05 червня 2025 рокуСправа №640/16002/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.06.2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправну бездіяльність Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо невжиття заходів реагування на порушення законодавства до правопорушника у сфері містобудування, який незаконно здійснив будівництво будинку з порушенням будівельних та протипожежних норм;
- зобов'язати Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вжити заходів передбачених законодавством України по знесенню самочинного будівництва за адресою АДРЕСА_1 , або приведення будівництва згідно норм ДБН 360-92**.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021 року адміністративну справу №640/16002/21 передано на розгляд судді Огурцову О.П.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825-ІХ, матеріали адміністративної справи №640/16002/21 скеровано за належністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
18 лютого 2025 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №640/16002/21.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справу передано для розгляду судді Рябчук О.С.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. ОСОБА_2 на належній йому земельній ділянці проведено будівельні роботи з порушенням вимог чинного законодавства. За результатами перевірки посадовими особами Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва складено акт, видано припис про усунення порушень. Вимоги припису ОСОБА_2 виконані не були. Відповідач зобов'язаний у зв'язку з невиконанням вимог припису в добровільному порядку звернутися з позовом до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта. Не зважаючи на звернення позивача з повідомленням про наявні порушення законодавства, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва з позовом до суду не звернувся, чим допустив протиправну бездіяльність.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 р. зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
22.11.2021 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Департаментом на підставі звернення ОСОБА_1 здійснено заходи щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання будівельних робіт відносно об'єкта за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачем з метою проведення перевірки здійснено виїзд до об'єкта будівництва. При цьому, замовник будівництва або його уповноважені особи були відсутні, що унеможливило проведення перевірки. За викликами до Департаменту замовник не з'являвся. Відповідач звернувся до органу Національної поліції, відповіді не надходило. Враховуючи зазначене, при виконанні своїх повноважень Департаментом вжито всіх можливих заходів, передбачених законодавством.
22.07.2021 р. від ОСОБА_2 надійшли пояснення по суті справи. Третя особа проти позовних вимог заперечувала, в обґрунтування заперечень вказала про таке. Будівельні роботи, які проводить третя особа, жодним чином не порушують права позивача. Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю реконструйований будинок прийнято в експлуатацію. При проведенні будівельних робіт дотримано вимоги законодавства.
04.10.2021 р. від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві.
Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Головним державним інспектором інспекційного відділу № 5 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Близнюком Л.Л. у присутності ОСОБА_2 на підставі звернення ОСОБА_3 (вх. Департаменту №10/26-К-1607/02 від 16.07.2015) проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2 об'єкта будівництва «Реконструкція житлового будинку у АДРЕСА_2 ».
За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 24.07.2015 р.
В зазначено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , яка відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку виданого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 08.10.2003 належить ОСОБА_2 . Під час перевірки встановлено, що за вказаною адресою виконувались будівельні роботи ІЗ реконструкції 1/2 житлового будинку (згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.03.2002) збудованого у 1957 році (згідно з технічним паспортом виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від * 23.04.2010), а саме: будівництво мансардного поверху (об'єкт належить до II категорії складності згідно з ДСТУ Б В. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва») без документів, що надають право на виконання будівельних робіт, чим порушено ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Акт перевірки ОСОБА_2 отримав особисто 24.07.2015, що підтверджується його власноручним підписом в акті.
Головним державним інспектором інспекційного відділу № 5 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Близнюком Л.Л. винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 24.07.2015 виданий ОСОБА_2 за результатами вище вказаної перевірки. Припис ОСОБА_2 отримав особисто 24.07.2015, що підтверджується його власноручним підписом в приписі.
Головним державним інспектором інспекційного відділу № 5 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Близнюком Л.Л. складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.07.2015 щодо притягнення ОСОБА_2 за вище вказане правопорушення за ч. 7 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Протокол ОСОБА_2 отримав особисто 24.07.2015, що підтверджується його власноручним підписом в протоколі.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 30.07.2015 № 62 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 96 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. Постанову ОСОБА_2 отримав особисто 30.07.2015, що підтверджується його власноручним підписом в протоколі.
ОСОБА_1 звернувся до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю з заявою від 09.06.2017 р., в якій просив повідомити про термін позапланового обстеження та перевірки за адресою АДРЕСА_1 .
Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю видано направлення на проведення перевірки від 14.06.2017 р. б/н.
У відзиві на позов зазначено, що Департаментом на підставі звернення ОСОБА_1 (вх. від 09.06.2017 № 073/К-677) здійснював заходи щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання будівельних робіт відносно об'єкта за адресою: АДРЕСА_2 . Під час виїзду на місце посадової особи Департаменту з метою проведення перевірки замовник будівництва або його уповноважені особи були відсутні.
Листом Департаменту від 16.06.2017 № 073-5468 ОСОБА_2 було запрошено прибути 29.06.2017 о 10 год. 00 хв. до Департаменту з документами необхідними для проведення перевірки.
Департамент звернувся з листом від 15.08.2017 № 073-7473 до Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо сприяння Департаменту у проведенні перевірки.
У зв'язку з відсутністю інформації щодо реагування Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (лист Департаменту від 15.08.2017 № 073-7473) Департамент повторно звернувся до управління поліції з приводу сприяння у проведенні перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .
Департамент зареєстрував подану замовниками будівництва, ОСОБА_2 , декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності належить до об'єктів з незначними наслідками (CCI) «Реконструкція частини індивідуального (садибного) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 » від 23.06.2018 №КВ 141181740313.
Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю видано направлення на проведення перевірки від 20.08.2018 р. б/н.
У відзиві вказано, що Департамент, на підставі наказу від 17.10.2016 № 60 та необхідності проведення перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснюється на підставі від 23.06.2018 № КВ 141 181740313 здійснював заходи державного архітектурно- будівельного контролю з метою проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил на об'єкті «Реконструкція частини індивідуального (садибного) житлового будинку на АДРЕСА_1 ».
Під час виїзду посадової особи Департаменту з метою виконання перевірки виконання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил на об'єкті «Реконструкція частини індивідуального (садибного) житлового будинку на АДРЕСА_1 », доступ до об'єкта будівництва був обмежений, відповідальні особи відсутності, що унеможливило проведення перевірки.
Департамент замовнику будівництва ОСОБА_2 надіслав лист від 29.08.2018 №073-8149 щодо прибуття та надання відповідної документації для проведення перевірки.
Департамент направив лист від 17.09.2018 № 073-8828 до Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо сприяння у проведення перевірки.
ОСОБА_1 звернувся до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю з заявою від 26.11.2020 р., в якій просив звернутися до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_2 здійснити зміни в збудованому будинку або провести його знесення.
Листом від 21.12.2020 р. №073-073/К-617/1-148/ Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю надано відповідь на заяву ОСОБА_1 та зазначено, що у Департаменту відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про знесення об'єкта будівництва.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 №687-XIV (далі Закон №687-XIV у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Статтею 10 Закону №687-XIV передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є, зокрема, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі Закон №3038-VI).
Статтею 1 Закону №3038-VI передбачено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 4 Закону №3038-VI об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури. А частиною другою цієї статті передбачено, що суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Статтею 6 Закону №3038-VI визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».
До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Згідно із частиною першою статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
У разі систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлених під час перевірки, а саме: порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, проектної документації на будівництво об'єкта, будівельних норм і правил, а також в інших випадках, визначених цим Законом, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю звертається до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт.
Неподання органом державного архітектурно-будівельного контролю позову до суду про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт протягом двох місяців з дня закінчення строку для усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, визначеного у приписі про зупинення підготовчих або будівельних робіт, або постановлення судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, про залишення позову (заяви) без розгляду, є підставою для відновлення виконання підготовчих та/або будівельних робіт (крім випадків, якщо підготовчі та/або будівельні роботи зупинені через ненабуття права на їх виконання).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Пунктом 7 Порядку № 553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема:
необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
Згідно з пунктом 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
Згідно із статтею 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справ у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Аналіз указаних норм свідчить про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення перевірок (планових та позапланових), при цьому для призначення та проведення позапланової перевірки необхідна наявність визначених підстав. Крім того, чинним законодавством визначений алгоритм дій органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо фіксації результатів проведення перевірки, дотримання якого зумовлює можливість притягнення суб'єкта містобудування до відповідальності у разі порушення останнім вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Таким чином, положення частини першої статті 38 Закону № 3038-VI встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення в органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Зокрема, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Тобто, зверненню суб'єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов'язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.
Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.
У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
У постанові від 21.10.2020 у справі № 420/228/19 Верховний Суд висловив правові позиції про те, що залежно від ознак самочинного будівництва, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 суд касаційної інстанції на підставі аналізу положень статті 376 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону № 3038-VI зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Так, у зазначеній постанові Верховний Суд сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:
1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Таким чином, можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
Водночас суд наголошує, що припис є обов'язковою передумовою для звернення контролюючого органу до суду із позовом про знесення самочинного будівництва відповідно до положень статті 38 Закону № 3038-VI.
Своєю чергою, недотримання контролюючим органом умов, визначених частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI, не дає право контролюючому органу на звернення з позовом про знесення самочинного будівництва.
Саме такий правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2024 року у справі №420/7564/21 щодо застосування норм права у таких самих правовідносинах, які є спірними у цій справі.
Аналогічний висновок в частині обов'язкової наявності припису контролюючого органу, як передумови для адміністративного позову щодо знесення самочинного будівництва, також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/12372/17 (провадження № 11-1069апп18).
Як видно з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів у межах вжитих Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва заходів контролю відносно суб'єкта містобудування не виносився.
Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва не проведено позапланової перевірки суб'єкта містобудування.
У зв'язку цим, відповідачем не були належним чином зафіксовані порушення та не складено припис про їх усунення, невиконання якого в добровільному порядку могло б бути підставою для звернення Департаменту з позовом до суду.
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що внаслідок відсутності умов, визначених частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI, право на звернення до суду у Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва не виникло.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Тому, суд, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача при розгляді заяви позивача щодо її відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, доходить висновку, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності при наданні позивачу відповіді на його заяву. Адже, відповідач надав суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази правомірності своїх дій щодо надання ним письмової відповіді на заяву позивача та бездіяльності щодо не звернення з позовом до суду у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук