14.08.2016 року та з 15.08.2016 по 28.12.2018 року у Національній поліції України не є спірною між сторонами.
Наказом Національної поліції України від 21.12.2018 року №1269 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію».
Судом встановлено на підставі довідки про грошове забезпечення за період з листопада 2015 по серпень 2016 року, виданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві, що у період з 01.01.2016 по 14.08.2016 року позивачу не нараховувалася індексація грошового забезпечення.
Судом встановлено на підставі інформації про нараховане грошове забезпечення за період з 15 серпня 2016 по 31 грудня 2016 року, виданої Національною поліцією України, що у вказаний період позивачу не нараховувалася індексація грошового забезпечення.
Судом встановлено на підставі інформації про нараховане грошове забезпечення за період з 01 січня 2017 по 31 грудня 2017 року, виданої Національною поліцією України, що у період з 01 січня 2017 по 30 листопада 2017 року позивачу не нараховувалася індексація грошового забезпечення. При цьому, у грудні 2017 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 831,97 грн.
Крім того, судом встановлено на підставі розрахункового листа про нараховане та виплачене грошове забезпечення за грудень 2017 року, що нарахована у грудні 2017 року індексація грошового забезпечення складається з індексації грошового забезпечення за листопад 2017 року в розмірі 373,85 грн та індексації грошового забезпечення за грудень 2017 року в розмірі 458,12 грн.
На звернення представника позивача з питань виплати індексації грошового забезпечення за період проходження служби з урахуванням листопада 2015 року як базового місяця з урахуванням відрахувань, Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку надано відповідь листом від 20 грудня 2021 року №Д-687.Д-692/29/2/03-2021, відповідно до якої індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності постановою КМУ від 18 жовтня 2017 року №782, тобто з 24.10.2017 року.
Отже, спірні правовідносини виникли з приводу правомірності не нарахування та не виплати відповідачем індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01 грудня 2017 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закону № 1282-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з частиною п'ятою статті 94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
У частині першій статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Порядком № 1078 визначено проведення індексації грошових доходів населення визначено.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
До 24.10.2017 положення абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 діяли в редакції, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, яка набрала чинності 24.10.2017, внесено зміни до пункту 2 Порядку № 1078 та доповнено абзац п'ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Разом з тим, необхідність здійснення індексації грошового забезпечення поліцейських прямо передбачена частиною п'ятою статті 94 Закону № 580-VIII, яка діяла, зокрема в період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
Водночас, положення Закону № 580-VIII у порівнянні із положеннями Порядку № 1078 мають вищу юридичну силу, у зв'язку з чим підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у тому числі і відповідачем як суб'єктом владних повноважень.
При цьому, відсутність у період до 24.10.2017 у пункті 2 Порядку № 1078 виокремлених положень щодо визначення серед об'єктів індексації грошових доходів громадян грошового забезпечення саме поліцейських не є підставою для незастосування відповідачем механізму нарахування та виплати індексації, що визначений цим Порядком, в цілому.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 160/35/20.
З наведених вище підстав суд не приймає доводи відповідачів щодо відсутності правових підстав для нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, а також про те, що Порядок № 1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачав нарахування індексації на грошове забезпечення поліцейських і що відповідні зміни були внесені до нього лише постановою КМУ від 18.10.2017 № 782.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами порушено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 року включно та необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплатити йому індексацію за вказаний період.
Водночас, судом встановлено, що відповідачем 1 проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, починаючи з листопада 2017 року.
Враховуючи положення ст. 2 КАС України, судовому захисту підлягають тільки порушені права.
Таким чином, права позивача в цій частині не порушені, отже вимоги позивача стосовно періоду з 01 листопада 2017 по 01 грудня 2017 року задоволенню не підлягають.
Стосовно визначення базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Отже, нарахування індексації не є безумовним, а виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації.
Враховуючи, що у цій справі встановлювалось право особи на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, яка відповідачем взагалі не виплачувалася, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопада 2015 року заявлена передчасно, відносно майбутніх правовідносин та подій, які ще не склались (відповідач взагалі не здійснив обчислення індексації за спірний період), тому ця вимога задоволенню не підлягає.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.08.2016 року включно, зобов'язання відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.08.2016 року включно; визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 15.08.2016 по 31.10.2017 року включно, зобов'язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 15.08.2016 по 31.10.2017 року включно.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Виходячи з обставин даної справи, суд приходить до висновку про безпідставність даного клопотання позивача, оскільки ним не наведено аргументованих доводів, а судом не встановлено в ході судового розгляду доказів, що свідчили б про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єктів владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у даній справі.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач, ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях як позивач у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У зв'язку з перебуванням судді Троянової О.В. у щорічній основній відпустці розгляд справи проводиться у перший робочий день.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.08.2016 року включно.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.08.2016 року включно.
Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.08.2016 по 31.10.2017 року включно.
Зобов'язати Національну поліцію України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 15.08.2016 по 31.10.2017 року включно.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 05 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова