05 червня 2025 рокуСправа №160/8379/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
21.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 20.03.2025 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2025 року № 046350017721 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 25.02.2025 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 вона звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою і документами щодо призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням відповідача № 046350017721 від 05.03.2025 року їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.ст.26, 36 зазначеного Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач із рішенням не погоджується та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернулася до суду з позовом.
Ухвалою суду 08.04.2025 року прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) сторін.
21.04.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив до суду, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 25.02.2025 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії по втраті годувальника. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівським області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2025 року № 046350017721 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж ОСОБА_1 становить 14 років 06 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058. До страхового стажу позивача зараховано всі періоди. Відтак, позивач не є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, у зв'язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058.
29.04.2025 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив позивач 25.02.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058). 05.03.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 046350017721 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу утриманця 28 роки. Позивач на обліку в Головному управлінні не перебуває та пенсію не отримує. Страховий стаж померлого годувальника становить 33 роки 10 місяців. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше від 21 до 31 років. Страховий стаж позивача 14 років 06 місяців 028 днів. Отже, право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону №1058 відсутнє у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивача 28 роки.
08.04.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.
25.07.1987 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 (актовий запис №620), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05.09.2022 року помер ОСОБА_2
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 23.01.2025 року по справі №185/12783/24, заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні задоволена, а саме:
- встановлено факт перебування ОСОБА_1 , на утриманні чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25.02.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням ПФУ в Чернігівській області прийнято рішення від 05.03.2025 року № 046350017721 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу утриманця 28 роки.
Так, у рішення зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 14 років 06 місяці 28 днів (необхідний стаж 28 рік).
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначений Законом № 1058-IV.
Згідно зі статтею 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені статтею 36 Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до частини першої цієї статті пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (пункт 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV).
Частиною першою статті 37 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно із частиною першою статті 38 цього ж Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні та до яких, зокрема, відносяться чоловік або дружина померлого годувальника, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2024 року право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року.
На час звернення до відповідача за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, позивач досягла 60 - річного віку, проте, страховий стаж складав 14 років 06 місяці 28 днів у зв'язку з чим відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача.
Однак, суд зазначає, що за приписами статей 26, 38 Закону № 1058-IV підставою для визначення непрацездатності члена сім'ї померлого годувальника, зокрема, дружини (чоловіка) в цілях визначення права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, є досягнення останніми саме пенсійного віку необхідного для призначення пенсії за віком. Таке поняття як «страховий стаж» є обов'язковою умовою стосовно годувальника, який помер, про що прямо зазначено законодавцем у статті 36 Закону № 1058-IV. Таким чином, законодавець чітко розрізняє ці поняття і встановлює відповідні умови для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Як видно з рішення пенсійного органу № 046350017721 від 05.03.2025 року факт досягнення позивачем пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV не заперечується відповідачем.
Таким чином, оскільки станом на час звернення позивача за призначенням пенсії вона досягнула пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-ІV, у розумінні приписів частини третьої статті 36 Закону № 1058-ІV, ОСОБА_1 вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника.
При цьому суд не погоджується з твердженнями пенсійного органу наведеними у рішенні № 046350017721від 05.03.2025 року щодо обов'язкової наявності у позивача відповідного страхового стажу для визначення пенсійного віку особи, оскільки за приписами статей 26, 38 Закону України № 1058-ІV, підставою для віднесення члена сім'ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу.
Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивачем не порушено вимог, передбачених статтею 36 Закону № 1058-1V, що стосуються досягнення віку та необхідного страхового стажу для призначення пенсії за цим законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046350017721від 05.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії за втратою годувальника є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 25.02.2025 року, суд зазначає наступне.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Окрім того, відповідач повинен буде під час вирішення питання про призначення пенсії позивачу здійснити новий розрахунок трудового стажу на підставі даного судового рішення, з огляду на що, вимога щодо призначення позивачці пенсії є передачасною.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України суд виходить за межі заявлених позовних вимог та зобов'язує ГУ ПФ України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до заяви від 25.02.2025 року., враховуючи висновку суду, наведені в даному рішенні, оскільки це є необхідним для повного захисту прав та законних інтересів позивача.
Згідно з ч. 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2025 року № 046350017721 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 слід скасувати.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковомузадоволенню.
На підставі ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в в Чернігівській області понесені судові витрати в розмірі 250 грн в рівних частинах з кожного.
Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005, код ЄРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2025 року № 046350017721 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за втратою годувальника від 25.02.2025 року з з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 125 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 125 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін