02 червня 2025 рокуСправа №640/17150/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №640/17150/21 за позовом Головного управління ДПС у м.Києві до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
І. ПРОЦЕДУРА
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головного управління ДПС у м.Києві до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів/боргу у розмірі 499 253,25 гривень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Законом України від 13.12.2022 року №2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону №2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2825 “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/17150/21.
05.02.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/17150/21.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 року дана адміністративна справа передана судді Ількову В.В., для розгляду.
Ухвалою суду від 10.02.2025 року прийнято адміністративну справу №640/17150/21 до провадження судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
докази сплати заборгованості у добровільному порядку, згідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зобов'язано позивача надати до суду належним чином засвідчені копії таких документів, а саме:
- обґрунтований розрахунок із зазначенням дати виникнення податкового боргу по кожному ППР з урахуванням дати вручення відповідачеві таких ППР, виходячи з вимог ст.ст. 42, 58 Податкового кодексу України та вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України та всі наявні докази щодо суті спору.
31.03.2025 року податковим органом подано до суду додаткові пояснення у справі.
02.04.2025 року судом на розгляд ставилася питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 02.04.2025 року подальший розгляд адміністративної справи №64/17150/21 за позовом Головного управління ДПС у м.Києві до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів, вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 02.05.2025 року.
Ухвалою суду від 02.04.2025 року витребувано у Головного управління ДПС у м.Києві належним чином засвідчені копії таких документів, зокрема:
- лист - повідомлення ТОВ «Кей -Колект» (ЄДРПОУ 37825968) щодо анулювання боргу фізичній особі ОСОБА_1 ;
- докази щодо надіслання та належного повідомлення відповідача Акту документальної перевірки за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р., та саме в який час вона відбувалась.
02.05.2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 02.06.2025 року.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
02.06.2025 року фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 243 КАС встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позову посилаються на те, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» ДПС України, що доступні на рівні перегляду Головного управління ДПС у м. Києві, в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму - 499253,25гривень.
Вказана заборгованість виникала з таких податків, як:
- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму - 460 901,46 грн.;
- військовому збору на суму - 38 351,79 гривень.
Також, позивач вказав, що станом на 31.03.2025 року податкова заборгованість відповідача залишається без змін, а кошти до Державного бюджету не надходили.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 26.04.2019 року за період з по 31.12.2017 р. та податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 року, в якому без ознайомлення Відповідача направлено лист на адресу Відповідача.
На підставі акту перевірки Позивачем прийнято рішення (податкова вимога) від 7 жовтня 2019 р., яким Відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 499253,25 грн., у тому числі за основні платежі - 342839,55 грн., штрафні санкції - 86389.98 грн. пеня 70023,81 грн. Такий висновок Податкової ДФС ґрунтувався лише на тому, що надійшов лист від 18.09. 2018 року від ТОВ «Кей-Колект» щодо анулювання (прощення ) боргу фізичній особі.
Попередньо між Відповідачем та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту, за яким був наданий кредит Відповідачу в сумі 95000 дол. США і відсотки (плата за користування кредитом) від 11.07.2008 року по 11.07.2018 р. за кредитним договором Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання відповідно до договору.
13.02.2012 року на підставі укладеного договору факторингу відбулось відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору АК «УкрСиббанк» відступив своє право вимоги по даному кредиту ТОВ «Кей -Колект».
10 жовтня 2017 року між Відповідачем (Боржником) та Тов «Кей -Колект» на підставі договору факторингу, був укладений договір №11370886000/736146 про припинення зобов'язання переданням відступного, відповідно до якого за п. 1.1. Сторони дійшли згоди про припинення зобов'язань боржника, які виникли на підставі кредитного договору із всіма змінами та доповненнями, шляхом передачі Боржником Кредитору суми відступного не пізніше 10.10.2017р. сторони домовились, що за зобов'язаннями боржник має сплатити кошти в сумі 660 377,90 грн. (24500 дол. США).
Та основним зобов'язанням було виконання за п.2.3 Договору, в якому Кредитор (ТОВ Кей -Колект) зобов'язується після отримання грошових коштів в сумі, вказаній в п. 1.2 цього Договору. Надати документи для зняття обтяження з майна, яким забезпечене виконання зобов'язання по Кредитному договору, а саме із квартири під АДРЕСА_1 . Отже, відступним була сума грошових коштів за умов реалізації майна, 3-х кімнатної квартири 60 кв.м.
Таким чином, вважає, що відповідачем було погашено заборгованість перед кредитором та анульована сума заборгованості за кредитом.
