04 червня 2025 року Справа №160/13908/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі одноразових виплат) за період з 10.01.2022 року по 07.06.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, грошову компенсації за 50 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, грошову компенсацію за 42 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022, 2023 та 2024 роки, надбавку за проходження військової служби) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р., 01.01.2024р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1- 14 до постанови КМУ №704 за період з 10.01.2022 року по 07.06.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій за 2022-2024 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2024 роки, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2022-2024 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2024 роки, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.01.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 07.06.2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 за період з 10.01.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 07.06.2024 року індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області уточнену довідку про розмір грошового забезпечення (довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 12 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») з урахуванням грошового забезпечення (у тому числі одноразових виплат) за період з 10.01.2022 року по 07.06.2024 року розрахованого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 роки та з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, належним чином засвідчені:
- витяг із наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення Військової частини НОМЕР_1 ;
- докази ознайомлення позивача із сумами, нарахованими та виплаченими позивачу при звільненні, з яких можливо встановити дату такого ознайомлення;
- докази перебування Військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 ;
- картку особового рахунку ОСОБА_1 із відображенням відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, грошової компенсації за 50 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, грошової компенсації за 42 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022, 2023 та 2024 роки, надбавки за проходження військової служби) за період з 10.01.2022 року по 07.06.2024 року;
- доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із зазначенням періоду та суми, яка виплачувалася на виконання цієї Постанови в кожному місяці;
- інформації щодо того, чи включалася додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» до складу грошового забезпечення при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій згідно п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та невикористаної щорічної основної відпустки;
- розрахунок індексації (поточної та індексації-різниці) грошового забезпечення за періоди з 10.01.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 07.06.2024 року, яка була нарахована і фактично виплачена ОСОБА_1 із зазначенням застосованих місяців підвищення доходу, а також відомостей про застосування норм абз. абз. 4-6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації-різниці.
02.06.2025 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, відповідач просить залишити позов без розгляду, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що позовна заява подана щодо періоду починаючи з 10.01.2022 року, при цьому стосується грошового забезпечення, в зв'язку з чим про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатись разом з отриманням такого грошового забезпечення, оскільки його розмір є нормативно визначеним. У своїй позовній заяві позивач, як підставу для поновлення строків звернення до суду зазначає, факт його звернення до відповідача с заявою датованою 14.04.2025 року, в якій просив здійснити перерахунок належного йому при звільнені грошового забезпечення оскільки на думку позивача воно було йому виплачено з порушенням діючого законодавства. Вказаний факт позивач тлумачить як його намагання здійснити досудове врегулювання спірного питання. Однак досудове врегулювання спору що виник з вказаного питання є правом, а не обов'язком позивача, тобто правом яким останній не скористався у визначений законом тримісячний термін котрий на думку відповідача розпочався з 07.06.2024 року (дата звільнення з військової служби та виключення зі списків військової частини) та сплив 07.09.2024 року. Можливість позивача звернутися до суду у встановлений законом строк також підтверджується тим, що останній вже звертався до суду з позовною заявою стосовно вимог, що охоплюються поняттями заробітна плата і оплата праці у зв'язку з чим в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 160/23984/24 від 23.09.2024 року і позивач був обізнаний з доданих до відзивів відповідачів доказів про всі види і розмір нарахувань котрі були йому нараховані і виплачені за весь час проходження ним військової служби у списках військової частини НОМЕР_1 . Як вбачається з матеріалів справи, фактично з новою позовною заявою позивач звернувся 14.05.2025, отже, з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Суд наголошує, що Верховний Суд в постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, визначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21.
Підсумовуючи, суд вказує, що унесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції ч. 1 та ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.
При цьому, частина перша цієї ж норми передбачає загальний строк звернення до суду у трудових спорах.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача виключено зі списків особового складу 07.06.2024.
При цьому, на переконання суду, зазначені позивачем позовні вимоги охоплюються поняттями заробітна плата і оплата праці.
Таким чином, даний спір набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які б передбачали строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то у даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Зважаючи на вищевикладене, строк звернення до суду з позовом в частині позовних вимог за період з 10.01.2022 до 18.07.2022 не застосовується.
Стосовно позовних вимог за період з 19.07.2022 по 07.06.2024, суд зазначає наступне.
На розгляді cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебувала справа № 460/21394/23.
Передаючи указану справу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 13 лютого 2025 року зазначила, що у межах цього касаційного провадження слід вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року.
Так, у Постанові від 21 березня 2025 року Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду зазначено, що: «…вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
66. Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
67. Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено в указаних постановах, Судова палата зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.».
Суд зазначає, що відповідно до статті 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Так, з метою встановлення дати одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 суд витребував від відповідачів, зокрема, докази ознайомлення позивача із сумами, нарахованими та виплаченими позивачу при звільненні, з яких можливо встановити дату такого ознайомлення.
Разом з цим, станом на 04.06.2025 таких доказів до суду не надано, що унеможливлює встановлення судом моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав та відповідно дати початку перебігу строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно частини 4 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк.
Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Згідно з ч. 7 ст. 80 КАС України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне повторно витребувати від Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, належним чином засвідчені докази ознайомлення позивача із сумами, нарахованими та виплаченими позивачу при звільненні, з яких можливо встановити дату такого ознайомлення.
Керуючись положеннями ст. 79, 80, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОВТОРНО витребувати від Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, належним чином засвідчені докази ознайомлення позивача із сумами, нарахованими та виплаченими позивачу при звільненні, з яких можливо встановити дату такого ознайомлення.
Такі докази надати суду протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити відповідачам наслідки неподання доказів без поважних причин, які передбачені статтею 149 КАС України.
Ухвала набуває чинності з дня її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Калугіна