Однак, Кредитор ТОВ «Кей -Колект» отримав кошти від боржника саме від 11.10.2017 р., але зі слів ДФС повідомлення відбулось 10.10.2017 р. та лист ТОВ «Кей-Колект» від 18.09.2018 р« не визначена чітка дата повідомлення та чому ДФС саме з моменту отримання повідомлення не повідомив про наявність боргу Відповідача.
Вказує також про те, що є не зрозумілим, саме коли Позивач отримав повідомлення від кредитора про прощення боргу Відповідача, відсутня чітка дата, коли саме Кредитор повідомив і чи було нараховане грошове зобов'язання до закінчення строку давності.
У подальшому повну інформацію не подавав.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Згідно матеріалів справи, фізична особа ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в органах ДПС та є платником податків за основним місцем обліку.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків, ОСОБА_1 на момент звернення до суду має заборгованість перед Державним бюджетом у розмірі 499253,25 грн., а саме:
з податку на доходи фіз.осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) у розмірі 460901,46 грн.:
з військового збору (код платежу 11011001) у розмірі 38351,79 гривень.
Вказана заборгованість виникла на підставі самостійно поданої податкової звітності та винесеного податкових повідомлень-рішень контролюючим органом:
№0039534202 від 29.05.2019р.; №0039444202 від 29.05.2019р.; №0039454202 від 29.05.2019р.; №0039474202 від 29.05.2019 року.
Доказів оскарження вказаних рішень податкового органу матеріали справи не містять.
Вказана сума податкового боргу підтверджується детальним розрахунком боргу та інтегрованими картками платника податку.
Контролюючим органом направлено ОСОБА_1 податкову вимогу №16337-10 від 07.10.2019 року.
Станом на 31.03.2025 року податкова заборгованість відповідача залишається без змін, а кошти до Державного бюджету не надходили.
Оскільки відповідачем в добровільному порядку податкова заборгованість не сплачена, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).
Відповідно до ст. п. 14.1.137 ст. 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.
Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Правовими положенням пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.
Відповідно до п. 59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Правовими положеннями п.57.1 ст.57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Згідно матеріалів справи, наявність у відповідача несплаченої у визначений законодавством строк узгодженої суми грошового зобов'язання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копіями податкової вимоги №16337-10 від 07.10.2019 року та ППР №0039534202 від 29.05.2019р.; №0039444202 від 29.05.2019р.; №0039454202 від 29.05.2019р.; №0039474202 від 29.05.2019 року.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що Головне управління ДПС у м.Києві відправило податкові повідомлення-рішення:
№ 0039534202 від 29.05.2019р.; №0039444202 від 29.05.2019р.; №0039454202 від 29.05.2019р.; №0039474202 від 29.05.2019 року, та податкову вимогу у відповідності до ст. 59 ПК України рекомендованими листами з повідомленням про вручення.
Зазначена податкові повідомлення-рішення та відповідно податкова вимога скеровані податковим органом на адресу відповідача.
Суд звертає увагу, що з наданих позивачем копій матеріалів на адресу податкового органу повернулись конверти з відмітною «за закінченням терміну зберігання».
У відповідності до пункту 42.2 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини» (постанова від 26.04.2021 у справі №916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).
Враховуючи викладене, вищевказані документи вважається врученою відповідачу належним чином.
Разом з тим, відповідач зазначає, що податковий борг наразі є анульованим та погашеним, однак, доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.
Слід вказати про те, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» ДПС України, що доступні на рівні перегляду Головного управління ДПС у м. Києві, в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму - 499 253,25 гривень.
Вказана заборгованість виникала з таких податків, як:
- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму - 460 901,46 грн.;
-військовому збору на суму - 38 351,79 гривень.
Станом на 31.03.2025 податкова заборгованість Відповідача залишається без змін, а кошти до державного бюджету не надходили.
Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
ППР відповідач не оскаржував. Судом повідомлявся.
Суд також звертає увагу, що на час розгляду судом справи по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів оскарження податкових повідомлень-рішень або погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов'язаннями, до суду не надано.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що передбачені ПК України заходи не привели до погашення відповідачем податкового боргу.
Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст. 87 ПК України. Крім того, в силу приписів п. 87.9 ст. 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Підпунктом 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Відповідно до абз.1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідач доказів оскарження податкових повідомлень-рішень або погашення податкового боргу в сумі 499253,25 грн. не надав, позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у м.Києві до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Щодо розплоду судових витрат.
З огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не підлягають стягненню, оскільки він є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Головного управління ДПС у м.Києві до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг до Державного бюджету у сумі 499253,25 гривень.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Відповідач : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 02.06.2025 року.
Суддя В.В. Ільков